Особливості оподаткування суб’єктів малого бізнесу
Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Октября 2014 в 15:21, дипломная работа
Краткое описание
Мета дипломної роботи вивчення особливостей оподаткування
підприємств малого бізнесу на прикладі юридичної особи – суб’єкта
підприємницької діяльності.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні
завдання:
охарактеризувати сутність організації малого бізнесу, визначити 8
поняття малого підприємництва;
дослідити процес ведення діяльності підприємствами малого
бізнесу на прикладі ПП «Меркурій»;
класифікувати податки, збори та інші обов’язкові платежі, які
повинно сплачувати приватне підприємство у процесі ведення своєї
діяльності, класифікувати активи підприємства відповідно до рівня їх
ліквідності та пасиви відповідно до строку їх погашення та визначити рівень
ліквідності балансу підприємства
Содержание
ВСТУП .........................................................................................................................7
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОПОДАТКУВАННЯ СУБЄ‘КТІВ
МАЛОГО БІЗНЕСУ ................................................................................................ 10
1.1 Поняття малого бізнесу та його роль в економіці України .................... 10
1.2 Характеристика загальної системи оподаткування суб‘єктів малого
бізнесу .....................................................................................................................17
1.3 Сутність спрощеної системи оподаткування юридичних осіб
суб‘єктів господарської діяльності .................................................................... 24
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ФІНАНСОВО-
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ........................................................................ 38
2.1 Загальна характеристика фінансово-економічної діяльності ПП
«МЕРКУРІЙ» ....................................................................................................... 38
2.2 Аналіз складу та структури податкових платежів................................... 47
2.3 Оцінка впливу податків на фінансово-господарську діяльність ПП
«МЕРКУРІЙ» ....................................................................................................... 50
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ
ПІДПРИЄМСТВА ПП «МЕРКУРІЙ».................................................................. 59
3.1 Проблеми реформування податкової системи України в умовах кризи........ 59
3.2 Іноземний досвід податкового регулювання розвитку малого
бізнесу ................................................................................................................... 70
3.3 Напрямки удосконалення управління податковими платежами
суб‘єкта малого підприємництва при зміні системи оподаткування ............. 74
ВИСНОВКИ............................................................................................................. 89
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ........................................................ 98
Прикрепленные файлы: 1 файл
Державний вищий навчальний заклад
«Українська академія банківської справи Національного банку України»
Кафедра фінансів
ДО ЗАХИСТУ
Завідувач кафедри
д.е.н., професор
_______________І. О. Школьник
«___»_____________ 2010 р.
ДИПЛОМНА РОБОТА
на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст
за спеціальністю 7.050104 «Фінанси»
ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО БІЗНЕСУ
Виконав студент 5 курсу, група Ф-51
_______________ Антюхова О.О.
«___» ____________2010 р.
Керівник дипломної роботи
________________ Крайніков І. М.
«___»____________2010 р.
Суми - 2010
Державний вищий навчальний заклад
«Українська академія банківської справи Національного банку України»
Кафедра фінансів
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
д.е.н., професор
_____________І. О. Школьник
«___»_____________ 2010 р.
ЗАВДАННЯ НА ДИПЛОМНУ РОБОТУ
на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста
за спеціальністю 7.050104 «Фінанси»
студенту ____ курсу, групи __________________________________________
1. Тема роботи: ____________________________________________________
затверджена наказом по академії від «__»_________2010 р. №___
2. Термін здачі студентом закінченої роботи «___» _________ 2010 р.
3. Дипломна робота виконується на матеріалах __________________________
__________________________________________________________________
4. Предмет дослідження _____________________________________________
__________________________________________________________________
5. Мета дипломної роботи ___________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
6. Орієнтовний план дипломної роботи, терміни подання розділів науковому
керівникові та зміст завдань для виконання поставленої мети
Розділ І ___________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________
(назва – термін подання)
У розділі І
_________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________
(зміст конкретних завдань до розділу, які має виконати студент)
Розділ ІІ
__________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________
(назва – термін подання)
У розділі ІІ
__________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________
(зміст конкретних завдань до розділу, які має виконати студент)
Розділ ІІІ
____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________
(назва – термін подання)
У розділі ІІІ
________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________
(зміст конкретних завдань до розділу, які має виконати студент)
7. Консультації по роботі:
Розділ
Консультант
Підпис, дата
Завдання
видав
Завдання
прийняв
8. Дата видачі завдання «___» _________ 2010 р.
Керівник ______________
________________
(підпис)
(прізвище, ініціали)
Завдання до виконання одержав ______________ _________________
(підпис)
(прізвище, ініціали)
РЕФЕРАТ
Дипломна робота містить 95 сторінки, 9 таблиць, 2 рисунки, список
використаної літератури із 75 найменувань, 12 додатків.
Актуальність теми «Особливості оподаткування суб’єктів малого
бізнесу» є незаперечною, оскільки малий бізнес є найбільш чисельним і
поширеним сектором економіки, а мінливість податкового законодавства, яке
регулює його діяльність постійно зазнає змін і суб’єкти малого бізнесу
потребують постійного контролю за цими змінами і зберігати відповідність
своєї діяльності законодавчо встановленим нормам. Саме тому на сектор
малого бізнесу необхідно орієнтувати адекватну до його потреб і
можливостей політику податкового регулювання, яка має формуватися з
огляду на особливу економічну природу цього сектора.
Предметом дослідження є процес нарахування та сплати податків
підприємствами малого бізнесу.
Об’єктом дослідження є приватне підприємство «Меркурій», основною
діяльністю, якого є торгівля та здавання в оренду власного нерухомого
майна, автомобілів, устаткування.
Метою дипломної роботи є вивчення особливостей оподаткування
підприємств малого бізнесу на прикладі юридичної особи – суб’єкта
підприємницької діяльності.
При написанні дипломної роботи були використані наступні методи
дослідження: аналітичний, табличний, метод аналізу, узагальнення,
систематизації, класифікації.
За результатами дослідження сформовані висновки:
–
на даний момент приватне підприємство ПП «Меркурій» можна
віднести до підприємств, які виходять із незадовільного фінансового стану, у
якому опинилися у зв’язку з кризовою ситуацією в країні. На початок 2008
5
року підприємство мало зниження всіх показників і невідповідність їх
нормативам.
–
аналіз показників після зміни системи оподаткування показав
значне покращення фінансового стану, зокрема збільшенням рентабельності
діяльності та покращенням прибутковості;
–
досліджено
та доведено
ефективність
зміни
системи
оподаткування з точки зору зменшення податкового тягаря, а також
скорочення матеріальних витрат;
–
для
подальшого
покращення
фінансово-господарських
показників ПП «Меркурій» слід розглянути можливість збільшення видів
діяльності, оптимізації структури власного капіталу, збільшення
оборотності коштів.
Одержані результати мають практичну цінність і можуть бути
підприємствами малого бізнесу для реалізації більш ефективної податкової
політики, для підвищення рівня прибутковості підприємств, рентабельності
діяльності підприємства.
Ключові слова: малий бізнес, суб’єкти малого підприємництва,
податкові платежі, спрощена система оподаткування, єдиний податок ,
податковий тягар, оптимізація податкової політики.
ЗМІСТ
ВСТУП .........................................................................................................................7
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОПОДАТКУВАННЯ СУБЄ‘КТІВ
МАЛОГО БІЗНЕСУ................................................................................................10
1.1 Поняття малого бізнесу та його роль в економіці України....................10
1.2 Характеристика загальної системи оподаткування суб‘єктів малого
бізнесу.....................................................................................................................17
1.3 Сутність спрощеної системи оподаткування юридичних осіб
суб‘єктів господарської діяльності....................................................................24
РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ФІНАНСОВО-
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ........................................................................38
2.1 Загальна характеристика фінансово-економічної діяльності
ПП
«МЕРКУРІЙ» .......................................................................................................38
2.2 Аналіз складу та структури податкових платежів...................................47
2.3 Оцінка впливу податків на фінансово-господарську діяльність ПП
«МЕРКУРІЙ» .......................................................................................................50
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ
ПІДПРИЄМСТВА ПП «МЕРКУРІЙ»..................................................................59
3.1 Проблемиреформуванняподаткової системиУкраїни вумовахкризи........59
3.2 Іноземний досвід податкового регулювання розвитку малого
бізнесу...................................................................................................................70
3.3 Напрямки удосконалення управління податковими платежами
суб‘єкта малого підприємництва при зміні системи оподаткування.............74
ВИСНОВКИ.............................................................................................................89
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ........................................................98
ДОДАТКИ..............................................................................................................107
ВСТУП
У сучасних умовах ефективність функціонування підприємств малого
бізнесу значною мірою залежить від податкової політики держави. Між тим
темпи розвитку малих підприємств свідчать про те, що впроваджувана
державою податкова політика недостатньо забезпечує їх підтримку,
стимулювання та розвиток ділової активності. Тому на сучасному етапі
розвитку економіки управління податками на макрорівні є дієвим важелем
впливу на фінансові результати діяльності підприємств малого бізнесу в
рамках чинного законодавства та підвищення їх економічного потенціалу.
Однак на даний час не знайшли достатнього висвітлення витання
теоретичних і методичних засад управління податковими платежами малих
підприємств, зокрема щодо визначення понятійного апарату та методики
управління податковими платежами. Необхідність подальшого дослідження
цих проблем з метою забезпечення ефективності діяльності підприємств
малого бізнесу обумовила актуальність досліджень.
Під час кризи зростає актуальність забезпечення мобільності
господарських систем, їх здатності пристосовуватися до мінливих ринкових
умов. І найбільшу здатність щодо цього, безперечно, демонструють суб’єкти
малого бізнесу, чим викликають певний інтерес з боку держави та
заохочують її до відповідної підтримки, враховуючи можливості часткового
розв’язання проблем безробіття, нарощування виробництва товарів
народного споживання.
Мета дипломної роботи вивчення особливостей оподаткування
підприємств малого бізнесу на прикладі юридичної особи – суб’єкта
підприємницької діяльності.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні
завдання:
охарактеризувати сутність організації малого бізнесу, визначити
8
поняття малого підприємництва;
дослідити процес ведення діяльності підприємствами малого
бізнесу на прикладі ПП «Меркурій»;
класифікувати податки, збори та інші обов’язкові платежі, які
повинно сплачувати приватне підприємство у процесі ведення своєї
діяльності, класифікувати активи підприємства відповідно до рівня їх
ліквідності та пасиви відповідно до строку їх погашення та визначити рівень
ліквідності балансу підприємства,
вивчити механізми, інструменти та методи ведення фінансового,
податкового та господарського обліку об’єкта дослідження;
розглянути теоретичні аспекти особливостей оподаткування
малого бізнесу, зокрема юридичних осіб – суб’єктів підприємницької
діяльності;
проаналізувати агрегований баланс об’єкта дослідження, склад та
структуру податкових платежів сплачених підприємством, показники
рентабельності, показники ліквідності і платоспроможності підприємства,
показники ділової активності підприємства;
визначити вплив структури і складу оборотних активів на
фінансовий стан підприємства, розрахувати показники стану та ефективності
використання оборотних коштів та проаналізувати зміни, що сталися за
звітний період;
оцінити вплив податкового тягаря, здійснити оцінку доцільності
зміни системи оподаткування;
запропонувати можливі варіанти покращення фінансового стану
для об’єкта дослідження, шляхи оптимізації діяльності та покращення
ефективності використання ресурсів та можливостей.
Об’єктом дослідження є приватне підприємство «Меркурій», основною
діяльністю, якого є торгівля та здавання в оренду власного нерухомого
майна, автомобілів, устаткування.
Предметом дипломної роботи є процес нарахування та сплати податків
9
підприємствами малого бізнесу.
Проблемам оподаткування присвячені праці вітчизняних та зарубіжних
науковців Ю. Б. Іванова, М. П. Кучерявенко, О. Г. Рябчук, Є. Є. Замировича
та інших. Зокрема, проблемам реформуванню податкової системи приділяли
увагу В. В. Виговська, І. В. Барановська та інші. Питання загальної системи
оподаткування визначені у працях О. Габрука, В. Виговської та інших.
Формулювання принципів оподаткування досліджено у працях М. Я.
Азарова, О. М. Ковалюка, І. Луніна, А. М. Соколовської, С. Л Лондаря.
Значної уваги податковому плануванню, зокрема на малому бізнесі
приділяли Ю. Б. Іванов, Т. А. Говорушко та багато інших.
Вагомий внесок у дослідження впливу чинної податкової системи на
діяльність вітчизняних підприємств зробили українські вчені A. M.
Поддєрьогін, B. C. Загорський, С. В. Каламбет, С. В. Онишко, які піднімали
проблеми удосконалення формування податкової системи, удосконалення
податкового механізму, виконання податкових зобов'язань тощо.
При написанні дипломної роботи були використані наступні методи
дослідження: аналітичний, табличний, метод аналізу, узагальнення,
систематизації, класифікації.
Теоретичною й методичною основою дослідження є фундаментальні
положення сучасної економічної теорії, розробки вітчизняних та зарубіжних
учених щодо розвитку та оподаткування малих підприємств.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти
України з питань оподаткування та офіційні матеріали Державного комітету
статистики України, праці вітчизняних і зарубіжних учених, матеріали
науково-практичних конференцій, інформація, отримана з мережі Інтернет,
квартальна й річна фінансова, податкова та статистична звітність приватного
підприємства «Меркурій» за 2007-2009 рр.
10
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОПОДАТКУВАННЯ СУБ‘ЄКТІВ МАЛОГО
БІЗНЕСУ
1.1 Поняття малого бізнесу та його роль в економіці України
Малий бізнес є найбільш чисельним і поширеним сектором економіки.
Малий бізнес – це провідний сектор ринкової економіки, є основою
дрібнотоварного виробництва; визначає темпи економічного розвитку,
структуру та якісну характеристику валового внутрішнього продукту,
ступінь демократизації суспільства; здійснює структурну перебудову
економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору; забезпечує
насичення ринку товарами та послугами, реалізацію інновацій, додаткові
робочі місця; характеризується високою мобільністю, раціональними
формами управління; формує соціальний прошарок підприємців-власників –
основу середнього класу; сприяє послабленню монополізму, розвитку
конкуренції [17].
Т. А. Говорушко та О. І. Тимченко з урахуванням існуючих у науковій
літературі поглядів щодо суті малого підприємництва запропонували
наступне трактування: мале підприємництво – це особлива система
економічних відносин, за яких головною рушійною силою, суб'єктом
господарювання є підприємець, котрий поєднує особові та матеріальні
фактори відтворення на інноваційній основі, особистій ініціативі та
економічній відповідальності й зацікавленості, ризику з метою одержання
підприємницького доходу [7].
Роль і місце малих підприємств у національній економіці найкраще
пояснюються з позицій їх вагомого внеску у формування конкурентного
середовища, надання ринковій економіці гнучкості, оперативності в
реагуванні на зміни кон’юнктури ринку, особливо в умовах швидкої
індивідуалізації
та диференціації
споживчого
попиту, зростання
11
номенклатури товарів та послуг.
Невеликий обсяг виробництва й обмежені ресурси змушують малі
підприємства швидко пристосовуватись до нових умов. Великі компанії є
менш повороткими в плані пристосування власної стратегії до нових
тенденцій в економіці. Крім того, малі підприємства забезпечують
прискорення реалізації новітніх технічних та комерційних ідей, наукомісткої
продукції. Понад 60 % новизни XX століття створено незалежними
винахідниками й невеликими компаніями. Основою таких досягнень є більш
вільні організаційні умови на малих підприємствах, більше індивідуального
підходу в розробках. Безперечною перевагою малих підприємств є вирішення
проблеми зайнятості за допомогою створення вільних робочих місць і
поглинання надлишкової робочої сили під час циклічних спадів і циклічних
зрушень економіки та пом'якшення соціальної напруги, демократизація
ринкових відносин, створення передумови формування середнього класу,
існування якого послаблює притаманну ринковій економіці тенденцію до
соціальної диференціації та розширює соціальну базу реформ [17].
За останні роки в Україні на найвищих рівнях дійшли розуміння
особливої соціально-економічної ролі малого бізнесу, який в кризових
умовах створює нові робочі місця без будь-якого фінансування з боку
держави, розширювати самозайнятість населення, залучати до легальної
економічної сфери тих коштів, що зараз перебувають поза банківською
сферою. До того ж, малий бізнес має вирішальне значення й для формування
конкурентного середовища та створення середнього класу [66].
У світі загальновизнаним є той факт, що бути легальним у малому
бізнесі значно дорожче, ніж у великому. Ця соціально-економічна ціна
легальності ще більше зростає в міру того, наскільки ускладнюється
законодавча база, що регулює діяльність малого бізнесу. Теперішня вартість
легального існування суб'єкта малого бізнесу в Україні залишається ще надто
дорогою, щоб взяти на себе повноцінне виконання цілої низки соціально-
економічних функцій [66].
12
Саме тому на сектор малого бізнесу необхідно орієнтувати адекватну
до його потреб і можливостей політику податкового регулювання, яка має
формуватися з огляду на особливу економічну природу цього сектора.
Неможливо досягти успіху, якщо регуляторні заходи не є адекватними стану
та внутрішнім особливостям самого об'єкта регулювання. Лише в разі
адекватності й максимальному стимулюючому характеру податкове
регулювання стане органічною й невід'ємною складовою загальної державної
політики розвитку малого бізнесу, критеріями ефективності якої є зростання
загальної кількості працівників малих підприємств та зайнятих у сфері
малого підприємництва [66].
Отже, для ефективного розвитку малого підприємництва в Україні
необхідно створити механізм ефективної взаємодії між державою та
підприємницьким сектором. Його відсутність засвідчується тим, що малі
підприємства ще не відіграють вагомої ролі в економіці України. Це
проявляється й у тому, що вони не стали одним із важливих засобів усунення
диспропорцій на окремих товарних ринках, створення нових робочих місць і
скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку
конкуренції, швидкого насичення ринку товарами й послугами. Саме малі
підприємства – тенденційно-інноваційні, гнучкі й витратноефективні – за
підтримки держави й за стимулюючих умов, особливо на регіональному
рівні, спроможні розв'язати названі проблеми. Це сприятиме раціональному
використанню їхнього ресурсного потенціалу, посиленню мотивації трудової
діяльності, поступовому піднесенню рівня добробуту, впливатиме на
досягнення рівноправного партнерства у світовому економічному
співробітництві [3].
Тому розвиток малих підприємств сприяє створенню нового
економічного середовища та структурній перебудові економіки. Однак
сповільнення розвитку цього сектора економіки в Україні пов‘язане з
відсутністю механізмів ефективного державного регулювання, одним із яких
є податкова політика, що визначає рівень податкових платежів суб‘єктів
13
господарювання, яка повинна ґрунтуватися на чітких концептуальних
засадах, і насамперед – науково обґрунтованому понятійному апараті, а
також з урахуванням іноземного досвіду податкового регулювання розвитку
сектора малого бізнесу [22].
Підприємницька діяльність в Україні, як і в багатьох інших державах,
пов‘язана з певними обмеженнями. По-перше, існує державна монополія на
окремі види діяльності. Зокрема, ніякі підприємства, крім державних, не
мають права виготовляти й реалізовувати наркотичні засоби, вибухові
речовини, військову зброю, охороняти об‘єкти державної власності.
По-друге, багато видів діяльності пов‘язані з необхідністю їх
ліцензування. Порядок ліцензування регламентується Законом України від
«Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [45]. Згідно з цим
документом 60 видів господарської діяльності підлягають ліцензуванню. У
деяких випадках для одержання ліцензії необхідна підготовка багатьох
документів, що ускладнює процедуру відкриття власної справи [17].
Проте з прийняття Закону України «Про державну підтримку суб‘єктів
малого підприємництва» були ліквідовані деякі прогалини, пов‘язані з
необхідністю ефективного втручання держави у розвиток сфери малого
бізнесу» [39].
На даний момент цей закон (єдиний в Україні, дія якого стосується
сфери малого підприємництва) визначає правові засади державної підтримки
суб'єктів малого підприємництва незалежно від форми власності з метою
якнайшвидшого виходу з економічної кризи та створення умов для
розширення впровадження ринкових реформ в Україні.
Відносини щодо державної підтримки малого підприємництва
регулюються Законом України «Про державну підтримку суб‘єктів малого
підприємництва», Законом України «Про підприємництво» (в частині
обмеження підприємницької діяльності) та іншими нормативно-правовими
актами.
Метою державної підтримки малого підприємництва є:
14
створення умов для позитивних структурних змін в економіці
України;
сприяння формуванню й розвитку малого підприємництва,
становлення малого підприємництва як провідної сили в подоланні
негативних процесів в економіці та забезпечення сталого позитивного
розвитку суспільства;
підтримка вітчизняних виробників;
формування умов для забезпечення зайнятості населення України,
запобігання безробіттю, створення нових робочих місць [17].
Роль і місце малого бізнесу в національній економіці найкраще
проявляється в притаманних йому функціях. Розглядаючи функції малого
бізнесу у стабільній ринковій економіці, слід наголосити на наступному:
По-перше, неоцінений внесок малого бізнесу у формування
конкурентного середовища. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки
конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими
елементами, коли їх самостійна діяльність ефективно обмежує можливості
кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку, а
також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Тоді
діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру, вона
пов‘язана з економічною відповідальністю та ризиком підприємця, що
перетворює його в своєрідний соціальний двигун економічного розвитку.
Малий бізнес допомагає утвердженню конкурентних відносин, бо він є
антимонопольним по самій своїй природі, що проявляється в різноманітних
аспектах його функціонування. З одного боку, малий бізнес, внаслідок
багато чисельності елементів, що його складають, та їх високого динамізму в
значно меншій мірі піддається монополізації, ніж великі підприємства. З
іншого боку, за умов вузької спеціалізації й використання новітньої техніки
він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції великих
корпорацій. Саме ця риса малого бізнесу відіграла суттєву роль в
послабленні, а іноді й в подоланні розвинутими країнами притаманній
15
великому капіталу тенденції до монополізації та затримці технічного
прогресу.
