Вплив державного боргу на економіку країни

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ

ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

 

Національний  педагогічний  університет ім..Драгоманова

 

 

 

 

Кафедра економічної  теорії

 

 

 

 

РЕФЕРАТ З ПРЕДМЕТУ

Фінанси

НА ТЕМУ :

«Вплив державного боргу на економіку країни»

 

 

 

 

 

 

 

 

Студента 3-го курсу

 Інституту  інформатики

Спеціальності:  «Економічна теорія»

Андрущакевича Андріана Віталійовича

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

 

ВСТУП

1. Державний борг та його види

2. Державний борг України на  сьогодні та прогнози на майбутнє

3. Нормативне регулювання державного боргу в Україні

ВИСНОВКИ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Борг є важливим елементом  кругообігу “доходи-витрати”. Коли в  економіці зростають доходи, зростають  і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом. Створення боргу – це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо домогосподарства не схильні до запозичень, то приватна заборгованість зростає недостатньо швидко, аби поглинути зростаючий обсяг заощаджень. Отже, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості ресурсів, ці заощадження мають бути використані державою шляхом приросту державного боргу.

Державний борг – це загальний  розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

1. ДЕРЖАВНИЙ  БОРГ ТА ЙОГО ВИДИ

Внутрішній державний  борг – заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Зовнішній державний  борг – це заборгованість держави  перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими  організаціями.

Основними причинами  створення і збільшення державного боргу є:

1. збільшення державних  видатків без відповідного зростання  державних доходів;

2. циклічні спади й  автоматичні стабілізатори економіки;

3. скорочення податків  з метою стимулювання економіки  без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;

4. вплив політичних  бізнес-циклів – надмірне збільшення  видатків напередодні виборів  з метою завоювання популярності  виборців та збереження влади.

Абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП, і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними є відносні показники заборгованості, а саме:

• відношення боргу до ВВП;

• відношення суми обслуговування боргу до ВВП.

Відносна величина державного боргу (“борг / ВВП”) залежить від таких факторів, як рівень реальної процентної ставки, якою визначається розмір виплат по боргу, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного бюджетного дефіциту. Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови, якщо темпи зростання реального ВВП зменшуватиметься, а частка первинного бюджетного надлишку відносно ВВП збільшуватиметься.

Залежно від характеру  наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові  та довгострокові.

Державний борг формується під впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від’ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб’єктивні фактори пов’язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку. До того ж мають місце спроби вирішення поточних проблем “у пожежному порядку”.

Логіка конкретних макроекономічних і фінансових рішень може бути продиктована як політичним міркуваннями, так і  вибором на користь суспільного добробуту. В будь-якому випадку борговими перспективами визначається фінансове здоров’я країни.

2. ДЕРЖАВНИЙ  БОРГ УКРАЇНИ НА СЬОГОДНІ ТА  ПРОГНОЗИ НА МАЙБУТНЄ

Україна у 2011 р. на обслуговування та погашення державного боргу витратить 53 млрд 486,71 млн. грн. Про це йдеться у прогнозних розрахунках Мінфіну України платежів за діючими державними борговими зобов'язаннями до повного їх погашення станом на 14 жовтня 2010 р.

Так у 2011 р. на обслуговування державного боргу піде 19 млрд 611,56 млн грн (внутрішнього - 13 млрд 256,02 млн грн; зовнішнього - 6 млрд 355,54 млн грн), а на погашення - 33 млрд 875,15 млн грн (внутрішнього - 25 млрд 802,99 млн грн, зовнішнього - 8 млрд 072,16 млн грн).

Україна у 2012 р. на обслуговування та погашення державного боргу витратить 47,399 млрд грн, у 2013 р. - 55 млрд 510 млн грн, у 2014 р. - 39 млрд 301 млн грн.

У 2013 р. Україна спрямує на погашення  зовнішнього боргу 31 млрд грн, а на обслуговування - 5 млрд 596 млн грн.

Прогнозні дані Мінфіну розраховані до 2060 р., коли Україна має сплатити 15 млрд 268,5 млн грн на погашення боргу Міжнародному валютному фонду.

Загальна сума державного та гарантованого  державою боргу України станом на 31 серпня 2010 р. склала 48 млрд 304 млн 420,87 тис. дол., або 380 млрд 933 млн 493,38 тис. грн. Про це повідомляє прес-служба Міністерства фінансів.

Державний борг склав 36 млрд 368 млн 854,91 тис. долл. або 286 млрд 808 млн 426,65 тис. грн. Гарантований борг - 11 млрд 935 млн 565,96 тис. долл. або 94 млрд 125 млн 066,73 тис. грн.

У 2009 р. держборг України збільшився на 61,3%, до 39,685 млрд дол.

Старший аналітик компанії Astrum Investment Management Олексій Блінов прогнозував  раніше, що держборг України до кінця 2010 р. досягне 28% ВВП. За його словами, основним чинником зростання державного боргу в серпні був випуск ПДВ-облігацій на суму 16,4 млрд грн.

На сьогоднішній день прямий державний  борг складає 26,1% від оцінюваного  експертами обсягу ВВП в 2010 р. При  цьому відношення сукупного (прямий + гарантований) державного боргу до ВВП складає 34,6%. Дані показники говорять про те, що Україна володіє досить низьким борговим навантаженням порівняно з іншими економіками, що розвиваються.

3. НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО  БОРГУ В УКРАЇНІ

Структурно державний  борг України складається з внутрішнього і зовнішнього.

