Отчет по практике на Яворівський НПП

 

Вступ

 

Національний парк – це, перш за все, об’єкт соціального призначення, живий музей, у якому зберігаються у первородному оточенні пам’ятники природи, культури й духовності. Людина має знаходити тут засадничі вартості свого існування, які не під владні ідеологічним, політичним чи іншим цивілізаційним течіям. Поняття культури тут набуває комунікативного сенсу, як форми стосунків між людиною і довкіллям. Розвинена культура передбачає прагнення до гармонійних стосунків, а не панування чогось над чимось. Мережева організація суспільних стосунків неодмінно проектується на довкілля у вигляді мережевої організації природних комплексів.

Яворівський національний природний  парк посідає вузлове місце в  багатьох сферах. Він має надзвичайно  урбанізоване й технізоване оточення. Контрасту додає мілітаризована зона Яворівського полігону. Парк знаходиться  у просторі активного транскордонного  співробітництва України й Польщі, віл так Євросоюзу. Посідаючи  середуще положення на Центральному Європейському вододілі, це природоохоронне  ядро дає початок стратегічним екокоридорам у басейнах Балтійського та Чорного  морів.

Запровадження засад усталеного розвитку в умовах національного  парку надає шанс збільшення інвестицій у відродження та зростання місцевих громад, які зазнали фатальної  руйнації під час Другої світової війни та по її закінченні. Рекреаційні  ресурси парку, як і Розточчя загалом, до кінця не виявлені й не оцінені. Існуючі курортні осередки старих часів  та об лаштовані нашвидкуруч зони відпочинку – це зовсім мала частина  тих можливостей, що криються у природному й соціальному секторах парку. Зовсім не розвиненою є діяльність народних промислів, бракує сувенірної етнографічної  продукції, фольклорних і розважальних осередків та інших атрибутів  активного ринку туристичного продукту. Яворівський НПП стоїть лише на початку  розроблення стратегічних напрямів свого розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  1

 

Географічне положення та  Історія створення  національного природного парку «Яворівський»

 

Українське  Розточчя — один з найцікавіших фізико-географічних районів Західної України. Він характеризується унікальними  природними умовами: різноманітністю  та мальовничістю ландшафтів, багатством лісового фонду, флори та фауни. Необхідність охорони цієї перлини української  природи назріла вже давно.

Ще  в 1984 році тут було створено природний  заповідник «Розточчя». А 4 липня 1998 року Указом Президента України в Розточчі організовано ще один заповідний об’єкт — перший на Львівщині Національний природний парк «Яворівський» на базі однойменного регіонального ландшафтного парку та прилеглих територіях Старицького  та Магерівського військових лісгоспів.

Ідея  його створення виникла у зв’язку  з потребою розширити заповідний фонд регіону. За унікальністю природних  екосистем та соціальним значенням  територія парку відповідає всім критеріям, які ставляться до національних парків Міжнародним союзом охорони  природи. Метою створення парку  є збереження, відтворення та раціональне  використання типових і унікальних лісостепових ландшафтів та інших природних  комплексів в межах Головного  Європейського вододілу, які мають  важливе природоохоронне, естетичне  та рекреаційне значення. 

Площа парку складає 7108 га, у тому числі 2915 га надані у постійне користування та 4193 га включені до його складу без вилучення  у землекористувачів.

В адміністративному відношенні Яворівський НПП знаходиться у північно-східній частині Яворівського району, безпосередньо межуючи з південно-західною частиною Жовківського району Львівської області.

Територія парку простягається своєрідним півмісяцем від с.Верещиця (Яворівський р-н) до с.Крехів (Жовківський р-н). Його протяжність з заходу на схід – 12-13 км, а з півночі на південь – від 2,5 до 12 км. На півдні НПП межує з природним заповідником “Розточчя”, а на півночі – з навчальним полем Яворівського навчального центру ЗОК МО України, відомим як Яворівський полігон. Поблизу парку розташовано 13 населених пунктів, однак жоден з них  не входить у межі парку. Південніше території парку проходить автодорога міжнародного значення Львів – Краковець.

Територія Яворівського НПП, передана у постійне користування, поділена на два природоохоронні науково-дослідні відділення: Янівське (1436 га) і Млинківське (1479 га). Без вилучення у користувачів до складу парку включені Майданське лісництво Старичівського військового лісгоспу (3276 га) та Магерівське лісництво Магерівського військового лісгоспу (917 га).     

У західній частині парку протікає річка  Верещиця, яка впадає у Дністер. У  межах парку беруть свій початок  ліві притоки Верещиці - річки Ставчанка  і Стара Ріка. На півночі знаходяться  витоки річок Дерев'янки і Свині (басейн річки Західний Буг). 

За  фізико-географічним районуванням територія  парку відноситься до Розтоцького  району Розтоцько-Опільської області  Західно-Української лісостепової провінції. 

На  південному сході парк межує з  природним заповідником «Розточчя». На його території немає населених пунктів, завдяки чому антропогенний вплив на природні екосистеми є незначним.    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  2

 

адміністративна та територіальна структура національного парку

 

Відповідно до Закону України  «Про природно-заповідний фонд України» та Положення про Яворівський національний природний парк територія парку поділяється на 4 основні функціональні зони:

землі надані у постійне користування Яворівського НПП:

·        заповідна зона - 661,6 га 

·        зона регульованої рекреації - 1254,1 га

·        зона стаціонарної рекреації - 30,2 га

·        господарська зона - 969,1 га

землі надані без вилучення у користувачів:

·        господарська зона - 4193 га.

