Подводное плавание

                 Мiнiстерство освiти науки I спорту  України   

        Харкiвський національний педагогічний унiверситет        

                                    Iменi Г.С.Сковороди     

 

 

 

 

 

             «Пiдводне плавання»   

 

 

                                         Виконала Хавалджи В.К

                                                                            Студентка 3 курсу 33групи

                                                                            Факультету фізичного виховання

 

 

 

 

 

 

 

                        

                                        Харкiв 2012

                                     Змiст    

   Вступ

1.Iсторiя виникнення…………………………………..…..1

2 Вимоги змагань

2.1система проведення……………………………….........4

2.2 Характер змагань………………………………………..…...4

3.2Спорядження …………………………………………….........5

4.2МІСЦЕ ЗМАГАНЬ І ОБЛАДНАННЯ……………...………….……8

5.2Учасники змагань……………………………………….....…11

3 Проведення змагань

3.1Старт……………………………………..…………..….11

3.2  Проходження дистанції…………...……………….…12

3.3 Фініш…………………………………………..….……14 

3.4Результати………………………………………....……14

3.5 Визначення зайнятих місць……………………..…….16

Висновки

Список лiтератури

 

 

 

 

                                  Вступ

 

Плавання в ластах - це спортивна дисципліна, мета якої - подолання  в ластах

різних дистанцій за найменший  час. Правила мають на увазі рух  спортсмена

по поверхні води або під  водою, викликуване тільки його мускульною силою 

і ластами. Як дисципліна підводного спорту плавання в ластах включає 

наступні види програми:

плавання в ластах по поверхні води з диханням через 

дихальну трубку або без  неї (плавання в ластах по поверхні);

плавання властах під водою з диханням з акваланга (підводне

плавання);

плавання в ластах під  водою при довільній затримці дихання 

(пірнання);

естафета – змагання, в яких учасники команди по черзі пропливають окремі

етапи

дистанції.марафонські запливи  в ластах на довгі дистанції.

 

 

 

 

                                                 

                                           

 

 

                                               

                                                   1

                             Исторiя виникнення

 

Зародився в 20-х роках XX століття з появою займалися підводним 

полюванням аматорських  груп. Отримав розвиток в 1933-1938 р. за рахунок 

винаходу у Франції  ласт, маски і трубки. У 30-ті роки в СРСР проводилися 

змагання з підводного спорту, був заснований значок «Фізкультурник-

легководолазів». Після винаходу акваланга в 1943 підводний спорт  отримав 

міжнародне поширення. У 1962 році інженер Суетин, за сумісництвом

інструктор підводного спорту, виготовив перший в світі моноласт, який

чимось нагадував хвіст  русалки, тому починався від талії  підводного плавця і 

закінчувався спареними  звичайними ластами. Моноласт призначався  для 

зйомки аматорського підводного фільму «Дівчинка і море». Там  вперше було

показано, як незвично, вільно і швидко пересувається під водою  людина в 

моноласте, працюючи ногами подібно дельфіну. У 1968 році Борис  пороти,

відомий тренер з підводного спорту, виготовив перший швидкісний моноласт

з гуми. Жорстким каркасом служила  вилка з титанового сплаву. Але  ласт не

«тягнув», тому що його закінчення для жорсткості було зроблено

потовщеним. В цей же час тренер з Ленінграда Рексона з'єднав звичайну пару

ластів, тобто зв'язав ноги спортсмена в нижній частині стопи, а утворену

знизу площину вклеїв на гумову пластину. Сама пластина стоншується  від 

калош до кінця ласта. У  такій новинці його вихованка  Тихоненко взимку

1968 виступила в Москві. Це було перше спортивне апробування  моноласта 

на серйозних змаганнях. У свою чергу пороти знаходить  власну помилку і 

                                                   

                                                       2

виготовляє новий моноласт з перетином у вигляді клину. Загальна площинна

геометрія обох моноластов нагадує хвіст кита. З весни 1969 року в такому

моноласте вихованка Поротова Надія Турукало виграла практично  всі 

короткі дистанції, починаючи  з пірнання на 50 м, і стала чемпіонкою

Казахстану, а потім чемпіонкою та рекордсменкою світу, Європи та СРСР.

Природно, від пірнання перейшли до плавання в моноластi по поверхні води.

Так утвердився новий спосіб швидкісного підводного плавання - «дельфін».

