Сучасний стан та перспективи розвитку перестрахування в Україні

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

     

НАУКОВА РОБОТА

на тему: Сучасний стан та перспективи розвитку

перестрахування в Україні

 

  

                                                      

                                                     

                                                             Виконала:

                                                                                 студентка гр. ЕФІм-12

                                                                  Лакіш Ярина

                                                                                    Керівник: Кондрат І.Ю.

 

 

 

 

 

 

 

Львів-2012

Постановка проблеми. Важливою умовою соціально-економічного розвитку України є формування ефективної системи страхового захисту громадян суб’єктів господарювання від негативного впливу ризиків, які виникають у різноманітних сферах життєдіяльності людства. Ефективність перестрахувального захисту багато в чому залежить від вибору форми і методу перестрахування, які повинні задовольняти інтереси учасників перестрахувальних відносин. Саме тому особливої актуальності набуває оптимальне впорядкування основних елементів єдиного комплексу перестрахувальних відносин, що дасть можливість більш детальніше пізнати глибинну сутність перестрахування та визначити переваги та недоліки облігаторного перестрахування.[2,c.28]

 

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми ринку перестрахування та його розвиток в Україні досліджені в працях А. І. Гінзбурга, Ю. М. Дьячкова, Н. І.Машина, Н. В. Ткаченко та інших дослідників. Проте інтеграція вітчизняного страхового ринку в європейський ринок страхування потребує визначення подальших напрямків розвитку ринку перестрахування в Україні та з’ясування його економічно-соціальних пріоритетів для держави в цілому.

 

Невирішені раніше частини загальної  проблеми. До цього часу не сформований до кінця категоріально-понятійний апарат, зокрема відсутнє тлумачення поняття ринку перестрахування, визначення його організаційної та структур [3, c.58]. Судячи із великої кількості протиріч у працях вітчизняних вчених і нормативних актах, що регулюють цей ринок можна сказати, що ані вітчизняні вчені, ані держава і досі не дійшли єдиної думки щодо можливості використання облігаторного перестрахування [4, c.225].

 

Виклад основного матеріалу.

У вітчизняній  і зарубіжній літературі неоднозначним  є трактування формі методів перестрахування, що негативно позначається на перестрахувальній практиці. Це зумовлює плутанину в основних базових поняттях перестрахувальної діяльності, невідповідність їх тлумачення реальному змісту перестрахувальних відносин. Водночас серед дослідників панує різна думка і стосовно розподілу перестрахування на факультативне і облігаторне :перша група вчених характеризує наведені поняття як методи передання ризиків, друга – як форму узятих зобов’язань.

  В умовах збільшення обсягів страхових операцій і величини ризиків за  ними, зростання страхових портфелів виникає необхідність прискорення перестрахувального процесу. Відповідно зароджується облігаторне перестрахування, яке набуває значного розвитку в сучасних умовах.

Облігаторне перестрахування дозволяє забезпечити  цедентові автоматичне перестрахувальне покриття ризиків, відповідно до якого зникає необхідність у повторному узгодженні умов договору, андерайтерських стандартів за прийнятими у страхування ризиками. За таким методом перестрахувальних відносин «перестрахувальник зобов’язується передати, а перестраховик прийняти у перестрахування ризики», при цьому покриття ризиків відбувається і за тими договорами, які можуть бути укладені в майбутньому.

Відповідно у страховій літературі ведуться дискусії про наявність страхового інтересу в облігаторному перестрахуванні. З одного боку, при укладенні облігаторного договору з перестрахування ризиків за майбутніми страховими договорами страховий інтерес у прямого страховика відсутній.

З іншого боку, як стверджує А. О. Таркуцяк, «…страхування (укладення страхових договорів) – це основна діяльність страховика і можливість витрат (виплат відшкодування), у зв’язку з цією діяльністю існує сама по собі, без прив’язки до конкретного прямого договору страхування. Прямі страхові договори обов’язково будуть мати і витрати на такі виплати за цими договорами» [5, с. 353].

Розділяючи думку автора, що відносини із захисту майнових інтересів прямого страховика виникають у момент укладення облігаторного договору, зважаючи на характер його діяльності. А реальності такий договір набуває при укладенні всіх прямих страхових договорів, ризики в яких підлягають облігаторному перестрахуванню, та передачі частини страхової премії за ними.

Водночас  втрата андерайтерського контролю та формування партнерських відносин на принципі доброї волі є недоліком такого методу перестрахування, оскільки не завжди виправдовує довіру перестраховиків, проте компенсується гарантованим обсягом перестрахувальної премії за великою кількістю ризиків.[6]

Основою стабільності діяльності цедента є  достатність фінансової ємності, необхідної для прийняття на страхування різного виду та розміру ризиків.

Укладення договору облігаторного перестрахування з фіксованим розміром власного утримання гарантує цедентові в умовах розвитку страхових операцій забезпечення необхідної ємності в майбутньому.

Перестрахування сприяє розширенню обсягів страхової діяльності, нарощуванню розмірів власного капіталу та страхових резервів, збільшенню величини власного утримання, а відповідно кількості договорів страхування і страхових премій.

