Сутність та структура фінансів соціальної сфери

Отож, в даному підрозділі було виділено основні проблеми фінансування соціальної інфраструктури та шляхи їх перспективного вирішення через зміни в бюджетній, податковій, регуляторній політиці. Зокрема запропоновано наступні шляхи вирішення існуючих на даний момент часу проблем:

1) впровадження системи  середньострокового планування в бюджетній сфері;

2) наближення обсягів  виділення коштів на утримання  і розвиток соціальної інфраструктури  до реальних науково обґрунтованих  потреб в фінансових ресурсах;

3) усунення розпорошеності  управління соціальною сферою;

4) зміна структури  видатків в сторону збільшення капітальних видатків, збільшення розмірів бюджету розвитку;

5) комбінація бюджетних  та корпоративних джерел фінансування  соціальної інфраструктури на  основі державної стимуляції  соціальної діяльності суб'єктів  господарювання;

6) децентралізація повноважень і функцій органів державної влади;

7) досягнення відповідності  соціальних нормативів реальному  рівню цін та відповідності  соціальних гарантій цим нормативам;

8) розширення податкової  бази надходжень бюджету.

За рахунок поступового впровадження системи таких заходів можна добитися значних результатів в плані економічного зростання і відповідного вирішення великої кількості соціальних проблем: через економічний ріст зменшиться кількість безробітних, малозабезпечених, через збільшення надходжень до бюджету зросте фінансова забезпеченість бюджетів і відповідно можливість збільшення фінансування програм соціального захисту населення і соціальної сфери.

 

Висновок

Однією з найважливіших  сфер діяльності держави є її соціальна  політика. ЇЇ важливість обумовлена тим, що забезпеченість всіх громадян прямо впливає на продуктивність праці, задоволеність суспільства діями влади, національну безпеку. Пріоритетом соціальної політики є підвищення рівня життя населення яке є можливим лише на основі економічного зростання держави. Шлях до здійснення цього програмного завдання лежить перед усім через удосконалення систем політики доходів населення та оплати праці. Поки що зарплата є основним засобом утримання родин і становить майже 2/3 в структурі грошових доходів громадян.

Неможливість ліквідувати  нерівність лише революційним шляхом привела до створення інституту  соціального захисту населення, запровадженого в багатьох країнах. Позитивне значення цього полягає  в реальній можливості практичного  здійснення декларативних принципів соціальної рівності в державній політиці.

На цій базі дістали  розвитку багато форм соціального захисту  та підтримки населення, державного забезпечення таких прав людини, як право на працю, безкоштовну освіту, медичне обслуговування, відпочинок, а також чимало форм регулювання соціально-трудових відносин. Багато позитивних моментів практичної реалізації соціальних принципів державної політики стали орієнтиром для вивчення й уточнення цілей і завдань соціальної держави.

Соціальна держава, завдання якої полягає у створенні умов існування, гідних людини, не тільки не заперечує, а й сприяє підтримці та розвитку добровільних об'єднань, груп взаємодопомоги. Намагається так впливати на ці групи, щоб ефективніше забезпечити допомогу тим, хто її потребує. Існування добровільних благодійних організацій, груп взаємодопомоги дає змогу зменшити державні витрати на соціальні потреби. В Україні держава мало допомагає таким організаціям. Державні службовці пояснюють це не лише обмеженими фінансовими можливостями, а й тим, що відсутні механізми визначення корисної діяльності й регулювання використання соціальних послуг.

Об'єктом соціальної політики є соціальні відносини, які регулюються  за допомогою засобів, що знаходяться  у розпорядженні основних сил суспільства, а суб'єктом - держава, політичні партії, громадські організації.

Головна мета соціальної політики в умовах ринкової економіки - зняти всі обмеження на шляху  вільної економічної діяльності, дати можливість кожному працівникові, кожному трудовому колективу одержувати дохід відповідно до реального внеску в збільшення суспільного багатства, задоволення потреб суспільства та населення. За цих умов повинно відбуватися відродження людської гідності, віри в свої сили і соціальну справедливість, у свою спроможність досягти кращого життя.

