Внутрішні джерела фінансування та їх суть

У науково-практичні літературі можна зустріти дві основні концепції трактування сутності внутрішніх джерел фінансування. Перший зорієнтований на фінаснові результати, другий – на рух грошових потоків. Це умовлено тим, що не завжди доходи та витрати підприємства, відображені у звіті про фінансові результати, збігаються з грошовими надходженнями (видатками) в рамках операційної та інвестиційної діяльності відповідного періоду. 
До внутрішніх джерел фінансування підприємства відносяться:

-чистий прибуток;

- амортизаційні відрахування;

- забезпечення наступних витрат і платежів.

Внутрішні джерела фінансування підприємства поділяються на дві групи:

1) фінансування за рахунок виручки від реалізації (самофінансування, амортизація, забезпечення),

2) інші форми вивільненого капіталу (дезінвестиції, раціоналізація).

  У складі забезпечення наступних витрат і платежів (розділ 2 пасиву балансу) відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі, величина яких може бути визначена тільки на основі прогнозованих оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень. 
  Ефект фінансування за рахунок забезпечень проявляється завдяки існуванню часового розриву між моментом їх формування і використання. За своїми характеристиками забезпечення можна трактувати як позичковий капітал п-ва з невизначеними строками та сумами погашення. До основних видів забезпечення, що можуть створюватися на підприємствах, належать:

- забезпечення виплат персоналу;

- додаткове пенсійне забезпечення;

- виконання гарантійних зобов’язань;

-реструктуризації

- виконання зобов’язань за ризиковими (обтяжливими) контрактами.