З 1971 року в моноластi стали виступати і чоловіки. Першим це зробив

Олександр Салмін з Новосибірська. Площина моноласт він виготовив  зі

склопластику. До того ж склопластик  як шаруватий матеріал порівняно  легко 

дозволяв керувати товщиною моноласта і його геометрією. З'явилися  не

тільки тренувальні, але  й «стартові» моноласти. Розшаровуючись матеріал

пластика в потрібних  місцях, створювалися ребра жорсткості, зони

пружності і т.д.

До 2000 року майже всі світові  рекорди показані з використанням  саме цього 

типу ласта. Спортсмену необхідно  максимально використовувати найбільш

сильні групи м'язів і  вимикати, наприклад, голеностоп як більш  слабкий 

вузол. Тому моноласт повинен  становити на дистанції єдине  ціле з гомілкою

спортсмена. За аналогією  в свій час створювалося зброю  фехтувальників з 

ручкою-пістолетом. Але далі теоретичних висловлювань і малозначних  спроб 

пов'язати рівень сили м'язів або тренованості спортсмена-підводника з 

окремими параметрами  моноласта не пішла. З 2000 року цікавий практичний

досвід Євгена Андронова  зі Смоленська, колишнього спортсмена, нині

діючого тренера, який розробив свій варіант «швидкісного» моноласта,

                                                           3

частково вимикального голеностоп. Його конструкція важка і сильно

підтискає стопи до гомілки  спереду, а пальці ніг при цьому  відігнуті вниз. Це

не зовсім зручно на стартовій  тумбочці, але зате на дистанції  дає виграш. Цей 

моноласт успішно пройшов  апробацію на змаганнях усіх рангів, приносячи 

відчутний приріст швидкості  в підводних видах спорту, і  дозволений до

широкого застосування технічним  комітетом CMAS.

 

Історія підводного спорту в Україні бере свій початок з 1959 року. У 1959

році сосотоялся перший Чемпіонат  України з підводного спорту. З  цих пір 

українські спортсмени були лідерами в підводному спорті.З 1991 року

руйнується вся система  підготовки спортсменів. Закриваються підводні

клуби, імениті спортсмени закінчують кар'єру.Але вже з 1994 з'являється 

Українська федерація  підводного спорту і нові спортсмени. З 2001 року

Федерація почала «освоювати»  такі види спорту як підводна фотографія і 

стрілянина. Зараз спортсмени-підводники з України займають провідні

позиції на світовій арені  підводних видів спорту.В Україні  також не існує 

законодавчої бази для  стимуляції спонсорства спортивних організацій. У 

зв'язку з цим на Україні  представлені не всі види підводного спорту, а 

спортсмени представлених  видів не можуть виступати на всіх змаганнях 

свого виду

 

лiтература:

 Булгакова Н.Ж  Водные виды спорта 2002

Мережi iнтернету:

yandex.net. RSS. Каталог статей

                                           4  

 2 Вимоги змагань

2.1Система проведення змагань

Підводний спорт - група водних видів спорту, які можуть включати

швидкісне плавання і пірнання, підводне орієнтування, спортивну 

стрільбу.Змагання зазвичай проводяться в плавальних басейнах:  Підводне

плавання з аквалангом (на 100, 400, 800 м)  Підводне плавання в ластах 

Підводне пірнання в ластах (на 15, 25, 50 м)

 

Також змагання проводитимуться  у вигляді естафети 4х100 4х200 метрів.

Плавання в ластах виробляється на 100, 200, 400, 800, 1500, дистанції понад 

3000 м вважаються марафонський.

 

2.2Характер змагань.

Характер і програма конкретного  змагання визначаються Положенням про 

змагання. Як правило, Положення  передбачає одночасно декілька цілей 

змагань.

Змагання з плавання в  ластах підрозділяють по системі  заліку на:

1) особисті, в яких визначають  тільки результати окремих учасників;

2) командні, за якими результати  окремих учасників зараховують  тільки 

командам і визначають результати команд;

3) особисто-командні, в яких  визначають результати, як окремих  учасників, 

так і команд;

по цілям на:

                                                          5

1) кваліфікаційні, в яких  визначають виконання учасниками  розрядних норм 

Єдиної всеросійської  спортивної класифікації для присвоєння спортивних

звань і розрядів;

2) відбіркові, за результатами  яких формують збірні команди;

3) на встановлення рекордів;

4) показові.

