Українське законодавство стосовно цінних паперів

Українське законодавство стосовно цінних паперів

Якщо зважати на те, що ринок цінних паперів є однією з найважливіших складових інфраструктури цивілізованого ринку, яка шляхом обігу особливого роду майнових документів дає можливість акумуляції великих об'ємів грошових коштів з метою їх виробничого використання, залучення інвестицій, спрямованих у подальшому на розвиток галузей матеріального виробництва, на вирішення завдань загальнодержавного масштабу, забезпечення стимулюючого впливу на інформацію, формування приватного бізнесу, підвищення добробуту громадян України, то стає зрозуміло, що його функціонування неможливе без відповідного правового регулювання. Таке регулювання здійснюють Господарський та Цивільний кодекси України та інші закони і нормативно-правові акти.

Господарський кодекс   України   встановлює   відповідно   до Конституції України правові  основи  господарської діяльності  (господарювання),  яка  базується  на  різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.

Господарський   кодекс  України  має  на   меті   забезпечити зростання  ділової  активності суб'єктів господарювання,  розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва,  його  соціальну спрямованість  відповідно  до  вимог Конституції України, утвердити   суспільний господарський  порядок  в  економічній  системі  України,  сприяти гармонізації її з іншими економічними системами, тому цінні папери займають не останнє місце в його компетенції. Як і інші закони України, ГК визначає цінні папери наступним чином: цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами,  що  посвідчують  грошові  або  інші  майнові  права, визначають  взаємовідносини особи,  яка їх розмістила (видала),  і власника,   та   передбачають   виконання   зобов'язань  згідно  з проспектом  їх  емісії  (за  емісійними цінними паперами), а також можливість  передачі  прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

В Україні як зазначено  в ч. 2 ст. 163 ГК можуть випускатися  і перебувати в обігу пайові, боргові  та інші цінні папери. Ширший, хоч  теж неповний, перелік груп цінних паперів, що можуть бути в обігу в  Україні, встановлює ч. 1 ст. 195 ЦК. Це, зокрема, такі групи пайові, боргові, похідні та товаророзпорядчі цінні папери.

Згідно з ч. 7 ст. 139 ГК цінні  папери є особливим видом майна. Їх правовий режим визначається Главою 17 статтями 163-166 ГК, а також Главою 12 статтями 194-198 ЦК. Поняття «цінний папір» містить у собі комплекс юридичних і економічних характеристик.

Юридичний термін цінні папери є узагальнюючим поняттям. Різноманітні види цінних паперів є зручним  інструментом в організації та функціонуванні корпоративних суб'єктів (акції), використовуються як кредитні (облігації, векселя, та ін.) та платіжні (чеки) засоби, є ефективними у товарному обороті (коносамент, варіанти та ін.) і при цьому забезпечують спрощену і оперативну передачу та здійснення прав на матеріальні та інші блага.

Виражене у цінному  папері право має бути визначеним, однозначним і зрозумілим з тексту документу, при чому це повинно бути саме право, оскільки закріплення взаємних прав і обов'язків у цінному папері є недопустимим. У цінному папері повинна бути точно визначена юридична можливість здійснити, якраз ту дію, на яку має право його законний держатель.

Більш детально тему цінних паперів охоплює ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року, котрий замінив ЗУ «Про цінні папери та фондову біржу».

Цей Закон регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних  паперів  і  провадження  професійної  діяльності  на фондовому  ринку,  з метою забезпечення відкритості  та ефективності функціонування фондового  ринку.

Правові  засади  здійснення   державного регулювання   ринку  цінних  паперів  та  державного  контролю  за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні  визначає ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96, остання редакція від 01.01.2013. Згідно з ним Державне регулювання  ринку  цінних  паперів  здійснюється  у таких формах:

