Японія: топографія, населення, історія, клімат і природа, пам’ятки, економіка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

Японія: топографія, населення, історія, клімат і природа, пам’ятки, економіка

 

 

 

Топографія

Держава в Східній Азії, розташована на чотирьох великих островах: Кюсю, Сикоку, Хонсю й Хоккайдо, островах Рюкю й більш ніж тисячі дрібних

островів. На півночі омивається Охотським морем, на сході - Тихим Океаном, на півдні - Тихим океаном і Східно-Китайським морем, на заході Корейською протокою і Японським морем. Японія претендує на приналежній Росії Курильські острова, що лежать на північ від острова Хоккайдо. Площа країни 377688 квадратних кілометрів, що становить одну двадцять п'яту територій США, однієї двадцяту площі Австралії, але більше Великобританії в півтора разу. Рівнини Японії лежать, в основному, уздовж плину рік, уздовж нижніх схилів гір й уздовж узбережжя. Найбільш великі долини розташовані на острові Хоккайдо: уздовж ріки Исикари в західній частині острова, уздовж ріки Токачи на південному-сході й на східному узбережжі навколо міст Немуро й Кусиро. На острові Хонсю також є більші долини: у долині Осака розташовані Кобе, Кіото й Осака; у долині Канто перебуває Токіо; у долині Ноби - Нагоя. На острові Кюсю головною рівниною є рівнина Цукуси. Найбільш видатною топографічною рисою Японії є гори. Гірські ланцюги тягнуться через острови з півночі на південь. На острові Хоккайдо розташований гірський ланцюг вулканічного походження, що бере початок на Курилах. Цей гірський ланцюг розділяється на дві смуги на південно-західному узбережжі й виникає як два паралельні ланцюги на острові Хонсю. Головний ланцюг тягнеться на південь до гірської маси нагір'я ріки Синано й там, по ширині острова, утворить найвищий гірський пояс країни. Гора Фудзи (3776 м), найвища крапка країни, перебуває в цьому гірському поясі недалеко від міста Йокогама. Одна з більше низьких гірських ланцюгів

острова називаються Японські Альпи через їх мальовничості. І на крайньому півдні острова лежить ще одна гірський ланцюг, де гора Киту (3192 м) - найвища крапка регіону. На островах Кюсю й Сикоку також є невеликі гірські ланцюги, однак їхня висота не перевищує 1982 м (гора Исицуки на острові Сикоку). На Японських островах розташовано близько 188 вулканів, більше 40 з їх активні. У районах вулканів велика кількість гарячих джерел. Хоча в Японії дуже багато рік, судноплавних серед них майже немає. Сама довга ріка Японії - Синано, на острові Хонсю (367 км), серед інших великих рік Хонсю - Тоні, Китаками, Тенри й Могами; на Хоккайдо - Исикари, Тесио, Токачи; на Сикоку - Есино. Більшість японських озер - гірські й неподалік звичайно перебувають популярні курорти. Найбільше озеро Японії - Бива (672 квадратний кілометр) - перебуває на острові Хонсю.

У Японії 47 префектур і більше 3000 муніципальних урядів. Кожен район Японії має свою історію й культуру. Токіо, будучи столицею, містить чверть населення Японії: близько 30 мільйонів чоловік живуть у радіусі 50 кілометрів від Токіо. У Японії дуже гостро коштує проблема перенаселення міст і депопуляції в селах. Для відродження сільської місцевості були початі спроби створення технополісів.

 

Населення

Населення країни (по оцінці на 1995) становить близько 125 879 000 чоловік (сьоме місце у світі), середня щільність близько 334 чоловік на квадратний кілометр (також одне з перших місць у світі; для порівняння в США - 28 чоловік на квадратний кілометр, а у Великобританії 238). Етнічні групи: японці - 99%, корейці - 0,5%, китайці, айни. Мова: японський (державний), багато японців говорять англійською мовою. Віросповідання: синтоїзм (релігійний плин, у якому налічується близько 200 сект), буддизм, християнство (протестантизм, католицизм, православ'я); практично всі японці синтоїсти, однак більшість синтоїстів сповідає ще й буддизм. Столиця - Токіо. Найбільші міста:

 

Токіо	8020000 чіл.
Йокогама	3250500 чіл.
Осака	2495000 чіл.
Нагоя	2095000 чіл.
Саппоро	1600000 чіл.
Кобе	1468000 чіл.
Кіото	1395000 чіл.
Фукуока	1200000 чіл.
Кавасакі	1100000 чіл.
Китакусю	1000000 чіл.

ще близько 80 міст мають населення, що перевищує 250000 чоловік. Державний устрій - конституційна монархія. Глава держави - імператор Акихито (у влади з 7 січня 1989 року). Грошова одиниця - ієна. Середня тривалість життя (на 1992 рік): 77 років - чоловіка, 82 року - жінки. Рівень народжуваності (на 1000 чоловік) - 10. Рівень смертності (на 1000 чоловік) - 7.

