Основні проблеми та шляхи удосконалення системи непрямого оподаткування в Україні

- продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);

- завезення (пересилання) товарів на митну територію України, виконання робіт (послуг), що здійснюється нерезидентами для використання або споживання цих робіт (послуг) на митній території України.

Отже, об'єктом оподаткування є операції, зв'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом.

Слід  звернути увагу, що законодавчо визначено  поняття продажу товарів (робіт, послуг). Продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, іншими цивільно-правовими договорами та передбачають передачу права власності на товари за компенсацію, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не  є продажем операції з передачі товарів  згідно з договорами комісії (консигнації), поруки, відповідального зберігання, довірчого управління, оренди (лізингу) та інших громадянсько-правових договорів, що не передбачають передачу права  власності на товари іншій особі.

Продаж  послуг (робіт) - це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (робіт) з передачею права користування або розпорядження товарами, у тім числі нематеріальними активами, за компенсацію, а також операції з безкоштовного надання послуг. Продаж послуг (результатів робіт) включає надання права користування або розпорядження товарами згідно з договорами оренди (лізингу), продажу, ліцензування, установлених законом способів передачі права інтелектуальної власності.

Важливою  складовою для обчислення ПДВ  є база оподаткування. Податкова  база - це частка об'єкта оподаткування, на яку нараховується податок (податкова  база, як правило, менша за об'єкт  оподаткування, оскільки законодавством може бути встановлений розмір неоподаткованого доходу, надані різні пільги тощо). База оподаткування для нарахування ПДВ залежить від сфери та виду діяльності суб'єкта господарювання. База оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів (робіт, послуг), розрахованої за вільними або регульованими цінами (тарифами). У базу для розрахунку ПДВ включається акцизний збір та інші загальнодержавні податки та збори.

Сьогодні  в практиці роботи суб'єктів господарювання поширені бартерні операції і натуральні виплати в рахунок оплати праці  фізичним особам. У такому разі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни вказаних операцій, але не нижче за звичайну ціну.

Звичайна  ціна - ціна реалізації товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суми нарахованих (сплачених) відсотків, вартість іноземної  валюти, яка може бути отримана у  разі їх продажу особам, котрі не пов'язані з продавцем за звичайних умов ведення господарської діяльності. Для товарів, які ввозяться на митну територію України, база оподаткування включає митну вартість, ввізне мито, акцизний збір.

Згідно  із Законом “Про податок на додану вартість” застосовуються дві ставки оподаткування: 20% і нульова.

Зарубіжні країни використовують ПДВ, встановлюючи не одну ставку, а цілу систему: знижену, стандартну та підвищену.

В Україні ставка податку на додану вартість станом на перше січня 95 р. становила 28% оподатковуваного обороту.

Згідно  з рішенням Кабінету Міністрів України від 6 січня 1995 року вилучення та нарахування до бюджетів окремих податків і платежів здійснюється в такому порядку:

- податок на додану вартість  нараховується за ставкою 20% до  оподаткованого обороту, який  не включає ПДВ. По імпортних  товарах податок на додану  вартість нараховувався у розмірі 20% до митної вартості з урахуванням фактично сплачених сум мита, митних зборів та інших платежів і стягувався митними органами України;

- по товарах (роботах, послугах), що експортуються за межі митних  кордонів України, застосовується  ставка податку у розмірі 0%. Використання нульової ставки означає повне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого постачальниками за товари (роботи, послуги), матеріальні ресурси, використані для здійснення вищезазначених поставок. Таким чином, застосування нульової ставки оподаткування ПДВ уможливлює включення в суму податкового кредиту ПДВ, сплаченого на придбані товари, що були використані для продажу товарів, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Не  дозволяється застосування нульової ставки оподаткування ПДВ до операцій, що пов'язані з вивезенням (експортом) товарів (робіт, послуг), у тих випадках, коли ці операції звільнені від оподаткування на митній території України.

2.2 Особливості акцизного збору,  методика розрахунку

Акцизний  збір в Україні було введено одночасно з податком на додану вартість у 1992 році на підставі Закону України від 18 грудня 1991 р.

