Бюджетна і грошова політика Румунії

Бюджетна і грошова політика Румунії

 

У1991 p. у Румунії був прийнятий Закон про бюджетну систему. Відповідно до нього зберігається єдина бюджетна система держави, окремі ланки якої наділені порівняно самостійністю, але пов'язані між собою системою дотацій, що, як правило, надходять з державного бюджету.

 

Переважна частина державних доходів як і раніше надходить у центральний бюджет, внаслідок чого місцеві бюджети є глибоко дотаційними.

 

У країні зберігається значний контроль парламенту за фінансовою діяльністю всіх ланок бюджетної системи. Хоча в країні проголошена теза про самостійність місцевих бюджетів, але її не завжди дотримуються, оскільки географічне положення, економічні умови і можливості регіонів не однакові.

 

У лютому 1991 р. був створений спеціальний фонд допомоги безробітним, який фінансувався за рахунок внесків державних і приватних підприємств у розмірі 4 % фонду заробітної плати, а працівники підприємств сплачували у фонд 1 % своєї зарплати.

 

Відповідальність за організацію системи нарахування та видачі допомоги безробітним, а також професійну перепідготовку безробітних покладено на підпорядковані Міністерству праці місцеві відділи працевлаштування. Допомога у зв'язку з безробіттям виплачується протягом 270 днів усім безробітним, окрім членів сільськогосподарських кооперативів, у такому розмірі:

 

— особам, які мають попередній досвід роботи від одного до п'яти років, виплачується допомога в розмірі 50 % їх середньомісячної зарплати, але не менш як 75 % мінімальної заробітної плати;

 

— особам, які мають попередній досвід роботи від п'яти до п'ятнадцяти років, виплачується допомога в розмірі 55 % їх середньомісячної зарплати, але не менш як 80 % мінімальної заробітної плати;

 

— особам, які мають попередній досвід роботи понад п'ятнадцять років, виплачується допомога в розмірі 60 % їх середньомісячної зарплати, але не менш як 85 % мінімальної заробітної плати;

 

— випускники середніх спеціальних навчальних закладів і особи, які працюють менше одного року, одержують допомогу в розмірі 60 % мінімальної зарплати;

 

— випускники університетів одержують допомогу в розмірі 70 % мінімальної зарплати.

 

У 1989 р. державний бюджет був зведений з надлишком 60 млрд лей (7,5 % ВВП). У 1990 р. дефіцит бюджету становив 3,8 млрд лей (0,4 % ВВП). Поточні доходи бюджету зросли з 307 млрд лей у 1990 р. до 498 млрд лей у 1991 р. Проте зростання витратної частини бюджету в 1991 р. спричинило збільшення дефіциту бюджету до 40,6 млрд лей, або 1,7 % ВВП.

 

Прибутки підприємства до 1 млрд лей (3800 дол.) за рік оподатковувалися на початку 90-х років XX ст. за ставкою 30 %, а прибутки понад 1 млрд лей за рік — за ставкою 45 %. Окрім податку на прибуток, підприємства сплачували внески у фонд соціального страхування та допомоги безробітним (відповідно 25 і 4 % фонду заробітної плати). Залежно від виду їх діяльності новоутворені приватні компанії або спільні підприємства звільнялися до двох років від податку на прибуток, якщо їхній прибуток реінвестувався.

 

У листопаді 1990 р. було змінено систему оподаткування з обороту. Податок з обороту, який раніше стягувався лише з виручки від продажу готової продукції, був замінений податком з обороту від продажу готової продукції та напівфабрикатів. Проте ставки оподаткування напівфабрикатів були значно нижчі за ставки оподаткування готової продукції. На початку 1993 р. планувалося ввести податок на додану вартість, який мав замінити податок з обороту (що і було зроблено).

 

Наступним кроком у запровадженні податкових реформ стала заміна системи окремих податків з доходів громадян, які вони одержують з різних джерел, що діяла на початку XXI ст., одним податком на сукупний дохід.

 

У цілому податкові надходження до державного бюджету з 1989 до 1993 р. зменшились з 51 до 30,8 % ВВП. Певною мірою це пояснювалося спадом обсягів ВВП, який за 1989—1995 рр. зменшився на 28 %.

 

За 1990—1993 рр. надходження з податку з обороту, податку на додану вартість та акцизів зменшилися з 11,8 до 5,0 % до ВВП. За цей самий період надходження з податку на доходи корпорацій також зменшилися — з 7,3 до 3,5 % до ВВП.

 

Сукупні витрати на систему охорони здоров'я в країні в 1990—1991 рр. становили 2,9 %, а в 1997 р. — 4,2 % від ВВП. Державні видатки на освіту збільшилися з 2,3 % у 1988 р. до 3,6% у 1996 р. до ВВП.

 

Зовнішній борг країни зріс за 1991—1990 рр. з 7,4 до 27,1 % до ВВП, хоча він є набагато меншим, ніж у багатьох розвинутих країн.

 

У 2004 р. дефіцит державного бюджету становив 1,1 млрд дол. (при доходах на рівні 22,1 млрд дол.) Рівень бюджетного дефіциту безповоротно зменшувався під наглядом МВФ, який пильно контролює ситуацію в країні. У1999 р. дефіцит бюджету Румунії становив 4 % ВВП, у 2000 р. — 3,7, у 2001 р. — 3,5, у 2002 р. — 2,6, у 2003 р. — 2,4, у 2004 р. — 1,2 %.

