Проблеми становлення та перспективи розвитку місцевих фінансів в Україні

 

 РОЗДІЛ 2 Місцеві бюджети як основа місцевих фінансів

Місцеві бюджети – основна складова місцевих фінансів. Їх функція, викликана особливими місцевими інтересами. Забезпечення цих інтересів - головна мета діяльності місцевої влади, що насамперед визначає її функції, а отже, й об'єктивну потребу та закономірність функціонування місцевих фінансів.

Фактично в Україні все ще триває процес концентрації ресурсів та ухвалення урядових рішень про їх використання виключно на центральному рівні, про що свідчать дані табл. 2.1. Аналіз даних, наведених у цій таблиці, дозволяє зробити такі висновки:

1) доходи місцевих бюджетів складають біля 8% ВВП і цей показник має тенденцію до зниження;

2) на доходи місцевих  бюджетів доводиться чверть зведеного бюджету України;

3) питома вага трансфертів  у доходах місцевих бюджетів  складає близько половини і має тенденцію до збільшення.

Таблиця 2.1

Окремі характеристики бюджетної системи України

у 2011– 2013 рр.

Показники	2011	2012	2013
Доходи державного бюджету, млрд грн	138,1	162,3	161,9
Доходи місцевих бю- джетів (без трансфер- тів), млрд грн	39,7	46,5	49,2
Частка доходів місце- вих бюджетів у доходах зведеного бюджету, %	22,3	22,3	22,9

До дохідної частини державного бюджету з урахуванням міжбюджетних трансфертів надійшло 162,7 млрд грн., що на 0,2 млрд грн., або 1,2 %, менше аналітичного показника 2012 року.

Виконання дохідної частини державного бюджету без урахування міжбюджетних трансфертів становило 161,9 млрд грн., що на 0,4 млрд грн., або на 0,3 %, менше відповідного показника попереднього року. Надходження бюджетних доходів менше минулорічного рівня зафіксовано вперше після кризового 2009 року.

Отже, подальше централізоване управління фінансами та залежність місцевих бюджетів від трансфертів з державного бюджету загрожують повноцінному функціонуванню та розвиткові інституту місцевого самоврядування.

Як відомо, однією з вимог до бюджетної системи країни є побудова її таким чином, щоб вона слугувала інструментом ліквідації територіальних диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів. Разом з тим, в останні десятиліття збільшилися диспропорції в економічному розвитку окремих територій, що загрожує негативними політичними наслідками.

В Україні дійсно спостерігається значна диференціація регіонів за рівнем економічного розвитку та якістю життя людей. У 2013 р. половина ВВП України була сформована у м. Києві та ще 4 областях (Донецькій, Дніпропетровській, Харківській та Одеській, інша половина – у 20 областях, АРК та м. Севастополі.

Сьогодні майже половина усіх доходів формується за рахунок податкових надходжень, більш ніж 42 % — за рахунок бюджетних трансфертів. Відрахування до цільових фондів у останні роки складають близько 1,5 %, серед них переважають збори за забруднення навколишнього природного середовища та цільові фонди, створені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади. Неподаткові надходження в доходах місцевих бюджетів України незначні, їх частка за останні п'ять років коливалась від 3,4 до 8,3 % , в 2013 р. була на рівні 5,5 % .

До місцевих бюджетів надходять кошти від справляння більшості загальнодержавних податків, а також місцеві податки та збори. Серед власних податкових надходжень найбільше фіскальне значення має податок з доходів фізичних осіб у частині, що закріплений за місцевим бюджетом. Його частка в податкових надходженнях місцевих бюджетів протягом останніх років перевищувала 2/3, у 2013 р. надходження податку з доходів фізичних осіб склали 68,7 % сукупних податкових надходжень місцевих бюджетів України (табл. 2.2).

                                                                                                      Таблиця 2.2

Склад та структура власних податкових надходжень місцевих бюджетів

Група податкових надходжень	2011 р.		2012 р.		2013р.
	млн грн	%	млн грн	%	млн грн	%
1	2	3	4	5	6	7
Податкові надходження, усього	16458,3	100	18595,3	100	18308,2	100
у т.ч.: податок з доходів фізичних осіб	10823,8	65,8	13521,3	72,7	12578,8	68,7
податок на прибуток підприємств	149,2	0,9	150,4	0,8	136,4	0,7
податок з власни- ків транспортних засобів	587,4	3,6	600,1	3,2	658,7	3,6
плата за землю	1 806,3	11,0	2032,3	10,9	2293,2	12,6

плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності	311,4	1,9	361,8	1,9	512,4	2,8
фіксований сільськогосподар- ський податок	125,9	0,8	108,6	0,6	114,8	0,6
інші податкові надходження	1 100,1
		6,6	18,4	0,2	49,4	0,3

 

 

 

 

 

 

 

Серед платежів, пов'язаних з використанням природних ресурсів, найбільшу роль відіграє плата за землю — 12,6 % податкових надходжень.

Основними неподатковими надходженнями до місцевих бюджетів є кошти від приватизації комунального майна, адміністративні штрафи та фінансові санкції, проценти банків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами, плата за оренду майна, яке знаходиться у розпорядженні місцевого самоврядування та ін.

Обсяги неподаткових надходжень певною мірою відображають активність органів місцевого самоврядування на фінансовому ринку та ринку праці, діяльність у сфері місцевого господарства і, зокрема щодо розпоряджання належним їм майном, дієвість контрольної роботи місцевих фіскальних органів тощо.