По-друге, малий бізнес, оперативно реагуючи на зміни кон‘юнктури
ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця його риса здобула
в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації
та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного
прогресу (НТП), зростання номенклатури промислових товарів та послуг.
По-третє, величезним є внесок малого бізнесу в здійснення прориву по
ряду важливих напрямків НТП, передусім в галузі електроніки, кібернетики,
інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і
комерційних ідей, випуску наукоємної продукції, малий бізнес тим самим
виступає провідником НТП. Наприклад, більшість дрібних фірм, що
з‘явилися наприкінці 80-х років у Великобританії, є найбільш технічно
оснащеними. А у США на сектор малого бізнесу припадає близько 50 %
науково-технічних розробок.
По-четверте, малий бізнес робить вагомий внесок у вирішення
проблеми зайнятості. Ця функція проявляється у здатності малого бізнесу
створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час
циклічних спадів та структурних зрушень економіки. В розвинутих країнах
на малий бізнес припадає в середньому 50 % всіх зайнятих та до 70-80 %
нових робочих місць. Якщо у період криз 70-80-х років в розвинутих країнах
йшов процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, то дрібні
фірми їх не тільки зберігали, але й навіть створювали нові.
По-п‘яте, важлива функція малого бізнесу полягає в пом‘якшенні
соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме він є
фундаментальною основою формування середнього класу. Отже, він виконує
функцію послаблення притаманній ринковій економіці тенденції до
соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що
здійснюються на даному етапі. Без орієнтації на таку соціальну базу
ринкового середовища, яким є середній клас, запроваджені реформи
16
приречені на провал.
Отже, роль та функції малого бізнесу з точки зору загальноекономічних
позицій полягають не тільки у тому, що він є одним з найважливіших
дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке опирається на
ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є сприяння
соціально-політичній стабільності суспільства, тобто він відкриває простір
вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та
забезпечення власного добробуту.
За умов дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме
суб‘єкти малого бізнесу, які не вимагають великих стартових інвестицій,
мають швидке обертання ресурсів, спроможні при певній підтримці найбільш
швидко і економічно доцільно вирішувати проблеми демонополізації,
стимулювати розвиток економічної конкуренції.
Таким чином, малий бізнес є невід‘ємною рисою будь-якої ринкової
господарської системи, без чого така економіка і суспільство в цілому не
можуть не тільки розвиватися, але навіть й існувати. Великий капітал,
безумовно, визначає рівень науково-технічного і виробничого потенціалу,
але основою розвитку країн з ринковою системою господарювання є мале
підприємництво як найбільш масова, динамічна та гнучка форма ділового
життя. Саме в секторі малого підприємництва створюється і функціонує
чимала маса національних ресурсів, яка є живильним середовищем для
середнього та великого підприємництва.
Одна з причин успішного розвитку малого підприємництва в країнах з
розвиненою економікою полягає у тому, що велике виробництво не
протиставляється малому. Тут дотримуються принципу кооперування
великих та малих суб‘єктів господарювання, причому великі підприємства не
пригнічують малий бізнес, а взаємодоповнюють один одного [72].
17
1.2 Характеристика загальної системи оподаткування суб‘єктів малого
бізнесу
У світі загальновизнано той факт, що бути легальним у малому бізнесі
значно дорожче, аніж у великому. Ця різниця ще більше зростає в міру того,
як ускладнюється законодавча база, що регулює діяльність малого бізнесу.
Оскільки ж вітчизняне законодавство для малого підприємця все ще
залишається вкрай заплутаним, взаємосуперечливим, перенасиченим змінами
й доповненнями, в яких важко орієнтуватися навіть юристу-практику, ціна
легального існування суб'єкта малого бізнесу залишається ще надто дорогою.
Саме тому на цей особливий економічний сектор, яким є малий бізнес,
необхідно орієнтувати адекватну до його потреб, і можливостей податкову
політику, що має підкреслити й реалізувати його соціальну значимість. Лише
в такому разі податкова політика стане органічною й невід'ємною складовою
загальної державної політики розвитку малого бізнесу, критеріями
ефективності якої є зростання загальної чисельності працівників малих
підприємств та зайнятих у сфері малого підприємництва.
Отож, з огляду на такі загальнополітичні критерії, можна
сформулювати головні особливості податкової політики саме у сфері малого
підприємництва. У першу чергу усі вони мають єдину сутнісну
характеристику, яку можна означити поняттями простота, зрозумілість і
вигідність.
Насамперед це простота й прозорість правил оподаткування, простота
визначення податкової бази, мінімізація процедур обліку, їх доступність для
професійно непідготовленої людини, а також спрощеність процедури
контролю.
Загальна система оподаткування складається з сукупності податків і
зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових
фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.
18
Відповідно до законодавства в Україні справляються загальнодержавні та
місцеві податки і збори (обов‗язкові платежі). Вичерпний перелік яких
визначено Законом України «Про систему оподаткування». Порядок
обчислення та граничні розміри місцевих податків і зборів (обов‗язкових
платежів) встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від «Про
місцеві податки збори» [50], [40].
Загальна система оподаткування в Україні визначається Законом
України "Про систему оподаткування", в якому дано перелік податків, зборів,
внесків, обов‘язкових платежів (далі податки). Розмір, порядок обчислення та
сплати податків встановлюється окремими нормативно-правовими актам
[19].
Крім вище перерахованих податків, в залежності від виду діяльності,
сплачуються ще наступні податки:
акцизний збір;
митні збори;
державне мито;
рентні платежі;
податок з власників транспортних засобів;
місцеві податки.
Якщо фізична особа обирає загальну систему оподаткування, основну
суму платежів податків до бюджету становитимуть податок з доходів
фізичних осіб, податок на додану вартість, збір на обов‗язкове державне
пенсійне страхування.
Податок на доходи фізичних осіб стягується відповідно до Закону
України від ―Про податок з доходів фізичних осіб‖. Відповідно до цього
закону ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15 %.
Порядок обчислення податку на доходи фізичних осіб визначено
наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження
Інструкції про податковий кредит».
19
Таблиця 1.1 – Податки та збори, які сплачує підприємство, що
знаходиться на загальній системі оподаткування
№
п/п
Назва податку
Ставка, розмір
Об`єкт оподаткування
1.
Податок на додану
вартість
20 %
Операції по продажу товарів
(робіт, послуг), ввозу вивозу
товарів в Україну
2.
Податок на прибуток
підприємств
25 %
Прибуток, визначений шляхом
зменшення суми скоригованого
валового доходу на суму валових
витрат і суму амортизаційних
відрахувань
3.
Податок на доходи
фізичних осіб
15 %
Сукупний оподаткований дохід за
рік
4.
Податок на отримані
дивіденди
25 % для резидентів 15
% для нерезидентів
Загальна
сума
отриманих
дивідендів
5.
Плата за землю
1,5-21 коп/м
2
з
підвищуючим
коефіцієнтом 1,2-3 (в
залежності від статусу
населеного пункту) або
1 % вартості проведення
оцінки землі
Використовувана площа землі
6.
Збір на спеціальне
використання
природних ресурсів
поверхневої 3грн./м
3
підземної 3,5 грн./м
3
Обсяг використаної води, тощо
7.
Внесок на випадок
тимчасової
непрацездатності
1,4 % – з роботодавця
0,5 % або 1 % – з
робітника
Фонд оплати праці, що підлягає
оподаткуванню
прибутковим
податком
8.
Комунальний
податок
10 %
Річний
фонд оплати
праці,
розрахований виходячи із розміру
неоподаткованого
мінімуму
доходів громадян та кількості
працівників
9.
Відрахування
до
Пенсійного фонду
33,2 % – з роботодавця
та 2 % - з робітника
Фонд оплати праці
10.
Внесок на випадок
безробіття
1,6 % – з роботодавця
0,6 % – з робітника
Фонд оплати праці, що підлягає
оподаткуванню
прибутковим
податком
11.
Страхування
від
нещасного випадку
на виробництві
0,56 % – 13,5
%
в залежності від класу
професійного
ризику
виробництва
Фонд оплати праці
12.
Збір
за
видачу
дозволу
на
розміщення об`єктів
торгівлі та сфери
послуг
30-320 грн. за 1 міс в
будь-якій сфері торгівлі
за
готівковий
розрахунок
Торговельна діяльність, надання
побутових послуг, ігровий бізнес
20
Податок на додану вартість стягується відповідно до Закону України
від «Про податок на додану вартість». Цей Закон визначає платників податку
на додану вартість, об‗єкти, базу та ставки оподаткування, перелік
неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості
оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової
накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Особливості ПДВ полягають в тому, що на відміну від податку на доходи
фізичних осіб, він є непрямим податком – ПДВ включається до складу ціни
товару або послуги. Відповідно закону ставка ПДВ становить 20 %.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне
пенсійне страхування» фізичні особи – суб`єкти підприємницької діяльності
підлягають обов`язковому державному пенсійному страхуванню та повинні
сплачувати відповідні страхові внески до Пенсійного фонду. Законом
України від «Про збір на обов‘язкове державне пенсійне страхування»
встановлено ставку пенсійного збору для суб`єктів підприємницької
діяльності – фізичних осіб, що становить 33,2 %.
З моменту взяття на облік платник вважається на загальній системі
оподаткування, де застосовується стабільна ставка податку – 15 % (до 2007
року – 13 %). Переваги загальної системи оподаткування:
може застосовуватись усіма підприємцями без обмежень;
сума сплаченого податку прямо залежить від результатів фінансово-
господарської діяльності .
Якщо за звітний період підприємець не отримав прибутку або припиняє
діяльність, то сума сплачених авансом обов‘язкових платежів підлягає
перерахунку. Сума зайво сплачених платежів може зараховуватись в рахунок
майбутніх платежів (за заявою) або поверненню не пізніше одного місяця
після проведення остаточного розрахунку.
Об‘єктом оподаткування є сукупний чистий дохід підприємця,
розрахований як різниця між валовим доходом (виручкою від продажу
товарів, надання послуг, виконання робіт у грошовій або натуральній формі)
21
і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов‘язаними з
отриманням такого доходу. Таким чином підприємець повинен мати
документи, які підтверджують фактично понесені ним витрати.
Валовим доходом приватного підприємця вважається як виручка,
отримана ним від здійснення підприємницької діяльності, так і
позареалізаційні доходи, а саме :
виручка, отримана за продані товари (послуги) у безготівковій формі
на розрахунковий рахунок в установі банку або у готівковій формі , отримана
у місці здійснення розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових
операцій (касових апаратів, книг обліку );
виручка, отримана за продані товари (послуги) у натуральній (не
грошовій) формі;
попередня оплата, отримана у звітному періоді;
пасивні доходи (відсотки за депозитами, штрафи, пені від інших
суб‘єктів господарювання).
Валові витрати можуть враховуватися двома способами :
–
на підставі первинних документів, що підтверджують фактично
понесені витрати звітного періоду
–
за нормами у відсотках до валового доходу у разі відсутності
документів. Наведемо перелік основних витрат :
–
на придбання продукції, надання послуг, виконання робіт
–
технологічні витрати виробництва, збут продукції
–
на оплату праці найманих працівників
–
внески на загальнообов‘язкове державне пенсійне та соціальне
страхування
–
на відрядження працівників
–
на оренду основних фондів та інших засобів праці
–
податки і збори, які сплачує підприємець.
Приватний підприємець не зобов‘язаний вести бухгалтерський облік,
але з метою визначення результатів підприємницької діяльності ведеться
22
книга обліку доходів і витрат, в якій підприємець відображає господарські
операції в хронологічній послідовності на підставі підтвердних документів.
Облік доходів і витрат необхідно вести окремо по кожному виду діяльності
(якщо їх декілька). Книга має бути пронумерована, прошнурована, завірена
підписом начальника або заступника податкової інспекції та скріплена
печаткою. Ведення книги комп‘ютерними засобами не допускається.
За підсумками звітного кварталу підприємець зобов‘язаний подати до
податкової інспекції інформацію про отримані доходи та понесені витрати,
сплачений або утриманий податок з доходів фізичних осіб, свій майновий
стан. Це відображається в декларації про доходи, яка складається
наростаючим підсумком з початку року.
Декларація подається до податкового органу протягом 40 календарних
днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.
Обчислення суми податку з доходів проводиться на підставі поданої річної
декларації. Сплата підприємцем податку протягом року здійснюється у
вигляді авансових поквартальних платежів. Розмір авансового внеску
становить 25 % суми податку, розрахованого за підсумками попереднього
року. Авансові платежі сплачуються в такі терміни – до 15 березня, до 15
травня, до 15 серпня, до 15 листопада. Авансові внески можуть бути
зменшені на суму сплачених патентів.
Додатково нараховані за остаточним розрахунком суми податку
підлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення
податкового органу. Надміру сплачені суми податку підлягають поверненню
не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку або за
заявою зараховуються в рахунок наступних платежів.
У декларації доходи, витрати підприємця – платника ПДВ
відображаються без сум ПДВ.
Якщо підприємець у звітному кварталі поєднував роботу за загальною
системою оподаткування з альтернативними методами (за єдиним чи
фіксованим податком), то в декларації про доходи слід відобразити дані
23
окремо за кожною системою оподаткування.
Якщо підприємець не здійснював діяльності , декларація про доходи за
відповідний період все одно має подаватися.
За неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про
доходи чи включення перекручених даних , неналежне ведення обліку
доходів і витрат, тягне за собою попередження або накладення штрафу в
розмірі від 3 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85-136
грн.) [73].
Порядок оподаткування податком з доходів громадян, що здійснюють
підприємницьку діяльність, згідно Декрету «Про прибутковий податок з
громадян» оподатковуваним доходом фізичних осіб – суб‘єктів
підприємницької діяльності, одержаним від здійснення підприємницької
діяльності без створення юридичної особи, вважається сукупний чистий
дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та
натуральній
формі) і
документально
підтвердженими витратами,
безпосередньо пов‘язаними з одержаним у відповідному звітному періоді
доходом [49].
При визначенні складу витрат для фізичних осіб слід мати на увазі, що
до складу витрат відносяться документально підтверджені витрати,
безпосередньо пов‘язані з одержанням доходів, які включаються до складу
валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Валові витрати формуються за переліком відповідно до законодавства
та застосовуються у частині підтвердження документами сум витрат, що
відповідають фактичній сумі отриманого у звітному календарному році чи
іншому податковому періоді доходу.
Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони
враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків
за нормами у відсотках до валового доходу, визначеними Державною
Податковою Адміністрацією України.
24
Оподаткування доходів фізичних осіб здійснюється на підставі
податкових декларацій за звітний податковий період, які надаються
наростаючим підсумком з початку року, у строки, визначені законом
(протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем
звітного (податкового) кварталу).
Після взяття на облік в податковій фізична особа підприємець
автоматично обліковується на загальній системі оподаткування. Тому,
підприємцю немає необхідності подавати будь-які документи для переходу
на загальну систему оподаткування, обліку та звітності в процесі своєї
реєстрації.
Фізична особа – підприємець стає платником податків загальної
системи оподаткування в день реєстрації в органах податкової служби [20].
1.3 Сутність спрощеної системи оподаткування юридичних осіб
суб‘єктів господарської діяльності
Спрощена система оподаткування юридичних осіб суб’єктів
підприємницької діяльності регулюється низкою законів, та інших
нормативно-правових актів, які постійно змінюються та доповнюються.
Сьогодні в Україні існують такі види спрощеного оподаткування для
суб'єктів малого підприємництва, як єдиний податок, фіксований податок
(патент) та фіксований сільськогосподарський податок. Звісно, кожен з них
має свої особливості, спрямовані на певну категорію суб'єктів
оподаткування. Однак у всіх системах було реалізовано ідею заміни багато
чисельних податків, зборів та обов'язкових платежів до державного і
місцевих бюджетів, а також бюджетних фондів одним єдиним податком.
Перейти на спрощену систему оподаткування (за єдиним податком),
обліку та звітності можуть:
25
а) юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої
організаційно-правової форми та форми власності, у яких :
обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за
календарний рік не перевищує 1 млн. грн.;
середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб за
календарний рік.
б) фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи, якщо: у трудових відносинах з ними,
включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб;
обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не
перевищує 500 тис. грн.
Суб'єкт підприємницької діяльності – юридична особа, який перейшов
на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає
одну з таких ставок єдиного податку:
6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
без урахування акцизного збору в разі сплати податку на додану вартість
згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»;
10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг),
за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до
складу єдиного податку.
Суб'єкти підприємницької діяльності – юридичні особи сплачують
єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий
рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після
надходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах:
до Державного бюджету України – 20 %;
до місцевого бюджету – 23 %;
до Пенсійного фонду України – 42 %;
обов'язкове соціальне страхування – 15 % (у тому числі до
Державного фонду сприяння зайнятості населення – 4 %) для відшкодування
26
витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою
втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та
похованням.
Платники єдиного податку не мають права використовувати інший
спосіб розрахунків за відвантаження продукції, крім готівкових та
безготівкових розрахунків коштами (бартер).
Платники єдиного податку – юридичні особи ведуть податковий облік
за тими податками, платниками яких вони є згідно чинного законодавства.
Суб'єкти малого підприємництва – фізичні особи мають право самостійно
обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання
свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів
малого підприємництва – фізичних осіб установлюється місцевими радами за
місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може
становити менше 20 грн. та більше 200 грн. на місяць. У разі якщо фізична
особа – суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів
підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного
податку, нею додається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що
не перевищує встановленої максимальної ставки. Якщо ж платник єдиного
податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої
праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка
єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу. Суб'єкт
підприємницької діяльності – фізична особа, яка сплачує єдиний податок,
звільняється вад обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до
державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати
працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи
членів його сім'ї. Суб'єкт підприємницької діяльності – фізична особа
сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на
окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів
малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою
27
оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір
суб'єкта малого підприємництва. Форма та порядок видачі свідоцтва про
право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою
адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу
на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого
підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової
служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва –
юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним
обрано. Заява подасться не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного
звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених
податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.
Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік. Орган
державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів
видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати
письмову мотивовану відмову. Відмову від застосування спрощеної системи
оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої
системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати
з початку наступного звітного податкового періоду (кварталу) у разі подання
відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за
15 днів до закінчення попереднього звітного податкового періоду (кварталу).
Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню
відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого
підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку
та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією
України.
За результатами господарської діяльності за звітний (податковий)
період (квартал) суб'єкти малого підприємництва – юридичні особи подають
до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за
звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку,
28
акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 %, –
розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні
доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку
про зарахування коштів. Суб'єкт малого підприємництва – юридична особа
зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу. У разі
порушення вимог, установлених Указом Президента України «Про спрощену
систему
оподаткування, обліку
та звітності
суб'єктів малого
підприємництва», платник єдиного податку повинен перейти на загальну
систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного
періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність
за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум
єдиного податку згідно із законодавством України. Суб'єкт малого
підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів
податків і зборів (обов'язкових платежів) [51]:
податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа
обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 %;
податку на прибуток підприємств;
податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб'єктів
малого підприємництва);
плати (податку) за землю;
збору на спеціальне використання природних ресурсів;
комунального податку;
податку на промисел;
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери
послуг;
внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності»;
29
збору на обов'язкове соціальне страхування.
Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти
малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за
місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи
оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощеної
системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому
проведено їх державну реєстрацію. Суб'єкти підприємницької діяльності –
фізичні особи – платники єдиного податку мають право не застосовувати
електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків зі
споживачами. Порядок ведення спрощеного обліку та звітності суб'єктами
малого підприємництва відповідно до цього Указу затверджується
Міністерством фінансів України. Дія Указу Президента України «Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва [51] не поширюється на:
суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія
Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності» [45] у частині придбання спеціального патенту;
довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-
кредитні та небанківські фінансові установи;
суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких
частки, що належать юридичним особам – учасникам та засновникам даних
суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 %;
фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, які
займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і
здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-
мастильними матеріалами;
спільну
діяльність, визначену
Закону
України
«Про
оподаткування прибутку підприємств» [44].
Спосіб оподаткування доходів, одержаних від підприємницької
діяльності за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту,
30
введений у дію Законом України «Про внесення змін та доповнень до
Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із
громадян».
У змінах до Інструкції про прибутковий податок із громадян визначено,
що фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення
юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування
доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку
(фіксований податок) шляхом придбання патенту за умови, якщо:
кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах із такою
особою – платником податку, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь
у підприємницькій діяльності, не перевищує 5-ти;
валовий дохід такої фізичної особи від самостійного здійснення
підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні
12 календарних місяців, які передують місяцю придбання патенту, не
перевищує 7 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
фізична особа здійснює підприємницьку діяльність з продажу
товарів та надання супутніх послуг на ринках та є платником ринкового
збору згідно із законодавством. Доходи такої фізичної особи, отримані від
здійснення інших видів підприємницької діяльності оподатковуються за
ставкою 13 %.
Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні
торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.
Фіксований податок сплачується громадянином – платником податку
до відповідного місцевого бюджету за місцем його реєстрації у податкових
органах.
Фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності за своїм бажанням
може придбати патент на здійснення підприємницької діяльності на всій
території України.
Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для
видачі податковими органами за місцем реєстрації у податкових органах
31
фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності патенту, в якому
зазначаються прізвище та ім'я цієї особи, її ідентифікаційний номер, строк дії
патенту, перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах із платником
податку, або членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій
діяльності, назва органу, що видав патент;
Форма патенту встановлюється центральним податковим органом
України. Для одержання патенту платник податку подає до податкового
органу заяву, складену у довільній формі, яка повинна містити інформацію
про місце здійснення підприємницької діяльності, перелік осіб, які
перебувають у трудових відносинах з платником податку, та їх
ідентифікаційні номери, або перелік членів його сім'ї, які беруть участь у
здійсненні підприємницької діяльності, та їх ідентифікаційні номери, а також
інформацію про доходи платника фіксованого податку від здійснення
підприємницької діяльності за останні 12 календарних місяців або
неотримання таких доходів.
Податковий орган зобов'язаний видати протягом 3-х робочих днів з дня
прийняття вказаної заяви від платника податку оформленої належним чином.
Попередня перевірка достовірності даних, зазначених у заяві про
доходи такої особи від здійснення підприємницької діяльності, або даних про
їх неотримання податковим органом не здійснюється. Відповідальність за
достовірність таких даних несе платник податку відповідно до законодавства
України.
Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою
радою залежно від територіального розташування об'єкта торгівлі і
не можуть бути менше ніж 20 грн. та більше ніж 100 грн. за календарний
місяць для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність
самостійно.
Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на
всій території України фіксований податок встановлюється у розмірі 100 грн.
У разі якщо платник податку здійснює підприємницьку діяльність із
32
використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності
членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50 % на кожну
особу. У такому випадку платник фіксованого податку має право самостійно
доплатити 50 % від суми встановленого фіксованого податку з розрахунку
на кожну додаткову особу та повідомити про це податковий орган, який
зобов'язаний внести відповідні зміни до патенту у строки, передбачені для
його видачі.
Доходи фізичних осіб, одержані від здійснення підприємницької
діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до
складу його оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а
сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до
перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку або
осіб, що перебувають із ним у трудових відносинах, чи членів його сім'ї, які
беруть участь у підприємницькій діяльності.
У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється
від обов'язкового обліку доходів та витрат.
Платник фіксованого податку, особи, які перебувають із ним у
трудових відносинах, а також члени його сім'ї, які беруть участь у
підприємницькій діяльності, звільняються від сплати нарахувань на фонд
оплати праці, відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і
утримання автомобільних доріг загального користування України,
встановлених відповідно до Закону України «Про джерела фінансування
дорожнього господарства України», податку на промисел, збору до Фонду
для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи
та соціального захисту населення, збору на обов'язкове соціальне
страхування, збору до Фонду соціального захисту інвалідів, а також
придбання торгового патенту згідно із Законом України «Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності».
Здійснення підприємницької
діяльності
у
сфері
роздрібної
(дрібнооптової) торгівлі платником фіксованого податку, а також особами,
33
які перебувають із ним у трудових відносинах, або членами його сім'ї, які
беруть участь у такій діяльності, не потребує отримання ліцензії.
Патент видається на строк від 1 до 12-ти календарних місяців за
вибором платника фіксованого податку. У разі якщо протягом строку дії
фіксованого патенту відповідною місцевою радою змінюється розмір
фіксованого податку, перерахунок його не здійснюється.
Патент може бути скасований (із його вилученням) за рішенням
керівника податкового органу до закінчення строку його дії, якщо:
за дорученням або від імені платника фіксованого податку
здійснюється торгівля особою, відомості про яку не включено до патенту. У
цьому випадку фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності
позбавляється права застосовувати фіксовану ставку податку протягом 12-ти
календарних місяців, наступних за місяцем учинення порушення, та сплачує
штраф у розмірі повної суми фіксованого податку в розрахунку за місяць на
кожну особу, відомості про яку не внесені до патенту.;
платник фіксованого податку, особи, які перебувають із ним у
трудових відносинах, чи члени його сім'ї, які беруть участь у
підприємницькій діяльності, здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та
тютюновими виробами. У цьому випадку фізична особа – суб'єкт
підприємницької діяльності притягується до відповідальності згідно із
законодавством України.
За умови використання 13-відсоткової ставки податку згідно з
Декретом Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок із
громадян» оподаткування доходів громадян податковими органами
здійснюється на підставі:
декларацій громадян про очікуваний (оціночний) у поточному
році або про фактично одержані ними протягом року доходи;
матеріалів перевірок діяльності
громадян, проведених
податковими органами;
отриманих від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб
34
– суб'єктів підприємницької діяльності відомостей про виплачені платникам
доходи та утримані податки за формою, встановленою Головною державною
податковою адміністрацією України.
Податок, обчислений податковими органами, сплачується в такому
порядку:
протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по
25 % річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а
платники, які вперше залучаються до сплати податку, – 25 % суми,
обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік.
Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки
протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. У
разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника
податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку за
строками сплати податку, що не настали;
суми плати за патент і суми податку, сплачені протягом року за
місцем виплати доходу та у вигляді авансових платежів, пред'явлених
податковими органами, враховуються при остаточному розрахунку суми
податку на підставі документального підтвердження факту сплати податку.
Додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податку
підлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення
податкового органу, а зайво сплачені суми податку, підлягають поверненню
платнику не пізніше одного місяця після проведення остаточного
розрахунку, або за заявою платника зараховуються в рахунок майбутніх
платежів [49].
Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають
податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а
також звітного року у строки, визначені законом. У декларації зазначаються
загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік
або інший період, за який здійснюється оподаткування.
Громадяни, які одержують інші доходи, подають декларації у строки,
35
визначені законом для місячного звітного періоду, на який припадає дата
виникнення джерела доходу. У ній указується розмір фактичного
(оціночного) доходу до кінця поточного року. У разі припинення існування
джерела доходу протягом року сума одержаних доходів включається до
складу декларації за наслідками такого календарного року, яка подається
податковому органу у строки, визначені законом.
Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, за умови, що
їм допомагають члени сім‘ї, які спільно з ними проживають,
оподатковуваний дохід розподіляють між собою за угодою, але частка
кожного з них не може перевищувати розміру, пропорційного кількості
громадян, які беруть участь у підприємницькій діяльності, якщо один з них
має право на пільгове оподаткування. Нарахування авансових та остаточних
сум податку провадиться податковими органами у 15-денний строк з дня
одержання декларації [17].
Платниками фіксованого
сільськогосподарського
податку
є
сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм,
передбачених законами України, селянські та інші господарства, які
займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом
сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації
сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її
переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків
загальної суми валового доходу підприємства.
Об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь,
переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих
йому у користування, в тому числі на умовах оренди.
У випадку коли у звітному періоді відбувається зміна площ
сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або
землекористувача відповідно землевласник чи землекористувач зобов'язаний
здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення
податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної
36
податкової служби за місцем розташування земельної ділянки та до органу
державної податкової служби за місцем знаходження платника податку.
Платники
податку
визначають
суму
фіксованого
сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах,
передбачених законодавством, і подають розрахунок органу державної
податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого
поточного року.
Сплата податку проводиться щомісячно до 20 числа наступного місяця
у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної
суми податку, у таких розмірах: у I кварталі – в 10 відсотків; у II кварталі –
10 відсотків; у III кварталі – 50 відсотків; у IV кварталі – 30 відсотків.
Поставка зерна в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку
здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками у визначені ними
за погодженням з районною державною адміністрацією строки, але не
пізніше 15 жовтня – з продукції ранніх зернових культур, до 1 грудня – з
продукції пізніх зернових та технічних культур, а поставка продукції
тваринництва – щомісяця, але не пізніше останнього дня поточного місяця.
Обов'язки з доставки товарної сільськогосподарської продукції до
заготівельних підприємств і організацій в рахунок фіксованого
сільськогосподарського податку покладаються на платників податку.
Витрати, пов'язані з транспортуванням товарної сільськогосподарської
продукції до заготівельних підприємств і організацій, несуть платники
податку, а з прийманням, зберіганням і реалізацією цієї продукції, -
заготівельні підприємства і організації з наступним відшкодуванням таких
витрат за рахунок одержаної виручки від реалізації зазначеної продукції та
продуктів її переробки. Тарифи на виконання вказаних послуг погоджуються
з відповідною районною державною адміністрацією.
Відповідно до Закону України «Про державну підтримку малого
підприємництва» для суб‘єктів малого підприємництва в порядку,
встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена
37
система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:
заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов‘язкових
платежів) сплатою єдиного податку; застосування спрощеної форми
бухгалтерського обліку і звітності [70].
Для того, щоб мати право переходу на спрощену систему
оподаткування, суб‘єкт підприємницької діяльності повинен відповідати і
критеріям суб‘єкта малого підприємництва [39], і критеріям платника
єдиного податку [51], якщо юридична особа відповідає зазначеним у
законодавстві критеріям, вона добровільно стає суб‘єктом малого бізнесу та
здійснює перехід на спрощену систему оподаткування [70].
Отже, оптимізація податкового навантаження господарюючого
суб‘єкта вимагає обліку низки чинників, до яких відноситься ступінь впливу
ПДВ на взаємини підприємства з основними контрагентами, рівень
рентабельності продажів, співвідношення витрат і доходів підприємства,
частка фонду оплати праці в доходах, частка внесків до Пенсійного фонду
України в прибутках. Кожен із зазначених чинників може диференційовано
впливати на підсумковий вектор, що формує оптимальний вибір режиму
оподаткування підприємства.
38
РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
2.1 Загальна характеристика фінансово-економічної діяльності ПП
«МЕРКУРІЙ»
Базою практики є приватне підприємство «Меркурій», створене у цілях
задоволення суспільних потреб у випуску продукції, виконання робіт та
послуг. Підприємство має відокремлену частку майна засновника, має
самостійний баланс, печатку, штамп, розрахунковий та інші рахунки в
банках. Підприємство здійснює свою діяльність на основі повного
госпрозрахунку і самофінансування. Управління підприємством покладено
на директора, прийнятого на роботу засновником. Джерелами фінансування
підприємства, згідно Статуту ПП «Меркурій» є:
грошові внески засновника;
доходи, одержані від діяльності підприємства;
доходи від цінних паперів;
кредити банків та інших кредиторів;
безплатні внески, пожертвування організацій, підприємств;
інші джерела незаборонені законодавством України.
Підприємство існує з 1993 року, основними видами діяльності є
торгівля та здавання в оренду власного нерухомого майна, автомобілів,
устаткування. ПП «Меркурій» з часу заснування знаходилося на загальній
системі оподаткування і з ІІІ кварталу 2007 року перейшло на систему
оподаткування за єдиним податком 10 % з включенням ПДВ у суму податку.
З початку заснування підприємство займалося продажем алкогольних
напоїв та пива, роздрібною торгівлею продовольчих товарів, будівельних
матеріалів і на даний момент діяльністю є здавання в оренду земельних
ділянок.
39
Організацію та виконання фінансової роботи на підприємстві
покладено на директора та бухгалтера.
ПП «Меркурій» оподатковується у відповідності з чинним
законодавством України, за системою спрощеного оподаткування за ставкою
10 % від суми виручки без акцизного збору з включенням ПДВ, а прибуток
який залишається у підприємства після сплати податків та інших платежів до
бюджету, надходить у повне розпорядження засновника, що самостійно
визначає напрями використання прибутку. За рахунок чистого прибутку у
підприємства можуть утворюватись слідуючи фонди: оплати праці;
соціального розвитку; матеріального заохочення та інші.
Приватні підприємства сплачують усі податки, передбачені
законодавством для суб‘єктів господарювання – юридичних осіб на
загальних підставах. Разом з тим ці підприємства здебільшого належать до
сфери малого бізнесу, а отже, можуть обирати спрощену систему звітності та
оподаткування, що зменшує їх накладні витрати та податкові платежі.
В першу чергу складено агрегований баланс для ПП «Меркурій» на
початок і кінець аналізованого періоду, для дослідження змін у структурі
балансу підприємства та зроблено відповідні висновки. Дані балансу взято на
кінець відповідних 2007 та 2009 рр. і відображено в таблиці 2.1.
Виходячи з даних розрахунків, можна зробити певні висновки.
Проаналізувавши баланс підприємства ПП «Меркурій» слід зазначити, що
враховуючи специфіку діяльності даного підприємства структура активів і
пасивів також має специфічні риси. По-перше, протягом аналізованого
періоду 2007-2009 рр. спостерігається значне скорочення валюти балансу
майже на 71 тис. грн., що у відсотковому вираженні становить 172 %. Таке
значне скорочення валюти балансу зумовлене зменшенням активів
підприємства протягом аналізованого періоду у зв‘язку зі зміною виду
діяльності підприємства, і як наслідок керівництво провело зміни в структурі
балансу. Основою, а також і єдиною статтею активів об‘єкта дослідження є
«Основні засоби», протягом аналізованого періоду дана стаття зазнала
40
скорочення на 7 тис. грн., але у порівнянні із загальною тенденцією, це
незначне коливання.
Таблиця 2.1 – Агрегований (аналітичний) баланс приватного
підприємства «Меркурій» на кінець року за 2007, 2009 рр., (тис. грн.)
Показники
2007
2009
Відхилення
Сума
Питома
вага, %
Сума
Питома
вага, %
В
а
бс
олю
т
н
и
х
ве
ли
ч
и
н
а
х, т
и
с
.
грн
.
У від
н
ос
н
и
х
ве
ли
ч
и
н
а
х,
%
1. Необоротні
активи, в т.ч.
48,2
43
41,2
100
-7
57
Основні засоби
48,2
43
41,2
100
-7
57
2. Оборотні
активи в т.ч.
63,7
57
0
х
-63,7
-100
Запаси
0
х
0
х
-
-
Дебіторська
заборгованість
0
х
0
х
-
-
Грошові кошти
0,1
0,00
0
х
0,1
100
Баланс
112,0
100
41,2
100
-70,8
-
1. Власний
капітал
25
22
16,9
41
-8,1
-32,4
2. Позичковий
капітал, в т.ч.
0
х
0
х
-
-
Довгострокові
кредити
0
х
0
х
-
-
Короткострокові
кредити
0
х
24,3
59
24,3
100
Кредиторська
заборгованість
87
78
0
х
-87
-
Баланс
112,0
100
41,2
100
-70,8
-172
Майже з такою ж тенденцією скоротилась сума і власного капіталу (-
8,1), що пояснюється скороченням прибутку підприємства за аналізований
період.
Значну питому вагу у пасивах підприємства має кредиторська
заборгованість на початок періоду 2007 р., і остаточна її відсутність на кінець
періоду.
Можна зробити висновок про повне погашення зобов‘язань по даній
статті. Натомість протягом періоду спостерігається поява короткострокового
41
кредиту на 24,3 тис. грн. що на кінець періоду у структурі пасиву займає 59
%, що свідчить про збільшення фінансової залежності даного підприємства
на кінець періоду, тобто на кінець 2009 року.
Таблиця 2.2 – Динаміка та склад загальних показників фінансового
стану приватного підприємства «Меркурій» за 2007-2009 рр., тис. грн.
Показник
Рік
Відхилення
2007
2008
2009
+/-, тис.
грн. /
пунктів
%
Динаміка та склад фінансових результатів
Дохід
від
реалізації
продукції
251,4
161,2
14,4
-237
-0,94
Валовий прибуток
209,5
134,3
14,4
-195,1
-0,93
Інші операційні доходи
0
7,2
0
-
-
Інші операційні витрати
6,8
1,6
0
-6,8
-
Чистий прибуток
15,1
6,3
7,0
-8,1
-0,53
Показники забезпечення основними засобами підприємства
Фондоозброєність
3,70
6,04
20,6
16,9
4,56
Коефіцієнт
реальної
вартості основних засобів
у майні підприємства
0,43
1,00
1,00
0,57
1,32
Показники стану використання основних засобів підприємства
Коефіцієнт зносу
0,11
0,11
0,03
-0,08
0,72
Коефіцієнт придатності
0,89
0,88
0,97
0,08
0,09
Показники ефективності використання основних засобів підприємства
Фондовіддача
3,62
2,62
0,34
-3,28
-0,91
Рентабельність основних
засобів
0,26
0,12
0,17
-0,09
-0,34
Відносні показники фінансової стійкості підприємства
Коефіцієнт автономії
0,22
0,38
0,41
0,19
0,86
Коефіцієнт
фінансової
стійкості
0,28
0,62
0,70
0,42
1,5
Коефіцієнт фінансування
3,48
1,62
1,43
-2,05
-0,58
Коефіцієнт забезпечення
власними
оборотними
коштами
0,36
-
-
-
-
Коефіцієнт маневрування
власного капіталу
-0,93
-1,62
-1,43
-2,36
2,54
Показники ділової активності підприємства
Коефіцієнт
оборотності
власного капіталу
8,04
6,52
0,87
-7,17
-0,89
Коефіцієнт
оборотності
активів
5,00
1,74
0,15
-4,85
-0,97
Загалом можна сказати, що структура активів та пасивів даного
підприємства досить специфічна, що видно з відсутності багатьох статей, але
42
це зумовлено вузькою спеціалізацією діяльності підприємства.
Фінансово-господарську
діяльність
ПП
«Меркурій
можна
охарактеризувати за допомогою показників стану, забезпеченості та
ефективності використання основних засобів, фінансової стійкості, ділової
активності, результати аналізу яких відображено у таблиці 2.2.
Отже, динаміка та склад фінансових результатів ПП «Меркурій»
протягом аналізованого періоду 2007-2009 рр. показує тенденцію значного
зниження обсягів виручки від реалізації протягом періоду. Так, бачимо, що у
2008 р. в порівнянні з 2007 р. виручка скоротилася на 36 % у відсотковому
вираженні, і майже на 93 тис. грн. у абсолютному вираженні. На кінець
періоду загальне скорочення становить 94 %, що у абсолютному вираженні
склало 237 тис. грн., як видно з таблиці 2.2. Загалом, зниження виручки від
реалізації є негативною тенденцією для будь-якого підприємства, але
зважаючи на тенденцію прибутку, то можна зробити висновок, що
підприємство спрацювало, хоч і зі зниженням показників виручки, але досить
успішно, щоб не стати збитковим. Можна прослідкувати тенденцію зниження
чистого прибутку до 6,3 тис. грн. у 2008 р. з 15,1 тис. грн. у 2007 р. але
натомість на кінець періоду бачимо вже приріст на 1 тис. грн. Така тенденція
і динаміка пояснюється тим фактом, що керівництво ПП «Меркурій» у
зв‘язку із кризою отримало тенденцію зниження виручки від реалізації і
прийняло кардинальні міри, щоб стабілізувати ситуацію. Так, завдяки зміні
виду діяльності та зміні податкової політики, підприємству довелось
скоротити склад працівників, але натомість в 2009 році (на кінець
аналізованого періоду) підприємство отримує позитивний приріст чистого
прибутку. А тому можна робити оптимістичний прогноз на покращення
фінансового стану ПП «Меркурій» в майбутньому.
Також с таблиці 2.2 можна помітити, що валовий прибуток скоротився
на кінець періоду в меншому обсязі ніж обсяг виручки від реалізації за той
же період на 195,1 тис. грн. в той час, коли валовий дохід скоротився на
237 тис. грн., що пояснюється тим, що ПП «Меркурій» перейшло на сплату
43
єдиного податку – 10 % від виручки з включенням суми ПДВ в суму податку,
а тому у 2009 р. сума валового прибутку дорівнює сумі виручки від
реалізації.
Що стосується покупців фондоозброєності, то спостерігається
тенденція до зростання на 6,9 пункту, що пояснюється зміною
середньоспискової кількості працівників ПП «Меркурій» протягом 2007-2009
рр., а тому на кінець періоду на одного працівника припадає більша частка
основних фондів ніж це було на початок періоду. Це є позитивним для
підприємства, підтверджує ефективність діяльності під час кризової ситуації
в країні та свідчить про забезпеченість основними фондами.
Виходячи з динаміки зміни коефіцієнта реальної вартості основних
засобів у майні підприємства слід зробити висновок, що на початок періоду
частка основних засобів в структурі майна становила 43 %, на кінець періоду
Аналіз показників використання основних засобів показав зменшення
зносу основних засобів протягом періоду, а також збільшення їх придатності,
що свідчить про оновлення матеріальної бази підприємства і є позитивним
для фінансового стану загалом.
Негативна тенденція спостерігається у динаміці показників
ефективності використання основних засобів. Протягом аналізованого
періоду підприємство отримало зниження фондовіддачі (на 3,28 пункту), що
означає зменшення прибутку, на з кожної гривні вкладених фондів. Також
маємо зниження рентабельності основних засобів (з 0,26 до 0,17 пункту), що
також є негативним для підприємства, так як потягло за собою зниження
чистого прибутку в кінцевому результаті.
Відносні показники фінансової стійкості свідчать про збільшення
фінансової незалежності ПП «Меркурій» (на 0,19 пункту, 86 % порівняно з
початком періоду) протягом аналізованого періоду, що є позитивним для
підприємства, і означає про політику підприємства до зниження
використання залучених коштів. Але зважаючи на те, що показник
коефіцієнта автономії не в межах норми (менше 50 %), то є можливість для
44
покращення цього показника в майбутньому.
Аналіз показників ділової активності, результати якого відображено в
таблиці 2.2 свідчить про зменшення показників оборотності підприємства ПП
«Меркурій» протягом аналізованого періоду 2007-2009 рр., що є негативною
тенденцією для підприємства і свідчить про гальмування процесів та
погіршення ефективності його діяльності.
Виходячи з результатів інших досліджень можна зробити висновок, що
підприємство ефективно обрало систему оподаткування, що дало позитивний
результат.
І, нарешті, щоб закріпити аналіз відносних показників проведено аналіз
показників рентабельності
підприємства, як наслідків діяльності
підприємства. Дані розрахунків наведено в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 – Показники рентабельності приватного підприємства
«Меркурій» за 2007-2009 рр.
