Отчет по практике на матеріалах Чернігівського відділення ВАТ "Ощадбанк" № 7903

Відповідно до п.34 Статуту банку правління несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з Статутом банку та положенням про правління.

Статтею 6 Положення “Про правління банку”, затвердженого рішенням наглядової ради відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” Протокол №5 від 18.11. 2003 року, встановлена відповідальність членів правління, яка полягає в наступному:

Члени правління виконують свої обов’язки відповідно до законодавства, Статуту банку, Положення про правління банку, а також рішень наглядової ради.

Члени правління несуть персональну  відповідальність за виконання рішень наглядової ради, якщо такі рішення  не суперечать законодавству та Статуту  банку.

Члени правління у разі невиконання  або неналежного виконання своїх  обов’язків несуть відповідальність згідно з законодавством України, Статутом банку, Положенням про правління  банку та укладеними з ними контрактами (додаток 27).

У банку працюють постійно діючі комітети:

Кредитний комітет;

Кредитні комітети (комісії) Ощадбанку є колегіальними, оперативними органами банку, створеними з метою розробки та впровадження кредитної політики банку та контролю за її виконанням.

Кредитний комітет Ощадбанку має вищий рівень повноважень у багаторівневій системі Кредитних комітетів (комісій).

Основними завданнями Кредитних комітетів (комісій) банку є прийняття рішень за заявками на проведення активних операцій, реалізація стратегії банку у галузі кредитування, координація дій різних підрозділів, формування збалансованого диверсифікованого кредитного портфеля. Рішення Кредитних комітетів (комісій) банку є підставою для проведення підрозділами банку дій, пов'язаних з проведенням активних операцій, резервуванням та стягненням заборгованості.

Комітет з управління активами та пасивами;

Комітет з управління активами та пасивами (КУАП) - самостійний колегіальний орган банку, який наділений правами та повноваженнями, пов'язаними з визначенням та реалізацією поточної та довгострокової політики в частині управління активами та пасивами, а також ризиками банк.

Основними завданнями КУАП є організація управління активами та пасивами шляхом управління структурою балансу, ризиками, на які наражається банк у своїй діяльності, аналіз тенденцій ринку відносно процентних ставок, оцінка тенденцій зміни основних показників діяльності банку з метою забезпечення достатнього рівня ліквідності та прибутковості.

Тарифний комітет;

Тарифний комітет - це колегіальний орган, що визначає тарифну політику банку та є підзвітним Правлінню банку.

Цілі та задачі Тарифного комітету: визначення тарифної політики банку, проведення гнучкої політики при формуванні ставок комісійної винагороди, своєчасне встановлення тарифних ставок на операції та послуги банку, внесення змін та доповнень до них.

Комітет розглядає пропозиції про зміну або доповнення до тарифів на всі операції та послуги банку.

Технологічний комітет.

Технологічний комітет - це колегіальний орган банку, створений з метою розробки та впровадження банківських продуктів та технологій і контрою за їх виконанням.

Основні задачі комітету: визначення порядку розробки, затвердження й передачі у користування банківських продуктів, затвердження планів розробки (модифікації) банківських продуктів, визначення режиму розповсюдження продуктів.

 

3. Маркетинг у банку

 

Банківський маркетинг необхідний для приймати рішення при створенні необхідних умов пристосування до потреб ринку капіталів, розробці системи заходів щодо вивчення ринку, у підвищенні конкурентоспроможності банківських продуктів, впровадження заходів, спрямованих на створення позитивного іміджу банківської установи.

ВАТ "Ощадбанк" має власний маркетинговий відділ.

Банк активно займається пошуком нових маркетингових рішень щодо просування своєї нової продукції, розширенням зв'язків з громадськістю. Основа маркетингової діяльності банку - дослідження ринку банківських послуг України.

Велике значення приділяється банком рекламі. Серед основних джерел отримання рекламної інформації населенням та споживачами послуг щодо банківських продуктів необхідно виділити наступні: зовнішня реклама, телебачення та місцева преса. Маркетингові дослідження, що проводилися на ринку протягом 2007 року, свідчать, що для покращення своїх позицій банку необхідно провести іміджеву кампанію, збільшити кількість зовнішньої реклами.

Банк проводить активну роботу по залученню клієнтів шляхом надання нових, більш конкурентоздатних послуг.

