Ніл – найдовша водна артерія світу

За пізнього палеоліту (близько 20 тис. років тому) рівень води в Нілу був майже на 16 м вище, ніж зараз, і донних опадів у руслі  і заплаві відкладалося набагато більше. Клімат тієї епохи відрізнявся посушливістю, рослинності на пагорбах, що оточують долину Нілу, було мало, і грунт піддавалася сильної ерозії.

Гідротехнічні роботи в  долині Нілу розпочаті засновником I династії фараоном Менес (3100 р. до н. Е..). За його наказом на Нілі побудували перший дамбу, яка захищала Мемфіс (пізніше-першого столицю Єгипту) не тільки від повеней, а й від навал.

Геологічна еволюція Нілу на території Єгипту включає 5 основних етапів:

1) формується система протяжних каньйонів за механізмом утворення Великого каньйону в Арізоні;

2) формуються здебільшого глинисті відклади з чисельними піщаними                      банками;

3) формується складна суходільна дельтова система, з русловими    протоками і міжрусловими ділянками;

4) переважають морські умови, які перериваються короткочасовими регресіями морського бассейну;

5) морська трансгресія посилюється і на території встановлюються близькі до сучасних умови.

3. У великих озерах Африки зароджується найдовша в світі річка. Вона прокладає свій шлях через тисячі кілометрів пустель і боліт, то неквапливо звиваючись, то прискорюючись на бистринах і порогах. Біля Хартума зливаються дві гілки Нілу: Блакитний Ніл, який тече зі сходу, і Білий Ніл, який тече з півдня. Ніл розділяться на дві основні гирла, Дум'ят і Розетта, які впадають в Середземне море біля міст-портів з однойменною назвою.

Басейн Нілу є складним, і тому потік в будь-якій точці  вздовж річки залежить від багатьох чинників, включаючи погоду, випаровування  чи евапотранспірацію, рівень ґрунтових вод. Середня витрата в гирлі 3 тис. м3/с. Середньорічний стік   в гирлі 73 км3, опадів накопичується-близько 60 млн м3. Сток і витрата різко змінюються по сезонах. У дельті і долині Нілу зосереджені майже все населення і   господарство Єгипту. Витоком Ніл вважається р. Рукарара — одна із складових р. Кагера, яка впадає в озеро Вікторія. Ніл має складний режим. У екваторіальній частині басейну річки спостерігаються два максимуми опадів — весняний (березень — травень) і осінній (вересень — листопад), що обумовлює підвищену водність нижче за ущелину Німуле в літні і зимові сезони.

 У водах Нілу живе понад 100 видів риб, деякі з них не зустрічаються більше ніде в світі. Маленькі яскраво забарвлені цихлові роду Tilapia є важливою складовою меню місцевих жителів. Найбільша риба - це нільський окунь (Lates niloticus). Нільський кларій (Clarias anguillaris) має дуже довгий спинний плавник, а паша його усаджена змієподібними відростками. Довжина його досягає 60 см. Нільський крокодил днями лежить на березі ріки, щоб, гріючись у променях сонця, підтримувати постійну температуру тіла. Найбільшим мешканцем Нілу, що збуджує в людині жах, є нільський крокодил. Він може досягати 7 м завдовжки. Одними з найкрасивіших птахів, що живуть у долині Нілу, є фламінго. Китоголов - це дуже рідкісний великий птах із ряду лелекоподібних з сірувато-блакитним оперенням.

 Водні ресурси Ніла з давніх часів використовуються для зрошення і природнього вдобрення полів, рибальства, водопостачання і судноплавства. Особливо важливарічка для Єгипта, де в прибережній полосі шириною 10—15 км проживає близько 97 % населення країни.

 На Нілі стоять крупні міста Хартум, Асуан, Луксор (Фіви), міська агломерація Каїр-Гіза; в дельті — Олександрія. Річка Ніл на півчніч від Асуана являє собою популярний туристичний маршрут.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

             СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Африка. Энцеклопедический справочник. – Т. 1-2. М.: СЭ, 1984. – С. 76-88.

