Структура державного боргу України

- унаслідок такого перерозподілу  фінансових ресурсів унаочнюється "ефект витіснення" вітчизняних  товаровиробників з ринку кредитних  ресурсів, падіння інвестиційної  активності;

- виплата високих відсотків  по державних цінних паперах  заохочує вітчизняні комерційні  банки до проведення недосконалої  ресурсної політики, а також збільшує  нерівність у доходах фізичних  осіб, оскільки боргові зобов'язання  держави зосереджуються в руках  найбільш заможної частини населення,  яка, отримуючи відсотки, стає  ще багатшою.

Звичайно, управління такою складною й неоднозначною категорією, як державний  борг, потребує наявності і повноцінного правового забезпечення процесу формування боргових зобов'язань, функціонування відповідних структур, покликаних його обслуговувати, а також створення дієвого механізму його погашення.

За експертними оцінками, зовнішні позики уряду створюють ревальваційний тиск на гривню, що загострює проблему дефіциту поточного рахунку, знижуючи конкурентоспроможність українських  товарів і послуг щодо іноземних. Великий державний борг змушує іноземних  інвесторів бути дедалі обережнішими з інвестиціями в Україну. Ця обставина  пояснює вкрай низький обсяг  прямих іноземних інвестицій в Україну  порівняно з іншими країнами регіону.

При цьому проблема зовнішнього  державного боргу посилюється і  внаслідок того, що в Україні сформувалася дворівнева система зовнішніх боргів. Перша - на рівні політичної влади, друга - на рівні підприємств. Причому обидва рівні є зіставними за своєю потужністю. Борги ж другого рівня є  не менш ризикованими для нашої національної економіки. Так, понад 6 тисяч українських  підприємств мають на початок 2010 року заборгованість лише за зовнішньоекономічними  операціями у сумі близько 5 млрд. гривень. При цьому 70% заборгованості є наслідком  операцій між фіктивними українськими та іноземними фірмами. Понад те, за оцінкою фахівців, в Україні формується особливий тип боргової економіки, коли всі заборгували всім, а всі  разом заборгували міжнародним  фінансовим організаціям та окремим  країнам.

Аналіз  законодавчої та нормативної бази щодо формування державного боргу України  дає підставу стверджувати, що правове  регулювання цих відносин є недостатнім  і торкається винятково проблем  внутрішньої заборгованості. Відносини  стосовно сфери зовнішнього державного боргу взагалі законодавчо не врегульовані.

Підсумовуючи  викладене, можна зробити висновки, що Уряду України необхідно:

· удосконалити механізми правового регулювання, прийняти Закон України “Про державний внутрішній і зовнішній борг України”;

· визначити критерії оцінки державного боргу України, тобто розробити критичні показники економічної безпеки держави;

· обов’язково додержуватись оптимальної структури боргу з точки зору сумарного його обсягу та строків погашення облігацій;

· розробити показники ефективності використання позичкових коштів з метою “самоокупності” державних позик;

· закріпити принципи гласності та публічності у відносинах у сфері державного боргу.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Опарін В.М. та ін. Бюджетна система. — К., 2000. — 204, [1] с.: табл.

2. Закон України  "Про Державний внутрішній  борг" [електронний ресурс] / / Режим  доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2604-12

3. http://www.minfin.gov.ua

4.Барановський О. Боргова безпека  // Банківська справа.- 1998.- № 4.- с. 60-64; 1999.- № 1.- с. 28-32.

5.Бюджетна  система України. — К.: НІОС, 2000. — 396 с.: іл., табл.

6.Василишин  Р. Взаємозв’язок бюджетного  дефіциту і державного боргу  України // Вісник УАДУ. – 1999. - №4. – С.200-207.

7. www.library.tane.edu.ua

8. http://www.unian.net