Удосконалення сучасного уроку фізичної культури шляхом впровадження інноваційних технологій

Удосконалення сучасного уроку фізичної культури шляхом впровадження інноваційних технологій

 

1.Фізичне  виховання – могутній засіб  активного впливу на розвиток  організму і вдосконалення його  функцій. Вчитель фізичної культури  повинен постійно здійснювати  контроль за станом виконання фізичних вправ учнями на уроці, їх дозування, правильність виконання та рівень фізичного навантаження. Належний стан фізичного виховання в школі можливий за активної участі в ньому адміністрації, класних керівників, вчителів фізичної культури у тісному контакті з методичним медпрацівником школи, інакше кажучи, за повноцінної співпраці педагогів та лікаря. Необхідно щоб всі заходи з фізичного виховання проводилися з врахуванням фізичного стану і вікових особливостей учнів, при дотриманні всіх дидактичних методів.

 

    На сучасному етапі розвитку  загальноосвітньої школи значне  місце приділяється впровадженню  в навчально-виховний процес інноваційних  технологій, орієнтованих на перспективу  розвитку нетрадиційних форм  та систем оздоровлення що допоможе учням встановити зв’язки з природою, навчитись керувати своїми емоціями, поведінкою, рухами, досягти гармонії між тілом і духом.

 

    Мета роботи та успіх обраного  напрямку роботи, з використанням  інноваційних технологій в системі  фізичного виховання безперечно залежить від самого вчителя його професіоналізму творчості й майстерності, і безперечно – бажання впроваджувати цей напрямок, розвитку дитини в практику своєї професійної діяльності.

 

  А мета  роботи вчителя це:

 

  підвищення  рівня навчально-виховного процесу навчальних досягнень учнів шляхом удосконалення форм та методів роботи вчителям щодо залучення дітей до систематичних занять фізичною культурою і спортом;

 

 формування  умінь до засвоєння рухових  дій.

 

Основні цілі вчителя при використанні інноваційних технологій – це добір форм та напрямів роботи які будуть спрямовані на формування в учнів свідомого ставлення до свого здоров’я, стану фізичної підготовленості:

 

·        урок фізичної культури;

 

·        фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня;

 

·        позакласні спортивно-масові заходи;

 

·        змагання з різних видів спорту у режимі дня школяра;

 

·        використання самостійних завдань.

 

   Модернізація  освіти спонукає до пошуку  нових освітніх і виховних  технологій, до впровадження нетрадиційних форм і методів навчання та виховання.

 

    Ці технології та методи навчання  спрямовують учнів на краще  розуміння навчального матеріалу  з предмета «Фізична культура», а також бажання учнів поліпшити  свої спортивні досягнення.

 

   Впровадження  та використання інноваційних  технологій дає можливість встановити  в своїй роботі різні форми  взаємодії «учитель-учень», що дає  можливість вчителеві зпрогнозувати  позитивне ставлення учнів до  уроку фізичної культури та  спорту.

 

    Отже, можна зробити висновок, що етапно організована інноваційна система фізичного виховання з використанням нетрадиційних форм та методів фізичного виховання, та різних технологій забезпечує ефективне формування у школярів позитивної мотивації до здорового способу життя. 

 

Інновації, як невід’ємна частина інтерактивних технологій.

 

      Інновація(відновлення,новинка,зміна) — система або елемент педагогічної  системи, що дає змогу ефективно  вирішувати поставлені завдання, які відповідають прогресивним  тенденціям розвитку суспільства.

 

      Інноваційна діяльність учителя  спрямована на перетворення існуючих  форм і методів виховання, створення  нових цілей і засобів її  реалізації, тому вона є одним  з видів продуктивної, творчої  діяльності людей. Ми розглянули  технологію навчання та виховання в сучасній школі, але це недоцільно розглядати як окремий процес, тому що основною формою організації навчально-виховного процесу є і залишається урок.

 

      Класифікація уроків раціональна  і дає змогу чіткіше визначити  цілі та завдання, структуру кожного уроку, мобілізацію учнів для успішного вирішення поставлених завдань.

