Проблеми інтеграції в АПК України

Реферат на тему:

Проблеми інтеграції в АПК України

Сільське господарство – це ланка ланцюга, швидка модернізація якої може забезпечити підйом всієї економіки. Воно є базовою галуззю, яка сама відтворюється та забезпечує сировиною багато галузей вітчизняної промисловості. Але це можливо лише за достатніх інвестицій та наданні АПК пріоритету розвитку.

Агропромисловий комплекс України являє собою велике міжгалузеве формування, в яке входять технологічні та організаційно пов’язані з переробною промисловістю галузі сільського господарства, яке забезпечує його сировиною, промисловість, яка виробляє засоби виробництва та виробничо-технічне забезпечення. Важливим інтегруючим фактором, який об’єднує галузі комплексу у єдину цілісну систему, є корисний кінцевий продукт, який виробляється переробною промисловістю на заключній стадії технологічного ланцюга.

Порівняльний аналіз структури АПК в Україні та інших розвинених країнах свідчить про те, що в цих країнах існує принцип максимального використання продукції, яка виробляється в сільському господарстві. Значна питома вага припадає також на переробку сільськогосподарської сировини, холодильне та таропакувальне господарство, спеціалізований транспорт та реалізацію готової продукції. Низький технічний рівень переробної промисловості України призводить до великих втрат сировини, паливно-енергетичних ресурсів, трудових витрат на виробництво одиниці продукції в порівнянні з розвиненими країнами.

Щоб змінити ситуацію необхідно переорієнтувати всіх учасників технологічного ланцюга «виробництво – переробка – реалізація готової продукції» на кінцевий результат. Шляхом об’єднання зусиль виробників сировини, переробників, торгівлі, фінансових структур, їх взаємозацікавленій роботі можна істотно змінити положення в агропромисловому комплексі у кращу сторону, використавши головним чином всі наявні великі потенціальні резерви.

На сучасному етапі потрібен більш широкий і послідовний розвиток кооперативно-інтеграційних процесів на всіх рівнях управління АПК. Необхідно збільшити кількість інтегрованих структур, частини яких повинні працювати на кінцевий результат. Вчені переконані, що сільськогосподарська (обслуговуюча) кооперація є іманентною складовою ринкової економічної системи і важливою інституцією демократичного суспільства [1; 2].

Світовий досвід показує, що там де переробні підприємства мають стійкий зв'язок з сільськогосподарськими товаровиробниками, збільшується загальна ефективність аграрного виробництва. Це досягається за рахунок зниження затрат на проміжних стадіях технологічного процесу агропромислового виробництва, а також за рахунок більш повного завантаження промислових потужностей. Поряд з іншими успішніше вирішується і таке важливе завдання, як залучення інвестицій.

В теперішніх умовах існує необхідність розвитку агропромислової інтеграції на основі забезпечення технічної, технологічної, економічної єдності та безупинності етапів виробництва, заготівлі, транспортування, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції з метою стабілізації агропромислового виробництва та збільшення його економічної ефективності.

Традиційний зміст регіональної економічної стратегії спрямовано на визначення оптимальної територіальної структури та розмірів виробництва як у країні в цілому, так і в окремому конкретному регіоні. Найбільш значні рішення приймаються на рівні стратегічного управління регіоном.

В наукових дослідженнях з даної тематики отримали подальший розвиток принципи пріоритетної стратегічної концепції територіальної інтеграції: спільність природно-ресурсного потенціалу, спеціалізація підприємств, економічні зв’язки. Раціональне поєднання факторів підвищення конкурентоздатності в комплексі з перевагами інтегрованих структур створюють передумови абсолютної стійкості галузей АПК по відношенню до зовнішнього середовища та дозволяють максимально реалізувати виробничий потенціал.

Створення об’єднуючих структур з метою підвищення ефективності відбувається не на основі зацікавленості окремих учасників в об’єднанні, а на загальних інтересах всієї інтегрованої системи. Переробні промислові підприємства, які мають інформацію про потреби споживача, часто стають базовими суб’єктами агропромислової інтеграції. Тому потрібна обов’язкова участь у інтеграційних структурах переробних підприємств.

Об’єктивною основою агропромислової інтеграції є високий рівень виробничих сил, розвиток суспільного поділу праці, розширення взаємозв’язку сільського господарства з іншими сферами економіки. Прискорення науково-технічного прогресу вносить зміни в традиційні функції сільського господарства. Розвиваються зв’язки сільського господарства з похідними від нього галузями, які зайняті доведенням продукції до споживача. В результаті збільшується залежність кожної ланки в ланцюгу виробництва кінцевих продуктів.

Інтеграція є одним із основних факторів зниження трансакційних витрат, що сприяє раціональному використанню ресурсів економіки та підвищенню ефективності виробництва.

Література:

1. Зіновчук В.В. Кооперативна ідея в сільському господарстві України і США. – К.: Логос, 1996. – 224с.
2. Черевко Г., Горбонос Ф., Савицька О. Фермерська кооперація в розвинутих країнах // Економіка України. – 1994. - № 11. – С. 69-74.