 

Історія

Японський архіпелаг прийняв нинішні обриси 10 000 років тому. Наступні 8 000 років тривала ера Йомон, коли жили первісні мисливці-збирачі.

Він згодом утворили одне плем'я. Оброблення рису прийшло з Євразії в 300 році до нашої ери в Яйойский період. Уважається, що японська національність

сформувалася в період Ямато біля третього століття нашої ери. Відповідно до переказу, Японська імперія виникла в 660 р. до нашої ери, коли на престол зійшов перший японський імператор Дзимму. Протягом першого тисячоріччя (з 660 року до нашої ери) Японія розвивалася під впливом Кореї й Китаю, що мали більше високий рівень цивілізації. В 604 році принц Шотоку прийняв першу Конституцію. В VII столітті з Кореї в Японію прийшов буддизм, що став згодом державною релігією країни. На початку восьмого століття (період Нара) першою столицею став Нара, а потім Кіото. З XII по XIX століття країною правил військовий клас самураїв. З XII століття в країні фактично встановився військовий режим й Японією правили сегуни (військовий диктатори). В XV столітті в Японії вибухнула громадянська війна, що тривала 100 років. В XVII столітті до влади прийшов Токугава Иэясу й оголосив режим ізоляції на 200 років, коли відносини тривали тільки з Китаєм і Нідерландами. Але із приїздом в 1853 році американського командора Мэттью Перрі Японія починає налагоджувати стосунки з Америкою і Європою. Панування сегунів тривало до 1867 року, коли останній сегун Токугава Есинобу передав владу імператорові Муцухито (Мэйдзи). Хоча португальці й голландці мали торговельні відносини з Японією ще в XVI-XVII століттях, вони були досить незначні, і країна залишалася фактично закритої для іноземців до середини XIX століття, коли Сполучені Штати Америки підписали з Японією договір. Наприкінці XIX початку ХХ століть Японія вела кілька війн, у результаті чого до 1910 року приєднала острів Тайвань, половину Сахаліну й Корею. Після закінчення Першої світової війни, у результаті якої Японії дісталися острови в Тихому океані, що належали Німеччині, країна в 30-і роки вела кілька локальних війн із Китаєм і Радянським Союзом. У другу світову війну імператорська Японія вступила, атакувавши американську військову базу Перл-Харбор 7 грудня 1941 року. У ході війни японські війська окупували багато французькі й британські

колонії й протекторати в Південно-Східній Азії. У серпні 1945 року після успішних операцій, проведених військами союзників, Японія капітулювала, а 2 вересня офіційно підписала акт про капітуляції. Відповідно до нової Конституції, прийнятої 3 травня 1947 року Японія втратилася права мати регулярну армію, а імператор передав всі законодавчі повноваження парламенту. В останні роки різко загострилися торговельні  відносини Японії зі Сполученими Штатами, а в останній рік і політичні, зв'язані в першу чергу з розміщенням на території країни американських військових баз. Є й серйозні розбіжності з Росією із приводу приналежності Курильських островів, які Японія вважає своїми північними територіями. Японія є членом ООН, МВФ, ГАТТ, МАРНОТРАТ, Організації економічного співробітництва й розвитку.

 

Основні Періоди в Історії Японії
Палеоліт	до 8 000 до нашої ери
Йомон	8 000 до нашої ери — 300 до нашої  ери
Яйой	300 до нашої ери — 300 нашої ери
Ямато	300 нашої ери — 593
Асука	593 — 710
Нара	710 —794
Хэян	794 — 1192
Камакура	1192 — 1338
Муромачи	1338 — 1573
Азучи-Момояма	1573 — 1600
Эдо	1600 — 1868
Мэйдзи	1868 — 1912
Тайшо	1912 — 1926
Шоуа	1926 — 1989
Хэйсэй	1989 —

 

Клімат і природа

Тому що Японські острови простягнулися по ширині на 15° С, кліматичні умови досить різноманітні. Наприкінці березня можна загоряти на Острові Окінава на півдні Японії або качатися на лижах на острові Хоккайдо півночі. Але більша частина Японії перебуває в помірної зоні з вологим мусонним кліматом. Улітку дують південно-східні вітри з Тихого океану, а взимку дують