 

3.2Спорядження

-ласти (моноласти),

-маски або окуляри

-дихальні апарати з відкритою схемою дихання на стисненому повітрі - акваланги(тільки для дисциплін - підводне плавання),

-Застосування інших додаткових видів спорядження, в тому числі годин і пристроїв попідтримці плавучості, не допускається.

- Ласти (моноласти):

 Для дисциплін плавання  в ластах, підводне плавання, пірнання  в ластах в 

Довжину використовуються ласти (моноласти).Ласти (моноласти) повинні

являти собою конструкцію, що складається з лопаті і кріплення

(пристосування для кріплення  ласт на стопах).

Конструкція моноласт повинна  задовольняти наступним вимогам:

 

1) моноласта може мати  плавучість;

2) ножна частина моноласти не повинна мати елементів (пристроїв), які

Надають додаткову пружність або надають іншу допомогу спортсмену, і

повинна забезпечувати стійкість спортсмена на стартовій тумбочці.

                                                         6

3) максимальні розміри моноласти: довжина між точками A і B - 760

мм,ширина лопаті - 760 мм, висота - 150 мм (вимірюється шаблоном);

Класичні ласти:

Для дисципліни плавання в  класичних ластах, допускаються тільки ласти 

Фабричного виробництва. Будь-яка зміна конструкції і модернізація

заборонені.Конструктивно  класичні ласти можуть бути:

                             Ласти з закритою п'ятою:

 

                            Ласти з відкритою п'ятою:

 

 

 

 

Маска або окуляри

                                                      7

1. Маска або окуляри  призначені для захисту частини  обличчя або очей від 

впливу води та поліпшення видимості у воді.

2. Конструкція, матеріал  і розміри масок та окулярів  не обмежуються, за 

Винятком неприпустимість наявності в них вузлів або пристосувань, що

мають непередбачені даним пунктом призначення (крім елементів кріплення).

 

Дихальна трубка:

1. Дихальна трубка призначена  для дихання при плаванні в  ластах по поверхні.

2. Допускається застосування  трубок з максимальним внутрішнім  діаметром 

23 мм та максимальною довжиною усередині трубки, вимірюваної по

найдовшій її частини, 480 мм. Верхній кінець трубки може бути зрізаний під

кутом або перпендикулярно  осі трубки

3. Наявність додаткових  вузлів, клапанів або пристосувань, крім загубника 

І елементів кріплення трубки на голові, не допускається

4. Матеріал трубки не  обмежується

5. Заборонено нанесення  реклами на трубці, так як вона  є орієнтиром для 

Визначення правила 15 метрової зони.

 

Список лiтератури:

Занин И.Ю., Малюзенко Н.Н., Чебыкин О.В. "Снаряжение подводного      

пловца"

Поротов Б.Г. Освоение нового стиля плавания // Спортсмен-подводник.-

1971.-вып.28.- С. 8-12.

                                                              8

4.2МІСЦЕ ЗМАГАНЬ І ОБЛАДНАННЯ

1. Для проведення змагань повинні використовуватися відкриті або закриті

басейни довжиною50 м, які  мають мінімальну глибину 0,9 м, у  місці 

виконання старту - глибину  не менше 1,8 м,мінімальну ширину - 21м.5.2.

2.Розміри басейну повинні відповідати наступним параметрам:а. довжина –

50 м; при застосуванні  знімних щитів системи автоматичної  реєстрації часу –

50,01 м; при постійних  панелях - 50,00 м. б. допустиме відхилення довжини

від 50,00 м на величину +0,03 м. в. вимірювання довжини басейну

виробляють між точками  обох торцевих стінок,розташованими  в проміжку

від 0,3 м вище до 0,8 м нижче  рівня води.

3. Басейн повинен мати зовнішні майданчики по всьому периметру

4. Ширина вільного майданчика з боку старту повинна бути не менше 3 м, з

боку,протилежної старту не менше 1,5 м, бічних обхідних майданчиків  не

менше 1 м.

5. Мінімальна кількість доріжок - 8.5.6. Доріжки повинні мати ширину не

менше 2 м і відділятися  один від одного роздільниками

доріжок.

7. Між крайніми доріжками  і боковими стінками басейну  повинно бути 

простір шириною не менше 0,2 м, відокремлене від доріжок