Показник
Рік
Відхилення +/-
2007
2008
2009
пунк
тів
%
Коефіцієнт
рентабельності
активів
0,16
0,08
0,17
0,01
0,06
Коефіцієнт
рентабельності
власного капіталу
0,58
0,31
0,42
-0,16
0,28
Коефіцієнт
рентабельність
діяльності
0,07
0,05
0,49
0,35
5
Розрахунок коефіцієнт рентабельності активів показав, що протягом
2007 – 2009 рр. віддача активів у 2008 році скоротилася в 2 рази порівняно з
початком періоду, але на кінець періоду знову стабілізувалася. Саме різким
скороченням рентабельності і пояснюється значне зниження чистого
прибутку підприємства у 2008 році.
Протягом періоду спостерігається стабільна тенденція зниження
рентабельності власного капіталу на 0,16 пункту, що становить 28 %
порівняно з початком періоду. Зниження дохідності власного капіталу
45
пояснюється деяким зниженням частки власного капіталу у структурі
балансу у зв‘язку із тим, що підприємство на певному етапі даного періоду
скористалося банківським кредитом.
Загалом рентабельність діяльності значно зросла за аналізований
період, зокрема на кінець періоду маємо значний ріст порівняно з
попереднім. Рентабельність діяльності за період зросла в п‘ять разів, що в
абсолютному вираженні показника коефіцієнту рентабельності становить
0,35 пункту.
Як висновок, можна сказати, що підприємство спрацювало
ефективніше порівняно з попередніми роками, але не досить, щоб показники
відповідали нормативним значенням. Також поряд із деякими позитивними
моментами слід зазначити, що підприємство має використати свої
можливості для покращення фінансового стану в майбутньому.
Після оцінки рентабельності необхідно дослідити, чи дотримувалося на
підприємстві «Золоте правило економіки» протягом 2007-2009 рр.
На завершення аналізу фінансового стану підприємства прораховано
показники, необхідні для визначення «золотого правила економіки», які
відображено в таблиці 2.4.
«Золоте правило економіки» характеризується виконанням наступної
нерівності:
Т
пб
> Т
р
> Т
ак
> 100 %
(2.1)
де Т
пб
– темп зростання прибутку підприємства;
Т
р
– темп зростання реалізації підприємства;
Т
ак
– темп зростання авансованого капіталу підприємства.
Порахувавши показники, які відображені в таблиці 2.4 для обрахунку
золотого правила, маємо результат, який показує, що на підприємстві на
початок періоду не виконувалося «золоте правило економіки», зокрема
46
приріст валюти балансу менший за темп зростання реалізації підприємства,
натомість темп зростання реалізації підприємства більший за темп зростання
авансованого капіталу підприємства. На кінець періоду маємо виконання
лише першої нерівності.
Таблиця 2.4 – Показники, необхідні для визначення виконання
«золотого правила економіки» на приватному підприємстві «Меркурій» за
2007-2009 рр.
Показник
Рік
Відхилення, +, –
2008/2007
2009/2008
пунктів
%
Темп
зростання
валюти балансу
38
97
59
1,55
Темп
зростання
доходу
від
реалізації
продукції
(товарів,
робіт,
послуг)
51,7
9
-42,7
-0,83
Темп
зростання
чистого прибутку
42
89
47
1,12
Тому як висновок, можна сказати, що дослідження показало, що
підприємству слід нарощувати активи, стабілізувати ситуацію щодо приросту
чистого прибутку і досягти виконання «золотого правила економіки».
Отже, як висновок, слід зазначити, що ПП «Меркурій» протягом 2007-
2009 рр. мало досить цікавий и нестабільний фінансовий стан, на що
вплинула зокрема, загальна кризова ситуація в країні, яка стала причиною
збитковості фінансово-нестабільних підприємств, як малого, середнього так і
великого бізнесу. Але керівництво підприємства прийняло певні заходи щодо
стабілізації ситуації. Зміна кількості працівників збільшила показник
фондовіддачі, зміна системи оподаткування дала змогу зупинити скорочення
чистого доходу, зменшення заборгованостей вплинуло на фінансову
незалежність підприємства. Але незважаючи на позитивні моменти,
ПП «Меркурій» залишається в нестабільному стані. Для покращення
фінансового стану підприємству слід переглянути та оптимізувати структуру
пасиву, щоб збільшити автономність, покращити структуру активів для
47
збільшення їх ліквідності та ліквідності балансу.
2.2 Аналіз складу та структури податкових платежів
Аналіз складу та структури податкових платежів можна провести
виходячи з даних податкової та фінансової звітності підприємства, що
наведена у матеріалах додатків. Склад та динаміка податкових платежів,
сплачених підприємством ПП «Меркурій» за 2007-2009 рр. наведено у
таблиці 2.5 проаналізовано та зроблено відповідні висновки.
Таблиця 2.5 – Склад та динаміка податкових платежів, сплачених
приватним підприємством «Меркурій» за 2007-2009 рр., тис. грн.
Показники
Рік
Відхилення +,-
2007
2008
2009
тис. грн.
%
Податок на прибуток
5,00
1,40
0,00
-5,00
-1,00
Єдиний податок
0,00
0,87
1,05
1,05
-
Податок на доходи фізичних осіб
0,07
0,02
0,00
-0,06
-92,79
ПДВ
0,74
0,54
0,00
-0,74
-100,00
Комунальний податок
0,25
0,13
0,04
-0,21
-84,30
Збір за забруднення
навколишнього природного
середовища
0,03
0,03
0,03
0,00
2,66
Податок з власників
транспортних засобів
0,25
0,25
-
-
-!
Земельний податок
0,39
0,26
0,13
-0,27
-67,84
Збір за спец використання водних
ресурсів та збір за користування
водами для потреб
гідроенергетики
0,03
0,01
0,09
0,06
187,65
Орендна плата за земельні
ділянки державної та
комунальної власності
0,93
1,33
1,43
0,50
53,31
Збір на розвиток виноградарства,
садівництва і хмелярства
1,91
1,04
0,00
-1,91
100,00
Відрахування до Пенсійного
фонду
1,58
0,61
0,24
-1,33
-84,62
Страхові внески в ФСС з ТВП
1,35
0,92
0,25
-1,09
-81,17
Страхові внески в ФСС на ВБ
1,21
0,41
0,37
-0,84
-69,23
Страхові внески в ФСС від НВ
1,12
0,22
0,18
-0,94
-84,00
Всього податків і зборів
14,86
8,06
3,81
-11,05
-74,36
Протягом 2007-2009 рр. підприємство знаходилося на загальній системі
оподаткування тобто, сплачувало податки на загальних підставах як суб’єкт
48
підприємницької діяльності юридична особа, що відноситься то малого
підприємництва за відповідним критеріями чисельності працюючих та
обсягів виручки за період і сплачувало 14,86 тис. грн. податків та зборів.
З третього кварталу 2008 року ПП «Меркурій» є платником єдиного
податку за ставкою 10 %, а тому за цей період помітне значне скорочення
суми сплачених податків та зборів на кінець періоду, що становить 3, 81 тис.
грн. – це на 11,05 тис. грн. менше ніж на початок періоду, у відсотковому
вираженні це зменшення склало майже 75 %.
Як видно з таблиці 2.5 на початок періоду підприємство сплачувало всі
податки та збори передбачені законодавством України для суб’єкта
підприємницької діяльності (додатки Б-П). На кінець аналізованого періоду
спостерігаються зміни у складі та обсягах податків та зборів сплачуваних
підприємством. У зв’язку із вибором сплати єдиного податку 10 % ПДВ
включено до суми сплачуваного податку, а тому підприємство окремо ПДВ
не сплачує і на кінець періоду дана позиція і таблиці відсутня.
Також підприємство змінило сферу діяльності, а тому у зв’язку з
припиненням торгівлі продовольчими товарами у тому числі і алкогольними
напоями, то ПП «Меркурій» на кінець періоду не сплачує збір на розвиток
виноградарства, садівництва і хмелярства. Також підприємство звільнилося
від сплати податку з власників транспортних засобів у 2009 році у зв’язку з
відсутністю
транспортного
засобу,
використовуваного
раніше
підприємством.
Також зазнали скорочення платежі, обсяг яких залежить від кількості
працівників на підприємстві – комунальній податок, податок на доходи
фізичних осіб, відрахування до Пенсійного фонду, страхові внески в фонди
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, на випадок
безробіття, від нещасних випадків на виробництві.
Станом на 1 січня 2009 року збір встановлюється на основі фактичних
обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє
природне середовище і розміщення відходів, утворення радіоактивних
49
відходів (включаючи вже накопичені) (обчислюється пропорційно обсягу та
активності радіоактивних відходів, а також для експлуатуючої організації
ядерних установок атомних електростанцій – на основі показників
виробництва електричної енергії за певний період, для інших суб‘єктів
діяльності у сфері використання ядерної енергії, перелік яких визначається
Кабінетом Міністрів України, – пропорційно активності радіоактивних
матеріалів, та стягується одночасно з їх придбанням) та тимчасове зберігання
радіоактивних відходів їх виробниками, обчислюється пропорційно терміну
зберігання радіоактивних відходів понад встановлений строк з урахуванням
їх обсягу та активності.
Водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне
використання водних ресурсів щоквартально наростаючим підсумком з
початку року.
Збір за спеціальне використання водних ресурсів обчислюється,
виходячи з обсягів фактично використаної води (підземної, поверхневої,
отриманої води, в установленому законодавством порядку, від інших
водокористувачів) з урахуванням обсягу втрат води в їх системах
водопостачання, установлених лімітів, нормативів збору та коефіцієнтів.
Об‘єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка
(пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах
оренди, а суб‘єктом (платником) – власник земельної ділянки, земельної
частки (паю) і землекористувач, в тому числі орендар. Власники земельних
ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів,
сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду,
справляється орендна плата. Підставою для нарахування орендної плати за
земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є
договір оренди такої земельної ділянки.
Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних
установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських
підприємств. Граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків
50
річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Оскільки об'єктом
оподаткування для комунального податку є річний фонд оплати праці
штатних працівників профспілкової організації, а не показники її фінансово-
господарської діяльності, така організація (за наявності об‘єкта
оподаткування) є платником комунального податку на загальних підставах,
якщо інше не передбачено рішенням відповідного органу місцевого
самоврядування.
2.3 Оцінка впливу податків на фінансово-господарську діяльність ПП
«МЕРКУРІЙ»
Перекладання податків відбувається шляхом підвищення цін на
величину податку, в результаті чого реальним платником податку стає
покупець товару. Перекласти податок в ціну вдається не завжди. Це буває,
коли товар монопольний, чи попит на нього не еластичний. Якщо попит на
товар еластичний, то незначне зменшення ціни викликає значне збільшення
об‘єму продаж. В такій ситуації перекладання податків на покупців
неможливе. При розробці мір податкової політики необхідно враховувати
дію «податкового клину», що являє собою різницю між сумами прибутку до і
після сплати податку.
Податковий тягар – це також і рівень економічних обмежень, що
створюються відрахуванням матеріальних засобів на сплату податків і
відволікання цих ресурсів від інших можливих напрямів використання.
Розподіл податкового тягаря між платниками податків спирається на
принцип стягнення податків з благ, що отримуються, та на принцип
платоспроможності.
51
Механізм впливу податкового тягаря цілком простий і зрозумілий: при
високому рівні податкових стягнень економічний агент повинен або
відхилятися від сплати податків, або здійснювати вкладення в активи з
максимально високим прибутком, розглядаючи такий параметр, як величина
ризику, в якості другорядного.
Розглядаючи проблему надлишкового податкового тягаря, слід
відмітити, що вона складається з великої кількості компонентів, серед яких
необхідно виділити:
високі ставки податків;
штучне визначення умов беззбитковості угод;
некоректне визначення податкової бази;
багатократність обкладань;
надлишкова кількість податків, що стягуються.
Очікуваний позитивний вплив на економіку країни залежатиме, в
першу чергу, від врахування у проекті Податкового кодексу низки
загальноекономічних вимог, а саме: відчутного зниження рівня податкового
навантаження, зменшення загальної кількості податків і зборів та
забезпечення прозорої і ефективної системи адміністрування податків та
інших обов'язкових платежів.
Структура податкових платежів підприємства ПП «Меркурій» за 2007-
2009 рр. відображена в таблиці 2.6.
На початку періоду значну питому вагу займали наступні податки та
збори, як податок на прибуток, збір на розвиток виноградарства, садівництва
і хмелярства, а також відрахування до Пенсійного фонду. На кінець періоду
:єдиний податок, страхові внески і відрахування до Пенсійного фонду.
На показники фінансового стану підприємств відчутно впливає
податковий тягар, який у міжнародній та вітчизняній практиці прийнято
оцінювати процентним відношенням усіх сплачених податків до доходу
(виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – Група А, до
прибутку – Група Б. відповідні розрахунки занесені до таблиці 2.7 та
52
зроблені відповідні висновки щодо податкового навантаження на ПП
«Меркурій» протягом аналізованого періоду 2007-2009 рр.
Таблиця 2.6 – Структура податкових платежів підприємства ПП
«Меркурій» за 2007-2009 рр., %
Показники
Рік
Відхилення +,-
2007
2008
2009
пунктів
%
Податок на прибуток
33,66
17,38
0,00
-33,66
-1,00
Єдиний податок
0,00
10,80
27,59
27,59
-
Податок на доходи фізичних осіб
0,45
0,27
0,13
-0,32
-0,72
ПДВ
4,99
6,66
0,00
-4,99
-1,00
Комунальний податок
1,68
1,67
1,03
-0,65
-0,39
Збір за забруднення
навколишнього природного
середовища
0,19
0,41
0,77
0,58
3,00
Податок з власників транспортних
засобів
1,68
3,10
-
-
-
Земельний податок
2,64
3,28
3,31
0,67
0,25
Збір за спец використання водних
ресурсів та збір за користування
водами для потреб
гідроенергетики
0,20
0,18
2,23
2,03
10,22
Орендна плата за земельні ділянки
державної та комунальної
власності
6,26
16,50
37,42
31,16
4,98
Збір на розвиток виноградарства,
садівництва і хмелярства
12,87
12,86
0,00
-12,87
-1,00
Відрахування до Пенсійного
фонду
10,61
7,53
6,37
-4,24
-0,40
Страхові внески в ФСС з ТВП
9,07
11,42
6,66
-2,41
-0,27
Страхові внески в ФСС на ВБ
8,14
5,14
9,76
1,63
0,20
Страхові внески в ФСС від НВ
7,57
2,79
4,72
2,85
-0,38
Всього податків і зборів
100,00
100,00
100,00
0,00
0,00
За даними таблиці 2.7 можна зробити висновок про неспівставність
вітчизняної та міжнародної методик розрахунку податкового навантаження.
Так, за міжнародною методикою податковий тягар на підприємстві зростає,
що пояснюється скороченням виручки від реалізації, яка і покладена в основу
розрахунку. Натомість, розрахунок за вітчизняною методикою відображає
зменшення податкового тягаря на кінець періоду, що підтверджує думку про
те, що прийняте рішення про зміну системи оподаткування отримало
позитивний результат на практиці.
53
Загалом слід зазначити, що склад та структура податкових платежів
сплачуваних підприємством відіграє важливу роль у фінансових відносинах
підприємства і досить суттєво позначається на результатах його діяльності.
Таблиця 2.7 – Розрахунок податкового тягаря для приватного
підприємства «Меркурій» за 2007-2009 рр.
№
з/п
Показники
Рік
Відхилення, +,-
2007
2008
2009
тис.
грн.,
(пунк
тів)
%
1
Дохід (виручка )від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг), тис.
грн.
251,4
161,2
14,4
-237
-0,94
2
Чистий прибуток, тис. грн.
15,1
6,3
7,0
-8,1
-0,54
3
Сплачені податки і збори, тис. грн.
14,86
8,06
3,81
-
11,05 -74,36
4
Податковий тягар (група А)
0,06
0,05
0,26
0,2
3,33
5
Податковий тягар (група Б)
0,98
1,28
0,54
-0,44
-0,45
Протягом 2007-2009 рр. підприємство знаходилося на загальній системі
оподаткування (сплачувало податки на загальних підставах як суб‘єкт
підприємницької діяльності юридична особа, що відноситься то малого
підприємництва за відповідним критеріями чисельності працюючих та
обсягів виручки за період.
Розрахунок податкового тягаря показав, що для даного підприємства
доцільно використовувати вітчизняну методику, котра полягає у тому, що
податковий тягар прийнято оцінювати процентним відношенням усіх
сплачених податків до прибутку.
За допомогою економіко-математичної моделі, розробленої вченими
[23], обчислюються можливі варіанти зменшення податкового навантаження
та оптимізації кредитної політики підприємства з урахуванням показників
собівартості, інфляції, ставок податків тощо. Автори розраховують рівняння
накопичення для власних (а
і
) та залучених (b
i
) коштів на загальній і
спрощеній системі оподаткування за ставками 6 % та 10 % .
Однак запропонована методика може бути використана не всіма
підприємствами, оскільки вона заснована на показниках залучення кредитних
54
коштів, які суб'єкти малого підприємництва не завжди використовують у
своїй діяльності.
Інші дослідники [29] розробили методику визначення умов доцільності
вибору спрощеної системи оподаткування на основі співвідношення
«виручка – витрати».
У разі вибору шестивідсоткової ставки податкові зобов'язання з ПДВ
визначаються за формулою:
6
В
-
А
ПДВ
1
(2.1)
де А – виручка від реалізації за вирахуванням акцизного збору, грн.;
В
1
– сума витрат (з урахуванням ПДВ), грн..
Податкові зобов’язання з єдиного податку в методиці О.
Мірошниченко та Н. Коваль визначаються таким чином:
Є
6 %
= 0,06*А
(2.2)
де Є
6 %
– єдиний податок за ставкою 6 %
Податкові зобов’язання з податку на прибуток (Пп):
2
1
1
п
В
6
В
А
В
А
25
,0
П
(2.3)
де В
2
– сума витрат (без ПДВ), грн.
Виходячи з цього, сума податкових зобов’язань на загальній системі
оподаткування ( ПЗ) дорівнює:
55
2
1
1
1
В
6
В
А
В
А
25
,0
6
В
А
ПЗ
(2.4)
Сумарні податкові зобов’язання, які в разі вибору спрощеної системи
оподаткування зі сплатою єдиного шестивідсоткового податку ( ПЄ
6 %
),
складаються з єдиного податку та ПДВ визначається за формулою:
А
06
,0
6
В
А
П
1
6
є
(2.5)
На основі цього робиться припущення, що для підприємства спрощена
система оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 6 % буде
вигідною у разі, коли :
А>1,405*B
1
+ 1,685 * B
2
(2.6)
З отриманого рівняння О. Мірошниченко та Н. Коваль приходять до
висновку, що в разі, коли «загальна виручка від реалізації (А) більше ніж на
40,5 % перевищує суму витрат підприємства, що включають ПДВ (В
1
), та на
68,5 % – витрат підприємства, що не включають ПДВ (В
2
), у тому числі
податки та збори, від яких звільняється платник єдиного податку), більш
вигідною є сплата шестивідсоткового єдиного податку; у іншому – податку
на прибуток [29]. Далі ці автори зауважують, що «сплата єдиного податку
для підприємства вигідніша ще й тим, що підприємство звільняється від
сплати нарахувань на заробітну плату», які, за розрахунками авторів,
складають 27 % від загальної суми витрат. Проте безпідставним є висновок
стосовно того, що «різницею в 2 % між 25 %-м податком на прибуток, що
підприємство повинно було б сплатити у випадку, якщо заробітна плата не
нараховувалася, можна зневажати».
У разі вибору єдиного податку за ставкою 10 % доцільність спрощеної
56
системи оподаткування визначається з дотриманням таких умов:
А>1,364 * B
1
+ 0,909 * B
2
(2.7)
За результатами розрахунків автори приходять до висновку, що сплата
десятивідсоткового єдиного податку порівняно з податком на прибуток
підприємства є більш вигідною в тому випадку, коли сума загальної виручки
від реалізації (А) більш ніж на 36,4 % перевищує суму витрат, що включає
ПДВ (Б
1
), та на 90,9 % – суму витрат підприємства, що не включають ПДВ
(В
2
), у тому числі податків і зборів, від яких звільняється платник єдиного
податку) [29].
Перевагою даної методики є підхід, який дозволяє розрахувати
доцільність спрощеної системи оподаткування, виходячи зі співвідношення
«виручка – витрати». Однак цілком некоректно аналізувати доцільність
застосування 6 % та 10 % єдиного податку порівняно із загальною системою
оподаткування, беручи для розрахунків тільки податок на прибуток та ПДВ
без урахування інших податків, що сплачуються в складі єдиного податку.
Окрім того, при розрахунку податку на прибуток у формулі (2.2) не
враховано суму амортизаційних відрахувань, а це викривляє отриманий
результат, оскільки чим більша вартість основних фондів, тим більша сума
амортизаційних відрахувань звітного періоду і, відповідно, менша сума
податку на прибуток. До того ж слід уточнити, які саме витрати
виключаються зі складу виручки при розрахунку податкових зобов'язань з
ГІДВ, бо вони можуть включати ПДВ, а можуть бути без ПДВ (наприклад,
витрати на сплату податків і виплату заробітної плати).
Отже, за вищенаведеними методиками, зроблено відповідні розрахунки
для ПП «Меркурій», використовуючи дані фінансово-господарської та
податкової звітності (додатки А-Р). Враховуючи, що підприємство у 2007
році оподатковувалося за загальною спрощеною системою, а потім з третього
кварталу 2008 року обрало систему сплати єдиного податку 10%, то
розрахунками перевірено доцільність такої податкової політики, тому дані
57
для розрахунків взято за 2007 рік.
