Валютна політика

                                           Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Інститут менеджменту 

Кафедра фінансів

                                    Доповідь на тему:

«Валютна політика»

Підготувала: ст. гр. МОф-11

Надольна Інга

Перевірила: Вальдшмідт І. М.

                                              Вінниця 2013

        Ефективне функціонування ринкової економічної системи передбачає запровадження відповідної монетарної та валютної політики, яка значною                мірою впливає на всі економічні процеси у країні. Правильно обраний валютний режим у поєднанні з вдало розробленою монетарною стратегією створюють необхідні передумови для трансформаційних перетворень на шляху побудови ринкової економіки. На підставі зробленого аналізу можна

дійти висновку, що у країнах  з перехідною економікою цілісна  система макроекономічного регулювання відсутня. Проте всі країни ЦСЄ йшли до ринкової економіки своїм шляхом. Тож надзвичайно актуальним є питання про те, яка з країн ЦСЄ свого часу обрала найбільш оптимальний та ефективний механізм взаємодії монетарної та валютної політики на шляху трансформації на ринкові засади. Одним із перших про взаємодію валютної та монетарної політики, а саме про вплив валютних курсів на цінову стабільність та на рівень заробітної платні писав у своїх роботах Кейнс (1923, “A Tract on Monetary Reform”; 1936, “The General Theory”). Проте він розглядав переважно внутрішні аспекти, закриту економіку. Дж. Кейнс зазначав, що для перехідної економіки найоптимальнішою є політика «дешевих»грошей.

        У Хорватії досить дієвим є механізм функціонування монетарної та валютної політик для забезпечення ефективної роботи економічної системи.

Монетарна політика Хорватії була дуже успішною у подоланні інфляції завдяки використанню валютного курсу як номінального якоря. Її можна визначити як жорстку політику таргетування валютного курсу. І вона, як свідчать статистичні дані, характеризується низьким рівнем коливань валютного курсу.

Оскільки Хорватський  Національний банк визначив цінову стабільність головною метою монетарної політики, а коливання валютного курсу чинять прямий вплив на інфляцію, було запроваджено відповідний валютний режим - керованого плавання валютного курсу, проте фактично це був фіксований курс орієнтований на німецьку марку. Допустима межа коливання валютного курсу була дуже незначна, а втручання монетарних установ у функціонування валютного ринку навпаки - дуже значним. Така ж ситуація простежувалася в інших перехідних економіках країн ЦСЄ, а саме: у Словакії, Словенії, Румунії, Чехії та Угорщині. Коли валютний курс у країні фіксований, центральний банк бере на себе зобов`язання щодо регулювання грошової маси, враховуючи зміну попиту на гроші, і нейтралізації зовнішніх економічних впливів через купівлю або продаж офіційних валютних резервів. Така політика виявилася дуже успішною у подоланні гіперінфляції і стабілізації економіки у середині 1990-х років, тобто у подоланні тих проблем, які виникли внаслідок військових дій на початку 1990-х років.

Однією з особливостей хорватської економіки є її значна доларизація. Оскільки після війни у країні спостерігалася значна розбалансованість економіки, гіперінфляція, у людей не було належної довіри до національної валюти. У країні під час війни як платіжний засіб використовувалася іноземна валюта – німецька марка, і після закінчення війни спостерігалося значне поширення марки, доларизація поширювалася аж до 1998 року і становила більш ніж 60% грошової маси країни. І до сих пір у Хорватії простежується значний рівень доларизації економіки. Тож за таких умов політика таргетування валютного курсу є дуже виправданою і правильною, оскільки ціни і заробітна платня визначаються в іноземній валюті.

У режимів вільного курсоутворення також є свої переваги і недоліки. Якщо у країні проводиться політика монетарної експансії, то система гнучкого курсоутворення є дуже корисною, оскільки плаваючий валютний курс в такому випадку може на певний час збільшити обсяги експорту і сукупний попит. Ще однією перевагою у використанні системи плаваючих валютних курсів є те, що плаваючий курс дає можливість прогнозувати темпи інфляції, а це в свою чергу дозволяє заздалегідь проводити про інфляційну політику для забезпечення макроекономічної стабілізації. При очікуваннях коливань валютних курсів рівень процентних ставок на внутрішньому ринку зменшиться, що дозволить скоротити дефіцит державного бюджету. А це компенсує ефект зростання виплат у національній валюті по зовнішніх боргах. До мінусів режиму плавання валютного курсу можна віднести зростання ступеня невизначеності економіки, зменшення довіри до національної валюти, а отже, і зростання неофіційної доларизації, виникнення спекуляцій на валютному ринку.

Загалом для усіх перехідних економік на початкових етапах трансформації характерним є так званий феномен «побоювань» плаваючого курса. Досліджували це питання Кальво (Calvo) та Рейнхарт (Reinhart) (2000). Вони зазначили, що уряди бояться застосовувати плаваючий валютний курс через його значний вплив на зовнішню торгівлю та інфляцію. І дуже часто центральні банки юридично оголошували режим плаваючого валютного курсу, а фактично у країні існувала фіксована система. Хорватія, Словакія, Словенія, Румунія, Чехія,Угорщина, Україна – яскраві приклади таких країн.

Зробивши певний аналіз, можна дійти висновку, що у країнах  з перехідною економікою величина зміни валютного курсу суттєво залежить від того, наскільки швидко зростає грошова маса, тобто девальвація часто носить монетарний характер, який зумовлений надмірною пропозицією грошей в економіці. Як вже зазначалося вище, надмірна грошова емісія використовувалася державами з перехідними економіками переважно для фінансування дефіциту державного бюджету і призводила до девальвації національної грошової одиниці.