Банк у своїй діяльності орієнтується на надання послуг, які б найбільш відповідали вимогам клієнтів. В ВАТ "Ощадбанк" впроваджено гнучку систему депозитних вкладів для фізичних осіб. Ця система характеризується низкою привабливих й вигідних для клієнтів ознак:

1) враховує інтереси практично усіх категорій населення - від студентів до пенсіонерів;

2) передбачає різні способи та терміни виплат відсотків, із можливістю їх накопичення;

3) пропонує вкладникам гнучкі умови поповнення та дострокового відкликання вкладу.

Робота маркетингового відділу Ощадбанку направлена на розширення спектру та обсягів надання банківських послуг, а значить і комісійних доходів банку:

надання інкасаторських послуг новим клієнтам;

впровадження нових зарплатних проектів по картках міжнародних систем з новими організаціями;

здійснення термінових грошових переказів в системі Ощадбанку, продаж банківських металів та ювелірних монет;

збільшення кількості клієнтів, що використовують комплекси "Клієнт-банк", системи "Мобільний банкінг".

 

4. Кредитування та контроль

4.1 Процес банківського кредитування

 

Ощадбанк може надавати кредити на умовах тимчасового користування, обумовлених кредитним договором, усім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої належності, статусу, форми власності, за наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним. Основними умовами надання кредиту є забезпеченість, повернення, дотримання строків, цільове використання.

Процес банківського кредитування складається з певних етапів, кожний з яких забезпечує рішення локального завдання, а разом досягається головна мета кредитних операцій - їх надійність і прибутковість для банку.

Процес кредитування в загальному можна класифікувати на етапи:

попередній;

поточний етап;

підсумковий етап.

Попередній етап починається з інтерв'ю з клієнтом. Це особисте знайомство економіста кредитного відділу банку з клієнтом і розгляд його заяви, в якій обумовлено необхідну суму кредиту, його ціль і вид, термін кредиту та ймовірне забезпечення. Банк вимагає, щоб до заяви були долучені документи і фінансові звіти, які пояснюють причину необхідності кредиту.

Для оформлення кредиту необхідно подати до банку такі документи:

Лист (клопотання, заявку, заяву) про надання кредиту;

Бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування, довідку-розрахунок повернення кредиту і нарахованих відсотків;

Копії документів, що обґрунтовують необхідність отримання кредиту (договори, рахунки-фактури на поставку товарно-матеріальних цінностей чи обладнання, з метою придбання яких береться кредит);

Фінансову звітність (баланс і звіт про фінансові результати підприємства) за останнє півріччя (рік);

Документи, що гарантують повернення кредиту в разі нерентабельності кредитного проекту.

Визначення кредитоспроможності позичальника ще конкретніше підтвердить попередню роботу економіста кредитного відділу.

В цілому механізм оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників - юридичних осіб у сучасних умовах складається з двох основних етапів:

аналіз фінансового стану потенційного позичальника;

аналіз якісних показників діяльності підприємств.

Аналіз і оцінка системи економічних показників діяльності підприємства є важливим і обов'язковим етапом аналізу кредитоспроможності потенційного позичальника.

Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконанням позичальником зобов'язань за кредитними операціями.

Вид і термін кредиту залежать від того, куди будуть вкладатись позичені кошти - у сферу обігу чи у сферу виробництва. Сума кредиту відіграє значну роль, оскільки недостатня сума не дасть змоги завершити захід, що кредитується, надмірна сума може бути не погашена позичальником. Способи погашення допоможуть позичальникові правильно розпоряджатись коштами зі свого поточного рахунку.

Документальне оформлення кредитної угоди є дуже важливим, тому що відсутність будь-яких документів чи неправильне їх оформлення можуть призвести до втрат і збільшення кредитного ризику.

Кредитний договір є основним розгорнутим юридичним документом, що підтверджує права та обов'язки як банку, так і клієнта. Крім цього, дуже важливим документом є строкове зобов'язання, за яким банк може вимагати погашення боргу і процентів за ним.

У договорі, якщо інше не передбачене законом, зазначається така інформація: назва документа; найменування, адреси та реквізити сторін; сума кредиту; строки надання та погашення кредиту; строк дії договору; порядок зміни та припинення дії договору; права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Уклавши кредитний договір, економіст формує кредитну справу позичальника.