Соціальні проблеми нині фіксуються в сфері економіки. Саме рівень життя - для більшості громадян є критерієм оцінки ефективності економічної і соціальної політики держави. Тому серед питань, які необхідно  вирішувати в першочерговому порядку, найважливішим є досягнення незворотних позитивних зрушень у зростанні добробуту людей.

Вже зазначалося, що за своєю  суттю ринковий принцип суперництва  економічних суб’єктів має чуткий асоціальний зміст, оскільки не передбачає підтримки тих, хто з певних причин виявився нездатним до змагання. Водночас необхідною умовою стабільності господарської системи є вiдсутнiсть соціальної напруги, i, зрештою, виявляється, що система соціальних гарантуй, економічно чужа ринковий економiцi, насправді об'єктивно їй необхідна. Соціальна політика є i складовою процесу відтворення робочої сили, істотно впливає на її вартість та якість. Зростання ваги особистісного чинника відтворювального процесу наприкiнцi XX ст. висуває соціальну політику на рівень інших напрямів політики держави.

Соціальна інфраструктура, яка включає органи підтримки i розвитку культури, освіти, виховання, систему  охорони здоров'я i фізичної культури, пенсії i різні соціальні виплати, політику робочої сили, сьогодні розглядається  як обов'язкова умова повноцінного функціонування суспільно-економічної системи. В усіх розвинених країнах свату створено мережу "банків робочих місць", стимулюється мобiльнiсть робочої сили, діють системи підготовки та перепiдготовки кадрів, здійснюється система регулювання доходів тощо. Однак на порядок денний висувається і проблема пошуку балансу маж розвитком економічної i соціальної сфер. Сучасна економічна наука виводить розвиненість соціальної сфери з досягнутого рівня розвитку продуктивних сил, який має бути достатнім для того, аби після вiдповiдної винагороди активним економічним суб'єктам залишалась частина продукту, якої вистачить для підтримання пристойного рiвня життя пасивної частини населення. Економічно такий рівень розвитку віддзеркалюється рівнем перерозподілу ВНП на соціальні потреби i ступенем розбалансованості державного бюджету. Іншим обмеженням соціальної політики держави є спiввiдношення соціальних виплат з доходами працюючих суб'єктiв, яке не повинне пригнічувати економічні стимули до праці. Оцінка оптимального спiввiдношення залежить від діючої суспільно-економічної моделі.

Проблема пошуку джерела  коштів залишається актуальною i вирішується  по-різному. Зокрема, одні спираються на приватну iнiцiативу, залучаючи до соціального  страхування i фінансування соціальних програм кошти самих страхованих. Інщі, навпаки, широко залучають кошти підприємців i застосовують бюджетний перерозподіл. Спальною в цих системах є наявність цiлiсної системи законів i засобів державного регулювання, які забезпечують населенню необхідний ступень соціальної захищеності. Участь підприємців у фінансуванні соціальних виплат забезпечується розгалуженою законодавчою системою, яка, окрім прямих вимог до виплати, передбачає пільги в оподаткуванню, амортизації, першочергову видачу держзамовлень тощо.

Соціальна політика реалізується через систему допоміг тим  категоріям громадян, які цього потребують, зокрема виплата допоміг по вагітності та пологах, при народженні дитини, по догляду за дитиною до 3 років, малозабезпеченим сім'ям з дітьми, надання пільг ветеранам війни, військової та пожежної охорони, громадянам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, фінансування установ соціальної інфраструктури необхідних для забезпечення належного рівня освіти та охорони здоров'я, духовного та фізичного розвитку людини та громадянина, відпочинку, захист непрацездатних людей, соціальний захист інвалідів.

 

Список використаної літератури

1.  Державний комітет статистики України, http://www.ukrstat.gov.ua

2.  Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення: у цифрах та фактах ” Держкомстат України.-К. 2007p

3.  Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення: у цифрах та фактах ” Держкомстат України.-К. 2008 р.

4.  Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення: у цифрах та фактах ” Держкомстат України.-К. 2009 р.

