Складові системи інтелектуальної власності

Висновки.

Поряд з людською творчістю і винахідливістю інтелектуальна власність всюди навколо нас. Кожний продукт або послуга, які ми вживаємо або отримуємо у повсякденному житті, — це результат довгого ланцюга великих і малих інновацій, наприклад зміни дизайну або удосконалення, що роблять зовнішній вигляд чи функції виробу такими, якими вони є сьогодні. 
Очевидно, для забезпечення дієвості такого ринку необхідно насамперед створити сприятливі умови кожному із його учасників для одержання ними вигоди при максимальній прозорості здійснення операцій щодо об'єктів інтелектуальної власності, за умови дотримання чинного законодавства, правил чесної конкуренції та обмеженої участі державних органів управління та контролю. 
Сьогодні все більше зростає розуміння того, що трансформація науково-технічних розробок в інноваційний продукт, придатний для виробництва і ринку, чи не найважчий етап у ланцюзі, який пов'язує розробника зі споживачем. Складний він тому, що розробники, науковці погано розуміють пріоритети ринку та потреби споживача, у них не вистачає досвіду підприємництва у цій сфері діяльності. Розробники, науковці — здебільшого некомпетентні комерсанти. На жаль, більшість керівників підприємств, організацій, установ також мають слабке уявлення про комерціалізацію об'єктів інтелектуальної власності. Вони займаються впровадженням і намагаються продовжувати цю роботу в нових економічних умовах, але просування інтелектуальної продукції на ринку вимагає спеціальних економічних знань, способів і методів маркетингу. 
А отже, щоб задовольнити попит на комерційну реалізацію інтелектуальної власності, необхідно створювати структури, які б стали безпосередніми учасниками цього процесу і всіляко йому сприяли. Безумовно, створення таких структур не виключає необхідності інформаційного забезпечення щодо інтелектуальної власності, доступного будь-якому споживачеві, зокрема шляхом широкого висвітлення у засобах масової інформації, публікацій у спеціальних виданнях, журналах, надання консультацій тощо. 
Досвід багатьох країн, зокрема Німеччини, Франції, Данії, Фінляндії, свідчить про те, що такі організаційні структури можуть бути як регіональними, так і загальнодержавними; деякі з них можуть користуватися фінансовою підтримкою держави, а інші — повністю діятина основі самофінансування. 
В Україні такою організаційною структурою стала створена минулого року у філії «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг» державного підприємства «Український інститут промислової власності» Інтернет-біржа промислової власності (ІБПВ). 
Це стало можливим завдяки усвідомленню Держдепартаментом важливої ролі своєї участі у розбудові в Україні цивілізованого ринку інтелектуальної власності шляхом активного сприяння комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності. Ми розуміємо, що кожний крок у цьому напрямі буде в цілому сприяти подальшому розвитку всієї системи інтелектуальної власності в Україні.

Список літератури.

 
1.   Цивільний кодекс України  від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник  України. -2003 -№11.-Ст. 461.

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004р. //        Офіційний вісник України. - 2004. - №16. - Ст. 1088.

3.  «Про науково-технічну інформацію»  від 25 червня 1993 р. № 3322-ХІІ // Відомості  Верховної Ради України. - 1993. -№33. 

4. «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. № 3687-Х11 // Відомості Верховної Ради України.-1994. 
5. «Про охорону прав на промислові зразки»   від 15 грудня 1993 р. №345Відомості Верховної Ради України. 1994.- № 7 .-Ст. 34

6.«Про авторське  право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. № 3792-ХІІ  // Відомості  Верховної Ради України. - 1994. - №13.

7.  "Про державну таємницю" ьід 21 січня 1994 р. № 3855-ХП // Відомості Верховної Ради України.-1994.-№ 16.-Ст. 93.

8. «Про захист інформації в  автоматизованих системах» від - 5 липня 1994 р. .№ 80/94-ВР //Відомості Верховної  Ради України. - 1994.

9.«Про наукову і науково-технічну експертизу» від 10 лютого -1995 р. № 51/95- ВР// Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 9. - Ст. 56. 

10.«Про ратифікацію Договору  про закони щодо товарних знаків»  від 13 жовтня 1995 р. № 380/95-ВР // Відомості  Верховної Ради України. - 1995. - № 37. - Ст. 281.

11."Про захист від  недобросовісної конкуренції"" від 7 червня 1996 р. № 236 / 96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 8

12.Основи інтелектуальної власності. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999.

13.Зінов В. «Проблеми комерціалізації результатів досліджень і розробок»Інтелектуальна власність. - 2000. - № 3.. -С.35-42.

14. Підопригора  О.А., Бутнін-Сіверський О.Б., Дроб'язко  В.С. "Право інтелектуальної власності": - 2-ге вид., переробл. та донов. - К. Концерн Видавничий Дім "Ін  Юре",2004. - 672 ст.

15.Інтелектуальна  власність в Україні: Правові  засади та практика: Наук.-практ. вид.:У 4 т. / За заг. ред. О. Д. Святоцького. - К.: Видавничий Дім «ІнЮре», 1999.

16.Інтелектуальна  власність в Україні: Проблеми  теорії і практики: 36. наук, статей/ За ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002.

17.Інтелектуальна  власність: Словник-довідник: У 2 т. / За  заг. ред. О. Д..Сзятоцького. -К.: Видавничий  Дім «Ін Юре», 2000.

18. Підопригора  О. Проблеми системи законодавства  України про інтелектуальнувласність // Інтелектуальна власність.

19. Підопригора  О.А., Підопригора О.О. «Право інтелектуальної  власності України» - К.:Юрінком Інтер, 1998.