Згідно  з функціональним зонуванням та урахуванням  природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, на території  парку встановлюється диференційований режим щодо охорони, відтворення та використання його природних ресурсів.

Заповідна зона призначена для збереження, охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів парку. У ній забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на її природні комплекси і об'єкти, а саме:

• будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку, стоянка транспорту, проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських тварин поза спеціально встановленими для цього маршрутами, пересування механічних, гужових та інших транспортних засобів (крім транспорту парку) за винятком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків та гелікоптерів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками звукового бар'єру над територією Парку та інші види шумового впливу, що перевищують установлені нормативи;

• геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення ґрунтового покриву, гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів боротьби зі шкідниками і хворобами рослин і лісу, використання пестицидів і сильнодіючих хімічних речовин, зберігання пестицидів і добрив, миття транспортних засобів і техніки;

•  влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

• скидання неочищених стічних вод у балки, пониззя, кар’єри тощо, а також у потічки;

• усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, збирання грибів, плодів, насіння, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх оселення, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів;

• мисливство, рибальство та інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково-обґрунтовану ємність угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.

Для охорони, збереження і відтворення  корінних природних комплексів, проведення наукових досліджень та виконання інших  завдань у заповідній зоні відповідно до Проекту організації дозволяється:

• проведення наукових досліджень за темами, схваленими науково-технічною радою парку та затвердженими у встановленому порядку;

• збір колекційних та інших матеріалів, пов'язаних з веденням наукових досліджень.

• виконання робіт, передбачених планами довгострокових стаціонарних досліджень;

• проведення екологічної освітньо-виховної роботи;

• виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів внаслідок антропогенного впливу – відновлення гідрологічного режиму, збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають, реакліматизація автохтонних видів тварин, які зникли на території парку в минулому;

• здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не порушують природоохоронного режиму заповідної зони, стоянка і проїзд транспорту парку для виконання поставлених перед ним завдань;

• у разі термінової необхідності за клопотанням науково-технічної ради, в заповідній зоні з дозволу Мінприроди України можуть проводитися санітарні рубки і роботи, пов'язані з ліквідацією осередків шкідників та хвороб або недопущенням їх появи, а також – розробка вітровалів, буреломів, сніголамів;

• може бути передбачено виділення земельних ділянок для задоволення господарських потреб парку та його працівників у сінокосах, випасах, городах та паливі відповідно до встановлених нормативів.

Зона регульованої рекреації призначена для короткострокового відпочинку та оздоровлення населення. На території зони регульованої рекреації забороняються:

• рубки головного користування;

• будівництво промислових, господарських і житлових об'єктів, не пов'язаних з діяльністю парку;

• розробка корисних копалин, кар'єрів, забір та порушення ґрунтового покриву;

• промислове рибальство, промислове добування мисливських тварин, промислова заготівля лікарських рослин;

• проїзд та стоянка стороннього автомобільного і гужового транспорту;

• організація масових спортивних та туристичних заходів, розміщення наметових таборів, човнових станцій;

• розведення вогнищ поза відведеними для цього місцями; 

• застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами рослин і лісу;

• інша діяльність, що може негативно вплинути на стан природних комплексів та об’єктів заповідної зони.

У зоні регульованої рекреації дозволяється:

• регульований збір грибів, ягід, плодів дикорослих рослин із дотриманням природоохоронного та лісового законодавства;

• обладнання туристичних та еколого-пізнавальних стежок, організація природоохоронної пропаганди, короткотривалі туристичні екскурсії й відпочинок населення;

• регулювання чисельності диких тварин до оптимальної шляхом відлову з наступним переселенням та селекційного відстрілу;

• здійснення аматорського і спортивного рибальства та мисливства в установленому порядку;

• в установленому порядку використання природних ресурсів для задоволення потреб працівників парку та громадян, які постійно проживають на його території у сінокосах, випасах, городах і паливі, відповідно до існуючих нормативів; 

• проведення санітарно-оздоровчих заходів, пов'язаних із збереженням, відтворенням і ефективним використанням природних комплексів та об'єктів згідно з Проектом організації.

Зона стаціонарної рекреації призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку. У зоні стаціонарної рекреації створюються туристичні, екскурсійні та прогулянкові маршрути (лінійні, кільцеві, радіальні), обладнуються місця для ночівлі (хижі, бівуачні зупинки), для відпочинку та огляду місцевості. Вздовж трас маршрутів створюються природозахисні лінійні коридори шириною до 25 м, які повинні обмежувати вільне пересування відвідувачів поза туристичною трасою.

У цій  зоні на спеціально виділених ділянках дозволяється любительське і спортивне  рибальство та мисливство, утилітарна рекреація (збирання грибів, ягід, фотомисливство тощо) під наглядом відповідних служб  парку. У зоні стаціонарної рекреації, враховуючи зарубіжний досвід, можуть створюватися рекреаційно-акваторіальні, туристичні та інші комплекси.