5.  Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» (ВВР), 2001, N 1, ст.2

6.  Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ВВР), 2003, NN 49-51,ст.376

7.  Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (ВВР), 2000, N 22, ст.171

8.  Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» (ВВР), 2003, N 47-48,ст..372

9.  Закон України "Про соціальні гарантії" (ВВР), 2000,№48, ст 409

10.  Закон України «Про соціальні послуги» (ВВР), 2003, N 45, ст.358

11.  Конопліна Ю. С. Соціальне страхування: Навч. посіб. — Суми: ВТД "Університетська книга", 2008. — 224 с.

12.  Конституція України ст. №46 "Про соціальний захист"

13.  Ліванова Є. – Проблеми майнового розшарування населення України. - Україна: аспекти праці, 2005, № 4.-с.6

14.  Міністерство праці та соціальної політики України http://www.mlsp.gov.ua

15.  Міністерство фінансів України , http://www.minfin.gov.ua

16.  Новіков В. – Потенціал стабільної соціальної політики. – Україна: аспекти праці, 2005, № 1.

17.  Новікова О.Ф. Соціальна орієнтація економіки/ НАН України. Ін-т економіки. Донецьк, 2009р.- 220 с.

18.  Орлов В.В. Основні напрямки діяльності органів виконавчої влади як суб'єктів державного управління у сфері державної молодіжної політики в Україні / В.В. Орлов // Економіка та держава. -2008. - № 3. - С. 75-77

19.  Пенсійний фонд України. http://www.pfu.gov.ua

20.  Постанова правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 29 січня 2009 року N 98«Про мінімальний розмір допомоги по безробіттю»

21.  Результати загальнонаціонального опитування "Благодійна Україна: практика та ставлення населення України до благодійництва". – http://www.philanthropy.ї org.ua/filestorage/File/Survey.pdf

22.  Розвиток громадянського суспільства України в 2008 році : плани на майбутнє/ О.П.Айвазовська,О.Ю.Вінніков, Г.М.Голубовська-Онісімова; за ред. М.Лациби. ; Укр. незалеж. центр політ. дослідж. – К. :Агентство "Україна"

23.  Статистичний збірник “Бюджет України”, Держкомстат України.-К. :ДП Інформац. -аналіт. Агентство, 2008р.

24.  Статистичний збірник “Бюджет України”, Держкомстат України.-К. :ДП Інформац. -аналіт. Агентство, 2009р.

25.  Статистичний збірник “Бюджет України”, Держкомстат України.-К. :ДП Інформац. -аналіт. Агентство, 2010р.

26.  Статистичний збірник “Витрати і ресурси домогосподарств України” Держкомстат України.-К. 2007р.

27.  Статистичний збірник “Витрати і ресурси домогосподарств України” Держкомстат України.-К. 2008р.

28.  Статистичний збірник “Витрати і ресурси домогосподарств України” Держкомстат України.-К. 2009р.

29.  Статистичний збірник “Економічна активність населення України” /під ред. Григорович; К. Держкомстат, 2008р.

30.  Статистичний збірник “Економічна активність населення України”/під ред. Григорович; К. Держкомстат, 2009р.

31.  Статистичний збірник “Економічна активність населення України”/під ред. Григорович; К. Держкомстат, 2010р.

32.  Статистичний збірник “Соціальний захист населення України” Держкомстат України.-К. 2007p

33.  Статистичний збірник “Соціальний захист населення України” Держкомстат України.-К. 2008p

34.  Статистичний збірник “Соціальний захист населення України” Держкомстат України.-К.2009p

35.  Статистичний щорічник України” 2007 p/-К. :видавництво Консультант, 2008р.

36.  Статистичний щорічник України” 2008 p/ за ред. О.Г. Осауленка; Держкомстат України.-К. :ДП Інформац. -аналіт. Агентство, 2009р.

37.  Статистичний щорічник України” 2009 p за ред. О.Г. Осауленка; Держкомстат України.-К. :ДП Інформац. -аналіт. Агентство, 2010р

38.  http://buklib.net/component