Склад та структура інших власних доходів місцевих бюджетів  представлена в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

    Склад і структура інших власних доходів місцевих бюджетів України

Група власних надходжень	2011 р.		2012 р.		2013 р.
	млн грн	у % до сукуп- них доходів	млн грн	у % до сукуп- них доходів	млн грн	у % до сукуп- них
Доходи від функціонування комунальних підприємств	67,8	0,2	95,6	0,3	150,9	0,4
Адміністративні збори та платежі, доходи від неко- мерційного та побічного продажу	285,5	1,0	321,9	0,9	439,6	1,1
Штрафи та фінансові санкції	29,6	0,1	21,7	0,1	21,2	0,1
Інші неподаткові надходження	65,4	0,2	77,6	0,2	-717,8	X
Власні надходження бюджетних установ	1 522,2	5,4	1914,6	5,6	2296,6	5,8
Усього	28247,4	X	34306,5	X	39604,2	X

 

З табл. 2.3  видно, що основна частина цієї групи власних доходів — це власні надходження бюджетних установ, які обліковуються як складова неподаткових надходжень; за останні три роки їх частка становила понад 5 % сукупних доходів місцевих бюджетів.

Доходи від власності та підприємницької діяльності, здійснюваної органами місцевого самоврядування у 2011-2013 рр., не досягали і 0,5 %, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу були в межах 1 % сукупних доходів місцевих бюджетів України.

Доходи місцевих бюджетів складають основу фінансової бази органів місцевого самоврядування, тобто є підґрунтям їхньої фінансової незалежності.

Крім того, податок на прибуток підприємств, які належать до комунальної власності, зручний для використання його в місцевому оподаткуванні. Проте особливості господарювання та сучасний незадовільний фінансовий стан більшості комунальних підприємств показують, що відчутних доходів ці суб'єкти господарювання місцевому самоврядуванню не приносять.

У 2013 р. надходження податку на прибуток комунальних підприємств становили лише 30,4 млрд грн.

Якщо звернутися до даних про надходження податку на прибуток підприємств комунальної власності до бюджетів обласних центрів, то можна звернути увагу на дещо більшу їх фіскальну роль у формуванні місцевих бюджетів. Так, у 2013 р. такі надходження сягали 1 % сукупних бюджетних доходів у містах Дніпропетровську, Одесі, Луганську, Чернівцях; у Запоріжжі цей показник був на рівні 2 %.

У цілому протягом останніх років спостерігається тенденція до поступового збільшення абсолютних обсягів окремих груп доходів від комунальної власності, які акумулюються в місцевих бюджетах. Так, за період з 2011 по 2013 р. плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого комунального майна збільшилась у 2,5 раза, у 2,2 раза зросли надходження від відчуження майна комунальної власності, у 4,5 раза — надходження від продажу землі і нематеріальних активів. Відповідно спостерігалось і збільшення частки цих груп доходів у місцевих бюджетах. Але, незважаючи на законодавче впорядкування основних питань функціонування комунальної власності, прийняття низки офіційних документів, спрямованих на активізацію процесу передачі об'єктів з державної у комунальну власність, — інститут комунальної власності в Україні повноцінно не діє. Доходи від власності, яка належить органам місцевого самоврядування, за постійного збільшення абсолютних обсягів, становлять занадто малу частку їх сукупних фінансових ресурсів — до 5 %.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Розділ 3 Проблеми становлення та перспективи розвитку місцевих фінансів в Україні

Розвиток системи місцевих фінансів в Україні відбувається в умовах прийняття нового Бюджетного і Податкового кодексів, що обумовлене посиленням бюджетної децентралізації, підвищенням ефективності механізму формування і розподілу фінансових ресурсів між рівнями бюджетної системи. В умовах трансформації економіки країни, підвищення соціальних стандартів рівня життя населення відбувається підвищення ефективності складових цієї системи відповідно до рівня розвитку виробничого і невиробничого потенціалу територіальних утворень.

При цьому розвиток системи місцевих фінансів в Україні не сприяє комплексному і системному розвитку бюджетної політики, міжбюджетних відносин, ринку місцевих позик, комунального сектора економіки, обґрунтованого розмежування дохідних джерел і видаткових повноважень між рівнями бюджетів, створення дієздатної системи фінансової державної підтримки територіальних утворень. В Україні необхідно, виходячи з європейського досвіду, здійснювати посилення бюджетної децентралізації. Забезпечення посилення бюджетно-податкової децентралізації в умовах трансформації економіки України має бути направлене на:

• розділення доходів між рівнями бюджетної системи на основі єдиних принципів і підходів, що забезпечує зацікавленість місцевих органів влади у формуванні сприятливих умов для економічного розвитку і нарощування податкового потенціалу відповідних територій;
• власні доходи місцевих органів влади повинні стати  основним ресурсом для ефективної реалізації закріплених за ними видаткових повноважень, включаючи вирівнювання бюджетної забезпеченості територіальних утворень;
• податкові повноваження  органів місцевої самоврядності не повинні обмежувати переміщення капіталів, робочої сили, товарів і послуг, а також дозволяти експортувати податковий тягар на інші території;
• розмежування податкових повноважень і прибуткових джерел повинне в основному орієнтуватися на вертикальне (між рівнями бюджетної системи), а не горизонтальне бюджетне вирівнювання;
• частина доходів  від регулюючих податків може розподілятися між місцевими бюджетами на підставі  форматизованих методик, що враховують місцеві особливості.

Вдосконалення розподілу дохідних джерел і видаткових повноважень  між рівнями державного і місцевих бюджетів повинно передбачати системний  розвиток ринку місцевих запозичень в  Україні. Основними проблемами розвитку ринку  місцевих  позик (ринку  облігаційних позик і кредитних ресурсів) у нашій країні є  відсутність ефективного механізму з залучення цих позик. В умовах євроінтеграції України необхідним є вивчення зарубіжного досвіду організації ринку місцевих позик.