 

      Інноваційний педагогічний процес—цілісний  навчально-виховний процес, що відображає  єдність і взаємозв'язок виховання  та навчання, який характеризує спільну діяльність співпрацею та спільною творчістю його суб'єктів, сприяючи найбільш повному розвитку і самореалізації особистості учня.

 

      Загальні вимоги до сучасного  уроку:

 

     •озброювати учнів свідомими,глибокими,міцними  знаннями;

 

     •формувати в учнів міцні навички та вміння, що сприяють підготовці їх до життя;

 

     •підвищувати виховний ефект  навчання на уроці, формувати  в учнів у процесі навчання  риси особистості;

 

     •здійснювати всебічний розвиток  учнів, розвивати їхні загальні  та індивідуальні особливості;

 

     •формувати в учнів самостійність, творчу активність, ініціативу як  стійкі особливості особистості, вміння творчо вирішувати завдання, які трапляються в житті;

 

     •вироблення вміння самостійно  вчитися, отримувати та поглиблювати чи поповнювати знання, оволодівати навичками та вміннями і творчо застосовувати їх напрактиці;

 

     •формувати в учнів позитивні  мотиви навчальної діяльності, пізнавальний  інтерес, бажання вчитися, потребу  в розширенні й отриманні знань, позитивне ставлення до навчання.

 

      Майстерність учителя на уроці  проявляється головним чином  у вдалому володінні методикою  навчання і виховання, творчому  застосуванні новітніх досягнень  педагогіки та передового педагогічного  досвіду, раціональному керівництві  пізнавально-практичної діяльності учнів, їхнім інтелектуальним розвитком.     Модернізація освіти спонукає до пошуку нових освітніх і виховних технологій,до впровадження нетрадиційних форм і методів навчання та виховання.Однією з таких технологій є інтерактивне навчання.

 

2. Методи  інтерактивного навчання.

 

    «Мандрівка до світу казок», «Спартакіади», гра «Похід» тощо, їх можна  проводити на контрольних уроках, після вивчення окремих тем  і цілих розділів навчальної  програми. Перевірити рівень засвоювання  учнями навчальної програми, їх умінь та навичок, застосування цих умінь і навичок в сучасних умовах. Сюжет надає уроку емоційності, зацікавлює учнів.

 

      Заключна частина уроку—метод  аутогенного тренування. Таке проведення  заключної частини уроку подобається дітям, вносить різноманітність, а головне—сприяє досягненню його основної мети—зниженню навантаження, відновлення організму.

 

      Такі уроки потрібні, бо вони  нові, незвичайні. Учні на таких  уроках займаються з ентузіазмом, в них підвищується тонус, бажання, настрій. Загалом—вищою є віддача і результати уроку.

 

«Асоціативний кущ»

 

Серед інтерактивних методів навчан­ня вчителі  віддають перевагу методу побудови «асоціативного куща».Зупинімось детальніше на методі побудови «асоціативного куща». На початку роботи вчитель визначає одним словом тему, над якою проводитиметься робота, а учні згадують, що виникає в пам'яті стосовно цього слова. Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, потім - другорядні. Учитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається».

 

Цей метод універсальний, адже може використовуватися під час вивчення будь-якої навчальної дисципліни і на всіх етапах уроку.

 

«Мікрофон»

 

Технологія «Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію.

 

Правила проведення:

 

Говорити має тільки той, у кого є «символічний» мікрофон;

 

подані відповіді не коментуються і не оцінюються;

 

коли хтось висловлюється, решта не має права перебивати, щось говорити, вигукувати з місця.

 

Робота в парах

 

Роботу в парах можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують значної витрати часу. Серед них можна назвати такі:

 

обговорити текст, завдання;

 

узяти інтерв'ю і визначити став­лення партнера до будь-якої на­вчальної діяльності;

 

зробити аналіз чи редагування письмової роботи одне в одного;

 

проаналізувати разом проблему, вправу;

 

протестувати її оцінити одне од­ного;

 

дати відповіді на запитання вчи­теля;

 

порівняти записи, що зроблені в класі.