За формулою (2.1) визначено податкові зобов’язання з ПДВ у разі
вибору підприємством шестивідсоткової ставки єдиного податку, яка
становитиме 39,42 тис. грн. Далі визначено податкові зобов’язання з єдиного
податку за формулою (2.2), які становлять 15,084 тис. грн., податкові
зобов’язання з податку на прибуток відповідно до формули (2.3) = 56,48 тис.
грн. Звідси, сума податкових зобов’язань на загальній системі оподаткування
за формулою (2.4) становить 95,9 тис. грн. Для порівняння і визначення
доцільності обрання системи оподаткування за єдиним податком 6% за
формулою (2.5) розраховано сумарні податкові зобов’язання, які в разі
вибору
спрощеної
системи
оподаткування зі
сплатою
єдиного
шестивідсоткового податку складаються з єдиного податку та ПДВ і
становлять 54,5 тис. грн. Далі, на основі рівності (2.6) визначається
доцільність вибору сплати єдиного податку 6 % саме для об’єкту
дослідження. Після проведених розрахунків отримана нерівність 251,4 >
48,35 показує, що умова виконується і для ПП «Меркурій» було б доцільно
обрати сплату єдиного податку 6 % від виручки від реалізації порівняно зі
сплатою податку на прибуток.
Також, використовуючи раніше отримані дані та формулу (2.7)
прораховано доцільність вибору єдиного податку за ставкою 10 % та
отримано наступну нерівність, яка відповідає умовам: 251,4 > 35,08.
Порівняно з нерівністю, яку обраховано для шестивідсоткового єдиного
податку, сплата єдиного податку 10% більш доцільна для ПП «Меркурій» за
даними станом на 1.01.2008 року. Тому можна зробити висновок, що
проведене дослідження показало доцільність зміни податкової політики
підприємства.
Загалом можна сказати, що ПП «Меркурій» протягом аналізованого
періоду 2007-2009 рр. дещо не відповідало нормативам по показниках
фінансово-господарської діяльності, але успішне управління дає змогу у
майбутньому покращити показники оборотності, рентабельності та інші, так
58
як керівництвом була проведена досить успішна зміна податкової політики,
яка дасть змогу покращити фінансовий стан підприємства у майбутньому.
59
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА
ПП «МЕРКУРІЙ»
3.1 Проблеми реформування податкової системи України в умовах
кризи
Податкова діяльність підприємства розглядається як частина його
фінансово-господарської діяльності у зв‘язку з тим, що сплата податків є
однією з фінансових операцій організації по виконанню зобов‘язань перед
державою [70].
На сьогодні роль податків як регулятора економіки зростає. Держава
шляхом встановлення ставок податків та їх видів стимулює чи обмежує
розвиток окремих галузей або сфер економіки. Так, звільняючи від
оподаткування суми, що йдуть на технологічний розвиток виробництва, а
саме на інновацію та модернізацію, держава сприяє науково-технологічному
потенціалу. Таким чином, держава через регулювання податками може
впливати на ефективність і стабільність економічного розвитку. Податкова
політика держави має забезпечити виконання таких завдань, як встановлення
оптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, та
забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення
державних потреб.
На цей час в Україні діє податкова система, яка за своїм складом та
структурою подібна до податкових систем розвинутих європейських країн.
Закони з питань оподаткування розроблено з урахуванням норм
європейського податкового законодавства, а також аспектів податкової
політики ГАТТ/СОТ та інших міжнародних економічних організацій.
Проте на відміну від країн Європейського Співтовариства податкова
система України не є інструментом підвищення конкурентоспроможності
держави, не сприяє зростанню економічної активності суб‘єктів
60
господарювання. Існуюча система формування державних доходів
відображає недосконалість перехідної економіки та має переважно
фіскальний характер. Ринкове реформування економіки супроводжувалося
неодноразовими спробами удосконалити податкову систему шляхом
прийняття окремих законодавчих актів, що були недостатньо адекватними
стану економіки, характерними рисами яких є неузгодженість окремих норм,
наявність значних обсягів тіньових оборотів.
Існуюча податкова система України характеризується такими
негативними рисами:
податкова система України
характеризується передусім
фіскальною спрямованістю, що є лейтмотивом більшості змін, які вносяться
до податкового законодавства;
нормативно-правові акти з питань оподаткування є складними та
нестабільними, окремі законодавчі норми – недостатньо узгоджені, інколи
суперечливі. Питання оподаткування і досі регулюються не тільки законами,
а і декретами Кабінету Міністрів України, указами Президента України.
Через наявність у законодавчих актах норм непрямої дії значна кількість
питань у сфері оподаткування регулюється підзаконними актами. У зв‘язку з
тим, що чимало податкових норм мають неоднозначне тлумачення при їх
застосуванні, це негативно позначається на діяльності суб‘єктів
господарювання, знижує привабливість національної економіки для
іноземних інвесторів; витрати на адміністрування окремих податків є
більшими порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх
справляння; механізм митно-тарифного регулювання не дає можливості
оперативно реагувати на зміни кон‘юнктури світового ринку та структури
економіки в Україні.
Зазначені вище недоліки призвели до таких проблем системного
характеру у податковій системі, як:
податкова заборгованість платників перед бюджетом та
державними цільовими фондами. Ця проблема породжена низкою причин, а
61
саме відсутністю ефективних механізмів, що забезпечують відповідальність
суб‘єктів господарювання за виконання своїх фінансових зобов‘язань;
практикою щодо списання та реструктуризації державою податкової
заборгованості підприємств перед бюджетом; проведення масових
бюджетних взаємозаліків, які роблять невигідною своєчасну і в повному
обсязі сплату податків, сприяють укоріненню у суспільній свідомості
зневажливого ставлення до податкових зобов‘язань;
широкомасштабне ухилення від оподаткування. В Україні на
масштаби ухилення від податків впливають не стільки розміри податкових
ставок, скільки викривлення умов конкурентної боротьби внаслідок
нерівномірного розподілу податкового тягаря; корупція; недосконалість
законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, у тому числі
податкового; загальне недотримання норм законів платниками податків;
бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану
вартість. Основними причинами, що ускладнюють виконання державою
зобов‘язань перед платниками податку на додану вартість, є недоліки
законодавчих норм, якими регулюється процедура відшкодування та
пред‘явлення необґрунтованих вимог на відшкодування податку на додану
вартість та заниження сум податкових зобов‘язань;
нерівномірне податкове навантаження, внаслідок чого найбільше
податкове навантаження покладено на законослухняних платників,
позбавлених податкових пільг.
Враховуючи зазначене, можливо зробити висновок, що основою
реформування податкової системи України має бути визнання того факту, що
в цілому податкова система України вже склалася, і попри всі свої недоліки,
не повинна розглядатись як така, що має підлягати докорінному
реформуванню. Тобто створення нової законодавчої бази у сфері
оподаткування повинно віддзеркалювати традиції існуючої податкової
системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем
[56].
62
Необхідність податкового планування закладена у самому податковому
законодавстві, яке передбачає ті чи інші податкові режими для різних
випадків, визначає різні методи формування податкової бази і пропонує
платникам податків різні податкові пільги, якщо вони будуть діяти в певних
напрямках. Крім того, податкове планування обумовлене зацікавленістю
держави в наданні податкових пільг з метою стимулювання будь-якої галузі
виробництва, категорій платників податків, регулювання соціально-
економічного розвитку.
Обґрунтована система податкового планування підприємства здатна
достатньою мірою мінімізувати ризики, що виникають у зв'язку з
оподаткуванням господарської діяльності. А при прийнятті управлінських
рішень податкове планування є обов'язковим інструментом керівництва
підприємства.
Однак окремі заходи щодо оптимізації оподаткування не стануть
повноцінною системою податкового планування підприємства доти, доки
вони не будуть здійснюватись у рамках єдиного стратегічного плану
розвитку й діяльності підприємства. Без наявності принципових положень,
методів і способів розробки (застосування) окремих податково-
оптимізаційних заходів і схем податкове планування не може бути
реалізоване за призначенням, а виступатиме лише в ролі інструмента
мінімізації податкових платежів у короткостроковому періоді – без
планування діяльності підприємства й розвитку бізнесу на довгострокову
перспективу [2].
Протягом останніх років в Україні відбуваються кардинальні зміни в
політичній, економічній і соціальній системах. За таких обставин виникають
умови тривалої невизначеності, які ускладнюють розвиток сектора малого
бізнесу. Специфічними особливостями малих підприємств є високий ступінь
ризику, обмеженість ресурсів, нестабільність порівняно з великими та
середніми підприємствами. Умови господарювання малих підприємств
істотно впливають на забезпечення сталості їх функціонування, яка є однією
63
з основних характеристик діяльності підприємств. Найважливішою
попередньою умовою створення цілісного й ефективного господарського
механізму, його адаптації до умов ринку є визначення теоретичних і
методичних основ сталої діяльності підприємств.
Однак, незважаючи на велику кількість робіт у цій сфері, деякі
проблеми, зокрема, дослідження впливу управління податковими платежами
на сталість роботи малого підприємства, залишаються не вирішеними [22].
Податки, розвиваючись відповідно до розвитку держави, мають
серйозну залежність від політичних рішень, оскільки держава є найвищою
формою політичної організації суспільства. Тому теоретичні та методичні
розробки в галузі оподаткування, незважаючи на проблемні питання
практики, до цього часу значно залежать не лише від рівня розвитку
економіки, завдань і функцій держави, запитів суспільства, а від суб'єктивних
напрямів соціально-економічного розвитку країни.
Існуюча в Україні податкова система формувалася з початку 90-х років
минулого століття і багато в чому копіювала системи оподаткування
розвинутих країн світу. Запозичення чужого досвіду заможних країн без
урахування специфіки української економіки обернулося економічним
пригніченням виробничої сфери, ростом цін, втратами дохідної частини
бюджету. Від 30 до 50 відсотків ВВП України створюється поза легальною
сферою, в тіньовій економіці, яка недоступна до оподаткування. В сфері
оподаткування щорічно виявляються численні факти ухилень від сплати
податків, легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом,
незаконного
виготовлення, збуту, приховування
прибутків від
оподаткування, брудних фінансових оборудок тощо.
Нинішня податкова система носить фіскальний характер і не стимулює
належним чином виробництво, інновації, інвестування в реальний сектор
економіки, вимиває значні грошові кошти з реального сектора економіки в
тіньовий. Питома вага податків до ВВП (податкове навантаження),
включаючи обов'язкові відрахування на соціальне страхування, становить від
64
35 до 40 відсотків, що характерно для розвинутих країн, але обтяжливо для
країн з перехідною економікою. Фахівцями підраховано, що сумарні
податкові вилучення, при яких можливе економічне зростання в державах,
подібних до України, не повинні перевищувати 20-25 відсотків до ВВП.
Доречно згадати, що і в розвинутих європейських країнах у депресійні 20-30-
ті роки, податки до ВВП не перевищували в середньому 16,5 відсотків, а в
окремих країнах були значно меншими: в Швейцарії – 6 відсотків, Швеції –
8,5 відсотка, Норвегії – 10,9 відсотків. Такою політикою держава давала
можливість підприємствам створити достатню для сталого розвитку масу
стабілізаційного капіталу [1].
Недоліки податкової системи викликали спроби модернізувати існуючу
систему податків, владнати суперечності між фіскальними функціями
податкової системи і потребами стимулювання економіки. Останніми роками
скорочена загальна кількість податків, знижені податкові ставки, зменшена
кількість суб'єктів господарювання, звільнених від оподаткування, зняті деякі
галузеві та регіональні податкові пільги, розширена база оподаткування,
запроваджено спрощене оподаткування малого та середнього бізнесу,
сільськогосподарських підприємств. Розроблений проект Податкового
кодексу, проекти законів щодо єдиного соціального внеску та податку на
нерухомість тощо. Разом з тим, очевидно, що окремі модернізації без
системної реформи податкової сфери приносять незначний позитивний, а
іноді й негативний ефект. Так, успішний розвиток малого бізнесу,
викликаний переходом на єдиний податок, фактично нівелюється сьогодні
нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування».
Розбалансованість, відсутність системності в реформуванні податків не
сприяє викоріненню її недоліків. Реформа повинна торкнутися всієї системи
податків і будуватись на засадах фіскальної достатності, обов'язковості,
нейтральності та рівномірної завантаженості, спиратись на єдину спрощену
законодавчу базу оподаткування [14].
65
Враховуючи вищевикладене, можна стверджувати, що удосконалення
системи оподаткування повинно відбуватися перш за все внаслідок
вдосконалення всіх елементів податкової політики держави.
Податкова політика держави включає такі компоненти, як принципи
оподаткування; законодавство з питань оподаткування (законодавчо
встановлені податки, збори); система взаємовідносин між платниками
податків і контролюючими органами, визначена законодавчо.
Побудова системи оподаткування починається з визначення принципів
оподаткування, того базису, на якому далі повинно будуватися податкове
законодавство. Безумовно, податкова система може вважатись ефективною за
двох умов:
здатність фінансово забезпечити виконання необхідних функцій
державою;
достатньо повне виконання основних принципів оподаткування.
Тому реформування податкової системи необхідно починати із
встановлення таких принципів оподаткування, які б несли в собі ідею як
фіскальної ефективності, так і регулюючих механізмів для економічного
зростання, а далі на основі таких принципів реформувати податкове
законодавство.
Аналіз публікацій, які присвячені проблемам оподаткування, показав,
що пропозиції та дослідження щодо реформування податкової системи
України здебільшого стосуються законодавчого поля. Водночас не
звертається увага ще принаймні на дві не менш вагомі складові частини – це
принципи оподаткування, як початок побудови системи оподаткування і
систему взаємовідносин між платниками та контролюючими органами, тобто
поведінку всіх учасників податкового процесу. Можна відмітити, що саме
формулюванню принципів оподаткування науковці приділяють недостатньо
уваги, публікації на цю тематику зовсім, на жаль, не численні.
Специфічність не лише економічних, але й політичних умов у кінці
ХХ століття в Україні вимагає деякої переорієнтації підходів до
66
реформування податкової системи із багатогранною метою: поєднання різних
методик та спрямування інколи взаємно протилежних зусиль з метою
отримання кращого результату.
Проект Податкового кодексу фактично відміняє усі переваги
спрощеної системи оподаткування і наближає її до загальної системи
оподаткування. Фактично запропоновано збільшити кількість податків та
зборів для підприємців, що працюють за спрощеною системою, а також
звузити рамки застосування спрощеної системи. Таким чином відбувається
ускладнення процедури сплати податків та звітування.
В проекті Податкового кодексу зазначено, що за спрощеною системою
зможуть працювати юридичні особи (фірми), що мають не більше ніж 50
найманих працівників та дохід не більше ніж 1 мільйон гривень на рік, та
фізичні особи (приватні підприємці), що мають не більше ніж 5 найманих
працівників та дохід не більше ніж 200 тисяч гривень на рік.
Ставка єдиного податку, яку тепер встановлюють місцеві ради за
місцем державної реєстрації підприємств чи підприємців, залежно від виду
діяльності, не може становити менше ніж 20 гривень та більше ніж 200
гривень на місяць. В проекті Податкового кодексу передбачено, що ставка
єдиного податку для фізичних осіб теж може коливатися в межах від 20 до
200 гривень, але за умови, що дохід підприємця вміщується в певні межі – від
200 до 2000 гривень на місяць, бо ставку податку визначатимуть як 10 % від
доходу. Запроваджуючи обмеження доходу, проект Податкового кодексу
заперечує саму ідею приватного підприємництва – можливість отримати
винагороду за відповідну роботу. У такому разі зникає мотивація підприємця
докладати більших зусиль для одержання більших грошей, а то це суттєво
гальмує економічне зростання.
Проте найсильнішою загрозою для спрощеної системи в проекті
Податкового кодексу є збільшення кількості податків та зборів, які буде
змушений платити підприємець, і відповідно, збільшення документообігу
підприємця та витрат його часу на податкові процедури.
67
Таблиця – 3.1 Порівняння чинних норм Указу Президента та проекту
Податкового кодексу щодо спрощеної системи оподаткування малого та
середнього бізнесу
Порівняльний
чинник
Указ Президента № 727/98 (діючий)
Проект закону України № 935
(пропоновані зміни до спрощеної
системи оподаткування)
Запроваджується
для таких суб'єктів
малого
підприємництва
юридичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності будь-якої
організаційно-правової форми та
форми власності, в яких за рік
середньооблікова чисельність
працюючих не перевищує 50 осіб і
обсяг виручки яких від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) за
рік не перевищує 1 млн. Гривень.
фізичних осіб, які здійснюють
підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і у
трудових відносинах з якими,
включаючи членів їх сімей, протягом
року перебуває не більше 10 осіб та
обсяг виручки яких від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) за
рік не перевищує 500 тис. гривень.
юридичні особи - суб'єкти
підприємницької діяльності будь-якої
організаційно-правової форми та форми
власності, у яких середньооблікова
чисельність працюючих за звітний
період (календарний рік) не перевищує
50 осіб і обсяг виручки від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) за
зазначений період не перевищує 1 млн.
грн.; фізичні особи - суб'єкти
підприємницької діяльності, у яких
кількість осіб, що перебувають у
трудових відносинах з такою фізичною
особою, включаючи членів його сім'ї,
які беруть участь у підприємницькій
діяльності, за попередній рік не
перевищує 5 - осіб . Обсяг виручки від
продажу товарів, робіт, послуг за рік у
зазначених суб'єктів не повинен
перевищувати 200 000 гривень .
Ставка єдиного
податку для
суб'єктів малого
підприємництва
Для фізичних осіб встановлюється
місцевими радами за місцем їх
державної реєстрації залежно від
виду діяльності і не може становити
менше 20 гривень та більше 200
гривень на місяць.
Суб'єкт підприємницької діяльності –
юридична особа , який перейшов на
спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності, самостійно
обирає одну з наступних ставок
єдиного податку:
- 6 відсотків суми виручки від
реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг) без урахування акцизного
збору у разі сплати податку на додану
вартість згідно із Законом України
"Про податок на додану вартість";
- 10 відсотків суми виручки від
реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг), за винятком акцизного
збору, у разі включення податку на
додану вартість до складу єдиного
податку.
Для фізичних осіб – суб'єктів малого
підприємництва, визначених у пункті
"б" частини першої статті 15002,
запроваджується сплата єдиного
податку за ставкою 10 відсотків
нормативного чистого доходу.Об'єктом
оподаткування для суб'єктів малого
підприємництва, фізичних осіб, є
нормативний чистий дохід, розмір
якого встановлюється місцевою радою
залежно від виду господарської
діяльності.
Нормативний чистий дохід не може
бути встановлено менш як 200 гривень
та більш як 2000 гривень на місяць. (Ст.
15004 п.4 пп.2)
Для суб'єктів малого підприємництва,
юридичних осіб, запроваджується
сплата єдиного податку за ставкою 5
процентів від об'єкту оподаткування.
68
Продовження таблиці 3.1
Суб'єкт малого
підприємництва,
який сплачує
єдиний податок,
не є платником
таких видів
податків і зборів
(обов'язкових
платежів):
1. податку на додану вартість, крім випадку,
коли юридична особа обрала спосіб
оподаткування доходів за єдиним податком за
ставкою 6%;
2. податку на прибуток підприємств;
3. податку на доходи фізичних осіб (для
фізичних осіб – суб'єктів малого
підприємництва);
4. плати (податку) за землю;
5. збору на спеціальне використання
природних ресурсів;
6. збору до Фонду для здійснення заходів щодо
ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи та соціального захисту населення;
7. збору до Державного інноваційного фонду;
8. збору на обов'язкове соціальне страхування;
9. відрахувань та зборів на будівництво,
реконструкцію, ремонт і утримання
автомобільних доріг загального користування
України;
10. комунального податку;
11. податку на промисел;
12. збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування;
13. збору за видачу дозволу на розміщення
об'єктів торгівлі та сфери послуг;
14. внесків до Фонду України соціального
захисту інвалідів;
15. внесків до Державного фонду сприяння
зайнятості населення;
16. плати за патенти згідно із Законом України
"Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності".
1. Податку на прибуток підприємств (за
винятком сплати податку з доходів у
вигляді дивідендів, процентів, а також з
доходів, що отримують нерезиденти з
джерел їх походження з України);
2. Податку на доходи фізичних осіб (для
фізичних осіб – суб'єктів малого
підприємництва);
3. Податку на майно (лише стосовно майна,
що використовується суто для провадження
підприємницької діяльності) (податок на
майно запропоновано впровадити
податковим кодексом, Розділ VI );
4. Ринкового збору. ( На сьогодні ставка
ринкового збору для фізичних осіб складає:
від 0,05 до 0,15 НМД (неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян), для
юридичних осіб – від 0,2 до 2 НМД).
Дія не
поширюється
на:
- суб'єктів підприємницької діяльності, на яких
поширюється дія Закону України "Про
патентування деяких видів підприємницької
діяльності" в частині придбання спеціального
патенту;
- довірчі товариства, страхові компанії, банки,
інші фінансово-кредитні та небанківські
фінансові установи;
- суб'єктів підприємницької діяльності, у
статутному фонді яких частки, що належать
юридичним особам - учасникам та
засновникам даних суб'єктів, які не є
суб'єктами малого підприємництва,
перевищують 25 відсотків;
- фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності, які займаються підприємницькою
діяльністю без створення юридичної особи і
здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та
тютюновими виробами, пально-мастильними
матеріалами;
- спільну діяльність, визначену пунктом 7.7
Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств".
на довірчі товариства, страхові компанії,
банки, інші фінансово-кредитні та
небанківські фінансові установи, суб'єктів
підприємницької діяльності, які провадять
діяльність у сфері грального бізнесу,
здійснюють обмін іноземної валюти або
провадять спільну діяльність, та суб'єктів
підприємницької діяльності, у статутному
фонді яких частки, що належать юридичним
особам - учасникам та засновникам даних
суб'єктів, які не є суб'єктами малого
підприємництва, перевищують 25 відсотків,
а також на фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності без створення
юридичної особи, які здійснюють торгівлю
підакцизними товарами.
