Кримський рекреаційний регіон

Вступ

 

Україна має дуже сприятливі умови для відпочинку і лікування  людей. Винятково сприятливі кліматичні умови для відпочинку і лікування має Південний берег Криму: цілющі морські води, тепла волога зима, у літньо-осінній період випадає невелика кількість опадів, переважає тепла ясна безхмарна погода. Великий вплив на формування рекреаційних ресурсів Кримських гір має Чорне море. Повітря приморських районів, особливо влітку, насичене ароматом морської води. Тривалість сонячного сяйва тут сягає 2300-2550 годин на рік, купального сезону - 4,5 - 5 місяців. Лікувальні можливості рекреаційних ресурсів Південного берега Криму багатопрофільні (лікування легеневих, серцевих і нервових захворювань, органів руху тощо). Тут сприятливі умови для туризму, альпінізму.

Рекреаційні ресурси Кримського комплексу розкривають у своїх  працях такі вчені П.Чубинський, М.І.Вавилов, В.І.Вернадський, Г.М.Висоцький, К.І.Геренчук, М.І.Дмирієв, Є.П.Ковалевський, А.М.Краснов, В.Погребняк, Д.Дубина, С.Веденьков, Я.Дідух, В.Колежук, С.Болденков, В.Єна.

Крим має потужний рекреаційний комплекс, проте розвиток комплексу  стримується низкою проблем, як-от збільшення пропускної здатності рекреаційного  господарства, нерівномірному використанню рекреаційного господарства, тобто  сезонність тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сучасний рівень розвитку рекреаційного регіону

В умовах занепаду промислових  підприємств спостерігається інтенсивний  процес відтоку робочої сили з  традиційно провідних галузей економіки  України (металургійної, машинобудівної, оборонної та ін.) у сферу надання  послуг. Це закономірний процес розвитку світової економіки. Слід наголосити, що вартість створення одного робочого місця в сфері туризму в 20 разів  менша, ніж у промисловості.

Туризм не тільки прямо  або побічно охоплює більшість  галузей економіки, в тому числі  промисловість, с/г, будівництво, транспорт, страхування зв'язок, торгівлю, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, сферу побутових послуг, культуру, мистецтво, спорт тощо, а й стимулює їх розвиток. Отже, від функціонування туризму безпосередньо залежить життєдіяльність понад 40 галузей  економіки і близько 10-15% населення  України.

Відсутність в 1989-97 рр. структур і важелів державного регулювання  туризму в Україні призвела до руйнування важливих складових частин інфраструктури галузі, розпаду соціально  орієнтованого внутрішнього туризму, відпливу значних валютних коштів закордон, а також до погіршення матеріально-технічної  бази. Було порушено систему напрацьованих  зв'язків і турів, підготовки й  використання досвідчених кадрів. Якщо в кінці 80-х рр. Україну щороку відвідувало понад 500 тис. іноземних  туристів, то в 1992 р. - лише 400, а в 1997 - 120 тис. чоловік. Разом з тим 10 млн. українських громадян виїжджало  за кордон переважно за так званими  “шоп-турами”. Внаслідок цього держава  в 1989-97 рр. втратила майже 80% валютних прибутків  від іноземного туризму.

Призупиненню цього негативного  процесу сприяли вжиті урядом заходи. Крім того, у 1997 році Україну  прийнято дійсним членом до Всесвітньої  туристської організації (ВТО), а  у вересні 1999 року на 13-й генеральній  асамблеї ВТО у м. Сант-Яго (Чилі) обрано до керівного органу ВТО - Виконавчої Ради. До Ділової Ради увійшли Київський  інститут (нині університет) туризму, економіки  і права та готельний комплекс “Дніпро”.