Підсумковий етап кредитування характерний тим, що банк здійснює контролюючі функції, перевіряє цільове використання кредиту, надходження боргу і процентів за ним, оформляє акти відхилень, вирішує всі питання при несвоєчасному поверненні кредиту.

Погашення кредиту і нарахованих відсотків здійснюється позичальником зі свого поточного рахунку. Якщо такий поточний рахунок відкрито в іншому банку, погашення боргу за кредитом і сплата відсотків здійснюється платіжними дорученнями позичальника. У разі неможливості сплати боргу позичальником борг стягується з гарантів (поручителів) у встановленому законодавством порядку.

Погашення заборгованості за кредитом і відсотків за користування ним здійснюється в черговості, що встановлюється сторонами при укладенні договору про надання кредиту.

У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом і сплати відсотків за відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором. [14]

 

4.2 Кредитний ризик банку та формування резерву покриття можливих втрат від кредитних операцій

 

Створення ефективної системи управління ризиками є одним з найактуальніших та найважливіших завдань менеджменту банку та водночас виступає основною передумовою успішного розвитку шляхом створення механізмів забезпечення мінімізації можливих втрат при здійсненні банківської діяльності, яка в умовах ринкової економіки та конкуренції не можлива без ризику. Тому банком значна увага приділяється управлінню ризиками.

Система управління банківськими ризиками Ощадбанку охоплює усі істотні категорії банківській ризиків.

Кредитний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком.

Управління кредитними ризиками включає рішення і дії щодо уникнення, диверсифікації ризиків, страхування, встановлення лімітів і безпосереднього прийняття ризику. Управління кредитними ризиками відбувається на тому організаційному рівні, де ризик виникає, а також за допомогою функцій незалежної перевірки і контролю ризиків, на найвищих рівнях управління й на рівні колегіальних органів банку.

Управління кредитним ризиком входить до числа пріоритетних завдань управління банком і зачіпає діяльність всіх підрозділів банку. Функції управління кредитним ризиком покладено на структурний підрозділ банку - Управління кредитного аналізу.

Система управління кредитним ризиком у банку - це всі механізми, пов'язані з процесом визначення та запровадження стандартів, звітування й перевірки дотримання стандартів, процедур прийняття та виконання рішень, встановлених колегіальними органами банку з метою моніторингу, контролю і, у разі необхідності, зміни співвідношення ризику та доходності у майбутніх грошових потоках банку, якості та обсягів діяльності. Система управління кредитним ризиком забезпечує:

правління кредитним портфелем;

якість кредитного портфеля;

захист від негативного впливу кредитного ризику (непрацюючі кредити);

реалізацію системного підходу до оцінки і управління кредитним ризиком (політика управління кредитними ризиками);

підходи щодо обмеження кредитних ризиків (ліміти індивідуального, портфельного кредитних ризиків, ліміти повноважень, концентрація активних операцій за галузями, за видами, за строками, за категоріями та забезпеченням);

класифікацію активів;

політику зі створення страхових, резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями;

ефективну діяльність банку в цілому - співвідношення кредитних ризиків і потенційних можливостей для досягнення якнайкращих результатів;

керованість банку за допомогою створення адекватної системи контролю;

досягнення вироблених банком стратегічних цілей.

З метою обмеження кредитного ризику встановлюється система лімітів, яка включає: ліміти індивідуального кредитного ризику, ліміти портфельного кредитного ризику, ліміти повноважень.

Моніторинг індивідуальній кредитних ризиків щодо позичальника-юридичної особи передбачає попередню оцінку кредитоспроможності позичальника, аналіз його фінансового стану, оцінку внутрішнього та зовнішнього середовища, аналіз позиції позичальника на ринку, прогноз його грошових потоків, оцінку надійності та кредитної історії позичальника, а також оцінку ліквідності забезпечення кредитної операції. Банком проводиться оцінка всіх ризикоутворюючих факторів на підставі якісних та кількісних показників згідно відповідних внутрішньобанківських методик щодо оцінки кредитного ризику за короткостроковими та довгостроковими кредитами. За результатами аналізу та оцінки визначається категорія кредитної операції, складається карта кредитних ризиків позичальника, що дає повну характеристику всіх можливих ризиків бізнесу позичальника та відображає комплексну оцінку ймовірності невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а також ступінь ризиковості співпраці Ощадбанку з позичальником.