Однак якщо страхова сума за ризиком перевищує встановлений ліміт відповідальності перестраховика за облігаторним договором перестрахування, у цедента виникає необхідність укладення додаткового перестрахувального договору факультативного перестрахування, що є недоліком облігаторного методу.

Облігаторне перестрахування дозволяє знизити  адміністративні витрати, витрати часу і праці на оформлення та укладення договорів. Крім того, якщо

цедент отримує  перестрахувальну комісію, розмір якої перевищує адміністративні витрати за переданими ризиками, то він отримує додатковий прибуток у розмірі абсолютного приросту перестрахувальної комісії.

 Відтак прямий страховик сподівається на економічну вигоду за укладеними договорами облігаторного перестрахування.[6]

Укладаючи договір облігаторного перестрахування, у цедента формуються партнерські стосунки з перестраховиками вищої категорії надійності, які в разі настання страхової події дозволяють цедентові зберегти свою фінансову стійкість і платоспроможність. При цьому перестраховик повинен бути переконаний у тому, що цедент заслуговує на його підтримку і умови перестрахувального договору відповідають інтересам обох сторін.

Що вища надійність перестрахувального захисту, то дорожчим є договір облігаторного перестрахування.

Наведені  категорії ризиків і ліміти покриття облігаторних договорів на прикладі трьох страхових компаній станок на 2012 рік.[7]

ЗАТ «УАСК  АСКА» :

1.Договори страхування/перестрахування майна і вантажів, перестраховані на базі ексцеденту збитку. Утримання «УАСК АСКА» - 2млн. дол. США на кожний збиток. Ємність Договору перестрахування - 3 млн. дол. США.

2. Договори страхування/перестрахування відповідальності власників автотраснпортних засобів. Договір перестрахування квотний пропорційний. 90% відповідальності перестраховується в SCOR. Ємність Договору - 500 тис. дол. США. 

3. Договори страхування/перестрахування громадян від нещасного випадку, перестраховані на базі ексцеденту сум. Ємність договору перестрахування 50 тис. дол. США. Перестраховик - Москва Re.

Страхова компанія «НАДІЯ»: 

1. Договори страхування/перестрахування майна, перестраховані на базі ексцеденту збитку. Утримання «НАДІЯ » - 5 млн. дол. США на кожний збиток. Ємність Договору перестрахування – 15 млн. дол. США.

2. Договори страхування/перестрахування відповідальності власників автотраснпортних засобів. Договір перестрахування в SCOR. Ємність Договору - 100 тис. дол. США. 

3. Договори страхування/перестрахування громадян від нещасного випадку, перестраховані на базі ексцеденту сум. Ємність договору перестрахування 300 тис. дол. США. Перестраховик - Москва Re.

ПрАТ  «Європейський страховий альянс»:

1. Договори страхування/перестрахування майна, перестраховані на базі ексцеденту збитку. Утримання «Європейський страховий альянс » - 9 млн. дол. США на кожний збиток. Ємність Договору перестрахування – 15 млн. дол. США.

2. Договори страхування/перестрахування відповідальності власників автотраснпортних засобів. Договір перестрахування в SCOR. Ємність Договору - 150 тис. дол. США. 

3. Договори страхування/перестрахування громадян від нещасного випадку, перестраховані на базі ексцеденту сум. Ємність договору перестрахування 265 тис. дол. США. Перестраховик - Москва Re.

 

Рис. 3 Частки покриття облігаторного перестрахування 

31.12.2011 (млн.дол.)

 

Висновки. Отже, страховики у своїй діяльності можуть застосовувати різні методи передання ризику в перестрахування та форми проведення перестрахувальних операцій, укладаючи при цьому облігаторні договори, які дозволяють їм вирішувати важливі завдання і досягати поставленої мети. Відбувається взаємопроникнення різних форм і методів перестрахування, за якого функції одного виду перестрахувальних договорів можуть бути застосовані в інших їхніх видах. Вибір форми і методу перестрахування повинен відповідати вимогам цедента, який зацікавлений в укладенні договору облігаторного перестрахування на оптимальних для нього умовах, і водночас задовольняти інтереси обох учасників перестрахувальних відносин.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ

 

1. Закон України “Про страхування” від 04.10.2001 № 2745-III.

2. Козьменко  О.В., Бойко А.О. Сучасний стан  розвитку ринку перестрахування  в Україні // Фінанси України.  – 2011. – №6 – с.24-32.

3. Кнейслер  О. Ринок перестрахування: теоретична концептуалізація та інституціонально-функціональне призначення // Вісник ТНЕУ. – 2011. №4. – с.58-66.

4. Тютюнник  О.В. Аналіз розвитку вітчизняного  ринку перестрахування // Регіональний  збірник наукових праць з економіки  “Прометей”. – 2012. – №1(37). – с.220-223.

        5. Таркуцяк А. О. Страхові послуги : навч. посібник / А. О. Таркуцяк. – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2010. – 584 с.

6. Вовчае  О.Д. Страхова справа: Підручник.  – К.: Знання, 2010.- 425 с.

7. Офіційні дані страхових компаній:

• http://www.aska-shop.com.ua/ua/for_partners.php?a=reInsurance
• http://www.nadia.in.ua/ua/strahovyie-uslugi/ishodyaschee-perestrahovanie.html
• http://www.eia.com.ua/ua/about/reinsurance/?print