• прийняття актів законодавства з питань  діяльності  учасників ринку цінних паперів;
• регулювання випуску  та  обігу  цінних   паперів,   прав   та
• обов'язків учасників ринку цінних паперів;
• видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних  паперів  та  забезпечення  контролю  за  такою діяльністю;
• заборона  та  зупинення  на  певний  термін  (до одного року) професійної  діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії  на  цю  діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення   такої  діяльності  згідно  з  чинним  законодавством;
• реєстрація  випусків  (емісій)  цінних  паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;
• контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та  інформації  про  випуск  цінних  паперів,  умов продажу    (розміщення)   цінних   паперів,   передбачених   такою інформацією;
• створення системи  захисту  прав  інвесторів  і  контролю  за дотриманням цих прав емітентами цінних  паперів  та  особами,  які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;
• контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та  особами,  які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;
• встановлення  правил  і  стандартів  здійснення  операцій  на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;
• нагляд  за  професійними  учасниками  фондового
• ринку  в  межах  діяльності,  яка  провадиться  таким учасником на
• підставі   виданої  Національною  комісією  з  цінних  паперів  та
• фондового  ринку  ліцензії; 
• контроль за  системами ціноутворення на ринку цінних паперів;
• контроль за діяльністю осіб,  які обслуговують випуск та обіг
• цінних паперів;
• проведення інших  заходів  щодо  державного   регулювання   і
• контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Державне регулювання  ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Національна  комісія  з  цінних  паперів та фондового ринку у  
встановленому  нею порядку видає ліцензії на такі види професійної діяльності  на  ринку  цінних  паперів:

     1) брокерська   діяльність   -  укладення   торговцем  цінними паперами  цивільно-правових договорів (зокрема   договорів  комісії, доручення)  щодо  цінних  паперів від свого  імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок  іншої особи; 

     2) дилерська   діяльність  -   укладення   торговцем   цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій  рахунок  з  метою  перепродажу,  крім  випадків, передбачених законом;

     3)   андеррайтинг  -  укладення  торговцем   цінними  паперами договорів   щодо відчуження цінних паперів та/або здійснення дій чи надання  послуг,  пов'язаних з таким відчуженням, у процесі емісії цих цінних паперів за дорученням, від імені та за рахунок емітента на підставі відповідного договору з емітентом;

     4) діяльність  з управління цінними паперами - діяльність, яка провадиться   торговцем  цінними  паперами  від  свого   імені   за винагороду  протягом  визначеного  строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими  коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами  та  грошовими  коштами, які  належать  на  праві власності установнику управління,  в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб;

     5) діяльність  з управління активами -  професійна  діяльність учасника  фондового   ринку  -  компанії з управління  активами,  що провадиться нею  за винагороду від власного  імені або  на  підставі відповідного   договору  про  управління  активами,  які  належать інституційним інвесторам на праві власності;

     6)  діяльність  з управління іпотечним покриттям  - діяльність, що провадиться правителем іпотечного покриття від свого імені  за винагороду  протягом  визначеного  строку на підставі договору про управління  іпотечним  покриттям  та   передбачає   представництво  
інтересів  власників  іпотечних облігацій,  здійснення контролю за додержанням умов  заміни  іпотечних  активів  чи  включення  нових іпотечних   активів  до  складу  іпотечного  покриття,  здійснення контролю за своєчасністю та повнотою здійснення емітентом платежів  
за  звичайними іпотечними облігаціями,  забезпечення відповідності іпотечного  покриття  вимогам   законодавства,   виконання   інших функцій, визначених законодавством;

     7)  депозитарна  діяльність депозитарної установи - діяльність з  депозитарного  обліку та обслуговування розміщення, обігу цінних паперів та операцій емітента щодо розміщених ним цінних паперів на рахунках у цінних паперах її депонентів;

     8)  діяльність  із  зберігання  активів  інститутів  спільного інвестування   -   діяльність  із  зберігання  активів  інститутів спільного   інвестування   (документів,   що  підтверджують  право власності    на   активи   інститутів   спільного   інвестування), обслуговування   операцій  інститутів  спільного  інвестування  та здійснення  контролю  за  їх  діяльністю у випадках та порядку, що визначені законом;

     9)  діяльність  з організації торгівлі на фондовому ринку - діяльність    фондової    біржі   із   створення   організаційних, технологічних,  інформаційних, правових та інших умов для збирання та  поширення інформації  стосовно  пропозицій  цінних паперів та інших   фінансових   інструментів  і попиту  на  них,  проведення регулярних  біржових торгів цінними паперами та іншими фінансовими інструментами,  централізованого  укладання  договорів щодо цінних паперів  та  інших  фінансових  інструментів  згідно  з правилами,  
встановленими    такою    фондовою   біржею,   зареєстрованими   у встановленому  законом  порядку. Діяльність з організації торгівлі на   фондовому   ринку   може   включати  здійснення  клірингу  та розрахунків   за  фінансовими  інструментами,  іншими,  ніж  цінні  
папери;

10)   клірингова   діяльність   -   діяльність  з визначення зобов'язань,  що  підлягають  виконанню за правочинами щодо цінних паперів та  інших фінансових інструментів, підготовка документів (інформації) для проведення розрахунків, а також створення системи  
гарантій  з  виконання  зобов'язань  за  правочинами  щодо  цінних паперів та інших фінансових інструментів.