 

Робота в групах

 

Робота в групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, відпрацювання прийомів активного слухання, прийняття спільного рішення, узгодження різних поглядів). Роботу в групах слід використовувати тоді, коли необхідно розв'язати проблему, з якою важко впоратись індивідуально та коли одним із очікуваних результатів є набуття навичок роботи в команді.

 

Під час створення груп рекомендується об'єднувати в одній групі учасників із різними рівнями підготовки та досвіду з питання, що розглядається, оскільки в різнорідних групах стимулюється творче мислення, інтенсивний обмін ідеями, проблема може бути розглянута з різних боків.

 

Методична література містить сформульовані на основі досвіду інтерактивного навчання загальні правила роботи в групах:

 

кожний учасник за бажанням має можливість висловитися;

 

усі учасники групи поважають цін­ності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними;

 

обговорюються ідеї, а нелюди, що їх висловили;

 

усі учасники роблять зауваження стисло й по суті;

 

усі конфлікти, що виникають, розв'язуються мирним шляхом із урахуванням інтересів учасників і правил роботи;

 

усі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу;

 

після завершення групової роботи її результати повинні бути презентовані іншим групам

 

Наприклад, на уроці  фізичної культури«Україна-футбольна країна» групову роботу можна організувати таким чином.

 

Учні об'єднані у З групи:

 

1 група - історики;

 

2 група - теоретики;

 

3 група -болівальники.

 

Завдання:

 

1 група  – підготувати доповідь «Історія  формування футбольних традицій  в Україні;

 

2група –  розповісти про основні правила  гри в футбол;

 

З група – підготувати розповідь про видатних українських футболістів.

 

Групування учнів класу.

 

Групування - це метод створення пар або підгруп для дискусій, «мозкового штурму», рольових ігор, розв'язання проблем або іншої подібної діяльності

 

під керівництвом учителя. Групування може мати сенс у будь-який момент під час уроку. До того ж, ця діяльність допоможе отримати задоволення від роботи, створити дружні стосунки та додати учням енергії.

 

Привітання: запропонуйте кожному з учнів пригадати цифру - один, два, три, - яка кому подобається. Нехай не називають її решті.

 

Тепер нехай знайдуть своїх «нумерологічних «духовних» братів і сестер»: нічого не кажучи, нехай потиснуть одне одному руки. («Якщо моє число один, я тисну вашу руку один раз» тощо.) Ті, у кого однакове число, об'єднуються і продовжують шукати інших людей із таким самим числом.

 

Нумерація: запропонуйте дітям перерахуватися, використовуючи стільки номерів, скільки груп ви хочете утворити. Це найшвидший спосіб об'єднання в групи.

 

Групування за ярликами: учитель роздає дітям заздалегідь підготовлені номери (набори двійок, трійок, четвірок та ін.). Учням пропонують знайти товариша або підгрупу з такими самими, як у нього (у неї) ярликами.

 

Відомі персонажі: перед заняттям учитель обирає відомі всім групи персонажів і записує імена відповідних героїв на картках, які навмання роздаються дітям. Тоді кожен учень шукає інших персонажів зі своєї групи.

 

Правила групової роботи:

 

Кожен учасник має можливість висловитися, якщо в нього є бажання.

 

Усі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними.

 

Обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, які їх висловили.

 

Усі учасники роблять суттєві зауваження коротко.

 

Кожен учасник, навіть, захищаю­чи свою точку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, думок та інтересів інших учасників.

 

Усі розбіжності, конфлікти, що виникають під час роботи, розв'язуються мирним шляхом, з урахуванням інтересів учасників і правил роботи.

 

Усі учасники намагаються створити відкриту, ділову, дружню атмосферу.

 

Під час роботи в малій групі з п'яти осіб учасники можуть виконувати такі ролі:

 

ведучий (посередник-організатор роботи групи);

 

секретар (записує результати роботи);

 

доповідач (представляє результати роботи групи решті груп);