2. Античная география // М., 1953.

3. Белозеров С. Т. Географія материків // К.: Радянська школа, 1971. – С. 58-63.

4. Бойко Р.Д., Чернюк Г. В. Основи фізичної географії. — К.: ІСДО, 1995. — 288 с.

5. Гілецький Й.Р., Богович М.М., Сливка Р.Р. Географія. Універсальний посібник для випускників та абітурієнтів. – Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. – С. 91-92.

6. Географический энциклопедический словарь. Понятия и термины / Гл. ред. А.Ф. Трешников. — М.: Сов. энцикл., 1988. — 432 с.

7. Герасимова Т.П., Грюнберг Г.Ю., Неклюкова Н.М. Фізична географія: Підруч. для 6 кл. серед, шк. / Пер. з рос. — 2-ге вид — К.: Освіта, 1993. — 160 С.

8. Гвоздецкий Н. А., Игнатьев Г. М., Михайлова Л. А. Хрестоматия по физической географии // М.: Просвещение, 1967. – С. 120-126.

9. Дмітревський Ю. Д., Внутрішні води Африки і їх використання, Л., 1967. – С. 90-101.

10. Дронов В.П., Максаковский В.П., Ром В.Я. Экономическая и социальная география: Справоч. материалы. — М.: Просвещение, 1994. — 208 с.

11. Энциклопедия чудес природы. Перевод с английского. – Лондон- 
Нью-Йорк-Сидней-Москва: Ридерз Дайджест. – 2000.

12. Заставецька О.В., Кузишин А.В. Географія для вступників. Посібник для слухачів факультету довузівської підготовки. - Тернопіль, 2006. - С. 92-93.

13. Журнал "Екологія і життя". Стаття І. Спрінгела, професор Університету

 Сауц Веллі (Асуан,  Єгипет)

14. Леса // Серия: Природа мира //М.: Мысль, 1983. – С, 59-64.

15. Пестушко В.Ю., Сасихов В.О., Уварова Г.Є. Географія материків і океанів. Підр. для 7 кл. серед. шк. / К.: Абрис, 1999. - С.128-129.

16.  Попів І. Ст, Река Ніл, Л., 1958. –С. 130-148.

17. Пестушко В.Ю., Сасихов В.О., Уварова Г.Є. Географія світу: Підруч. для 7 кл. серед, шк. — К.: Абрис, 1995. —288 с.

18. Пестушко В.Ю., Сасихов В.О., Уварова Г.Є. Географія світу: Підруч. для 8 кл. серед, шк. — К.: Проза, 1996. - 304 с.

19. Економічна і соціальна географія світу. — К.: Артек, 1997.-288 с.

20. Максаковский В.П. Географическая картина: 230 "каналов углубления" к курсу "Экономическая и социальная география мира" (10 кл.). — Ярославль, 1996. — 320с.

21. Муранов О. Голубі  очі планети// К. : Веселка, 1980.

22. Родригес де ла Фуенте Ф. Африканский рай // М. : Наука, 1972. – С. 88-95

23. Страны и народы: Научно-популярное географо-этнографическое издание: В 20 т. Земля и человечество. Глобальные проблемы / Отв. ред. ИТ. Фролов. — М.: Мысль, 1985. —429с.

24. Физическая география: Справочное пособие для подготовительных отделений вузов / Г.В. Володина, И.В. Души на, С.Г. Любушкина и др.; Под. ред. К.В. Пашканга. — М.: Высш. шк., 1991. — 286 с.

25. Шищенко П.Г, ОлійникЯ.Б., СтепаненкоА.В., Масляк П.О. Географія. Навч. посіб. для старшокласників та абітурієнтів. — К.: Знання, 2001.-434 с.