Місце надання
послуг
проведення діяльності як за місцем реєстрації
так і по всій території України.
ведення діяльності є місце, де особа, яка
виконує роботи, надає послуги, організувала
свою господарську діяльність або має
постійне представництво, яке надає
послуги, - місце проживання чи постійної
69
Так, тепер підприємця, що працює за єдиним податком, звільнено від
16 видів податків та зборів, а згідно з проектом Податкового кодексу – буде
звільнено лише від 4 видів податків та зборів.
Ще одне обмеження підприємницької свободи в Податковому кодексі –
обмеження місця провадження підприємницької діяльності. Тепер
підприємець може провадити свою діяльність хоч по всій Україні (Наказ
Державної податкової адміністрації України передбачає, що підприємець
може провадити діяльність і за місцем реєстрації, і по всій території
України). Натомість Податковий кодекс зменшує можливість вибору місця
діяльності: ним має стати безпосереднє місце виконання робіт чи надання
послуг або місце проживання. У останньому проекті Податкового кодексу
зазначено: місцем виконання робіт, надання послуг є місце, де особа, яка
виконує роботи, надає послуги, організувала свою господарську діяльність
або має постійне представництво, яке надає послуги, або (у разі відсутності
такого місця) – місце проживання чи постійної адреси такої особи [37].
70
3.2 Іноземний досвід податкового регулювання розвитку малого
бізнесу
Серед засобів стимулювання розвитку малих підприємств особливе
місце займають податкові пільги, які в Японії, Великобританії, Нідерландах,
Швеції, США, Франції мають різні умови надання (табл. Р.1 додатку Р).
Так, наприклад, у Великобританії малим підприємствам надано право
на збільшення витрат, пов‘язаних із науково-дослідними та дослідно-
конструкторськими роботами у розмірі 150 % від обсягу цих витрат, але ця
сума не повинна перевищувати 10 тис. фунтів стерлінгів
Законодавством Японії передбачено надання малим підприємствам
податкових пільг у вигляді зниження ставок і з місцевих податків.
У Франції , при дотриманні певних вимог, прибуток малих підприємств
оподатковується корпоративним податком за зниженою ставкою – 15,45 %
(звичайна ставка – 35,4 %) [69].
Аналіз досвіду зарубіжних країн щодо стимулювання сфери малого
бізнесу свідчить про можливість його використання в оподаткуванні
вітчизняних малих підприємств з урахуванням особливостей національної
економіки, умов господарювання, а також історичних особливостей розвитку
малого бізнесу в Україні.
Окрім податкових пільг, для розвитку суб‘єктів малого бізнесу в
зарубіжних країнах використовується таких засіб податкового регулювання,
як альтернативні системи оподаткування застосовуються в оподаткуванні
малих підприємств Литви, Казахстану, Білорусі та Російської федерації.
(табл. С.1 додатку С)
Порівняльний аналіз умов впровадження зазначених систем
оподаткування показує, що практично у всіх країнах застосовуються різні
критерії до платників спрощених режимів оподаткування, а також
відрізняється об‘єкт оподаткування: у Російській Федерації – доходи та
71
доходи, зменшені на суму витрат; у Литві – валовий дохід; у Республіці
Бєларусь – валова виручка; у Республіці Бєларусь – валова виручка; у
Республіці Казахстан – дохід.
Позитивним вважається досвід Росії та Республіки Казахстан щодо
диференціації податкових ставок. Можна погодитись з точкою зору, що
вітчизняна спрощена система порівняно з російською має переваги щодо
можливості зміни ПДВ єдиним податком за ставкою 10 %, що виявляється
особливо важливим для тих суб‘єктів малого підприємництва, які
здійснюють продаж товарів і послуг кінцевим споживачам, що не є
платниками ПДВ, а отже не мають потреби у формуванні податкового
кредиту.
Світовий досвід розвитку малого підприємництва в країнах з
розвиненою економікою засвідчує, що частка малих та середніх підприємств
у загальній кількості змінюється по країнах від 94% у Великобританії, до
99,9% у Франції. В усіх розвинутих країнах малі підприємства вже давно
оформилися в самостійні структурні підрозділи малого бізнесу. Вони зайняті
виготовленням продукції невеликих серій, сезонного попиту, - виробляють
деталі, вузли, компоненти для великих підприємств.
В Україні податкова система однакова як для виробників, так і для
посередників, тому відбувається перетікання капіталу малого бізнесу з
виробництва у сферу обігу, що створює можливість для швидкого
збагачення.
Як наслідок, формування нового прошарку власників-підприємців
відбувається на основі перерозподілу доходів і власності, а не збільшення
суспільного продукту як результату підприємницької діяльності.
Для зміцнення фінансового та майнового становища суб'єктів малого
підприємництва в порядку, встановленому законодавством, пропонується
застосовувати пільгове оподаткування 50% від ставки податку частини
прибутку, яка спрямовується на реконструкцію, модернізацію, технічне
переоснащення та будівництво.
72
Прибуток, що підлягає оподаткуванню, зменшується на 20% на тих
підприємствах, які застосовують працю пенсіонерів за віком та інвалідів,
якщо їхня чисельність становить не менш як 40% загальної чисельності.
Як підтверджує світовий досвід, малий бізнес має велику здатність до
нововведень. Свобода пошуку, заохочення ініціативи, відсутність
бюрократизму при розгляді оперативних питань, готовність до ризику,
швидка апробація висунутих оригінальних пропозицій — далеко не повний
перелік рис, які вирізняють науково-технічну діяльність малих підприємств і
заслуговують на пільгове оподаткування й збільшення податкового періоду.
Крім того, це допоможе зберегти наявний науковий потенціал, який може
реалізуватися в таких економічних формах.
У систему оподаткування необхідно закласти інвестиційні стимули та
пільги для інвесторів і кредиторів, які вкладають кошти у розвиток малого
підприємництва.
Системою оподаткування необхідно передбачити пільги для малих
підприємств, які освоюють нові, віддалені райони, використовують
нетрадиційні джерела енергії, застосовують сучасні форми організації праці.
Слід звернути увагу на розповсюджені за кордоном форми пільгового
оподаткування, як уведення диференційованих (прогресивних) ставок
податків залежно
від
величини
податкової
бази, встановлення
неоподатковуваного мінімуму прибутку, доходу. Введення подібних пільг
різко
підвищило
б
ефективність
державної
підтримки
малого
підприємництва.
Варто було б звільнити новостворені малі підприємства і від сплати
обов'язкових платежів до фонду зайнятості. Пропонується також встановити
податкові канікули для малих підприємств терміном не 5 років із
прогресивним підвищенням протягом цього періоду та виходу на
нормальний рівень по його закінчення.
Податковий механізм належить до економічних важелів довгочасної
дії, які не відразу дають ефект. Тому необхідно мати цілісну стратегію
73
реформування податкової системи, щоб забезпечити ефективність
оподаткування.
В країнах з розвинутою економікою найбільш поширеною формою
фінансової підтримки малого бізнесу (70%) є кредитні ресурси банків.
Кредити видаються як для працюючих підприємців, так і для початківців.
Держава всіляко сприяє зацікавленості кредитним установам надавати
пільгові кредити початківцям і залучає до цієї справи різні верстви
населення. Для цього створюють спеціальні урядові програми для молоді,
безробітних, непрацюючих жінок, реалізація яких здійснюється через вибрані
банки. З метою заохочення виконання таких програм держава формує
систему мотивацій – виділення додаткових кредитних ресурсів, встановлення
пільгової системи оподаткування для кредитодавця тощо. Банківська система
є гнучкою, а тому має багато переваг. При банках видаються мікро кредити,
створюються лізингові фірми, венчурні та інвестиційні фонди, які в різних
формах також мають пряме чи опосередковане відношення до реалізації
подібних програм розвитку малого підприємництва. Однак в Україні за
умови обмеженості кредитних ресурсів, високі ціни на гроші та великого
ризику, процентні ставки є надто високими і не можуть бути джерелом
інвестицій для малого бізнесу.
Світовий досвід підтверджує правило, що у країнах з перехідною
економікою є тільки одна перевага перед країнами-лідерами світової
економічної системи – це «перевага відставання», яка полягає у можливості
масштабного запозичення технологій виробництва, новітніх зразків техніки,
методів управління, адаптованих до національних економічних потреб згідно
з індикативним планом-стратегією інноваційного розвитку. Перспективи
розвитку економіки сучасної України невід‘ємно залежать від дотримання у
державному плануванні цього правила, яке має базове значення для
формування у транзитивній економіці необхідного фундаменту її
інноваційного спрямування, особливо у перший десятирічний дискретний
період реалізації державної стратегії економічного розвитку.
74
З метою подальшого розвитку вітчизняної альтернативної системи
оподаткування суб‘єктів малого підприємництва вважається раціональним
використовувати позитивний досвід впровадження диференційованих ставок
єдиного податку залежно від обсягів діяльності.
Вибір раціонального варіанта оподаткування підприємства малого
бізнесу здійснюється в процесі управління податковими платежами і впливає
на сталість його роботи.
3.3 Напрямки удосконалення управління податковими платежами
суб‘єкта малого підприємництва при зміні системи оподаткування
У сучасних умовах сталого функціонування малого підприємства та
важливим фактором підвищення ефективності його господарської діяльності
є вибір такої системи оподаткування, яка дозволяє мінімізувати або
нівелювати вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, обрати
раціональний підхід до обліку податкових витрат і стабілізації фінансового
стану підприємства [22].
Бюджетування податкових платежів – система планових розрахунків із
використанням взаємопов‘язаних бюджетів підприємства, спрямована на
визначення планової суми податкових платежів, які підлягають сплаті в
майбутніх податкових періодах. Бюджетне планування дозволяє розрахувати
податкові зобов‘язання не тільки на поточний період, але й на подальші
податкові періоди, фіксує податкові наслідки реалізації запланованих
господарських операцій, і не припускає податкової оптимізації [22].
Податкове планування – цілеспрямована діяльність платника,
орієнтована на максимальне використання всіх нюансів існуючого
законодавства на максимальне використання всіх нюансів існуючого
законодавства з метою досягнення найвищого фінансового результату
75
шляхом законної оптимізації господарської діяльності підприємства з точки
зору її податкових наслідків [22].
Податкове планування засноване на активному використанні засобів
податкової політики підприємства, що дозволяє вибрати найбільш доцільний
у конкретних умовах варіант господарської діяльності з погляду його
податкових наслідків і кінцевого результату. Іншими словами, податкове
планування передбачає цілеспрямовану діяльність платника податків і
припускає використання оптимізації податкової політики підприємства з
метою досягнення фінансового результату зі всіх можливих альтернатив.
Тому приділивши увагу податковому плануванню, яке дозволяє найбільш
ефективно здійснювати регулювання податкових платежів суб‘єктів малого
бізнесу [22].
У процесі діяльності вже створеного суб‘єкта господарювання
альтернативність податкових наслідків різних варіантів здійснення
господарської діяльності визначається такими основними обставинами:
– податковий статус партнера. Одна й та ж операція може мати різні
податкові наслідки для платника залежно від того, хто виступає її іншою
стороною. Так, здійснення операції з партнером – неплатником ПДВ
позбавляє підприємство, зареєстроване як платник ПДВ, права на податковий
кредит; операція із пов‘язаними особами вимагає застосування звичайних цін
при формуванні валових витрат і валового доходу; придбання товару у
платників єдиного податку або продаж товару у платників єдиного податку
або продаж товару з оплатою бюджетними коштами призводить до
особливих правил податкового обліку. Особливі умови оподаткування
передбачені чинним законодавством для операцій з нерезидентами (у тому
числі і з нерезидентами, зареєстрованими в офшорних зонах),
неприбутковими організаціями, сільгоспвиробниками, а також з фізичними
особами (у тому числі й громадянами-підприємцями). Отже, лише зміна
податкового статусу партнера може призвести до істотної зміни суми
податкових платежів, які сплачує підприємство;
76
– форма здійснення господарської операції. Чинне цивільне та
господарське законодавство дозволяють досягти одного й того ж кінцевого
результату за допомогою різних за характером господарських операцій. Так,
наприклад, альтернативою безкоштовної передачі майна може бути продаж
за 1 грн. або передача у безкоштовне користування. У кожному з цих
варіантів податкові наслідки для обох партнерів будуть абсолютно різними,
хоча у всіх випадках контрагент зможе використовувати отримане майно. У
разі продажу товару як альтернативні варіанти можуть розглядатися такі
форми здійснення розрахунків: продаж за готівку, безготівковий розрахунок
з негайною оплатою, на умовах товарного кредиту, розстрочки, з
використанням різних схем посередницьких операцій (договори комісії.
Доручення, агентські угоди). У кожному із перерахованих варіантів існує
певна специфіка з погляду моментів виникнення валового доходу й
податкових зобов‘язань (податкових зобов‘язань за єдиним податком – у разі
використання спрощеної системи оподаткування) у продавця, і, відповідно
валових витрат і податкових зобов‘язань – у покупця;
– облікова політика підприємства. Незважаючи на те, що податковий
облік відокремлений від бухгалтерського, існують деякі ситуації, коли
обраний варіант ведення бухгалтерського обліку (а регламентовані ПБО
методи ведення обліку – альтернативні, причому вибір конкретного варіанта
здійснюється самим підприємством) прямо або опосередковано спливають на
суму податкових платежів звітного періоду. Це, зокрема, відноситься до
механізму регулювання приросту-убутку запасів (різні варіанти обліку
вибуття запасів призводять до різних податкових наслідків), а також до
амортизаційної політики (юридичні особи – платники єдиного податку
використовують бухгалтерську амортизацію для обчислення залишкової
вартості основних фондів). Крім того, дивідендна політика підприємства
безпосередньо впливає на розмір авансового внеску з податку на прибуток;
– види діяльності та асортимент товарів (робіт, послуг). Чинне
законодавство передбачає істотні відмінності в оподаткуванні залежно від
77
здійснюваних суб‘єктом господарювання видів діяльності. Так, для деяких
видів встановлені спеціальні ставки податків, які відрізняються від базових
(наприклад, ставка податку на прибуток від страхової діяльності
обкладається за ставкою 3 % або за нульовою ставкою), а за спрощеною
системою оподаткування для фізичних осіб всі ставки єдиного податку
диференційовані за видами діяльності). Крім того, існує серйозна специфіка
за видами діяльності податковий період з податку на прибуток відповідає
календарному року), що повинно враховуватися при плануванні фінансових
потоків. І, нарешті, перелік стягуваних з платника податків залежить від виду
здійснюваної ним діяльності. Це, зокрема, відноситься до таких видів
податків і зборів, як плата за патент (яка стягується в разі торгівлі за готівку,
а також гральному бізнесі і при обміні валют), збір у вигляді цільової
надбавки за електричну й теплову енергію, збір за проведення гастрольних
заходів, збір до Фонду гарантування внесків фізичних осіб, збори до
пенсійного фонду з окремих господарських операцій і деякі інші. Тому зміна
виду діяльності підприємства або громадянина-підприємця пов‘язана зі
змінами і оподаткуванні, які слід врахувати в процесі оподаткуванні
планування.
Не менше значення для очікуваної суми податкових зобов‘язань має і
зміна асортиментного переліку товарів операції з якими здійснюються
платниками податків. Так, наприклад, необхідність сплати акцизного збору
при здійсненні операцій з виробництва та імпорту підакцизних товарів або
збору на розвиток садівництва, виноградарства і хмелярства при продажу
алкогольних напоїв і пива. В оподаткуванні податком на додану вартість
асортимент товарів також має важливе значення, оскільки операції з деякими
видами товарів не є об‘єктом або звільнені від оподаткування.
– форма здійснення виплат працівникам. Як відомо, виплати, які
здійснюються на користь фізичних осіб, мають різний режим оподаткування.
Тому одна й таж сума, сплачена фізичній особі залежно від характеру і
документального підтвердження, приведе до різних податкових наслідків як
78
для юридичної особи, що здійснює таку виплату (с погляду можливості
віднесення до валових витрат і необхідності нарахування й утримання
податку з доходів фізичних осіб і відповідних соціальних внесків), так і для
одержувача. При цьому альтернативність закладається не тільки при
встановленні характеру виплат, але й при виборі форми відносин
працівниками (трудові або цивільно-правові). При чому і перше, і друге може
бути здійснено самим підприємством за домовленістю з фізичною особою;
– умови господарських договорів. Одним із істотних моментів, що
визначають оподаткування окремих господарських операцій, є умови, що
містяться в господарських договорах і встановлюються за домовленістю
сторін. Звичайно, у першу чергу розмір податкових платежів залежатиме від
цінових параметрів операції. Особливе значення встановлення ціни має в
операціях, що припускають використання складних схем із залученням
декількох партнерів. Саме за допомогою цього інструменту на практиці
розв‘язується завдання скорочення сукупних податкових платежів за
операцією за рахунок акумуляції кінцевого результату в партнера, що має
найбільш ліберальний режим оподаткування. Окрім цінових умов договору
для податкових результатів важливе значення мають такі умови, як форма й
терміни здійснення платежів, а також терміни поставки (виконання робіт,
надання послуг) за договором. Ці умови впливають на момент виникнення
податкових зобов‘язань залежно від методів податкового обліку, які
використовуються партнерами;
–
податкові
режими
зовнішньоекономічної
діяльності.
Зовнішньоекономічна діяльність у сучасному оподаткуванні є сферою
особливих умов оподаткування, причому на кінцеві податкові результати
впливає не тільки обраний режим здійснення зовнішньоторговельної операції
(експорт, поставка товарів (послуг) нерезиденту на митній території України,
переробка давальницької сировини нерезидента або нерезидентом,
зовнішньоекономічний
бартер,
імпорт,
тимчасове
ввезення,
зовнішньоекономічні операції з використанням посередницьких схем,
79
інвестування і т. п.), але і наявність двосторонніх угод про усунення
подвійного оподаткування або багатобічних (як правило, у рамках різних
міжнародних або альянсів) договорів податкового характеру.
І, нарешті, на стадії припинення діяльності суб‘єкта господарювання,
альтернативність податкових наслідків визначається можливістю різних
варіантів здійснення цієї процедури: ліквідація (у т. ч. з використанням
процедури банкрутства), злиття, поглинання, продаж валових активів.
Таким чином, чинне законодавство і практика підприємницької
діяльності на будь-якій стадії життєвого циклу суб‘єкта господарювання,
забезпечують можливість багатоваріантного його розвитку. Завданням
податкового планування є вибір того варіанта здійснення господарської
діяльності, який з урахуванням його податкових наслідків найбільше засади
відповідає цілям підприємства.
Аналіз сучасних методичних підходів до податкового планування
перехідних операцій малих підприємств виявив недостатній рівень розробки
зазначеного питання. Зокрема, вченими розроблено методичні рекомендації
до вибору раціональної форми здійснення перехідних операцій на основі
застосування посередницьких схем, в яких враховуються особливості
податкового обліку на загальній і спрощеній системах оподаткування та
способи оплати продукції. Проте, на думку інших науковців, зазначена
методика може бути використана не у всіх випадках, оскільки не всі малі
підприємства використовують посередницькі схеми. До того ж використання
посередницьких схем може призвести до віднесення підприємства до
категорії, що застосовує схеми ухилення від оподаткування та підвищеної
уваги і виникнення конфліктних ситуацій з контролюючими органами [74].
Серед заходів, спрямованих на підвищення фінансового потенціалу
підприємства, можна виділити податковий моніторинг господарських
операцій, який передбачає постійний оперативний аналіз джерел витрат,
податкову експертизу проектів, договорів, а також розробку податкових схем
проведення розрахунків, які дають змогу впливати на податкову базу,
80
управляти її формуванням, легально мінімізувати податкові зобов'язання
підприємства в конкретних ситуаціях [26].
За результатами дослідження встановлено, що показниками, за якими
можна визначати найбільш раціональний спосіб оподаткування перехідних
операцій, є рентабельність господарських операцій, співвідношення
оподаткованого прибутку та виручки від реалізації, розмір доданої вартості
та ризики, що супроводжують зміну системи оподаткування.
Показник рентабельності господарських операцій найбільш адекватно
відображає прибутковість у відносному вимірі і можливість податкових втрат
від виникнення чинників ризиків, які супроводжують зміну системи
оподаткування. Співвідношення оподаткованого прибутку та виручки від
реалізації дозволяє порівняти базу оподаткування з податку на прибуток та
шестивідсоткового єдиного податку і визначити податковий тягар за різними
системами оподаткування з метою встановлення найбільш прийнятного
способу оподаткування перехідної операції. Визначення розміру доданої
вартості дозволяє врахувати особливості сплати ПДВ за загальною системою
оподаткування та єдиним десятивідсотковим податком, оскільки в цьому
випадку не враховується матеріальна складова операції, що вважається
особливо важливим при порівнянні цих варіантів оподаткування
господарських операцій. [34].
Отже, для уникнення подвійного оподаткування розроблено методику
управління податковими платежами, яка дозволяє проводити планування
перехідних операцій з метою раціоналізації податкових платежів з
урахуванням їх особливостей. Послідовність проведення управління
податковими платежами згідно методики при зміні системи оподаткування
малим підприємством наведено на рисунку 3.1. Виходячи з даної схеми
можна зробити висновок про те, на що слід звернути у разі зміни системи
оподаткування суб‘єктом малого бізнесу, зокрема при виборі ставки єдиного
податку 6 % зі сплатою ПДВ чи 10 % у випадку включення податку на
додану вартість до складу нарахованого єдиного податку.