У 2000 році Україну відвідали 4,4 млн. іноземних туристів, а якщо розглянути динаміку останніх років, коли за рекомендаціями ВТО було запроваджено методику статистичної звітності, то вона має такий вигляд: 1994 р. - 3,6 млн. туристів; 1995 р. - 3,7; 1996 - 3,9; 1997 - 7,6; 1998 - 6,2; 1999 - 4,2; 2000 - 4,4 млн.

Постійні зміни в динаміці потоку іноземних туристів до України  зумовлені низкою чинників: зокрема: загальною економічною ситуацією в Україні, погіршення якої призвело до зниження інтересу потенційних ділових партнерів і, як наслідок, скорочення обсягів “ділового туризму”; невирішеністю проблем, пов'язані з механізмом тримання віз для в'їзду в Україну, та високою ціною віз та консульських зборів; високими цінами на туристські послуги в Україні порівняно з країнами аналогічних туристсько-рекреаційних можливостей; відсутністю належної реклами туристсько-рекреаційних можливостей України на державному рівні; відсутністю системи реалізації послуг іноземним туристам санаторно-курортними закладами.

 

Визначними подіями 2000 року, що мали або матимуть у майбутньому  вплив на туристичну галузь в Україні, були: 1. Прийняття змін до закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”. 2. Парламентські слухання “Про стан і перспективи розвитку туризму в Україні”. 3. Активна діяльність громадських туристичних організацій України, створення Всеукраїнського союзу працівників асоціацій, підприємств та організацій туристичної сфери (УкрСоюзТур). 4. Проведення VІІ Міжнародного туристичного салону “Україна 2000”.

 

2. Сутність, місце і значення рекреаційного обслуговування регіону

В окремих країнах складені потужні комплекси відпочинку курортного лікування, туризму. Такі комплекси одержали назву рекреаційних. Багатофункціональний рекреаційний комплекс можна умовно поділити на 3 групи: 1) лікувально-оздоровчий (санаторно-курортне лікування і оздоровлення); 2) пізнавальний (туризм); 3) економічний (регенерація робочої сили, сфера господарської діяльності).

Комплекс слід розглядати, як частину світового господарства, пов'язану з опануванням території  для відпочинку, профілактичного  та реабілітаційного лікування, туризму. В окремих країнах він дає  чималі прибутки у загальну економічну діяльність, випереджаючи, іноді, промисловість  та сільське господарство. Наприклад  у США землі, зайняті під рекреаційним комплексом (хоч і в 10 раз менші  за площу, ніж с/г землі), дають  щорічний прибуток у 3 рази більший.

В останні роки в країнах  світу відбувається розширення площ земель, що відводяться під рекреацію. При цьому особливого значення набуває  туризм. Спостерігається значення зростання  кількості міжнародних туристів: за останні 20 років їх число зросло в 2,5 рази. Існує 5 основних напрямків  туризму: 1) рекреаційний, або оздоровчий; 2) екскурсивний, або пізнавальний; 3) науковий; 4) діловий; 5) релігійний.

За засобами пересування  туризм поділяється на автомобільний, залізничний, авіаційний, морський та річковий.

Україна має всі необхідні  умови для розвитку рекреаційного  комплексу. У країні є лікувально-оздоровчі, спортивні (туристичні), пізнавальні  системи комплексу. У нас багато рекреаційних ресурсів: бальнеологічних (мінеральні води, грязі), кліматичних, ландшафтних, пляжних, пізнавальних.

Проблема в забруднені ґрунтів також не може не торкатись  рекреаційного комплексу. У ґрунтово-рослинному покриві гір проявляється висотна  поясність. Так, передгір'я вкрите степовою рослинністю на щебенистих чорноземах, що чергуються з дубовими лісами на дубово-карбонатних ґрунтах. На пд. березі Криму поширені сухі ліси і  чагарники на коричневих ґрунтах. Схили  гір вкриті переважно дубовими і буковими лісами на бурих гірських ґрунтах. На вершинах (яйлах) поширена лужно-степова рослинність. Але неправильне використання отрутохімікатів зменшує придатність всіх типів ґрунтів та зменшує видовид рослин.

