Сутність та причини сучасної фінансово-економічної кризи

1. Сутність та причини сучасної фінансово-економічної кризи

Впродовж століть ціни в більшості країн відносно стабільні, а інфляція– незначна. Але з моменту появи ФРС всі послідуючі десятиліття народжена інфляція нікуди не зникала. Навпаки, вона все більше ставала серйозним економічним фактором. Інколи вона ставила під загрозу існування цілих держав. Чому ж інфляція з`явилась і посилювалася тільки після появи на світ Федерального резерву в Сполучених Штатах. Тому, що долар став світовою валютою, і внутрішні проблеми американської економіки, разом з доларом і його інфляцією, стали нашим загальним досягненням. Інфляція – це ріст цін. Маючи повну владу, ці ціни можна збільшувати або зменшувати.

«Щоб підняти ціни, все, що потрібно від Федерального резерву, - це знизити

облікову ставку. Внаслідок цього відбувається приплив в економіку кредитних засобів і бум на фондовому ринку. Після цього, коли <….> бізнесмени звикають до даних умов, Федеральний резерв може обірвати їх процвітання неочікуваним підвищенням облікових ставок.<…> З допомогою політики відсоткових ставок він може розколихувати  ринок, або викликати різкі зміни в економіці різким підвищенням різниці ставок. В будь-якому випадку, ФРС буде володіти внутрішньою інформацією про наступні зміни фінансової політики і завчасно знати про майбутні зміни, як в сторону покращення, так і в сторону погіршення фінансової кон`юктури» - говорив про цю організацію конгрессмен Чарльз Ліндберг. У своїй книзі він приводить 3 принципи, згідно яким ФРС створює економічні кризи. Ці принципи універсальні і гідні того, щоб ми їх повторили:

1)збільшення грошової маси всіма  можливими способами ( чим більше, тим краще);

2)створення кредитного ажіотажу, заохочення населення і бізнесу  брати кредити (чим більше, тим  краще);

3)різке скорочення грошової маси і вимагання повернення боргів.

Для створення бума, точно відповідно рецептами свого ненависника, ФРС знизила відсоткову ставку: з 6% в 2001 році до кінця 2003 вона упала до 1%. Грошей в економіці багато: юридичні особи з радістю їх позичають. Від них не відстають і особи фізичні. В одному тільки 2005 році американці набрали кредитів на $750 мільярдів [5,c. 162]. Раз гроші є, до того ж дешеві, то в країні починається споживацький бум. Купують не тільки речі та продукти, але і нерухомість і акції. Дешеві гроші сприяли активному росту на фондовому ринку, де ріст індексів з 2003 року до 2007 року склав більше 60%. Індекси і курси акцій б`ють всі рекорди, впевнено долаючи все нові відмітки. Чим більше вартість віртуальних активів, тим краще виглядають звіти фінансових компаній, банків і інвестиційних фондів. Люди купують акції в якості «пенсії» на «чорний день». Насправді в них з`являються цінні папери, котрі можуть до пенсії стати не дорожчими за папір на якому надруковані. Але хто їм це пояснить? Ніхто не думає про погане, всі думають тільки про добре – економіка росте день у день. А чорний день прийшов набагато раніше, чим його очікували!

 В Україну кредитування приходить  з деяких запізненням, але як  здавалося всерйоз і надовго. Варто згадати кількарічне минуле. По даним 2004 року банки пом`якшують умови отримання кредитів, почався бум споживацького кредитування. За оцінкою компанії Ernst&Young до 20-30% автомобілів і побутової техніки українці будуть купувати в кредит. Дані за 2005 рік – за останні 3 роки ринок споживацького кредитування виріс більше ніж в 5 разів. Доля кредитів населенню в активах банківської системи збільшилася в 3 рази, а співвідношення  роздрібних кредитів і ВВП – майже в 4 рази, доля споживацького кредитування по відношенню ВВП складає 3,8%, що значно нижче ніж в країнах Західної Європи і США. Так в Америці цей показник рівний 74%, в Європі – 50%. [5,c.164].

Саме невелика кількість кредитів і врятує українську економіку від краху. Врятувала, як завжди неготовність населення, яке звикло в основному жити по доходам не влазячи в борги.

