Природа та географія України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Г. С. СКОВОРОДИ

 

 

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

кафедра Історії України

 

 

 

 

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

                            Природа та географія України

 

 

 

 

 

 Виконала:

студентка 1 курсу

історичного факультету

 11 і/п групи

Довгаленко Аліна Олегівна

Перевірила:

                                                                                  Гончарова Ольга Сергіївна

 

План

 

 

ВСТУП

1.Географія України

2.Природа України

ВИСНОВОК

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Українці – як етнос – реальність всієї планети, та й для тих, хто змушені  
бути поза межами Вітчизни, роль рідної природи у їхньому і бутті, і  
світосприйнятті та світорозумінні, характері і долі є першорядною.  
Це зумовлюється самим феноменом природи ∗ . Саме феноменом. Бо про  
природу в радянській системі говорилося незмірно більше, ніж про етнос. 

Однак і її розглядалося та трактувалося переважно утилітарно й спрощено- ідеологічно. Щодо утилітарності, то вона виражалася формулою: людина – цар всесвіту, і «нам не варто ждати милостей від природи, наше завдання – силоміць взяти їх у неї». Наслідки відомі: тільки споживацьке ставлення до землі і корисних копалин, вод та лісів, зажерливо-хижацька їх експлуатація; перенасичення ґрунтів пестицидами й гербіцидами (часом – у 2700 разів), деформація й знищення гумусу; створення штучних водоймищ у місцях найбільшої родючості та зонах оздоровлення людей, порушення природного балансу між землею, водою, полями, лісами, повітрям, що призвело до корозії земель, заболочення або ж зневоложення гігантських територій; будівництво промислових монстрів без урахування і сировинної бази, й наслідків впливу на клімат, природу, людське середовище; підпорядкування величезних територій, промислових і сільськогосподарських комплексів України «загальносоюзним»  
управлінським структурам, що призвело до фактичного відчуження  
українського народу від власних природних багатств та порушення культури  
виробництва; і як підсумок – будівництво в найбільш населених та багатих  
природними ресурсами, комунікативних (залізничних, водних, повітряних)  
районах атомних електростанцій не тільки спричинили колосальні матеріальні втрати, а й поставили під загрозу існування як природу України, так і генофонд нації. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Георафія України

 

З географічним положенням, розмірами і складом території пов'язана різноманітність природних, природно-ресурсних, етнічних, соціальних, економіко-географічних, політико-географічних особливостей України — суверенної держави, члена Організації Об'єднаних Націй, однієї з найбільших країн Європи.

Площа України — 603,7 тис. км2, за розмірами території вона перевищує Францію (544 тис. км2), Іспанію (505 тис. км2), Швецію (450 тис. км2), Польщу (312,7 тис. км2). За кількістю населення (більше 49,115 мли осіб на 1 липня 2001 р.) Україна поступається Німеччині, Італії, Великобританії, Франції. Майже 68 % населення проживає в містах, 32 % — у сільській місцевості.

Положення території України в системі географічних координат фіксується координатами її крайніх точок, протяжністю території із заходу на схід та з півночі на південь. Крайня північна точкатериторії України знаходиться на державному кордоні з Російською Федерацією біля с. Грем'яч Новгород-Сіверського району Чернігівської області й має координати 52° 22' північної широти і 33° II' східної довготи. Крайньою південною точкою на суші є мис Сарич у Криму з координатами 44° 23' північної широти і 33° 44' східної довготи. Крайня західна точка знаходиться біля м. Чоп Закарпатської області та має координати 48° 05' північної широти і 22° 08' східної довготи. Крайня східна точкафіксується на околиці с. Червона Зірка Міловського району Луганської області, її координати 49° 15' північної широти і 40° 05' східної довготи. Протяжність території між крайніми точками з півночі на південь становить 893 км, а із заходу на схід — 1316 км. Географічний центр України знаходиться на північно-східній околиці районного центру смт Добровеличківки в Кіровоградській області. Тут встановлено символічний знак (1990), який маэ координати 48° 23'' північної широти і 31° 10' східної довготи.

Українська держава межує із сімома країнами. На заході протяжність державного кордону з Польщею становить 642 км, із Словаччиною — 98, Угорщиною — 135 км. Західний кордон проходять по долині р. Західний Буг у зоні мішаних лісів до Волинської височини, а потім у зоні широколистяних лісів через Волинську височину і Розточчя до м. Яворова Львівської області. Далі кордон пересікає Передкарпаття, Українські Карпати у верхів'ї р. Сан і на захід від р. Уж, виходить на Закарпатську низовину, іде по долині р. Тиса, знову перетинає Українські Карпати у верхів'ї р. Черемош і пролягає через Буковину. На південному заході Україна межує з Молдовою (1222 км) у лісостеповій зоні по долині Дністра та поблизу його лівого берега по схилу Подільської височини до впадіння Пруту в Дунай. Державний кордон з Румунією (608 км) проходить по Дунаю та його Килійському гирлу до узбережжя Чорного моря.

