Глобалізація сучасного світового господарства: сутність та основні ознаки процесу

Отже, до негативних наслідків глобалізації відносяться: посилення нерівномірності розвитку країн світу; нав’язування сильними країнами своєї волі, нераціональної структури господарства, політичної та економічної залежності.

Саме  тому, глобалізація як суперечливий процес, потребує регулювання на національному  та міждержавному рівнях.

Головне протиріччя глобальної економічної системи пов’язане з формуванням в рамках провідних західних держав замкненої господарської системи. Цей процес можна прослідкувати за такими напрямками:

• концентрація в постіндустріальному світі більшої частини інтелектуального і технологічного потенціалу людства;
• зосередження основних торговельних потоків в межах співдружності розвинених держав;
• замикання інвестиційних потоків;
• спрямованість міграційних потоків з країн "третього світу" в розвинені регіони планети.

Перший напрямок є найбільш очевидний. До 1990 р. країни "Великої сімки" контролювали 87% всіх зареєстрованих у світі патентів, а за таким показником як вкладення у розвиток наукоємких технологій, США в 36 разів випереджали Росію.

Протягом 90-х років країни-члени ОЕСР витрачали на наукові дослідження і розробки в середньому близько 400 млрд. дол. США щорічно, з яких 44% припадало на США. Ці тенденції виражаються передусім у зростанні технологічної могутності постіндустріального світу. Вони проявляються і у їх все зростаючій інвестиційній привабливості, яка забезпечує притік іноземних капіталовкладень.

Другий  напрямок пов’язаний з випереджаючими темпами зростання світової торгівлі порівняно з темпами зростання  обсягів виробництва більшості  розвинених країн. Так, з 1870 до 1913 р. обсяги експорту європейських країн збільшилися на 43% порівняно зі зростанням їх ВВП, а в 50-60-ті роки ХХ ст. – уже на 89%.

Третій  напрямок пов’язаний з новою якістю інвестиційної активності в розвинених країнах. Зростання інвестиційних потоків і їх зосередження в межах постіндустріального світу на сьогодні помітні як ніколи раніше. Прикладом може бути розподіл інвестицій США і в США за окремими секторами і джерелами. Якщо у Європу у 1970р. спрямовувалося близько 1/3 всіх американських інвестицій, то на сьогодні – вже 50%, тоді як на долю Японії і нових індустріальних країн Азії припадає не більше 8, а Мексики – менше 3%. Характерно, що компанії, які представляють розвинені економіки (США і Європи), інвестують до 80% всіх коштів у галузі високотехнологічного виробництва, а також у банківський і страховий бізнес.

Четвертий напрямок пов’язаний з відчутним  зменшенням міграційних потоків  всередині постіндустріального  світу з постійним зростанням кількості нелегальних іммігрантів  з країн "третього світу" з одночасним зростанням. Якщо в 50-ті роки в США 68% легальних іммігрантів прибувало з Європи або Канади і належали вони в основному до середнього класу, то у 80-90-ті роки більше 83% їх чисельності були азійського або латиноамериканського походження і як правило не мали достатнього рівня освіченості.

За  умов глобалізації значно посилюється  не лише економічна, але і політична  та соціальна нерівність між країнами. Розрив у доходах між 1/5 частиною народонаселення, що проживає в найбільш заможних країнах і 1/5, що проживає в найбідніших країнах у 1997 р. виражався співвідношенням 74/1, порівняно з 60/1 в 1990 р. і 30/1 – в 1960 р. для порівняння – в 1900 р. цей розрив становив 3/1, у 1913 р. – 11/1.

У країнах, що відстали у своєму соціально-економічному розвитку, щорічні втрати від невигідних умов торгівлі, а також різниці в доступі до праці і фінансів становлять 500 млрд. дол.. США, що в 10 разів перевищує обсяг державної іноземної допомоги.

Таким чином, глобальної економіки на сьогодні не існує: має місце господарська система, в якій економічний і соціальний розвиток більшої частини людства знаходиться в жорсткій залежності від прогресу постіндустріального світу і від його можливості впливати на події в решті регіонів планети. Безумовно, господарські і інформаційні зв’язки стають все більш інтенсивними, проте їх значення в рамках різних соціально-економічних систем залишаються діаметрально протилежними. Всередині постіндустріального світу глобальні тенденції призводять в кінцевому результаті до зближення рівнів розвитку окремих країн і їх жорсткого протистояння з рештою світу. У всепланетарному масштабі кожен новий прояв глобалізації каталізує формування однополюсного світу, в якому глобального значення може набувати лише його центр, як постіндустріальна складова.

Література

1. Стратегії  економічного розвитку в умовах  глобалізації / За ред. Д. Г.  Лук'яненка. - К.: КНЕУ, 2001. - 538 с.

2. Дж. Сорос. Криза  глобального капіталізму. -К.: Основи, 1999. - 259 с.

3. Глобалізація  і безпека розвитку / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін. – К.: КНЕУ, 2001.

4. Губський Б.  В. Інвестиційні процеси в глобальному  середовищі. - К.: Наукова думка, 1998.

5. Зернецька О.  В. Глобальний розвиток систем  масової комунікації і міжнародні  відносини. - К.: Освіта, 1999.

6. Мартин Г. -П., Шуман Х. Западня глобализации: атака на процветание и демократию / Пер. с нем. – М.: Изд. дом "АЛЬПИНА", 2001.

7. Пахомов Ю. М., Лук'яненко Д. Г., Губський Б.  В. Національні економіки в  глобальному конкурентному середовищі. – К.: Україна, 1997.

8. Скаленко О.  Глобальні резерви поступу (інформація, інтелект, інновації), - К.: Основи, 2000.

9. Тодаро М. П.  Экономическое развитие. Учебник  / Пер. с англ. — М.: Эк. ф-т МГУ,  ЮНИТИ, 1997.

10. Україна і світове  господарство. Взаємодія на межі  тисячоліть. Навч. посібник / А. С. Філіпенко, Д. Г. Лук’яненко, А. М. Поручник та ін. — К.: Либідь, 2002.

11. Гатина Г. Ф.  Мировая экономика: Учебник. - М.: Инфра –М; Пермь, 2001. - 384 с.

12. Мовсесян А.  Г. Мировая экономика: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 656 с.

13. Бровиков В.  И. Основы мировой экономики:  Конспект лекций. - М.: Центр, 2002. - 160 с.