Видатки державного бюджету на освіту й охорону здоров'я

 

1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. Видатки державного бюджету на освіту й охорону здоров'я

 

Освіта - це суспільне явище, яке впливає на всі сфери економічного життя суспільства та є вагомим  чинником досягнення високих темпів економічного зростання й підвищення добробуту суспільства.

Саме завдяки постійному зростанню видатків на освіту розвинуті  країни зберігають провідні позиції  у світовій економіці. Зауважимо, що в більшості з них у структурі  вкладень в освіту переважає державна частка. Це зрозуміло, адже освіта - той  чинник, який громадянин може використовувати  для підвищення свого життєвого  рівня. При цьому вигоду від високого рівня освіти отримує не лише окремий  громадянин, а й суспільство в  цілому, оскільки підвищення рівня  загальноосвітньої та професійної  підготовки кожного працівника, його кваліфікації є важливими чинниками  зростання продуктивності праці  та економічного поступу держави.

Отже, суспільна вигода від  освіти перевищує суму тих вигід, які отримують окремі громадяни, і саме тому держава, як правило, не залишає питання щодо рівня освіти на розсуд ринку. Адже ринок не завжди правильно враховує потреби та інтереси всього суспільства, тим більше, що послуги освіти зазвичай мають довгостроковий характер, а отже і від них залежить довгострокова перспектива економічного й соціального розвитку країни в  цілому.

Система освіти є єдиним комплексом послідовно пов'язаних між  собою ланок: дошкільна освіта, загальна середня освіта, позашкільна, професійно-технічна, вища освіта, післядипломна освіта, аспірантура, докторантура й самоосвіта.

Відповідно до Закону України "Про освіту" навчальні заклади  освіти фінансуються за рахунок коштів з відповідних бюджетів, галузей  народного господарства, підприємств  та організацій, додаткових джерел.

Згідно зі статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки Державного бюджету України  на освіту направляються на фінансування:

а) загальну середню освіту:

 спеціалізовані школи  (у тому числі школи-інтернати)  державної власності;

 загальноосвітні школи  соціальної реабілітації;

 б) професійно-технічну  освіту (на оплату послуг з  підготовки кваліфікованих робітників  на умовах державного замовлення  у професійно-технічних навчальних  закладах державної власності);

 в) вищу освіту (на  оплату послуг з підготовки  фахівців, наукових та науково-педагогічних  кадрів на умовах державного  замовлення у вищих навчальних  закладах державної власності);

 г) післядипломну освіту (на оплату послуг з підвищення  кваліфікації та перепідготовки  кадрів на умовах державного  замовлення у навчальних закладах  державної власності);

 ґ) позашкільні навчальні  заклади та заходи з позашкільної  роботи з дітьми згідно з  переліком, затвердженим Кабінетом  Міністрів України;

 д) інші заклади  та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних  функцій, згідно з переліком,  затвердженим Кабінетом Міністрів  України;

Фінансування охорони  здоров' я здійснюється за рахунок  Державного бюджету України, місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших  джерел, не заборонених законодавством1.

Бюджетне фінансування забезпечує рівний доступ до медичної допомоги, можливість оптимізації системи охорони  здоров' я в національному масштабі, відносну простоту технологій фінансування й оплати праці в цій сфері.

Заклади охорони здоров' я поряд із державним фінансуванням  розвивають інші джерела фінансових надходжень, серед яких - страхові благодійні платежі, надходження від лікарняних кас, надання платних послуг, компенсаторні  оплати, а також застосовують дозволені  госпрозрахункові механізми. Крім того, в загальній структурі фінансування охорони здоров' я розвивається приватний сектор надання медичних послуг.

Згідно з бюджетною  класифікацією витрати на утримання  установ охорони здоров'я плануються за розділом "Охорона здоров'я", що включає всі заклади та заходи у сфері охорони здоров' я.

До видатків державного бюджету  на охорону здоров'я належать видатки  на:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну  допомогу (багатопрофільні лікарні  та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з  переліком, затвердженим Кабінетом  Міністрів України);

 б) спеціалізовану, високоспеціалізовану  амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну  допомогу (клініки науково-дослідних  інститутів, спеціалізовані лікарні,  центри, лепрозорії, госпіталі для  інвалідів Великої Вітчизняної  війни, спеціалізовані медико-санітарні  частини, спеціалізовані поліклініки,  спеціалізовані стоматологічні  поліклініки згідно з переліком,  затвердженим Кабінетом Міністрів  України);

 в) санаторно-реабілітаційну  допомогу (загальнодержавні санаторії  для хворих на туберкульоз,  загальнодержавні спеціалізовані  санаторії для дітей та підлітків,  спеціалізовані санаторії для  ветеранів війни, осіб, на яких  поширюється чинність законів  України "Про статус ветеранів  війни, гарантії їх соціального  захисту", "Про жертви нацистських  переслідувань", та інвалідів,  загальнодержавні реабілітаційні  установи та комплекси для  інвалідів згідно з переліком,  затвердженим Кабінетом Міністрів  України);

 г) санітарно-епідеміологічний  нагляд (санітарно-епідеміологічні  станції, дезінфекційні станції,  заходи боротьби з епідеміями);

 ґ) інші програми  в галузі охорони здоров'я,  що забезпечують виконання загальнодержавних  функцій, згідно з переліком,  затвердженим Кабінетом Міністрів  України;

Відповідно до Закону «Про Державний бюджет України на 2013 рік" видатки Державного бюджету України на 2013р. становлять 412060560,7 тис. гривень, у тому числі на освіту 25230919,6 тис. гривень та на охорону здоров’я 9041843,40 тис. гривень.