На північному сході та сході Україна межує з Росією на протязі близько 1955 км (Брянська, Курська, Білгородська, Воронезька, Ростовська області). Східна межа проходить від узбережжя Таганрозької затоки Азовського моря на північний схід до Донецького кряжа і р. Сіверський Донець; далі вона пересікає південно-західні відроги Середньоруської височини. Від Азовського узбережжя до м. Вовчанська Харківської області східна межа України перетинає степову зону, а від Вовчанська до широти селища Лужки Сумської області — лісостепову.

На півночі Україна межує з Білоруссю (1084 км). Північна межа проходить по Поліській низовині в зоні мішаних лісів. Загальна протяжність сухопутних кордонів України становить близько 5684км. Чорноморський кордон має довжину 1559, Азовський — 400 км. Загальна протяжність сухопутних і морських кордонів становить 7643 км. Країна має широкий, більш як 2590-кілометровий вихід до країн Центральної і Західної Європи, з якими її сполучають дев'ять залізничних ліній. По Дунаю здійснюються зв'язки з Румунією, Болгарією та іншими країнами Дунайського басейну. Через порти Чорного й Азовського морів наша країна має зв'язки з багатьма країнами Європи, Азії, Африки й Америки. Територією України проходять Транс'європейський нафтопровід, газопровід, лінії високовольтних електропередач, електрифіковані залізниці, що сполучають нашу країну із сусідніми державами.

З географічним положенням України пов'язані різноманітність природних умов і природних ресурсів, умови господарської діяльності.

Територія України розташована у помірному поясі Північної півкулі, чим визначаються головні риси її фізико-географічних умов. Вона знаходиться в межах грандіозних тектонічних структур: давньої докембрійської Східно-Європейської платформи та Альпійсько-Гімалайського складчастого поясу. Ці різновікові геологічні структури у свою чергу поділяються на структури менших розмірів, з чим пов'язана різноманітність геологічної будови території України та її багатство на корисні копалини. Тут представлені всі геологічні породи, якими збудована земна кора: від найдавніших, архейських, до четвертинних (антропогенових), сучасних. Давня платформа перекрита горизонтально залягаючими товщами порід палеозойського, мезозойського та кайнозойського віку, тому в сучасному рельєфі вона виражена обширною Східно-Європейською рівниною. Ділянки Альпійсько-гімалайського складчастого поясу в межах України представлені Карпатськими та Кримськими горами. На південь від Кримських гір знаходиться глибока Чорноморська западина. Належність більшої частини території України до Східно-Європейської докембрійської платформи зумовлює рівнинність її поверхні: 70 % її площі займають низовини, 25 % — височини; лише 5 % площі займають гори.

Через Україну проходить вісь високого тиску Євразійського материка, її територія перебуває під впливом повітряних мас західного циклонального переносу, що переважає протягом року, а також повітряних мас, що пов'язані з впливом Азорської та Азіатської областей високого тиску. Крім циклонів з Атлантики, на територію України приходять циклони із Середземномор'я, повітряні маси, що формуються над Арктикою, Середньою і Малою Азією.

Україна має необхідні передумови для розвитку морських сполучень. З географічним положенням України пов'язана її роль морської держави з морськими портами Середземноморського басейну, виходом через Босфор, Дарданелли, Суецький канал, Гібралтар до Світового океану. Це дає можливість Україні розвивати морегосподарський комплекс, використовувати океанічні ресурси, мати доступ до них відповідно до норм міжнародного права. Водними артеріями Дніпра і Дунаю Україна зв'язана з багатьма європейськими країнами. Басейн Дніпра каналами з'єднується із Західною Двіною через Березинську водну систему, з Німаном через Дніпро-Німанський канал, з Віолою — Дніпровсько-Бузьким каналом. Цим забезпечуються економічні зв'язки з Білоруссю, країнами Балтії, Польщею.

З рівнинністю території України пов'язана характерна для Східноєвропейської рівнини зональність ландшафтів: тут формувались мішанолісові, широколистянолісові, лісостепові, та степові ландшафти помірного поясу. І лише на Південному березі Криму поширені субтропічні ландшафти середземноморського типу.

В Українських Карпатах і Кримських горах виявляється властива для всіх гірських систем висотна поясність ландшафтів. Набір і характер ландшафтних поясів неоднаковий для кожного з цих гірських країв у зв'язку з абсолютною висотою та їх різним географічним розташуванням: Карпати знаходяться у помірному поясі, а Кримські гори — на межі помірного і субтропічного поясів.

