Теоретичні основи бізнес-планування

ВСТУП

За останні роки в економіці і фінансової системі України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки. Стратегія розвитку підприємства повинна відповідати вимогам ринкової економіки і реагувати на всі процеси в державі. У зв’язку з цим на підприємствах України виникла проблема стратегічного планування і бізнес-планування.

Уміння розробляти стратегічні плани (з облік фінансової діяльності підприємства) і бізнес-плани в умовах реформування української економіки в ринкову стає вкрай актуальним у силу наступних причин:

• з'явилося нове покоління підприємців, що не має досвіду планування і керівництва комерційних структур, і тому погано представляє коло проблем, що їх очікують;
• досвідчені керівники старої формації в нових умовах господарювання не готові до конкурентної боротьби, не можуть прорахувати свої майбутні кроки;
• розраховуючи на одержання інвестицій, потрібно вміти розробити й обґрунтувати бізнес-план, довести інвесторам, що гроші вкладаються в надійне, ефективне підприємство;
• аналізуючи ефективність інвестиційних проектів, необхідно врахувати усі фактори, що визначають ризики: фінансово-економічні, соціальні, технічні й екологічні.

Теоретичні основи бізнес-планування

Бізнес-план – це документ, який містить систему ув'язаних в просторі і часі та узоджених із метою та ресурсами заходів і дій, спрямованих на отримання максимального прибутку при мінімальних ризиках внаслідок реалізації підприємницького проекту (угоди). Розробка бізнес-планів характерна для всіх форм та видів підприємництва, це складова частина підприємницьких угод виробничого, торгово-комерційного і фінансово-кредитного характеру.

В бізнес-плані розглядаються науково-технічні, технологічні, організаційні, соціальні та інші сторони реалізації підприємницького проекту, але основна увага зосереджується на його фінансово-економічних аспектах. Бізнес-планування здійснюється з метою отримання відповіді на такі питання:

• яких фінансових затрат вимагає реалізація певного проекту;
• який прибуток можна очікувати від його реалізації;
• в який термін окупляться затрати;
• який ступінь ризиковості.

Бізнес-план розробляється в процесі обгрунтування економічної доцільності реалізації певного проекту, повного або часткового перепрофілювання діяльності фірми, а також при створенні нової фірми. При цьому він акумулює в собі концептуальні основи того чи іншого виду підприємництва.

Ретельно розроблений бізнес-план повинен містити відповіді на цілу низку різноманітних питань:

• якою є головна мета та стратегія її реалізації;
• яка тактика поведінки на ринку;
• чи піддається підприємницька ідея (проект) практичній реалізації;
• яку організаційну підготовку необхідно провести для створення цього бізнесу;
• яким чином залучити інвестиції;
• що в даному бізнесі є привабливим для потенційних інвесторів;
• чи має даний бізнес переваги над конкурентами;
• якими є ці переваги для підприємця, а які – для інвесторів;
• чи буде ефективним виробництво та реалізація продукції (послуг);
• чи достатній ринок збуту для цієї продукції;
• як буде організоване ресурсне забезпечення бізнесу;
• чи є відповідною кваліфікація керівників та робітників.

Отже, бізнес-план допомагає реально оцінити ідею, втілити ії в документацію, усвідомити її, визначити ефективність та «вузькі» місця та керувати процесом реалізації підприємницького проекту. Але, якщо даний бізнес-план якимось чином потрапить до конкурентів або ворогів, то гарантувати подальшу успішну реалізацію проекту не можна.

Експертний аналіз багатьох бізнес-планів, складених українськими фірмами та окремими підприємцями з метою залучення іноземних інвестицій, який провели незалежні експерти з питань економічної безпеки, з великою достовірністю вказує на те, що вартість економічної інформації, поданої в бізнес-плані згідно вимог потенційних іноземних інвесторів, в 100 разів більше тих грантів або капіталів, які планує вкласти в українську економіку іноземний інвестор на сьогоднішньому етапі. Інакше кажучи, спостерігається проведення економічної розвідки всіх аспектів економіки України іноземними «інвесторами», причому, як вже вказувалося раніше, такий вид бізнесу забезпечує іноземним фірмам рентабельність понад 1200%.