1.2 Характеристика основних джерел доходів державного бюджету

 

Доходи Державного бюджету  — це частина централізованих  фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і  необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними  особами, які виникають у процесі  стягнення бюджетних платежів.

Залежно від конституційного  устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету — від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угруповань. Україна згідно з Конституцією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні —  державний та місцеві. До місцевих відносять  бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, обласні, міські, районні, сільські та селищні.

Головним джерелом доходів  бюджету є національний дохід. Основними  методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу  національного доходу і утворення  бюджетних доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей.

Співвідношення між ними залежить від економічної та соціальної ситуації в державі, рівня економічного розвитку держави, стратегії держави  в міждержавних відносинах. Податки, збори та обов'язкові платежі є  головним методом перерозподілу  національного доходу, їх частка в  окремих країнах може досягати 90 %.

Згідно зі статтею 29 Бюджетного кодексу України до складу доходів Державного бюджету України відносять:

1. До доходів Державного  бюджету України включаються  доходи бюджету, за винятком  тих, що згідно із статтями 64, 66, 69 та 71 цього Кодексу закріплені  за місцевими бюджетами.

2. До доходів загального  фонду Державного бюджету України  належать:

1) 50 відсотків податку  на доходи фізичних осіб, що  сплачується (перераховується) на  території міста Києва;

2) податок на прибуток  підприємств (крім податку, визначеного  пунктом 2 частини першої статті 69 цього Кодексу);

3) 50 відсотків збору за  спеціальне використання лісових  ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок  головного користування;

4) 50 відсотків збору за  спеціальне використання води (крім  збору за спеціальне використання  води водних об’єктів місцевого  значення);

5) 50 відсотків плати за  користування надрами для видобування  корисних копалин загальнодержавного  значення (крім плати за користування  надрами для видобування нафти,  природного газу та газового  конденсату, яка зараховується до  загального фонду державного  бюджету у повному обсязі);

6) податок на додану  вартість;

7) акцизний податок з  вироблених в Україні підакцизних  товарів (продукції) (крім акцизного  податку, визначеного пунктом  1 частини третьої цієї статті  та пунктом 6 частини першої  статті 66 цього Кодексу);

8) акцизний податок з  ввезених на митну територію  України підакцизних товарів  (продукції) (крім акцизного податку,  визначеного пунктом 2 частини  третьої цієї статті);

9) ввізне мито (крім мита, визначеного пунктом 3 частини  третьої цієї статті);

10) вивізне мито;

11) рентна плата за  транзитне транспортування трубопроводами  природного газу територією України;

12) рентна плата за транспортування  нафти та нафтопродуктів магістральними  нафтопроводами та нафтопродуктопроводами  територією України;

13) рентна плата за  транзитне транспортування трубопроводами  аміаку територією України;

14) збір у вигляді цільової  надбавки до діючого тарифу  на електричну та теплову енергію,  крім електроенергії, виробленої  кваліфікованими когенераційними  установками;

15) збір у вигляді цільової  надбавки до діючого тарифу  на природний газ для споживачів  усіх форм власності;

16) збір за користування  радіочастотним ресурсом України;

17) частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств  та їх об’єднань, що вилучається  до державного бюджету відповідно  до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї)  господарських товариств, у статутних  капіталах яких є державна  власність;

18) кошти, що перераховуються  Національним банком України  відповідно до Закону України  "Про Національний банк України";

19) плата за розміщення  тимчасово вільних коштів державного  бюджету (крім коштів, отриманих  вищими та професійно-технічними  навчальними закладами від розміщення  на депозитах тимчасово вільних  бюджетних коштів, отриманих за  надання платних послуг, якщо  таким закладам законом надано  відповідне право);

20) кошти, отримані закордонними  дипломатичними установами України  як плата за розміщення належних  їм бюджетних коштів на поточних  рахунках іноземних банків;

21) платежі, пов’язані  з перебуванням Чорноморського  флоту Російської Федерації на  території України, відповідно  до укладеної 28 травня 1997 року  Угоди між Урядом України і  Урядом Російської Федерації  про взаємні розрахунки, пов’язані  з поділом Чорноморського флоту  та перебуванням Чорноморського  флоту Російської Федерації на  території України;

22) платежі, пов’язані  з виконанням Угоди між Кабінетом  Міністрів України та Урядом  Російської Федерації про участь  Російської Федерації в розвитку  соціально-економічної сфери м.  Севастополя та інших населених  пунктів, в яких дислокуються  військові формування Чорноморського  флоту Російської Федерації на  території України;

23) кошти від санкцій  (штрафи, пеня тощо), що застосовуються  відповідно до закону (крім штрафів,  визначених пунктами 11, 12 і 13 частини  першої статті 69 цього Кодексу);

24) плата за надання  адміністративних послуг;

25) плата за ліцензії  на певні види господарської  діяльності (крім плати за ліцензії, визначеної у частині першій  статті 69 цього Кодексу);

26) збори за підготовку  до державної реєстрації авторського  права і договорів, які стосуються  прав автора на твір, та плата  за одержання контрольних марок;

27) плата за видачу  дозволів на право ввезення  на територію України, вивезення  з території України або транзиту  через територію України наркотичних  засобів, психотропних речовин  і прекурсорів;

28) збір за видачу спеціальних  дозволів на користування надрами  та кошти від продажу таких  дозволів;

29) плата за виділення  номерного ресурсу;

30) плата за державну  реєстрацію джерел іонізуючого  випромінювання (реєстраційний збір);

31) плата за оформлення  посвідчення закордонного українця;

32) кошти, отримані за  вчинення консульських дій на  території України, а також  кошти, отримані за вчинення  консульських дій за межами  України;