Природні ландшафти України значною мірою змінено в процесі тривалою господарського використання і пов'язаного з цим впливу на них (землеробського» гідротехнічного, меліоративного, містобудівного, лісогосподарського та ін.). Наприклад, за таким показником як відношення площі орних земель до всієї площі сільськогосподарських угідь (0,80) Україна перевищує Німеччину, Англію, Італію, США. Це є негативним фактором, що підсилюється також малою лісистістю і заповідністю їх території та значним впливом промислового виробництва на природне середовище.

Географічне положення в умовах незалежності України значно змінило її геополітичне положення,що впливає на розвиток економічних, політичних, оборонних та інших процесів. Особливості геополітичного положення України полягають у тому, що вона як європейська країна на заході межує з країнами Центральної і Західної Європи, з якими є значні можливості для розширення всебічних зв'язків, а на півночі та сході з Росією, з якою існують історичні, економічні й культурні зв'язки. Близькість країни до Казахстану, країн Закавказзя, Середньої Азії та Близького Сходу сприяє економічному співробітництву. Положення України між Чорноморським та Балтійським басейнами забезпечує зв'язки з країнами цих регіонів.

Географічне і геополітичне положення сприяє розвиткові всебічних зв'язків України з європейськими, азіатськими, африканськими країнами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Природа України

Велику частину території України займають низовини (Поліська, Придніпровська, Причорноморська) і окремі ниці плоскі рівнини височини заввишки до 300-500 м (Подільська, Придніпровська, Донецький кряж й ін). Гори розташовані на заході (Карпатські) і на півдні (Кримські). Найвища вершина країни - г. Говерла в Карпатах (2061 м над рівнем моря). Основні річки України-Дніпро, Південний Буг і Дунай, що впадають у Чорне море.

 Є більше 7000 'озер (у заплавах  рік, а також на північному  заході, у Поліссі - найбільш заболоченому  районі). Найбільші водоймища - Кременчуцьке, Каховське, Дніпродзержинське, Київське й Канівське. Клімат помірно-континентальний. Характерні сезонні розходження, зими помірно холодні, літо тривале, тепле або спекотне, середня температура липня 18-24°С, січня від -8°С до 2-4°С (на Південному березі Криму). Сумарна річна кількість опадів для більшої частини України складає 600 мм, у Карпатах - до 1600 мм, на півдні і південно-сході 400-300 мм Південний берег Криму характеризується субтропічним кліматом середземноморського типу.

В Україні добре виражена грунтово-рослинна зональність. 2/3 території країни (лісостеп і степ) зайняті чорноземами. На північ від чорноземного поясу поширені сірі лісові й дерново-підзолисті ґрунти під мішаними лісами, на південь - темно-каштанові й каштанові ґрунти під сухими степами. Ґрунтовим поясам відповідають три природні зони - лісова, лісостепова і степова. Лісова зона включає різноманітні змішані й листяні ліси з білою (європейською) ялицею, сосною, буком і дубом. У лісостеповій зоні ліси складаються здебільшого з дуба; часто острівці лісу оточені ріллями. Для степової зони характерні трави і стрічкові лісонасадження. До XVIII ст. степи не освоювалися, а тепер природна рослинність збереглася лише в заповідниках. Схили Карпат вкриті мішаними і хвойними лісами з дуба, бука, ялини і ялиці. На схилах Кримських гір - ліси з бука, дуба, сосни. Південний берег Криму має значні паркові насадження з різних видів середземноморської флори, тут поширені фруктові сади й виноградники. Унаслідок свого переважно рівнинного рельєфу й браку лісів в Україні .мало ендемічних видів тварин. Усього представлено 28 тис. видів, включаючи 101 вид ссавців, 350 видів птахів, 21 вид плазунів, 19 видів земноводних і більше 200 видів риб. Ведмеді, зайці, дикі кабани, лиси, лосі, рись, тетереви, рябчики, орли, яструби й сови дотепер живуть на північному заході - у Карпатах і Поліссі.

У лісостепу поширені олені, кабани, вовки, гризуни (хом'як, тхір), куріпки, сороки, іволги. Для степового поясу найбільш типовими є гризуни, польові птахи й комахи. Розвивається система заповідників, національних парків, природних заказників дає можливість частково зберегти і навіть розводити нові види диких тварин. В Україні створено 15 заповідників, найбільші й найвідоміші - Чорноморський, Поліський, Асканія-Нова, Україн-ський степовий, а також Карпатський і Шацький природні національні парки.