Зовнішній державний  борг - це борг іноземним державам, організаціям й окремим особам. Він лягає на країну важким тягарем, оскільки їй доводиться розраховуватися за нього цінними товарами, сировиною, надавати певні послуги, щоб сплатити відсотки й погасити сам борг.

Внутрішній  борг - це борг держави своєму населенню. Відповідно до Закону України "Про Державний внутрішній борг" до складу державного внутрішнього боргу України входять:

- позичання Уряду України  і позичання, здійснені при  безумовній гарантії Уряду, для  забезпечення фінансування загальнодержавних програм;

- заборгованість минулих  років та заборгованості, що знову  виникає по боргових зобов'язаннях  Уряду України [2].

Державні запозичення  проводяться з метою покриття бюджетного дефіциту на державному і  регіональному рівнях, цільового фінансування різноманітних програм, поповнення необхідних резервних активів.

Стан державного боргу  в нашій країні регулюється наступними законодавчими та нормативними актами: Конституція України, Закон України  «Про Державний внутрішній борг», Закон України «Про структуру Державного внутрішнього боргу України», Закон України «Про бюджетну систему України», Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», Закон України «Про Національний банк України», Постанова Верховної Ради України «Про структуру бюджетної класифікації» та деякі інші.

Аналіз законодавчої та нормативної бази щодо формування державного боргу України дає  підставу стверджувати, що правове  регулювання цих відносин є недостатнім  і торкається винятково проблем внутрішньої заборгованості. Відносини стосовно сфери зовнішнього державного боргу взагалі законодавчо не врегульовані.

ВИСНОВКИ

Сучасний етап формування боргових зобов'язань характеризується низкою специфічних особливостей. По-перше, в умовах глобалізації фінансових потоків, здійснення політики необмеженої відкритості щодо іноземних інвестицій певною мірою відбувається нівелювання меж між внутрішнім і зовнішнім боргом. По-друге, дедалі яскравіше унаочнюється посилення взаємозв'язку державних зобов'язань і зобов'язань господарюючих суб'єктів. Так, наприклад, попри те, що держава не має відповідати за зобов'язаннями недержавних фінансових структур, банкрутство провідних системоутворювальних кредитних установ може спричинити катастрофічні наслідки для платіжної системи країни, а відтак і для фінансової безпеки держави. По-третє, простежується практика перекладання боргових зобов'язань по кредитах, залучених під гарантії уряду, з господарюючих суб'єктів на державу.

Негативним моментом зростання внутрішньої державної заборгованості є те, що:

- в умовах суттєвої  нестачі фінансових ресурсів  стають реаліями невиконання  державою своїх боргових зобов'язань,  оголошення дефолту, а відтак - підрив довіри до держави  як до надійного позичальника;

- унаслідок такого  перерозподілу фінансових ресурсів унаочнюється "ефект витіснення" вітчизняних товаровиробників з ринку кредитних ресурсів, падіння інвестиційної активності;

- виплата високих відсотків  по державних цінних паперах  заохочує вітчизняні комерційні  банки до проведення недосконалої ресурсної політики, а також збільшує нерівність у доходах фізичних осіб, оскільки боргові зобов'язання держави зосереджуються в руках найбільш заможної частини населення, яка, отримуючи відсотки, стає ще багатшою.

Звичайно, управління такою  складною й неоднозначною категорією, як державний борг, потребує наявності і повноцінного правового забезпечення процесу формування боргових зобов'язань, функціонування відповідних структур, покликаних його обслуговувати, а також створення дієвого механізму його погашення.

За експертними оцінками, зовнішні позики уряду створюють  ревальваційний тиск на гривню, що загострює  проблему дефіциту поточного рахунку, знижуючи конкурентоспроможність українських  товарів і послуг щодо іноземних. Великий державний борг змушує іноземних інвесторів бути дедалі обережнішими з інвестиціями в Україну. Ця обставина пояснює вкрай низький обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну порівняно з іншими країнами регіону.

При цьому проблема зовнішнього  державного боргу посилюється і внаслідок того, що в Україні сформувалася дворівнева система зовнішніх боргів. Перша - на рівні політичної влади, друга - на рівні підприємств. Причому обидва рівні є зіставними за своєю потужністю. Борги ж другого рівня є не менш ризикованими для нашої національної економіки. Так, понад 6 тисяч українських підприємств мають на початок 2010 року заборгованість лише за зовнішньоекономічними операціями у сумі близько 5 млрд. гривень. При цьому 70% заборгованості є наслідком операцій між фіктивними українськими та іноземними фірмами. Понад те, за оцінкою фахівців, в Україні формується особливий тип боргової економіки, коли всі заборгували всім, а всі разом заборгували міжнародним фінансовим організаціям та окремим країнам.

Аналіз законодавчої та нормативної бази щодо формування державного боргу України дає підставу стверджувати, що правове регулювання цих відносин є недостатнім і торкається винятково проблем внутрішньої заборгованості. Відносини стосовно сфери зовнішнього державного боргу взагалі законодавчо не врегульовані.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновки, що Уряду  України необхідно:

· удосконалити механізми правового регулювання, прийняти Закон України “Про державний внутрішній і зовнішній борг України”;

· визначити критерії оцінки державного боргу України, тобто розробити критичні показники економічної безпеки держави;

· обов’язково додержуватись оптимальної структури боргу з точки зору сумарного його обсягу та строків погашення облігацій;

· розробити показники ефективності використання позичкових коштів з метою “самоокупності” державних позик;

· закріпити принципи гласності та публічності у відносинах у сфері державного боргу.