“|Про акцизний збір”, Декрету Кабінету Міністрів України №18-92 від 26. 12.1992 р. “Про акцизний збір”. Відповідно до декрету, Інструкції про порядок нарахування і сплати акцизного збору, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України, платниками акцизного збору є громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи, які виготовляють і реалізують (обмінюють, передають) підакцизні товари, а також імпортують, розтаможують (переадресовують) імпортні підакцизні товари (продукцію).

Акцизний  збір нараховується у відсотках до вартості товарів у відпускних цінах ,а для імпортних товарів - до митної вартості плюс митний збір і мито за ставками, визначеними залежно від виду підакцизного товару.

Порядок розрахунку і стягнення акцизного  збору встановлюється митними органами у відповідності до Положення  стягнення податку на додану вартість і акцизного збору піж час ввезення товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27. 01. 97р. №66, та Інструкції про порядок стягнення акцизного збору під час ввезення товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України, затвердженої наказом Держмитслужби України від 21.01.2000р. №33 і зареєстрованої в міністерстві юстиції України 8.02.2000р. під №73/4294.

Акцизний  збір сплачується платниками податку в національній валюті водночас зі сплатою мита і митних зборів. Моментом уплати акцизного збору являється момент оформлення вантажної митної декларації (ВМД) з метою вільного використання підакцизних товарів на митній території України, а саме - відмічення у ВМД відбитку особистого номеру печатки інспектору митниці.

Одним із ключових моментів у процесі акцизного  регулювання є визначення оптимального рівня ставки акцизного збору, оскільки розмір цього податку має чи не найбільший вплив на: обсяг виробництва (через вплив на споживання підакцизних товарів); співвідношення легального та нелегального секторів; формування здорового конкурентного середовища, а також на розмір державних доходів, акцизна складова в яких вагома.

Зауважу, що акцизний збір може обчислюватися за декількома варіантами:

1. за ставками у відсотках до обороту з продажу:

· товарів, що вироблені на митній території  України, - виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними  роздрібними цінами на товари, які  він виробляє, без податку на додану вартість та акцизного збору;

· товарів, що імпортуються на митну територію  України, - виходячи з їх вартості за встановленими імпортером максимальними  роздрібними цінами на товари, які  він імпортує, без податку на додану вартість та акцизного збору (але не менше митної вартості таких товарів з урахуванням сум ввізного мита без податку на додану вартість та акцизного збору).

2. у твердих сумах з одиниці  реалізованого товару (продукції);

3. одночасно за ставками у відсотках  до обороту з продажу та  у твердих сумах з одиниці  реалізованого товару (продукції);

4. комбіновано, тобто за ставками  у відсотках до обороту з ціни реалізації, але не менше установленої твердої суми з одиниці реалізованого товару (продукції).

Процентні ставки застосовуються відносно до обсягу реалізації в цінах, що включають  цей податок. Включення акцизного  збору у відпускні ціни товарів (ВЦ) проводиться за такою формулою ( А - ставка акцизного збору):

ВЦ = (С+П): (100 - А) 100.

Тверді ставки встановлені в євро на одиницю товару чи певну величину його виміру.

Обчислення  і сплата акцизного збору для  винно-горілчаних і тютюнових виробів здійснюється за допомогою спеціальних акцизних марок. Для решти товарів обчислення проводиться за встановленими ставками до обсягу реалізації за відповідний період (декаду, місяць). Акцизний збір не справляється з товарів , що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України. акцизний збір не справляється з підакцизних товарів, що імпортуються на митну територію України, якщо з таких товарів згідно із законодавством України не справляється податок на додану вартість у зв'язку із звільненням, передбачених для транзитних товарів, товарів на митних складах, реекспортних товарів, товарів, що спрямовуються до магазинів безмитної торгівлі, товарів, що призначаються для переробки під митним контролем. У разі, коли в зазначених випадках митним законодавством України передбачається вимога надання банківської гарантії чи інша вимога, така вимога застосовується і для цілей акцизного збору.Акцизний збір на підакцизні предмети (товари), що ввозяться( пересилаються) на митну територію України громадянами, нараховується за ставками, визначеними (встановленими) відповідними органами держави - Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року і Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1994 р. і розраховуються за наступною методикою:

1. На предмети (товари), які не оподатковуються  митом:

В - митна вартість підакцизних предметів (товарів), грн.

АЗ - ставка акцизного збору, %.

2. На предмети (товари), які підлягають оподаткуванню митом:

В - митна вартість підакцизних предметів (товарів), грн.