Територіальна структура  рекреаційного комплексу Криму  складається з багатьох ланок. Державною  ланкою цього комплексу є санаторії, пансіонати, будинки і бази відпочинку, туристичні бази. Окремо розміщені  санаторії, пансіонати, бази, які створюють  рекреаційні пункти.

Ресурси Криму дуже різноманітні. У приморських передгірних районах  клімат середземноморського типу, що характеризується недостатньою вологістю  влітку і м'якою зимою. Це один з головних курортів районів: він розташований на причорноморській смузі вздовж узбережжя  Чорного моря від мису Асія (на заході) до Семидвір'я - на сході. До нього належать: Батиламан - Ласпі, Форс-Мелас, Оливи, Кастрополь, Блакитна затока, Алупка, Місхор, Ялта, Гурзуф, Карабах, Алушта.

Один з найгарніших  куточків Криму - Алушта. Клімат тут  надзвичайно сприятливий. Період з  tо>10оС - 7 місяців. Він оточений пасмом гір, проте вони недостатньо його захищають. Через перевали північні вітри прориваються до Алуштинської долини. Тому весна і зима тут трохи холодніші, ніж у Ялті, літо жарке. Є природні пляжі. Ялта розташована на березі морської затоки. Частина головного пасма Кримських гір утворила навкруги Ялти амфітеатр, що опускається до моря. Гірські схили над Ялтою вкриті віковими соснами та виноградником. На території курорту багато парків, скверів, квітників, протікають річки. Завдяки географічному положенню Ялти клімат тут належить до теплого морського. За 3 км. на підведений захід від Ялти, на східному схилі гори Монаді, розташований курорт Лівадія. Його привадою та одним із лікувальних фактів є Лівадійський парк. Основною архітектурною пам'яткою Місхорського узбережжя є мис із Ластівчиним Гніздом. Окрасою курорту Місхор є також парк. Пляжні й кліматичні природні ресурси лягли в основу курорту Кастрополь. Курорти південного берега Криму та Гірського Криму спеціалізуються на лікуванні хворих із неспецифічними захворюваннями дихальної та нервової систем.

Отже, Крим має потужний рекреаційний комплекс, проте розвиток комплексу стримується низкою проблем, як-от збільшення пропускної здатності рекреаційного господарства, нерівномірному використанню рекреаційного господарства, тобто сезонність тощо.

 

3. Курортно – ресурсний потенціал

Курортно-рекреаційний потенціал  Криму обумовлюється різноманітністю  природних ландшафтів -- від степових на півночі до покритих лісами Кримських  гір у південній частині. Багатство  Криму -- це його клімат, для якого  характерно достаток сонця, тепла та світла. Особливості циркуляції повітря  в сполученні з впливом Чорного, Азовського морів та Кримських гір  формують три основних кліматичних райони: степовий, гірський та південно-бережний.

Вздовж південного узбережжя  розташовані курорти: Ялта, Алупка, Сімеїз, Гурзуф, Місхор, Лівадія, Форос, Алушта.

Різноманітність мікрокліматичних умов, достаток вічнозеленої рослинності  гір та височин, родовища лікувальної  грязі і джерел мінеральних вод  сформували декілька типів курортів: кліматичні (Старий Крим), кліматобальнеологічні (Ялта,Алушта), кліматобальнеогрязьові (Євпаторія, Феодосія, Саки).

Завдяки географічному положенню, екологічним та історичним умовам Крим з глибокої давнини був своєрідним перехрестям різних племен, народів  та культур. Історико-культурні ресурси  На території Криму понад 11,5 тисяч  пам'ятників історії, культури та архітектури, що відносяться до різних історичних епох, цивілізацій, етносів і релігій. Найбільш унікальні з них, наприклад, комплекс печерних міст та монастирів, генуезька фортеця, святі місця  різних конфесій і інші, використовуються як туристичні об'єкти.

Лікувально-мінеральні ресурси

Дуже високо оцінюється за світовими стандартами ринкова  вартість мінерально-сировинних (бальнеогрязьових) ресурсів Криму, його пляжів і прибережних  земельних ділянок.

В даний час у Криму  відомо 26 родовищ лікувальних грязей та ропи, а також більш 100 джерел мінеральних  вод різного хімічного складу. 15 грязьових родовищ та 13 великих  родовищ мінеральних вод віднесені  до категорії лікувальних.

Територіальні ресурси

Більш як 90 % рекреаційних об'єктів  сконцентровано на вузькій 3-х кілометровій прибережній смузі моря. У глибинних  територіях (гірничо-передгірних) розміщені  лише невеликі (до 100 місць), малокомфортабельні об'єкти, хоча в цій «Кримській Швейцарії» є всі необхідні умови та ресурси для рекреаційного освоєння високого рівня.

Крім того, можливості розвитку інфраструктури екологічного та соціального  туризму в сільській місцевості, системи курортного сервісу в  нових прибережних регіонах рекреаційного  освоєння, системи сервісу для  неорганізованих відпочиваючих, шоу-бізнесу  та індустрії розваг, створення інфраструктури для елітних видів спорту, впровадження унікальних методів лікування становлять безсумнівний інтерес для ділових  партнерів.

Наявність туристських ресурсів, особливості наявної інфраструктури дають можливість розвивати в  Криму нетрадиційні форми туризму: спелеологічний, скало лазіння, кінний, велосипедний, дельтапланеризм, гірничо-пішохідний, винні та мисливські тури, вертолітні екскурсії, прогулянки на яхтах, підводні занурення з аквалангом, науковий та автотуризм.

  Усі ці тури можуть бути комбінованими, розрахованими як на групи, так і на індивідуальних туристів, поєднуються із широким спектром додаткових послуг, різної класності.

Поряд з туристичною, пріоритетною галуззю в Автономній Республіці Крим діє санаторно-курортна. Вона базується  на використанні мінеральних вод (з  потенційним дебітом 14 тис. м? на добу), лікувальних грязів (з балансовими запасами 22,4 млн. м?), пляжів (довжиною 517 км.), кліматичних і ландшафтних ресурсів, морського та гірського повітря та ін.

Усього в Криму нараховується  більше 600 санаторно-курортних та оздоровчих закладів, використовуваних як для  цілорічного, так і для сезонного  лікування та відпочинку на 155,5 тисяч  ліжкомісць. Санаторії та пансіонати з лікуванням складають 28 % цих закладів та розташовані переважно на Південному березі Криму, а також на курортах Євпаторія, Саки, Феодосія. Усі санаторії Криму мають спеціалізацію, що залежить від особливостей лікувальних факторів місцевості, де вони розташовані.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Рекреаційний регіон Криму є районотворним елементом, галуззю спеціалізації. Він представлений переважно галузями лікування, відпочинку, туризму. Його розвитку сприяли природні умови (тривалість сонячного сяйва, теплий клімат, морське узбережжя, мальовничі ландшафти Криму), та наявність природних ресурсів (лікувальні грязі й ропа лиманів, мінеральні джерела). Для курортного господарювання умови є практично скрізь, так як район базується на унікальному субтропічному кліматі, мальовничих гірських ландшафтах. Морських пляжах, лікувальних грязях.

Але мають місце і негативні  прояви людської діяльності. Так за останні десятиріччя майже зруйнована екологічна система АР Крим; особливо забруднені Чорне й Азовське моря. Це призводить до збитків у рекреаційному  господарстві, зменшує приплив туристів, негативно впливає на здоров'я  мешканців. Проблема має бути вирішеною  за рахунок технологічного переобладнання промислових підприємств і спорудження  ефективних очисних споруд.