 

Бюджет на 2005 р. було складено з розрахунку 40 тис. лей за евро. Проте вже в лютому місяці лей зріс до 36 тис. за евро. Підприємці вважали, що цей курс граничний і після нього починається деградація експорту. Згідно з розрахунками Національної асоціації експортерів й імпортерів (АЕІК) близько мільйона зайнятих на експортоорієнтованих підприємствах могли втратити роботу, а близько половини підприємств, що працюють на експорт, збанкрутували. Проте Нацбанк керується іншими розрахунками та як орієнтир називає іноземні компанії, що рентабельно працюють у Румунії при курсі 36 тис. лей за євро.

 

Пошук варіантів послаблення негативних наслідків подій на валютному ринку ускладнюється ще й тим, що обмежуються можливості владних структур Румунії регулювати макро-економічні процеси, виходячи з вимог ситуації, що склалася. На початку 2005 р. Міжнародний валютний фонд висунув до Румунії кілька вимог, серед яких підвищення тарифів на енергоносії та теплову енергію. Водночас він вимагав утримання темпів інфляції у межах 7 %. За оцінками румунських фахівців, подорожчання енергоносіїв могло б призвести до зростання темпів інфляції до 13 %. Це також унеможливило би зниження облікової ставки. Як вихід МВФ висунув вимогу скорочення бюджетного дефіциту до 0,4—0,5 % від ВВП, що теж не відповідає інтересам Румунії, оскільки за рахунок більшого дефіциту (в межах 5,5—6,5 %) вона могла б значно збільшити обсяги інвестування в економіку. Країна, як вважають експерти, просто не потребує такого суворого обмеження бюджетного дефіциту. Крім того, Румунія має скоротити видатки бюджету, насамперед на заробітну плату, а також субвенції й видатки на зовнішнє кредитування. Внаслідок домовленостей передбачається також звільнення 6000 шахтарів, утримання ПДВ на рівні 19 %, збільшення податку на операції з нерухомістю й оподаткування на рівні 10 % доходів від банківських депозитів. Згадані заходи не диктуються внутрішньою потребою і чинять додаткові перешкоди для нормалізації ситуації на валютному ринку. Особливо нераціональною, на думку фахівців, є вимога МВФ щодо оподаткування доходів від депозитів, оскільки це обов'язково призведе до відпливу грошових заощаджень з банків і зростання споживання.

 

Реформування податкової системи у 2005 р. Нині Румунія переглядає свою податкову систему в цілях приведення її в більшу відповідність до моделей, прийнятих в ЄС. У січні 2004 р. уряд вніс зміни у Фінансовий кодекс країни. Були ліквідовані податкові градації і встановлена з 1 січня 2005 р. єдина лінійна ставка податку на доходи для громадян у розмірі 16 %. Податок на прибуток компаній зменшений з 25 до 16 %. При цьому збільшений податок з обороту невеликих компаній з 1,5 до З %, а також збільшений податок на дивіденди та інші відсоткові доходи для приватних осіб з 5 до 10 %. На думку румунських законодавців, податкові нововведення викличуть короткострокове падіння рівня доходів бюджету від податків, але в довгостроковій перспективі стануть причиною збільшення податкових доходів бюджету за рахунок їх більшого надходження, посилення фінансового контролю й раціоналізації системи державних видатків. Крім того, очікується, що податкова реформа в країні стимулюватиме іноземні інвестиції. До цього рівень оподаткування в Румунії був одним з найбільших в регіоні (податок на прибуток компаній становив 25 %, податок на доходи приватних осіб — від 18 до 40 %), однак при цьому один з найнижчих рівнів збирання цих самих податків — 15— 16 %. Очікується, що реформа має значно покращити ці показники. У системі непрямих податків основним є ПДВ, який стягується на основі шостої директиви ЄС, однак є менш складним, ніж в багатьох країнах союзу. Стандартна ставка податку — 19 %, використовується також знижена ставка — 9 % (для ліків, книг, послуг у сфері культури, готельні послуги та ін.) Традиційно звільняються від сплати ПДВ послуги у сфері медицини, освіти, банківські і фінансові послуги, та, з деякими винятками, послуги з оренди нерухомості. Стягується також низка місцевих податків: податок на будівництво (зазвичай за ставкою від 0,1 % до 0,4 % від вартості об'єкта нерухомості), податок на землю, податок на транспортні засоби та ін.

 

Тіньова економіка. У країні достатньо сильно розвинений тіньовий сектор економіки, поширені корупція і хабарництво. Нині обсяги тіньової економіки Румунії оцінюються приблизно в ЗО—40 % від офіційного ВВП. За даними організації "Тгалврагепсу ІліетаНопа]", Румунія входить до числа найбільш корумпованих країн Європи. Зарубіжні фірми, що діють на румунському ринку, доволі часто скаржаться на розвиненість корупції в усіх ешелонах влади країни, а також у самих колах бізнесу. У Румунії прийняті закони для боротьби з корупцією, але вони застосовуються порівняно слабо. Періодично суди ухвалюють вироки щодо тюремного ув'язнення за хабарництво, але доволі поширені випадки, коли заможним і впливовим громадянам вдається уникнути покарання. У 2003 р. був оприлюднений Національний план боротьби з корупцією, а також прийнятий новий відповідний закон, одночасно набув чинності новий Кримінальний кодекс. Незважаючи на всі заходи, поки що боротьба з корупцією, за свідченням міжнародних експертів, продовжується, в основному, на низових рівнях, і впливові посадовці, як правило, залишаються непоказними.