81
Рисунок 3.1 – Схема управління податковими платежами малого
підприємства при зміні системи оподаткування
Перед тим як перейти до характеристики показників, які
використовуються для управління податковими платежами малого
підприємства, слід зазначити, що можливість застосування цієї методики
зберігається в разі прийняття проекту Податкового кодексу, оскільки згідно з
цим законом продовжується впровадження спрощеної
системи
оподаткування, а також зберігається підхід щодо альтернативності вибору
ставок єдиного податку. Однак у разі прийняття зазначеної редакції
Податкового кодексу формули слід коригувати, оскільки, передбачено
зменшення об'єкта оподаткування єдиним податком на суму надходжень,
визначених відповідною статтею. При цьому послідовність розрахунків для
Загальна система
оподаткування
Управління податковими
платежами
Етап 1. Розрахунок
рентабельності господарських
операцій
Етап 2. Визначення
раціонального співвідношення
бази оподаткування податком
на прибуток та виручки від
реалізації
Вибір методу податкового
обліку з ПДВ
Етап 3. Визначення розміру
доданої вартості
Етап 3. Визначення ризиків,
що супроводжують зміну
системи оподаткування
Планування бартерних операцій
Методи управління
податковими платежами
Планування черговості подій
при здійсненні операції
Зміна рентабельності
господарських операцій за
рахунок коригування ціни
продажу
Спрощена система
оподаткування
Єдиний
податок 6%
Єдиний
податок 10%
82
визначення раціонального варіанта оподаткування перехідних операцій
залишиться без змін.
Серед показників, які визначають ефективність функціонування
підприємства, особливе місце займають показники рентабельності, які є
одним з основних критеріїв оцінки діяльності підприємства. З метою
встановлення умов доцільності
застосування
спрощеної
системи
оподаткування в підрозділі 2.1 дипломної роботи було розраховано
показники рентабельності для ПП «Меркурій». Зважаючи на те, що
підприємство протягом 2007-2009 рр. змінювало податкову політику, то слід
відмітити, що в 2007 році підприємство оподатковувалося за загальною
системою оподаткування, а в 2009 році, тобто на кінець періоду – за
спрощеною. Також з таблиці 2.3 бачимо, що на початок періоду
рентабельність значно нижча від рентабельності діяльності за той же період,
але за умов спрощеної системи оподаткування на підприємстві. Отже, можна
зробити висновок ,що зміна податкової політики ПП «Меркурій» призвела до
покращення рентабельності на даному підприємстві.
Таким чином, першим етапом є розрахунок рентабельності
господарських операцій, результати якого дозволяють визначити найбільш
вигідний спосіб оподаткування операцій, що здійснюються підприємством, з
точки зору мінімізації податкових витрат.
Здійснення такого аналізу надає можливості для подальшого
управління процесом виробництва та реалізації продукції, оскільки дозволяє
знизити витрати та максимізувати прибуток підприємства.
При зміні системи оподаткування основним критерієм для визначення
найбільш прийнятного способу оподаткування перехідних операцій є такий
спосіб планування операції, за яким досягається мінімальний рівень
податкових зобов'язань. Так, при порівняному аналізі загальної системи
оподаткування та єдиного податку 6 % слід враховувати, що суб'єкт малого
підприємництва залишається платником ПДВ. З огляду на це, суму
податкових зобов'язань за цим податком не потрібно враховувати у
83
визначенні доцільного способу оподаткування перехідних операцій. Тобто
об'єктом порівняння в даному випадку будуть податкові зобов'язання з
податку на прибуток (ПЗ
пр
) та з єдиного податку (ПЗ
Є6 %
).
Якщо сума податкових зобов'язань за операцією за загальною
системою оподаткування менша відповідної суми в разі оподаткування
операції єдиним податком за ставкою 6 % (ПЗ
пр.
< ПЗ
Є6 %
), вважається за
доцільне її оподаткування на загальній системі оподаткування.
У разі, якщо (ПЗ
пр
> ПЗ
Є6
%) - мінімальні податкові витрати виникають
при оподаткуванні операції шестивідсотковим єдиним податком.
Отже, критерій для визначення варіанта доцільного оподаткування
операції може бути встановлено виходячи з рівності податкових зобов'язань
за загальною та спрощеною системами оподаткування:
ПЗ
пр
= ПЗ
Є6 %
(3.1)
Таким чином, метою другого етапу є визначення доцільного варіанта
оподаткування операції залежно від співвідношення бази оподаткування
податком на прибуток і виручки від реалізації.
Якщо модифікувати формулу (3.1) з урахуванням ставок і баз
оподаткування, критерій доцільності буде виражатися:
0,25 * П
оп
= 0,06 * В * (1 + 0,20)
(3.2)
де 0,25, 0,06, 0,20 – відповідно ставки податку на прибуток, єдиний
податку та ПДВ,. %;
П
оп
- сума оподаткованого прибутку за операцією, грн.;
В - виручка (валовий дохід) від здійснення операції без ПДВ, грн.
Якщо розділити обидві частини формули (3.1) на виручку від реалізації
(В), вона матиме вигляд:
84
)
20
,0
1(
*
В
*
06
,0
В
Поп
*
25
,0
(3.3)
Співвідношення бази оподаткування податком на прибуток та виручки
від реалізації за шестивідсотковим єдиним податком (Поп\В) можна виразити
за допомогою коефіцієнта К
1
, і з урахуванням цього рівняння (3.3) матиме
вигляд:
К
1
= (0,06*1,2)/0,25=0,288
(3.4)
У графічному
вигляді
визначення раціонального
способу
оподаткування господарської операції залежно від значення коефіцієнта К
1
за операцією можна представити в такий спосіб (рис.3.2).
Рисунок 3.2 – Визначення доцільного варіанта оподаткування операції
Наведений рисунок ілюструє, що в разі, коли співвідношення бази
оподаткування податком на прибуток та виручки від реалізації при
застосуванні єдиного податку за ставкою 6 % буде перевищувати граничний
рівень, тобто К
1
> 0,288, вважається доцільним її оподаткування єдиним
податком, порівняно з податком на прибуток, оскільки це сприятиме
зниженню податкових платежів. Разом з тим, якщо К
t
< 0,288, тобто нижче
граничного рівня, найбільш прийнятним варіантом буде оподаткування такої
операції за загальною системою оподаткування.
Третім етапом є визначення розміру доданої вартості. Результати
Визначення співвідношення бази
оподаткування податком на прибуток і
виручки від реалізації (К
1
)
Раціональний варіант
оподаткування операції
Загальна система
оподаткування
Єдиний
податок 6%
К
1
< 0,288
К
1
> 0,288
85
аналізу дозволяють отримати дані про питому вагу витрат, за якими
формується податковий кредит у виручці від реалізації.
Проте такий аналіз можна здійснювати тільки в разі переходу на
єдиний податок 10 %, оскільки в цьому випадку єдиний податок не тільки
замінює податок на прибуток, але й сплачується в рахунок ПДВ. Тому в разі
використання методу податкового обліку «за першою подією», формула (3.1)
модифікується з урахуванням суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за
загальною системою оподаткування:
0,25 * Поп + 0,20 * (В - Впк) = 0,10 * В * (1 + 0,20)
(3.5)
де 0,10 – ставка єдиного податку, %;
Впк – витрати, пов’язані зі здійсненням операції, за якими
формується податковий кредит, грн.
Граничний розмір співвідношення бази оподаткування податком на
прибуток і виручки від реалізації за даним варіантом оподаткування операції
(критерію К
1
) визначається за формулою:
25
,0
У
1
*
20
,0
2,
1*
10
,0
К
ВПК
1
(3.6)
де Увпк – питома вага витрат, за якими нараховується податковий
кредит за операцією в сумі виручки від реалізації, %.
Так, наприклад, якщо питома вага витрат, за якими нараховується
податковий кредит, складає 60 % від суми виручки, граничний рівень
коефіцієнта К
1
при перевищенні якого доцільно оподаткування операції
єдиним податком, буде дорівнювати:
86
16
,0
25
,0
)6,
0
1(
*
20
,0
2,
1*
10
,0
К
1
(3.7)
Залежність коефіцієнта К
1
за операцією від показника питомої ваги
витрат, за якими нараховується податковий кредит у сумі виручки від
реалізації за операцією, наведено в таблиці 3.2.
Дані табл. 3.2 свідчать про те, що із збільшенням частки витрат, за
якими формується податковий кредит, у виручці від реалізації зростатиме і
граничний рівень К
х
Таблиця 3.2 – Взаємозв’язок коефіцієнта К
1
та співвідношення
«витрати, за якими формується податковий кредит – виручка за операцією»
Показник
Варіанти
Питома вага витрат,
за якими формується
податковий кредит у
виручці від реалізації
0,40
0,50
0,60
0,70
0,80
0,90
Граничний рівень К
1
0,00
0,08
0,16
0,24
0,32
0,40
Використовуючи вищезазначені формули, було проведено розрахунки
для приватного підприємства «Меркурій» за даними фінансово-
господарської звітності за 2007 рік, коли підприємство використовувало
загальну спрощену систему оподаткування та зроблено відповідні висновки.
Отже, співвідношення бази оподаткування податком на прибуток та
виручки від реалізації становить 0,33, що у графічному вигляді (рис.3.2)
свідчить про те, що в разі, коли співвідношення бази оподаткування
податком на прибуток та виручки від реалізації при застосуванні єдиного
податку 6 % буде перевищувати граничний рівень, тобто К
1
> 0,288,
вважається доцільним її оподаткування єдиним податком, порівняно з
податком на прибуток, оскільки сприятиме зниженню податкових платежів.
Перевірено також аналіз доцільності переходу на єдиний податок 10%
за цією методикою. Так як згідно з формулами (3.5) – (3.7) питома вага
витрат, за якими нараховується податковий кредит, складає приблизно 20 % в
87
сумі від виручки від реалізації, то дане значення не входить в діапазон
значень таблиці 3.2. Тому можна зробити висновок, що при застосуванні
системи сплати єдиного податку 10 % з включенням ПДВ у суму єдиного
податку матеріальні витрати підприємства займають меншу питому вагу у
виручці від реалізації. Тому дана методика підтверджує результат отриманий
дослідженням відображеним у підрозділі 2.3, але з точки зору зменшення
матеріальних витрат.
Отже, у сучасних умовах сталого функціонування малого підприємства
та важливим фактором підвищення ефективності його господарської
діяльності є вибір такої системи оподаткування, яка дозволяє мінімізувати
або нівелювати вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища,
обрати раціональний підхід до обліку податкових витрат і стабілізації
фінансового стану підприємства.
Зважаючи на нестабільність податкового законодавства щодо
регулювання малого бізнесу, існує потреба у прийнятті єдиного податкового
кодексу, у розрізі котрого повинна регламентуватись і діяльність суб‘єктів
малого підприємництва.
Проте найсильнішою загрозою для спрощеної системи в проекті
Податкового кодексу є збільшення кількості податків та зборів, які буде
змушений платити підприємець, і відповідно, збільшення документообігу
підприємця та витрат його часу на податкові процедури. Так, згідно з
проектом Податкового кодексу – буде звільнено лише від 4 видів податків та
зборів.
Серед засобів стимулювання розвитку малих підприємств особливе
місце займають податкові пільги, які в Японії, Великобританії, Нідерландах,
Швеції, США, Франції мають різні умови надання.
У процесі діяльності вже створеного суб‘єкта господарювання
альтернативність податкових наслідків різних варіантів здійснення
господарської діяльності визначається основними обставинами: податковий
статус партнера, форма здійснення господарської операції, облікова політика
88
підприємства, види діяльності та асортимент товарів (робіт, послуг),
податкові режими зовнішньоекономічної діяльності.
З метою подальшого розвитку вітчизняної альтернативної системи
оподаткування суб‘єктів малого підприємництва вважається раціональним
використовувати позитивний досвід впровадження диференційованих ставок
єдиного податку залежно від обсягів діяльності.
Вибір раціонального варіанта оподаткування підприємства малого
бізнесу здійснюється в процесі управління податковими платежами і впливає
на сталість його роботи.
89
ВИСНОВКИ
Незважаючи на нестабільність ситуації як у економічній так і в
політичній ситуації країни малий бізнес є найбільш оптимальною сферою для
економічного росту країни. Так, звичайно, під час не стабільності значного
удару зазнали саме малі підприємства, але натомість ми маємо втрати і в
середньому і великому бізнесі. Зрозуміло, причиною цього став не розмір
бізнесу, а сталість його функціонування і підготовленість підприємців до
таких нестабільностей в економіці країни.
Досліджуючи малий бізнес як економічний сектор, що має свої
соціально-економічні
особливості
й
характеризується підвищеним
інноваційним тонусом та творчою самодіяльністю економічного суб’єкта,
зосередили увагу на теорії людського капіталу. Саме сектор малого бізнесу в
умовах розвинених ринкових відносин є динамічним інструментом
економічної демократії, що об’єднує в мікрофункціональні виробничі
комбінації різноманітні цінності й фактори людського капіталу конкретних
регіонів та населених пунктів, розвиває їх і найбільш повно й раціонально
використовує.
Формування ринкової системи господарювання в Україні пов'язане із
зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Одним з
найперспективніших напрямків створення конкурентного середовища є
розвиток малого
підприємництва.
Мале підприємництво –
це
найдемократичніший суспільний сектор національної економіки, який
практично нічого не коштує бюджету, але забезпечує значну частку обсягу
виробленої продукції держави та переважну частку робочих місць.
Існує кілька досить серйозних недоліків системи спрощеного
оподаткування. По-перше, ця система використовується не лише малими
підприємствами, але і крупними компаніями, які використовують єдиний
податок для мінімізації власних податкових витрат. Такий механізм широко
90
використовується і в торгівлі, і у сфері послуг, і в інших сферах. По-друге, це
викривлення конкуренції на ринку. Паралельно можуть працювати дві
компанії – одна працює в рамках закону на загальній системі оподаткування.
Друга фірма, приховуючи реальний обсяг свого доходу, працює на
спрощеній системі, сплачуючи в бюджет незначні суми. Зрозуміло, що в
більш вигідній ситуації опиняється друга фірма. 200 грн. податку, які
сплачувалися в 1998 році, і 200 грн., які сплачуються сьогодні , це фактично
дві різні суми. По-третє – прив’язка сплати фіксованого або єдиного податку
до розміру виручки, яку отримує підприємець. Це демотивує малий бізнес
розвиватися. Якщо підприємець працює на прибуток, то логічно, що в один
рік його оборот складав 100 тис. грн., через кілька років – 200 тис. грн. і т.д.
У нас існує обмеження на оборот в рамках спрощеної системи. Якщо
підприємець перевищує суму обороту в 500 тис. грн. як фізична особа і 1
млн. грн. як юридична особа, він не може знаходитися на єдиному податку.
Така система призводить до того, що підприємці не показують своїх
реальних оборотів.
Перекладання податків відбувається шляхом підвищення цін на
величину податку, в результаті чого реальним платником податку стає
покупець товару. Перекласти податок в ціну дається не завжди. Це буває,
коли товар монопольний, чи попит на нього не еластичний. Якщо попит на
товар еластичний, то незначне зменшення ціни викликає значне збільшення
об’єму продаж. В такій ситуації перекладання податків на покупців
неможливе. При розробці мір податкової політики необхідно враховувати
дію „податкового клину”, що являє собою різницю між сумами прибутку до і
після сплати податку.
Слід констатувати, що методологічно побудова системи податкового
планування починається з визначення стратегічних цілей підприємства у
сфері оподаткування, з урахуванням загальних цілей розвитку бізнесу.
Відповідно до поставлених стратегічних установок розраховуються
показники, що дозволяють судити про досяжність і успішність нормативів,
91
обраних як стратегічні орієнтири. Виходячи з цього, будується структура
системного процесу податкового планування підприємства. Найбільш
придатною для реалізації стратегічних цілей податкового планування є
проектна структура управління податковими потоками, яка дозволяє
об'єднати елементи організаційної структури та індивідуальний підхід при
оптимізації податкового портфеля. Проектна структура вимагає застосування
знань і навичок фахівців різного профілю – працівників фінансової,
бухгалтерської, економічної, юридичної служб як самого підприємства, так і
спеціалізованих юридичних фірм.
Успішність побудови системи податкового планування не в останню
чергу залежить від наявності налагодженого, раціонально організованого
документообігу на підприємстві. Організація системи податкового
планування вимагає, крім усього іншого, наявності певних ресурсів:
фінансових, матеріально-технічних, інтелектуальних. Таким чином,
враховуючи можливу відповідальність за невдалі спроби податкової
оптимізації при систематизації податкового планування на підприємстві,
бажаним є залучення сторонніх спеціалізованих організацій або фахівців, які
мають досвід у цій сфері і можуть оцінити й намітити шляхи систематизації
податкового планування на підприємстві.
Податкову оптимізацію може бути визначено як вибір раціональної
податкової політики, спрямованої на досягнення запланованих фінансово-
економічних показників діяльності підприємства. Як критерії оптимізації
податків можуть використовуватися: мінімум податкових платежів суб'єкта
господарювання протягом податкового періоду; мінімум податкових
платежів за весь період функціонування підприємства; мінімум податкового
навантаження або податкового тягаря; забезпечення рівномірності
формування податкових зобов'язань відповідно до наявних фінансових
ресурсів; максимум будь-якого з показників, що відображають фінансовий
результат; приріст податкових платежів на одиницю приросту фінансового
результату.
92
З метою підвищення ефективності функціонування в умовах
нестабільної податкової політики та надмірного податкового навантаження
підприємства малого бізнесу прагнуть до вибору податкової політики, яка
сприятиме податковій оптимізації. Обґрунтовано підхід, в якому
пропонується з метою розмежувань понять оптимізації та мінімізації
податкових платежів замість «податкової оптимізації» застосовувати поняття
«управління податковими платежами» і розуміти під ним процес управління
господарською діяльністю суб'єкта підприємництва, спрямований на
підвищення фінансових результатів за рахунок впливу на окремі елементи
податків у рамках чинного законодавства.
За результатами проведеного аналізу іноземного досвіду податкового
регулювання малого бізнесу виявлено, що зазвичай до підприємств цього
сектора економіки застосовують податкові пільги та спеціальні режими
оподаткування. З метою подальшого розвитку вітчизняної альтернативної
системи
оподаткування вважається раціональним
використовувати
позитивний досвід зарубіжних країн в оподаткуванні суб'єктів малого
підприємництва.
Умови господарювання малих підприємств істотно впливають на
забезпечення сталості їх функціонування. Поміж особливостей малих
підприємств виявлено нестабільність порівняно з великими та середніми
підприємствами, високий ступінь ризику, а також нижчі обсяги реалізації, які
впливають на рівень прибутку та власні фінансові ресурси, що залишаються
у малого підприємства. У свою чергу податкові платежі більш інтенсивно
впливають на сталість малих підприємств порівняно великими та середніми
підприємствами. Управління податковими платежами є одним із
найефективніших важелів впливу на фінансові результати малого
підприємства, а отже і на його сталість, оскільки дозволяє оптимізувати
витрати. Під критеріями оптимальності витрат малого підприємства в
дослідженні розуміються умови господарювання, за яких показник
рентабельності господарських операцій прагне до максимуму, а ризики
93
господарювання – до мінімуму.
З метою адаптації підприємств малого бізнесу до умов зовнішнього
середовища, що змінюються, та забезпечення сталості їх функціонування
пропонується постійно проводити комплексний моніторинг чинників
зовнішнього та внутрішнього середовища, основними серед яких є податкова
політика на макрорівні та заходи щодо управління податковими платежами
на мікрорівні.
Визначено, що одним із засобів забезпечення сталості підприємства
малого бізнесу є здійснення вибору між загальною та спрощеною системами
оподаткування.
Удосконалено
методику
визначення
доцільності
застосування спрощеної системи оподаткування і визначено межі, за яких
вигідно переходити на сплату єдиного податку з урахуванням чинного
законодавства та умов здійснення підприємницької діяльності за загальною
та спрощеною системами оподаткування. Розраховано показники
рентабельності господарських операцій для загальної та спрощеної систем
оподаткування з урахуванням відмінностей умов оподаткування за ставками
6 % та 10 % єдиного податку в частині ПДВ, а також особливостей
оподаткування за спрощеною системою щодо визначення сум платежів до
Пенсійного фонду суб'єктів малого підприємництва – платників єдиного
податку і порядку їх зменшення на суму, перераховану установам
Державного казначейства в складі єдиного податку. У результаті
дослідження виявлено три інтервали, за якими проводилось порівняння
показників рентабельності господарських операцій. За результатами
порівняння показників на зазначених інтервалах визначено раціональні
співвідношення матеріаломісткості та питомої ваги витрат на оплату праці у
виручці від реалізації з урахуванням обраної системи оподаткування, що дало
змогу визначити умови доцільності впровадження на малих підприємствах
спрощеної системи оподаткування.
Наявність двох ставок єдиного податку для суб'єктів малого
підприємництва – юридичних осіб, різниця між якими полягає в статусі
94
платника єдиного податку щодо ПДВ, обумовлює необхідність прийняття
рішення про доцільність застосування кожної з них. Найбільш прийнятним
серед розглянутих методів вибору раціональної ставки єдиного податку в
межах спрощеної системи оподаткування є метод, що дозволяє визначити
прямий і додатковий ефект від зміни ставки єдиного податку, який
модифіковано з урахуванням уточнення виручки від реалізації продукції на
складову ПДВ. Даний метод дозволяє врахувати питому вагу господарських
операцій, які підлягають оподаткуванню ПДВ, отримати більш достовірні
результати і визначити доцільну для суб'єкта малого підприємництва ставку
оподаткування підприємницької діяльності за спрощеною системою
оподаткування, обліку та звітності.