     Ліцензування  професійної  діяльності на  ринку цінних паперів здійснює  Національна  комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до законів України,  що регулюють ринок цінних паперів, нормативно-правових актів,  прийнятих згідно з цими законами, та з урахуванням вимог деяких статей Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Значну роль в становленні  законодавства України стосовно цінних паперів відіграє ЗУ від 28.10.2008 р. «Про акціонерні товариства», відповідно до ст. 4 якого акції поділяються на акції публічного АТ і акції приватного АТ. Акції публічного АТ для їх розміщення повинні пройти процедуру лістингу (лістинг - сукупність процедур із включення цінних паперів до  реєстру фондової біржі та здійснення контролю за відповідністю цінних  паперів  і  емітента  умовам  та  вимогам,  установленим у правилах фондової біржі) та залишитися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі. Акції приватного АТ не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону. У разі прийняття загальними зборами приватного АТ рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства – з приватного на публічне.

Цей Закон, залежно від  обсягу права майнової участі в товаристві передбачає прості та привілейовані  акції. Простими іменними Закон визначає акції з рівними правами участі акціонерів, імена яких входять до обов'язкових реквізитів акції. Власниками простих іменних акцій є, як правило, громадяни. Режим іменних акцій має на увазі спеціальні правила їх відчуження. Власники іменних акцій, в принципі, вільно розпоряджаються ними (продають, передають, відчужують іншим способом), але з дотриманням цих правил.

Рішення про випуск облігацій  внутрішніх і місцевих позик приймається  відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевими радами. У рішенні повинні визначатися емітент, умови випуску і порядок розміщення облігацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 р. № 80 «Про випуски облігації внутрішніх державних позик» передбачено здійснювати щороку в межах встановленого законом граничного розміру державного внутрішнього боргу на відповідний рік випуски облігацій внутрішніх державних позик, а саме: короткострокових облігацій з термінами обігу до одного року (надалі – короткострокові державні облігації), середньострокових облігацій з термінами обігу від одного до п’яти років (надалі – середньострокові державні облігації), довгострокових облігацій із змінною ставкою доходу з термінами обігу більше ніж п’ять років (надалі – довгострокові державні облігації із змінною ставкою доходу), довгострокових облігації з достроковим погашенням з термінами обігу більше ніж п'ять років (надалі – довгострокові державні облігації з достроковим погашенням), довгострокових амортизаційних облігацій з термінами обігу більше ніж п'ять років (надалі – довгострокові амортизаційні державні облігації). Цією ж постановою затверджені Основні умови випуску та порядок розміщення відповідних видів облігацій. Виплата доходів і погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснюється виключно за кошти або за інші облігації державних позик за добровільною згодою сторін.

Постановою Кабінетів  Міністрів України від 14.04.2009 р. «Про запровадження інституту первинних дилерів на ринку цінних паперів» передбачені умови на виключне право первинних дилерів щодо розміщення облігацій внутрішніх державних позик. Первинними дилерами у даному випадку є визначені Міністерством фінансів банки, які взяли на себе зобов’язання співпрацювати з Міністерством у частині розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів в обмін на виключне право участі у розміщеннях облігацій внутрішніх державних позик (далі – облігації) та переважне право брати участь в інших операціях, що проводить Мінфін з такими облігаціями.

Первинним дилерами можуть бути банки, які мають: ліцензію на провадження  професійної діяльності на фондовому ринку (діяльності з торгівлі цінними паперами); сплачений статутний капітал, еквівалентний не менш ніж як 10 млн. євро; практичний досвід роботи на ринку облігацій (загальний обсяг торгівлі облігаціями становить не менш як 1 млрд. гривень).