З другої половини вересня 2005 року ФРС почала збільшення відсоткової ставки. В 2006 році вона досягла 5%. Тобто в той час, коли в нас кредитна вакханалія тільки розгорталась, в США уже починали готувати ґрунт для майбутньої кризи. Збільшення ФРС відсоткової ставки викликало ряд подій:

1)з кінця 2005 року багато позичальників  не змогли виплачувати свою  іпотеку та інші кредити. Знизилась  кількість нових кредитів. Як  наслідок, на ринку почалося падіння  цін на житло;

2)це призвело до ще більших неплатежів по кредитам, адже якщо ви взяли кредит без першого внеску на всю вартість будинку, а він раптом подешевшав, то найближчі 25-30 років ви будете виплачувати іпотеку переплачуючи реальну вартість будинку. Простіше – віддати будинок банку і відмовитися платити;

3)будинки стали продавати спекулянти (для фіксації прибутків), банки (для реалізації застави). Попит впав, пропозиція різко виросла, в результаті ціна упала ще нижче;

4)далі почалися банкротства компаній, які займалися нестандартними кредитами, далі за ними вниз пішли інвестори, скуповуючи їх цінні папери.

Іпотечні облігації упали в ціні і почався обвал. Але для того, щоб повалити всю світову економіку, одних іпотечних проблем не достатньо. Для кризи такого масштабу потрібні серйозні фінансові проблеми. І їх турботливо створили напередодні. Справжньою вибухівкою для фінансового ринку стало те, що в звичайному житті повинно рятувати людей від проблем – це страховка. Страховка від нещасного випадку, коли емітент цінного паперу не може виконати свої зобов`язання. Відмінна ідея! Ще краще вона буде, якщо цю страховку оформити у  вигляді цінного паперу. І гравці ринку цінних паперів зможуть її один одному перепродавати, при чому ризики будуть застраховані.

Виходить чудова ситуація: ти продав мені папери, що у випадку проблем з моїми «деривативами» платиш ти, а я продав тобі цінні папери, що в аналогічному випадку з твоїми паперами плачу я. Ризику немає – все застраховано! «Сі-Ді- Ес» стала черговим винаходом фінансового задзеркалля. І явна думка, що не може бути ситуації, коли застраховані всі, включаючи самих страховиків, нікому в голову не приходила. Адже в випадку дефолта виявлялось, що платити нікому! В результаті, на кінець другого кварталу 2008 року ринок «Сі-Ді-Ес» складав 16,4 трлн доларів США і 58 трлн доларів у всьому світі. Ще в 2004 році ринок «Сі-Ді-Ес» складав 6 трлн доларів. Ріст – колосальний! Для порівняння – ВВП всього світу в 2007 році рівнялося 53,3 трлн доларів [5,c.169].

Таким чином, штатывські фінансисти США поступово втягли в цю сферу весь всіт. Вся ця колосальна сума трималася на постійному зростанні цін на нерухомість. Він в свою чергу тримався на низькій відсотковій ставці на гроші, які видавала ФРС США. Для організації кризи залишалося тільки зробити кредити більш дорогими. ФРС США почала збільшувати відсоткову ставку. Разом з іпотечними кредитами посипалися і цінні папери забезпечені іпотечними заставами.

Раз усі учасники фінансового ринку взаємно перепродали свої папери, то і проблеми почалися у всіх одночасно. Залихоманило, але це ще була не криза. Її можна було подолати звичайним способом, яким фінансисти завжди вирішували свої проблеми – взяттям кредиту. Але саме це саме в цей час Федеральна Резервна Система перестала видавати кредити. Трапилась ситуація, коли грошей позичити ні у кого, а борги віддавати необхідно. У самих же банків засобів на рахунках не виявилось. Чому? Тому, що за красивими графіками біржових новин відбулося наступне: продавці «Сі-Ді-Ес» при появі дефолтного випадку були зобов`язані виплатити покупцю «Сі-Ді-Ес» повну вартість застрахованих цінних паперів, взамін вони отримували знецінені іпотечні документи, різницю списувати. Чому саме списували? Тому, що не мали права діяти інакше. Невелика організація – Рада по стандартам фінансового обліку (Financial Accounting Standarts Board, FASB) – у вересні 2006 року видала розпорядження FAS№157. Це було не що інакше, як вибухівка. Раніше банки зараховували на свій баланс активи відповідно вартості по якій вони їх придбали. Наприклад: $100. По новій законодавчій нормі банки тепер повинні були рахувати їх по ринковій вартості, тобто $10 замість $100, а $90 просто разом зникали. Ситуація нагадувала 1929 рік а США. Тільки на цей раз, не приватні інвестори, а банківські гіганти кинулись розпродавати всі наявні активи, що і сприяло початку глобальної фінансово-економічної кризи.