Пікантна подробиця цієї справи полягає в тому, що здійснюється економічна розвідка відносно України руками самих же українських бізнесменів! Тому вважаємо за необхідне дати деякі свої рекомендації відносно складання бізнес-планів.

На підготовчому етапі бізнес-планування рекомендується провести співставлення життєвого циклу пропонованого товару (послуги), який відображає дію економічного закону спадної корисності, та інтегральної динамічної кривої, яка характеризує всі аспекти діяльності фірми в динаміці.

Залежно від зіставлення прогнозованої власної інтегральної динамічної характеристики та кривої життєвого циклу товару (послуги) визначається доцільність мети і стратегії та основні напрями формування бізнес-плану. Світова практика свідчить, що звертання з бізнес-пропозицією до іноземних інвесторів доцільне лише у випадку, коли фірма планує входити у «бронзовий» період з умовою, що період співпраці з іноземним партнером буде не меншим «бронзового», а ще краще – довшим.

Якщо фірма планує працювати під час «срібного» періоду, то рекомендується обмежитися отриманням довгострокового кредиту в іноземному банку.

Якщо ділова агресія та динамічність фірми дають змогу діяти у «золотому» періоді, то рекомендується залучені кошти від одного інвестора звести до розумного мінімуму, а самих інвесторів вибирати таким чином, щоб звести до мінімуму можливу їх консолідацію з метою отримання контрольних функцій над цією фірмою.

На початковому етапі складання бізнес-плану дуже важливим є визначення власної тактики реалізації проекту, особливо поведінки на ринку. Можливі два варіанти: перший – коли маркетологи фірми пасивно збирають та аналізують ринкову інформацію, але не мають жодного впливу на виробництво; та другий – коли власне маркетологи визначають, які товари, коли, в яких обсягах виробляти та в які сегменти конкретних ринків ці товари (послуги) скеровувати. Це буде визначальним при виборі певної моделі організації виробництва та збуту продукції.

Перший варіант поведінки на ринку може бути вибраний тоді, коли планується виробляти товари «бронзового» періоду на великосерійному виробництві з відносно постійними споживачами та постачальниками. За цих умов поведінка на ринку може бути прогнозованою на кілька років вперед. Організація виробництва передбачає при цьому максимальне завантаження обладнання та мінімальні запаси сировини, матеріалів та комплектуючих при добре налагодженій і ритмічній системі їх постачання.

При виході на ринок з товарами «золотого» періоду передбачається отримання максимальних прибутків при максимальній конкуренції. Перемагає в конкурентній боротьбі тільки та найбільш динамічна фірма, яка на основі маркетологічної інформації спроможна в найкоротший строк реагувати на всі вимоги ринку. Організація такого виробництва повинна передбачити неповне завантаження обладнання та наявність стратегічних запасів, щоб мати можливість оперативно змінювати обсяги виробництва певного асортименту товарів.

«Класики» вважали, що стабільність (рівновага) в економіці має місце лише в умовах повної зайнятості. Кейнс показав, що в ринковій економіці, коли вся продукція знаходить покупців за існуючими на ринку цінами, а сукупні видатки дорівнюють за обсягом виготовленому продукту, повинна бути неповна зайнятість, бо насичення веде до того, що не можна далі нарощувати виробництво без неадекватно різкого росту всіх затрат, а це веде до зростання цін, зменшення конкурентоспроможності товарів і, відповідно, до різкого зменшення прибутків.

Сутність і характеристика бізнес-планування

Бізнес-планування це – більше чим просто планування на перспективу, це процес безупинного планування, широкий діапазон якого відбиває новий спосіб мислення про майбутнє, новий образ підприємницького і виробничого життя. Головне, що тут варто зрозуміти, є те, що комерційна діяльність являє собою систему взаємозалежних відносин і підприємство є підсистемою в ще більшій системі, що охоплює економіку країни в цілому. Ця концепція виходить із представлення про той ступінь спільності, що дозволяє відокремлювати загальне від складових його одиниць, розглянутих окремо. Розроблювач бізнес-плану повинний створити такі процедури і таку політику, що виразять компанію як систему, а саме перспективне планування як процес, за допомогою якого ця система пристосовує свої ресурси до динамічних умов зовнішнього і внутрішнього середовища. Цінність бізнес-планування полягає в тому, що воно дозволяє підвищувати якість поточних рішень і збільшувати ефективність майбутніх.