Виявлено неврегульованість на законодавчому рівні порядку
оподаткування господарських операцій, які розпочинаються за однією
системою оподаткування, а завершуються за іншою. Тому метою управління
податковими платежами при зміні системи оподаткування вважається
необхідним проводити моніторинг очікуваних розрахунків, прогнозувати
податкові наслідки основних операцій, здійснюваних безпосередньо перед
переходом, утримуватися від господарських рішень, що призводять до
додаткових податкових платежів, і враховувати ці обставини в господарських
договорах, що укладаються. Розроблене методичне забезпечення управління
податковими платежами
передбачає вибір
раціональної
системи
оподаткування господарських операцій малих підприємств, які здійснюються
в період зміни системи оподаткування, на основі розрахунку показників:
рентабельності господарських операцій; співвідношення бази оподаткування
податком на прибуток та виручки від реалізації; розміру доданої вартості;
ризиків, що супроводжують зміну системи оподаткування. Запропоновані
методи управління податковими платежами включають: планування
черговості подій при здійсненні операції; зміну рентабельності
господарських операцій шляхом коригування ціни продажу; вибір методу
податкового обліку з ПДВ; планування бартерних операцій. Практичне
95
застосування наведеного методичного підходу дозволить врахувати
особливості податкового обліку за загальною та спрощеною системами
оподаткування, мінімізувати ризики та податкові втрати від здійснення
перехідних операцій.
Одним із найбільш ефективних засобів оптимізації оподаткування в
податковому плануванні підприємств є використання спрощеної системи
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.
ПП «Меркурій» протягом 2007-2009 рр. мало досить цікавий и
нестабільний фінансовий стан, на що вплинула зокрема, загальна кризова
ситуація в країні, яка стала причиною збитковості фінансово-нестабільних
підприємств, як малого, середнього так і великого бізнесу. Але керівництво
підприємства прийняло певні заходи щодо стабілізації ситуації. Зміна
кількості працівників збільшила показник фондовіддачі, зміна системи
оподаткування дала змогу зупинити скорочення чистого доходу, зменшення
заборгованостей вплинуло на фінансову незалежність підприємства. Але
незважаючи на позитивні моменти, ПП «Меркурій» залишається в
нестабільному стані. Для покращення фінансового стану підприємству слід
переглянути та оптимізувати структуру капіталу, щоб збільшити
автономність, покращити структуру активів для збільшення їх ліквідності та
ліквідності балансу.
Протягом 2007-2009 рр. підприємство знаходилося на загальній системі
оподаткування (сплачувало податки на загальних підставах як суб’єкт
підприємницької діяльності юридична особа, що відноситься то малого
підприємництва за відповідним критеріями чисельності працюючих та
обсягів виручки за період і сплачувало 14,86 тис. грн. податків та зборів.
З третього кварталу 2008 року ПП «Меркурій» є платником єдиного
податку за ставкою 10 %, а тому за цей період помітне значне скорочення
суми сплачених податків та зборів на кінець періоду, що становить 3, 81 тис.
грн. – це на 11,05 тис. грн. менше ніж на початок періоду, у відсотковому
вираженні це зменшення склало майже 75 %.
96
Розрахунок податкового тягаря показав, що для даного підприємства
доцільно використовувати вітчизняну методику, котра полягає у тому, що
податковий тягар прийнято оцінювати процентним відношенням усіх
сплачених податків до прибутку.
Загалом можна сказати, що ПП «Меркурій» протягом аналізованого
періоду 2007-2009 рр. дещо не відповідало нормативам по показниках
фінансово-господарської діяльності, але успішне управління дає змогу у
майбутньому покращити показники оборотності, рентабельності та інші, так
як керівництвом була проведена досить успішна зміна податкової політики,
яка дасть змогу покращити фінансовий стан підприємства у майбутньому
Досліджено та доведено що, при застосуванні системи сплати єдиного
податку 10 % з включенням ПДВ у суму єдиного податку матеріальні
витрати підприємства займають меншу питому вагу у виручці від реалізації,
а також з точки зору зменшення податкового тягаря дана система
оподаткування є найбільше доцільною для об’єкта дослідження за даних
умов.
У сучасних умовах сталого функціонування малого підприємства та
важливим фактором підвищення ефективності його господарської діяльності
є вибір такої системи оподаткування, яка дозволяє мінімізувати або
нівелювати вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, обрати
раціональний підхід до обліку податкових витрат і стабілізації фінансового
стану підприємства.
Зважаючи на нестабільність податкового законодавства щодо
регулювання малого бізнесу, існує потреба у прийнятті єдиного податкового
кодексу, у розрізі котрого повинна регламентуватись і діяльність суб‘єктів
малого підприємництва.
Проте найсильнішою загрозою для спрощеної системи в проекті
Податкового кодексу є збільшення кількості податків та зборів, які буде
змушений платити підприємець, і відповідно, збільшення документообігу
підприємця та витрат його часу на податкові процедури.
97
Серед засобів стимулювання розвитку малих підприємств особливе
місце займають податкові пільги, які в Японії, Великобританії, Нідерландах,
Швеції, США, Франції мають різні умови надання.
У процесі діяльності вже створеного суб‘єкта господарювання
альтернативність податкових наслідків різних варіантів здійснення
господарської діяльності визначається основними обставинами: податковий
статус партнера, форма здійснення господарської операції, облікова політика
підприємства, види діяльності та асортимент товарів (робіт, послуг),
податкові режими зовнішньоекономічної діяльності
98
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.
Абазян,
А.
Г.
Обеспечение
устойчивости
развития
предпринимательских
структур
на
основе
совершенствования
ассортиментной политики: на примере хлебопекарной промышленности
Краснодарского края: дис. канд. экон. наук. / Абазян Артак Горикович. –
Ставрополь, 2005. – 149с.
2.
Азаров, Л. Систематизація податкового планування на
підприємстві [Електронний ресурс] / Юридичний журнал. Режим доступу :
www.justinian.com.ua/article.php?id=1506 . – Назва з екрана.
3.
Аналіз застосування суб‘єктами малого підприємництва
спеціальних режимів оподаткування [Електронний ресурс] / Державний
комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Режим
доступу www. dkrp. gov. ua/ control/uk/publish/article; jsessionid=9F01
C52E5A1A5ED051423B9E243C0AC2?art_id=46494&cat_id=56601. – Назва з
екрана.
4.
Барановська, І. В. Проблеми реформування податкової системи в
умовах кризи [Текст] / І. В. Барановська, Т. А. Варварич // Актуальні
проблеми економіки. – 2009. – №8. – С. 193-199.
5.
Барановська, І. В. Сучасна податкова система України з точку
зору підприємця [Текст] / І. В. Барановська // Актуальні проблеми економіки.
– 2008. – №8. – С. 172-183.
6.
Барулин, С. В. Налоговые льготы как элемент налогообложения и
инструмент налоговой политики [Текст] / С. В. Барулин, А. В. Маркушин //
Финансы. – 2002. – №2. – С. 39-40.
7.
Борисов, А. Н. Организация финансового менеджмента на малых
предприятиях [Текст] / А. Н. Борисов // Финансовый менеджмент. – №6. –
2004. – С. 19-23.
99
8.
Булгакова, Л. Н. Совершенствование методов оценки налоговой
нагрузки на предприятии [Текст] / Л. Н. Булгакова // Все для бухгалтера. –
2002. – №9. – С. 21-26.
9.
Ваганов, К. Стратегія розвитку малого та середнього бізнесу в
Україні [Текст] / К. Ваганов, О. Кириченко // Актуальні проблеми економіки.
– 2008. – №1. – С. 35-40.
10. Вдовиченко, М. І. Про ефективність податкової системи в Україні
[Текст] / М. І. Вдовиченко // Фінанси України. – 1999. – №3. – С. 99-108.
11. Верестина, Н. Г. Налоговое планирование как элемент
финансовой политики реструктурируемого предприятия [Текст] / Н. Г.
Верестина // Финансы. – 2002. – №4. – С. 26-29.
12. Виговська, В. В. Малий бізнес України: сучасний стан і тенденції
розвитку [Текст] / В. В. Виговська // Актуальні проблеми економіки. – 2009. –
№1. – С.59-64.
13. Вишневський, В. П. До питання про ідею єдиного податку
[Текст] / В. П. Вишневський // Фінанси України. – 2000. – №7. – С. 11-16.
14. Вишневський, В. П. Оцінка можливості зниження податкового
навантаження [Текст] / В. П. Вишневський, Д. В. Липницький // Фінанси
України. – 2000. – №1. – С.93-105.
15. Воронина, Н. В. Теоретические основы налогового планирования
[Текст] / Н. В. Воронина, В. А. Бабанин // Экономический анализ: теория и
практика. – 2006. – №1. – С. 20-25.
16. Габрук, О. Законодавчі новації – 2009: податки, внески, збори,
регулювання підприємницької діяльності [Текст] / О. Габрук //
Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. – №8-9 (спецвипуск).
17. Говорушко, Т. А. Малий бізнес [Текст] / Т. А. Говорушко, О. І.
Тимченко. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 200с. ISBN 966-364-
253-Х
100
18. Гриценко, Л. Л. Дискримінантна модель діагностики банкрутства
малих підприємств [Текст] / Л. Л. Гриценко, І. М.Боярко, А. А. Губар //
Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №5. – С.23-28.
19. Загальна система оподаткування [Електронний ресурс] /
офіційний веб-портал «київська міська влада». – Режим доступу:
http://www.merega.kiev.ua/menu/system/zagsyst.php. – Назва з екрана.
20. Загальна система
оподаткування
[Електронний
ресурс].
«Приватний підприємець» – Режим доступу : http://businessman.co.ua/zagalna-
sistema-opodatkuvannya/. – Назва з екрана.
21. Замирович, Е. Е. Налоговое планирование: организация работ
[Текст] / Е. Е. Замирович // Налоговое планирование . – 2004. – №1. – С. 19-
26.
22. Іванов, Ю. Б. Малий бізнес [Текст] / Ю. Б. Іванов, К. В.
Петросянц. – Х. : ВД «ІНЖЕК», 2009. – 352 с. – ISBN 978-966-392-210-2.
23. Ігнатішин, М. Вплив альтернативного оподаткування на
формування фінансових ресурсів суб‘єктів господарювання [Текст] / М.
Ігнатішин, М. Туряниця // Економіст. – 2004. – №12. – С. 38-39.
24. Коваленко, Ю. Є. Податковий кредит по податку з доходів
фізичних осіб та шляхи його вдосконалення [Текст] / Ю. Є. Коваленко, Т. Р.
Яроцька // Економіка. Фінанси. Право. – 2007. – №11. – С.3-5.
25. Комунальний податок [Електронний ресурс] / Баланс клуб. –
Режим доступу: http://www.balance.ua/ua/sai/sprav_info/comynal_naloq.htm. –
Назва з екрана.
26. Крисоватий, А. І. Податковий менеджмент [Текст] : навч. посіб. /
А. І. Крисоватий, А. Я. Кізима. – Тернопіль : Карт-бланш, 2004. – 132с. –
ISBN 645-890-73-81.
27. Кухарєва, О. О. Податкові важелі державного регулювання
доходів фізичних осіб. – Автореферат дис. канд. наук: 08.02.03. / Кухарєва
Ольга Олександрівна. – Дніпропетровськ, 2005. – 18 с.
101
28. Микитенко, Т. Методологічні основи податкової звітності в
Україні [Текст] / Т. Микитенко, Т. Міщенко // Бухгалтерських облік і аудит. –
2009. – №1. – С.61-69.
29. Мірошниченко, О. Оптимізація оподаткування суб‘єктів малого
підприємництва / О. Мірошниченко, Н. Коваль // Матеріали міжнародної
наукової конференції «Розвиток методології та методики податкового
аудиту». – Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2004. – С. 327-333.
30. Ожогіна, Н. Удосконалення системи оподаткування в Україні на
шляху до Євроінтеграції [Електронний ресурс] Наукові конференції. Київ. –
Режим
доступу:
http://intkonf.org/ozhogina-n-udoskonalennya-sistemi-
opodatkuvannya-v-ukrayini-na-shlyahu-do-evrointegratsiyi/. – Назва з екрана.
31. Основні показники розвитку малих підприємств [Електронний
ресурс] / Державний комітет статистики України // Режим доступу :
http://www.gorstat.kiev.ua/p.php3?c=466&lang=1. – Назва з екрана.
32. Особливості сплати комунального податку [Електронний ресурс]
/ Асоціація платників податків України. Чесне партнерство бізнесу і влади. –
Режим доступу : http://www.appu.org.ua/ua/articles/402? menu_id=7&
top_menu_id=1. – 28.05.2010. – Назва з екрана.
33. Петросянц, К. В. Теоретичні аспекти управління податковими
платежами малого підприємства // Міжнародна
науково-практична
конференція «Фінансові ринки та інститути», 7-8 грудня 2007р. – т.2. – Х.:
ВД «ІНЖЕК». – 2007. – С. 195-198.
34. Петросянц, К. В. Управління податковими платежами малого
підприємства: автореф.дис. канд. екон. наук. – Х., 2007. – 20с.
35. Податкова політика України: стан, проблеми та перспективи
[Текст] : монографія, за редакцією д.е.н. професора З. С. Варналія. – Київ :
Знання України, 2008. – 675с. ISBN 966-535-206-7.
36. Податкове планування юридичних осіб [Електронний ресурс] /
Агентство
з питань податкового
захисту. –
Режим
доступу:
http://www.podatki.net.ua/5ua.html. – Назва з екрана.
102
37. Податковий кодекс : знищення спрощеної системи оподаткування
мінімум на 5 років [Електронний ресурс] / Інформаційний портал «Власна
справа».
–
Режим
доступу:
http://www.vlasnasprava.info/ua/business_az/how_to_grow/taxation.html?_m=pub
lications&_t=rec&id=299. – Назва з екрана.
38. Половян, О. В. Особливості управління малим підприємством
[Текст] / О. В. Половян, К. Г. Петренко // Актуальні проблеми економіки. –
2009. – №6. – С.131-135.
39. Про державну підтримку малого підприємництва [Електронний
ресурс] : закон України від 19 жовтня 2000р. №2063-ІІІ. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2063-14. – Назва з екрана.
40. Про місцеві податки і збори [Електронний ресурс] / Декрет
Кабінету Міністрів України вiд 20.05.1993 № 56-93. – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=56-93. – Назва з екрана.
41. Про національну програму сприяння розвитку малому
підприємництву в Україні [Електронний ресурс] : закон України від18
жовтня 2000 року № 2063-ІІІ. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-
bin/laws/main.cgi?nreg=2157-14. – Назва з екрана.
42. Про національну програму сприяння розвитку малому
підприємництву у Україні [Електронний ресурс] : закон України від 12
грудня 2000 року №2157-ІІІ. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-
bin/laws/main.cgi?nreg=2157-14. – Назва з екрана.
43. Про оподаткування доходів підприємств та організацій
[Електронний ресурс] : закон України від 21 лютого 1992 року № 2146-ХІІ –
Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2147-12. –
Назва з екрана.
44. Про оподаткування прибутку підприємств [Електронний ресурс] :
закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону
України від 22 травня 1997 року № 283/97 зі змінами та доповненнями) –
103
Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=283
%2F97- %E2 %F0. – Назва з екрана.
45. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності
[Електронний ресурс] : закон України від 23 березня 1996 року № 98\96-ВР. –
Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=99 %2F96-
%E2 %F0. – Назва з екрана.
46. Про податок з доходів фізичних осіб [Електронний ресурс] :
закон України від 22 травня 2003 року №889-IV Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=889-15. – Назва з екрана.
47. Про податок на додану вартість [Електронний ресурс] : закон
України вiд 03.04.1997 № 168 97-ВР. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=168 %2F97- %D0 %B2 %D1
%80. – Назва з екрана.
48. Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами [Електронний ресурс] : закон
України від 21 грудня 2000 року №2181 – ІІІ (зі мінами та доповненнями). –
Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2181-14. –
Назва з екрана.
49. Про прибутковий податок з громадян [Електронний ресурс] /
Декрет Кабінету Міністрів України вiд 26.12.1992 № 13-92. – Режим
доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=13-92. – Назва з
екрана.
50. Про систему оподаткування [Електронний ресурс] : закон
України від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ (в редакції Закону України від 18
лютого 1997 року №77\97-ВР зі змінами та доповненнями). – Режим доступу
: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1251-12. – Назва з екрана.
51. Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб‘єктів малого підприємництва [Електронний ресурс] : указ Президента
України від 3 липня 1998 року №727/ 98. Режим доступу :
104
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=746 %2F99. – Назва з
екрана.
52. Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб‘єктів малого підприємництва [Електронний ресурс] : указ Президента
України від 28 липня 1999 року №746/ 99 Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=746 %2F99. – Назва з
екрана.
53. Про схвалення Концепції реформування податкової системи
[Електронний ресурс] : Розпорядження Кабінету Міністрів України. від 19
лютого
2007
р.
№
56-р.
–
Режим
доступу
:
http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=69958.
–
Назва з екрана.
54. Про схвалення Концепції реформування податкової системи
[Електронний ресурс] : Розпорядження КМУ від 19 лютого 2007 р. № 56-р. –
Режим
доступу:
http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=69958.
–
Назва з екрана.
55. Проблеми розвитку податкової політики та оподаткування
[Текст] : Монографія / за заг. ред. Ю. Б. Іванова. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2007. –
446с. ISBN 966-535-161-3.
56. Реформування податкової системи України [Електронний ресурс]
/ Видавнича організація «Юстініан», Юридичний журнал. . – Режим доступу:
http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2815. – Назва з екрана.
57. Рябчук, О. Г. Система податкових знижок (відрахувань) при
оподаткуванні доходів населення та необхідність її удосконалення [Текст] /
О. Г. Рябчук // Економіка. Фінанси. Право. – 2009. – №2. – C. 22-27.
58. Савенко, О. Л. Економічний механізм державного регулювання
доходів населення в ринкових умовах. – Автореферат дисертації на здобуття
наукового ступеня кандидата економічних наук. Київ – 2002. – 15с.
105
59. Садеков, А. А. Оподаткування суб‘єктів господарювання [Текст] /
А. А. Садеков, Ю. Д. Чацкіс // Фінанси України. – 2002. – №1. – С. 45-49.
60. Сафонова, Ю. Проблеми розвитку малого бізнесу в Україні
[Електронний ресурс] / Ю. Сафонова, І. Сташко. Київ. – Режим доступу
http://intkonf.org/safonova-yu-stashko-i-problemi-rozvitku-malogo-biznesu-v-
ukrayini/ – Назва з екрана.
61. Система податкових пільг в Україні в контексті Європейського
досвіду [Текст] / А. М. Соколовська, Т. І. Єфименко, І. О. Луніна та ін. – К. :
НДФІ, 2006. – 320с. – ISBN 345-634-987-2.
62. Система податкових пільг в Україні у контексті європейського
досвіду [Текст] / за заг. ред. А. М. Соколовської. – Київ : НДФІ, 2006. – 320с.
63. Смирнова, Е. Е. Налоговые вычеты по налогу на доходы
физических лиц [Текст] / Е. Е. Смирнова // Финансы, – 2003. – №3. – C. 13-
17.
64. Смирнова, Н. Бути чи не бути? Гамлетівське питання в разі
переходу на спрощену систему оподаткування [Текст] / Н. Смирнова // Все
для бухгалтера в торгівлі. – 2006. – №23. – С.40-46.
65. Соколовська, А. М. Податкова система держави: теорія і практика
становлення [Текст] / А. М. Соколовська. – К.: Знання-Пресс, 2004. – 454с. –
ISBN 843-762-17-38.
66. Спрощена система оподаткування у сфері малого бізнесу:
вітчизняний і зарубіжний досвід [Електронний ресурс] / Київ. – Режим
доступу: http://www.academia.org.ua/?p=351. – Назва з екрана.
67. Спрощена система оподаткування у сфері малого бізнесу:
вітчизняний і зарубіжний досвід [Електронний ресурс] / аналітичний центр
«Академія».
–
Режим доступу
:
http://www.academia.org.ua/cgi-
sys/suspendedpage.cgi?p_id=54&id=58 – Назва з екрана.
68. Спрощене оподаткування [Електронний ресурс] / Рада
підприємців України при кабінеті міністрів України. – Режим доступу:
106
http://www.radakmu.org.ua/uk/sproshene_opodatkuvannya/1326.html. – Назва з
екрана.
69. Сравнительный обзор законодательной и правоприменительной
практики специальных налоговых режимов для малого бизнеса в зарубежных
странах и России [Электронный ресурс] / Национальний институт системных
исследований
проблем предпринимательства.
–
Режим доступа:
http://www.smb.ru/analitics.html?id=specnalog. – Назва з екрана.
70. Супруненко, С. А. Податкове планування на підприємствах
малого бізнесу. [Текст] / С. А. Супруненко // Актуальні проблеми економіки.
– 2009. – №4. – С. 135-144.
71. Теличко, Р. К. Фінансове планування на малих та середніх
підприємствах [Текст] / Р. К. Теличко // Економіка. Фінанси. Право. – 2007. –
№8. – С.14-16.
72. Усик, В. І. Розвиток поняття «сектор малого та середнього
бізнесу» в Україні та ЄС [Текст] / В. І. Усик // Актуальні проблеми
економіки. – 2009. – №4. – С.153-158.
73. Харченко, Н. Кому выгодно уплачивать единый налог [Текст] / Н.
Харченко // Баланс. – 2004. – №44. – С. 37-39.
74. Швадченко, В. О. Податкове стимулювання розвитку малих
підприємств : автореф. дис. канд. екон. наук. / Швадченко Володимир
Олексійович. – Х., 2003. – 23с.
75. Яковенко, А. Юридичним особам. Вибір системи оподаткування:
обґрунтуйте своє рішення! [Текст] / А. Яковенко // Баланс. – 2006. – №32. –
С. 40-46.
107
ДОДАТКИ
Информация о работе Особливості оподаткування суб’єктів малого бізнесу