північно-західні вітри з Євразії. Середньорічна температура в місті Немуро на острові Хоккайдо становить близько 5° С, на Окінаві — близько 16° С. Для острова Хоккайдо й північної частини острова Хонсю характерно коротке літо й сувора довга зима, викликувана вітрами, що дують із Сибіру й Охотське протоки. Далі на південь і схід зима більше м'яка, чому значною мірою сприяє теплий плин Куросио (Японське). На островах Сикоку, Кюсю й на півдні Хонсю літо жарка й вологе, а зима досить м'яка, майже безсніжна. Японія лежить у смузі південно-східних мусонів, які додають вологості влітку. Середньорічна норма опадів становить від 1020 мм на Хоккайдо до 3810 мм у горах центральної частини Хонсю. Рослинність Японії досить багата, що викликано жарким і вологим летом на більшій частині островів. У країні налічується більше 17000 видів рослин. Національними квітучими деревами Японії вважаються вишня й слива, рано цвітучі й улюблені по всій країні. У квітні в Японії цвіте азалія, у травні - півонії, у серпні - лотос, а в листопаді острови прикрашені квітучими хризантемами - національною квіткою. У цьому місяці проводяться численні фестивалі квітів. Поширені також гладіолуси, кілька видів лілії, дзвіночки, очні кольори. Найпоширеніше дерево Японії - японський кедр, що досягає висоти до 40 м, часто зустрічаються також модрина, кілька видів їли. На Кюсю, Сикоку м на півдні Хонсю виростають субтропічні рослини: бамбук, камфорний лавр, баньян. У центральній і північній частині Хонсю поширені листяні: береза, горіх, верба, а також велика кількість хвойних дерев. Кипарис, тис, евкаліпт, мирт, падуб часто зустрічаються в цій зоні. На Хоккайдо рослинність досить схожа на сибірську: найпоширеніші модрина, кілька видів їли, у деяких лісах зустрічаються береза, вільха, тополя. Японці також досить мистецьки вирощують карликові дерева (так називані «бонсай»), коли сосна, сива або вишня не перевищують висоти 30 сантиметрів. У порівнянні з найбагатшою флорою, фауну Японії можна вважати досить бідної, хоча на островах налічується 1199 видів хребетних, 33776 видів безхребетних, близько 140 видів ссавців, 40 видів птахів, велика кількість рептилій, амфібій і риб. На острові Хонсю живе японська макака. Серед хижаків виділяються бурий ведмідь, чорний ведмідь і рудий ведмідь. Практично на всіх островах живуть лисиця й борсук. Поширено норку, видра, заєць, куниця, білки, білки-летяги, миші (хоча домашніх мишей немає), велика кількість різних видів кажанів. Із двох видів оленя найпоширеніший японський плямистий олень. Найпоширеніші види птахів: ластівка, горобець, дрізд, чапля, качка, дятел, зозуля, лебідь, бекас, альбатрос, журавель, фазан, голуб. Серед півчих особливо широко поширені два види солов'я й снігур.

 

Визначної пам'ятки

Музеї Японії, за винятком декількох сучасних галерей у великих  містах, являють собою скарбниці й розташовані в храмах і святинях, самим знаменитим музеєм такого роду є храм Миохойн у Кіото. У Токіо розташовані численні музеї, у тому числі: найбільший художній музей країни - національний музей; музей каліграфії; національний музей Західного мистецтва; музей японського народного мистецтва; музей-скарбниця святині Мэйдзи; національний музей науки. Серед історичних й архітектурних визначних пам'яток Японії можна відзначити в Токіо - імператорський палац; безліч буддистских храмів, головним серед яких уважається храм Ракандзи; Токійська телевежа висотою 333 метра; зоопарк. У Кобе - велика кількість християнських церков і буддистських храмів; чудовий художній музей. У Кіото (столиця Японії з 794 по 1868 рік) - більше 2000 стародавніх храмів і святинь; 24 музею; замок Нидзе; імператорський палац; палац Катсура; стародавні імператорські гробниці; чудові сади й парки. У Нагое - замок Нагоя (1612 рік): дві найголовніші й найстарші святині синтоїзму - Атсута й Ися.

 

Економіка

У сфері економіки Японія є однієї з найбільш розвинених країн миру. Її валовий національний продукт (ВНП) другий по величині у світі. Виробнича сфера Японії дуже розвинена: багато автомобілів і побутові прилади ідуть на експорт, а такі імена як Honda, Sony, Toyota відомі в усім світі. Японія бідна природними ресурсами. Сьогодні японські компанії майже все сировину імпортують: залізні руди з Австралії, нафта із Близького Сходу; потім ця сировина обробляється й експортується. Однак останнім часом Японія всі частіше стала завозити готові товари. Японські компанії також використають метод «прямого інвестування», споруджуючи заводи переважно в Північній Америці, Південно-східній Азії і Європі й реалізуючи продукцію або на місцевому ринку, або вивозячи його. І в такий спосіб Японія шляхом інвестицій допомагає економіці даної країни.

У Японії дуже розвинена мережа залізничних й автомобільних магістралей. Швидкісний поїзд Шинкансен, «поїзд-куля», курсує між Мориока на півночі Фукуока й півднем країни. У містах розвинені міські види транспорту - автобуси, трамваї, метро, часто керовані комп'ютером.

Головною агрокультурою Японії є мал. Японія не має достатній посівної площі для оброблення достатньої кількості пшениці, сої, або інших рослин, щоб прокормити себе. Японія серед індустріально розвинених країн займає одне з останніх місць по самозабезпеченості продуктами й багато чого імпортує. Але проте в Японії залишається друге місце (після Китаю) по річному улові риби. 
Список використаної літератури: