Характеристика та методика проведення уроку-дискусії

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Географічний факультет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАУКОВО  ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

з курсу «Методика викладання географії»

на тему 
«Характеристика та методика проведення уроку-дискусії»

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………….3

Розділ І. Характеристика уроку-дискусії як одного з нетрадиційних типів            уроків……………………................................................................................4

Розділ ІІ. Механізм виникнення дискусії………………………………………..……6

Розділ ІІІ. Основні принципи організації дискусії…………………………………...7

Розділ IV. Основні етапи цього типу уроку…………………………………………10

Розділ V. План-конспект уроку-дискусії на тему «Африка. Подолання вікової відсталості?!»………………………….……………………………………12  

Розділ VІ. Характеристика використаних методів та основних вимог у розробленому уроці………………………………………………………...16

Висновки……………………………………………………………………………….18

Список використаних джерел………………………………………………………...19

Додатки…………………………………………………………………………..........20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Одна з найважливіших  проблем дидактики – проблема вибору методів навчання - залишається актуальною як у теоретичному, так і безпосередньо в практичному плані. Залежно від її рішення перебувають сам навчальний процес, діяльність викладача (вчителя) й студентів (учнів), а отже, і результат навчання в цілому. 

Термін "метод" походить від грецького слова "methodos", що означає шлях, спосіб просування до істини. Етимологія цього слова  позначається й на його трактуванні  як наукової категорії. Так, наприклад, у філософському енциклопедичному словнику під методом у самому загальному значенні розуміється “спосіб досягнення певної мети, сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності”.  
Метод навчання - спосіб подання (подачі) інформації студентові в ході його пізнавальної діяльності.

У педагогічній літературі немає єдиної думки щодо ролі й визначення поняття "метод навчання". Але в даній роботі мене цікавить такий метод нетрадиційного навчання, як  диспут.

Мета роботи полягає у висвітленні методики та характеристики уроку-дискусії..

Для досягнення цієї мети були поставлені та частково вирішені наступні завдання:

• опрацювати та проаналізувати літературні джерела;
• охарактеризувати урок-дискусію як одного з нетрадиційних типів уроку;
• продемонструвати механізм виникнення дискусії;
• показати основні принципи дискусії;
• ознайомитись з основними етапами цього типу уроку;
• самостійно розробити урок-дискусія.

Об’єкт дослідження – методика викладання географії у школі, а предмет дослідження – характеристика та методика застосування у школі нетрадиційного методу навчання на прикладі уроку-дискусії.

В ході досліджень використовувалися наступні методи: описовий, порівняльний, аналітичний, аналіз наукових, краєзнавчих та літературних джерел з даної теми та ін.

РОЗДІЛ І. ХАРАКТЕРИСТИКА УРОКУ-ДИСКУСІЇ ЯК ОДНОГО З НЕТРАДИЦІЙНИХ ТИПІВ УРОКІВ

Нетрадиційна форма уроку  – це одна з форм активного навчання. Під нетрадиційним уроком розуміють  імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру.

Нетрадиційний крок передбачає нетрадиційні:  підготовку й проведення уроку, взаємини й розподіл ролей і обов’язків між учителем та учнями, підбір і критерії оцінювання навчальних матеріалів, методику оцінювання діяльності учнів, аналіз уроку. Проведення уроку в нетрадиційній формі складається з чотирьох етапів: задум, організація, проведення і аналіз уроку.

До нетрадиційних уроків належать: урок-лекція, дискусія, конференція, семінарське заняття, урок-гра та інші. Мене цікавить урок-дискусія.

Однією з найпоширеніших форм роботи з молоддю є диспут – суперечка з метою глибше й ґрунтовніше розібратись в  обговорюваних питаннях. Виховний вплив цього заходу на становлення особистості учнів обумовлюється тим, що кожний з учасників диспуту може висловити й відстояти свою позицію.

Диспути виховують самостійність  суджень учнів, розширюють кругозір, вчать глибоко і усебічно аналізувати  й оцінювати поставлені проблеми. Диспути формують не тільки моральні, а й вольові якості учнів, оскільки під час них учні вчаться доводити свої переконання, а також опановують уміння слухати опонента. Це виховує  витримку, дисциплінованість, почуття  такту.

Широке впровадження групової дискусії в навчальний процес дає новий  імпульс проблемного навчання, що базується на тому, що засвоєння  програмного матеріалу буде більш  ефективною, якщо студенти будуть не тільки одержувати готові знання від викладача, з підручників, але «добувати» їх, вирішуючи пізнавальні завдання.

У процесі дискусії у студентів  формуються специфічні вміння і навички. Ситуація полеміки змушує їх якомога  точніше формулювати свої думки, правильно використовуючи для цього  поняття та терміни. Студенти оволодівають прийомами доказової полеміки, піклуються про обгрунтованості своїх пропозицій, підходів до вирішення.

Застосування такої форми  організації навчальної діяльності, як дискусія, дозволяє урізноманітнити  види уроків, зробити їх більш цікавими і такими, що запам'ятовуються.

Щоб брати участь у такому уроці, необхідно знати фактичний матеріал теми. Тому підготовка до уроку-диспуту змушує учнів ще й опрацьовувати додаткову літературу. Уроки-диспути сприяють формуванню в школярів переконань.

У процесі підготовки до диспуту  клас поділяють на дві групи, два  табори, які дотримуються діаметрально протилежних точок зору. У кожному  таборі мають бути різні "спеціалісти". Вони ведуть пошук доказів, підбирають аргументи, факти, щоб захистити  свою точку зору. Кожна група готує  таке питання, на яке довелося б шукати нові докази для захисту своєї  точки зору. Спочатку виступає хтось  із представників одного табору, у  діалог вступають спеціалісти з  іншого. Вони задають один одному питання, вислуховують відповіді, погоджуються або не погоджуються, приходять до спільної думки.

На початку уроку учням пропонуються цікаві факти, докази, аргументи, котрі записуються в зошит У процесі підготовки до диспуту клас поділяють на дві групи, два табори, які дотримуються діаметрально протилежних точок зору. У кожному таборі мають бути різні "спеціалісти". Вони задають один одному питання, вислуховують відповіді, погоджуються або не погоджуються, приходять до спільної думки.

Успіх дискусії визначається виконанням наступних вимог:

питання дискусії повинні бути сформульовані  цікаво, бути актуальними; викладач повинен  володіти широкої громадської і  науково-технічної ерудицією, здатністю  тривалий час перебувати у великому розумовому напруженні;

керівник дискусії повинен відмінно знати не тільки свій предмет, але  і суміжні предмети, що вивчаються студентами, пов'язувати зміст курсу  з актуальними питаннями сучасного  життя, з новітніми відкриттями  в науці і техніці, в цілому добре уявляти собі утримання  купується студентами спеціальності;

обов'язковою умовою успішного  проведення дискусії є особливості  мови викладача: вона повинна бути художньої, яскравою, емоційної, сприяти створенню  емоційно-моральної ситуації. Без  цієї умови мова викладача залишається  інформаційно корисною, але не сприяє в належній мірі реалізації функції  стимулювання навчально-пізнавальної діяльності. Додому учням дається завдання написати твір (своєрідний письмовий звіт із диспуту) і зробити висновок.

РОЗДІЛ ІІ. МЕХАНІЗМ ВИНЕКНЕННЯ ДИСКУСІЇ

Дискусія, розгляд, дослідження. Це обговорення спільного питання, проблеми з метою правильного вирішення. Дискусія виникає внаслідок спілкування вчителя і учнів, один з одним, у процесі вирішення проблемної ситуації.

Механізм виникнення дискусії: проблемна ситуація, що характеризує психологічний стан учнів, поряд з інтелектуальними труднощами супроводжується підвищенням пізнавальної активності і бажанням розібратися у проблемі.

Будь-яка дискусія включає три  компоненти:

1. Пізнавальний. .

Пізнавальний включає знання про  предмет, що викликає суперечку і  проблем ну ситуацію, яка виникла.

2. Операційно-комунікативний. Операційно-комунікативний  означає вміння вести суперечку,  відстоювати свою точку зору, володіти способами здійснення  логічної операції.

3. Емоційно-оціночний.

Емоційно-оціночний включає емоційні переживання, потреби, цінності, відносини, мотиви, оцінки.

Дискусія повинна бути частиною навчального процесу. є декілька видів дискусії:

1) спонтанна дискусія, що виникає  в ході спільного вирішення  проблеми всіма учнями чи групою  учнів. Це буває тоді, коли проблема  учням дуже близька;

2) заздалегідь запланована дискусія. Для цього учнів попередньо ознайомлюють з предметом суперечки. Вони опрацьовують відповідну літературу. Учні мають достатньо знань для розв'язання проблеми.

Для дискусії характерні такі поняття: знання, вміння, навички, досвід творчої діяльності.

Необхідно назвати мету уроку. Може бути попередньо даний учням текст  і після його прочитання висувається  проблема. Поділяють дискусії і за кількістю учасників. Коли в дискусії беруть участь два учні, то це дискусія-діалог. Є групові дискусії, де задіяні  групи, і є масова дискусія, в якій залучені всі учні.

РОЗДІЛ ІІІ. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСКУСІЇ

Принципи організації  дискусії зумовлюють і встановлюють поведінку сторін у словесному протиборстві. Вони допомагають налагодити взаємодію  учасників і регламентують весь процес дискусії, отже, принципи дискусії є необхідним знанням для продуктивного дослідження проблеми. 

Принцип - основа, правило  поведінки, організаційне початок, керівна ідея, установка. 

Перший принцип: 

Сприяння виникненню АЛЬТЕРНАТИВИ. 

Альтернатива - одне з двох або декількох можливих рішень, необхідність вибору між взаємовиключними можливостями, кожна з протиборчих ідей, концепцій, гіпотез. 

Логічним підставою цього принципу є метод аналізу, тобто розкладання, розчленування єдиного на складові частини, розгляд чого-небудь з різних сторін. Немає альтернативи - немає аналізу, немає методу наукового дослідження. Але дискусія без дослідження втрачає суттєва ознака діалектичного методу.  
Необхідна умова діалектичного методу - протиріччя як джерело різних думок, передумова руху і розвитку мислення. Це протиріччя виникає в результаті зіткнення альтернатив, коли одна концепція входить у відношення заперечення з іншою позицією. Мислення без альтернативи перетворюється на обговорення єдиного, діалектичний метод позбавляється свого змісту, збіднюється. 

Тому перший принцип зобов'язує організатора сприяти плюралізму (множинності) думок, шляхів вирішення проблеми. Не вважайте одне попередню думку найпродуктивнішим, не дізнавшись поглядів інших дискутуючи. Організатори дискусій повинні створювати механізм висування розумних альтернатив і для цього в регламенті обговорення передбачати виступи тих, хто сумнівається, опонентів, лідерів інших груп, що працюють над тією ж проблемою. Без альтернативи немає протилежності - немає джерела зіткнення думок і, значить, дискусія скоро прийде в глухий кут. 

Перший принцип зумовлює готовність людей до протиборства, до сприйняття інших підходів, нових  ідей, до терпимого ставлення до інакомислячих. Кожна сторона має рівне право претендувати на істину і на висунення ініціатив. Ігнорувати цей принцип - означає, губити нове мислення на корені, нехтувати діалектикою на самому початку вирішення проблеми. У результаті виробляється неприйняття чужих думок і прагнення до одноманітності життя. Найнебезпечніше наслідок безальтернативних дискусій - єдність мети підміняється метою єдності. На догоду згуртованості членів організації люди, сліпо вірять у свого лідера, забувають про мету руху, про необхідність його розвитку. 

У кінцевому підсумку зневага  першим принципом призводить до безроздільного панування єдиного думки, ігнорування  творчих особистостей, припинення ініціативи, переслідуванню інакодумців, відсутності  дослідження як істотної ознаки дискусії. 

Отже, просте обговорення  єдиного пропозиції не можна вважати  дискусією в широкому сенсі, для  якої потрібно альтернатива.