Логічним зв'язком усього процесу бізнес-планування є коригувальна мета замовника інформація для ухвалення рішення.

1) Мети замовника. Процес  бізнес-планування починається з  появи в підприємця ідеї, оформленої  у виді загальної схеми чи  створення розширення справи, іноді  можуть бути і розроблені техніко-економічні  проекти. Якщо він відчуває потребу  в інвестиціях для реалізації  своєї ідеї і потребує їх  одержання в розробці бізнес-плану, він укладає договір з консультативною  фірмою й одержує від неї  тестові таблиці, запитальник і  таблиці вихідних даних для  самооцінки ідеї, збору інформації  й оформлення моделі розвитку  у виді інвестиційної заявки.

2) Самотестування. Перш ніж  приступати до розробки бізнес-плану  з залученням фахівців консультативної  фірми, необхідно перевірити себе і свою ідею за допомогою тестових таблиць. На питання в тестових таблицях не існує ні «правильних», ні «неправильних» відповідей. Ці питання покликані дати оцінку особистої мотивації, тобто визначити, що змусило зайнятися бізнесом.

3) Оцінка загального положення  відбувається в організації після вивчення проблем, виявлених при самотестуванні. Процес оцінки загального положення завершується створенням концепції моделі бізнес-плану. Однак, при одержанні негативних оцінок по деяких аспектах діяльності чи фірми визначенні проблем, що заважають реалізації мети необхідне коректування первісних ідей.

4) Концепція моделі бізнес-плану  – необхідний елемент процесу  бізнес-планування, що є орієнтиром  для фахівців консультативної  фірми при розробці альтернативних  варіантів бізнес-плану. Концепція моделі розробляється в організації замовника у виді заявки на інвестування і потрібна при пошуку інвестора.

5) Вихідні дані. Наступна  дія в процесі бізнес-планування  – це збір вихідних даних за допомогою тестових таблиць, запитальників і таблиць вихідних даних. Вихідна інформація повинна бути повною, відбивати реальний стан фірми, прогнозні дані повинні базуватися на концепції моделі бізнес-плану. Крім внутрішньої інформації необхідна зовнішня інформація, одержувана з видань державних установ (збірники постанов уряду, бюлетені нормативних актів міністерств і відомств, статистичні збірники і повідомлення, інші видання), періодики і книг, комерційної інформації (бази даних спеціалізованих фірм про характеристики населення і діловій сфері, економічні прогнози, інші матеріали, розповсюджувані комерційними організаціями).

6) Редагування і систематизація  вихідних даних. Перш ніж піддати вихідні дані аналітичним операціям, описаним нижче, їхній варто відредагувати і провести ретельний добір. При наявності чи неточностей неповноти інформації необхідний повторний запит з метою уточнення даних. Систематизація по факторах, що впливають – підготовчий етап у функціональному і причинно-наслідковому аналізі.

7) Аналіз систематизованих  даних необхідний для виявлення  взаємозв'язків, співвідношень і тенденцій. Основна задача – установити наявність специфічного взаємозв'язку між різними факторами і подіями, описуваними даними і, якщо вона існує, вивчити її характер. По можливості взаємозв'язок визначають кількісно і виражають як функцію (у математичному змісті цього терміна), де одна чи трохи залежних перемінних знаходяться в специфічній залежності від однієї чи декількох незалежних перемінних. Ціль – виявити і визначити взаємозв'язку, що носять істотний, а не випадковий характер.

8) Експертна оцінка. Деякі  вихідні дані можна досить  точно оцінити кількісно (наприклад, витрати на необхідне устаткування). Інші не піддаються такій оцінці (наприклад, підвищення ефективності прийняття рішень у результаті децентралізації влади і відповідальності в області маркетингу і політики збуту продукції). Щоб підвищити елемент об'єктивності при суб'єктивній оцінці і зв'язати словесні критерії параметрів, оцінюваних якісними критеріями, з числовими значеннями використовуються експерти для оцінки окремих критеріїв по балах. Отримані в такий спосіб значення потім застосовуються як оцінну модель.