Фізичне виховання-здоров'я нації

                            Фізичне виховання - здоров¢я нації

1. Фізичне виховання відіграє  важливу роль у підготовці  всебічно розвиненої молодої  людини, здатної успішно працювати  в різних галузях народного  господарства.

Фізичне виховання спрямовано на зміцнення  здоров¢я, на оволодіння життєво важливими руховими навичками і вміннями, на досягнення високої працездатності. Воно має велике значення в підготовці людини до продуктивної праці. Крім фізичних якостей (швидкість, сила, витривалість, спритність), розвиваються при цьому цінні психічні якості (наполегливість, воля, цілеспрямованість, рішучість, самовладання). Засобами фізичного виховання є різноманітні фізичні вправи, спорт. Ним займаються в домашніх умовах (ранкова гімнастика – зарядка), у школі – уроки фізичної культури, в спортивних і туристичних секціях у дитячих та юнацьких спортивних школах.

2. Регулярне вправляння різних  груп м¢язів, суглобів і зв¢язок  посилено розвиває їхні функції та координацію. Фізичне навантаження тренує органи і системи організму (серцево-судинну, дихальну), забезпечує нормальну діяльність рухового апарату, процеси обміну речовин. Щоденне виконання певної кількості різноманітних вправ, прагнення розвити їх правильно і в заздалегідь наміченому обсязі без будь-яких послаблень формує звичку, а потім і потребує твердо додержуватись правил поведінки. Завдяки цьому зростає дисциплінованість людини, зміцнюється її воля.

Фізичне виховання розвиває, удосконалює  і виправляє (коригує) організм. Воно дає змогу усунути дефекти  постави – викривлення хребта, сутулість; за допомогою фізичних вправ  можна виправити такі недоліки фігури, як замалі груди, вузькі плечі, слаборозвинуті м¢язи.

Під час спокою більша частина легень не бере участь у акті дихання, що спричиняє  застій слизу. Тоді є більше шансів захворіти на бронхіт та пневмонію. Тому висновки однозначні – при  малорухомому способі життя терплять всі органи і системи, у тому числі  серцево-судинна, щодо якої Україна  посідає одне з перших місць у  світі.

Мала  рухливість призводить до збільшення навантаження на серцевий м¢яз. Коли людина ходить, біжить чи займається фізичними вправами, м¢язи, натискуючи на судини допомагають серцю перекачувати кров на периферію, а венами – до серця. Коли людина не рухається, цього не відбувається, серце видко зношується виконуючи важку роботу. Під час роботи м¢язів утворюються речовини, відбувається “згоряння” тієї енергії, що надходить з їжею. При малорухомому способі життя, незбалансованому харчуванні запаси енергії відкладаються у вигляді жирів, холестерину в судинах (стенокардія, інфаркт, інсульт), а відкладання солей веде до остеохондрозу.

Існують спеціальні комплекси вправ для  чоловічої і жіночої статі, у  яких враховано особливості вимоги до чоловічої і жіночої фігур. Крім того, фізичні вправи поліпшують психічний стан, зовнішій вигляд і  настрій людини, підвищується загальний  життєвий тонус.

3. У різноманітному віці фізичне  виховання має різні завдання. Діти 6-9 років удосконалюють м¢язеве відчуття – здатність розрізняти темп і розмах рухів, ступінь напруження і розслаблення м¢язів. Вони оволодівають правильною технікою рухів, ступінь напруження і розслаблення м¢язів. Вони оволодівають правильною технікою рухів, тобто вчаться виконувати вправи в потрібних напрямах, ритмі і темпі, з відповідним напруженням м¢язів. Якщо діти не вміють правильно виконувати довести рухи до кінця, по-перше вони ніколи не досягнуть добрих результатів, по-друге, в них розвиваються дисциплінованість і самоконтроль. Удосконалення техніки рухів пов¢язане з формуванням особистості людини.

Підлітки 10-13 років, крім закріплення досягнутого  оволодівають основними видами рухів, що виконуються у різних за складністю умовах і спортивною технікою (лижі, ковзани, плавання, легка атлетика, ігри з м¢ячем). У цьому віці формується і закріплюється звичка систематично займатися фізичними вправами. В цілому фізичне навантаження підлітків може бути більшим ніж дітей 6-9 років, але сильні вправи можуть бути обмеженими оскільки велике силове навантаження в цьому віці може перешкодити нормальному розвитку організму. Не випадково, наприклад, у групах початкової спортивної підготовки займатися спортивною гімнастикою, плаванням, фігурним катанням, тенісом починають з семи років, футболом, хокеєм, сучасним п¢ятиборставом, ковзанами, боротьбою – з 10 років, боксом – з 12 років. Учні середнього віку нерідко схильні переоцінювати свої фізичні можливості. Ось тоді невдачі, зриви, низькі результати в різних видах фізичних вправ можуть викликати в них невпевненість і водночас негативне ставлення до занять фізичними вправами.

Юнаки 14-17 років удосконалюють основні  види рухів, засвоєні раніше, розвивають силову, статичну і швидкісну витривалість, оволодівають знаннями з основ спортивного  тренування, методикою самостійних  занять фізичними вправами, формують вміння добиратися і виконувати фізичні  вправи, виробляють здатність вести  самоспостереження за якістю рухів, аналізувати їх. У цьому віці можна  збільшити силове навантаження, але  треба пам¢ятати важливу особливість організму юнаків: їхня витривалість відстає від сили. Крім того можливості опорно-рухової системи в цьому віці перевищують можливості серцево-судинної системи тому фізичне навантаження має бути таким, щоб воно не спричинило які-небудь порушення діяльності  серця.

4. Найбільш поширеним виявом застосування  фізичних вправ є ранкова зарядка.  Зарядка є важливим фактором  збереження і зміцнення здоров¢я. Вона сприяє швидкому переходу організму від стану сну до бадьорості, бо тонізує ЦНС, активізує роботу всіх органів, насамперед серцево-судинної системи. Зарядка має також і виховне значення. Оскільки регулярне її виконання вимагає певного вольового зусилля, особливо спочатку. Завдяки зарядці людина звикає точно розраховувати час, що також дуже корисно.

Робити  зарядку слід щодня через 10-15 хвилин після вставання в добре провітреному приміщенні. Тривалість зарядки звичайна не перевищує 10-12 хвилин, а починають  її з легких вправ (для розминки), ходіння, потім поступово збільшують навантаження стежачи за рівномірністю  вдиху і видиху. Після зарядки  не повинно бути однак утоми й  значного підвищення пульсу.

Отже  як висновок можна сказати, що фізичне  виховання, але обережне і без  великих навантажень, має на організм людини тільки позитивний вплив.