- сума мита, нарахована на підакцизні предмети (на ту частину від загальної кількості, що підлягає оподаткуванню митом),

АЗ - ставка акцизного збору, %

3. На транспортні засоби і запасні  частини до них (крім виготовлених у державах СНД), що ввозяться до митної території України:

,

де: В - митна вартість транспортних засобів  і запасних частин до них, на які  встановлено митний збір, грн.

- сума митних зборів, що підлягає сплаті при митному оформленні згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1994 р., грн..

АЗ - ставка акцизного збору,%

До Закону України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої ” внесено зміни:

Верховна  Рада України постановляє:

1. Внести зміни до таких Законів України:

1) “Про державне регулювання виробництва  і обігу спирту етилового, коньячного  і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

2) “Про оренду державного та комунального майна” від 29 червня 2004 р.

2. Цей Закон набирає чинності  з 1 січня 2006 року.[3. стр 15].

Якщо  підприємство є виробником або продавцем алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, необхідно враховувати встановлені законодавством особливості справляння акцизного збору. При виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів кожна одиниця виробленої продукції маркується спеціальною акцизною маркою.

Виробники алкогольних напоїв проводять маркування кожної пляшки (упаковки) алкогольних  напоїв таким чином, щоб акцизна  марка розривалася під час відкупорювання (розривання товару). Марки акцизного збору, не використані для маркування товарів через їх пошкодження, приймаються від покупців марок для утилізації з відшкодуванням фактично сплачених сум акцизного збору відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Плата за марки акцизного збору поверненню не підлягає.

2.3 Поняття, види, нарахування та  сплата мита

Митний  тариф існував ще за часів, коли централізована держава починала зароджуватися. У  той час він мав переважно  фіскальний характер, оскільки головна  мета полягала в поповненні державної  казни. У перебігу розвитку суспільства  значення митного тарифу як інструмента  поповнення державної скарбниці  поступово зменшувалося, зростала роль його як ефективного засобу проведення торговельної політики.

Наприкінці  ХІХ і початку ХХ століття хоча і домінував фіскальний підхід, але разом з тим високі митні тарифи більшості держав світу захищали національну економіку від припливу англійських товарів, які на той час завдяки технічній революції мали високу конкурентоспроможність.

Починаючи з ХХ століття намітилася тенденція  до зниження митних тарифів, послабилася  їхня роль у формуванні доходів держави, тобто почала домінувати регулятивна  функція. При цьому відчувалася  значна потреба в більш деталізованій  диференціації митних ставок залежно  від товарних груп і конкретних виробів  з врахуванням потреби в імпорті, рівні національних і світових цін. Така диференціація митних тарифів потребувала наукового обґрунтування, дослідження об'єктивних визначальних факторів. Одним із об'єктивних факторів, який почав відігравати домінуючу роль, став розвиток міжнародного поділу праці, що потребував послаблення протекціоністських заходів, які перешкоджали розширенню світогосподарських зв'язків.

Митний  тариф відображає той напрям, якого  притримується уряд у своїх відносинах до зовнішньої торгівлі та тісно пов'язаної з нею внутрішньої продуктивності. Економічний характер митно-тарифного компоненту полягає у покладеному в основу його застосування способу дії на зовнішньоторговельний обіг шляхом впливу на ціни товарів у цьому обігу. Створюючи вартісний бар'єр на шляху руху товарів до споживачів шляхом застосування мита, митно-тарифні заходи тим самим підвищують рівень цін, впливаючи на конкурентоспроможність товарів, що, у свою чергу, змінює рівень накопичення капіталу, темпи розвитку та норми прибутку окремих галузей виробництва.

Розглянувши умови, в яких формувалися митні  тарифи, можна визначити поняття  митного тарифу.

Визначення митного тарифу умовно можна поділити на декілька груп:

1. Митний тариф як інструмент  впливу держави на економіку.  Митний тариф є інструментом  торговельної політики та державного  регулювання внутрішнього ринку  країни в умовах його взаємодії  зі світовим ринком.

2. Митний тариф як податок з  товарів, які перетинають кордон. Особливий вид непрямого податку на деякі види імпортованих товарів з метою збільшення грошових надходжень або для захисту інтересів вітчизняного виробництва.

3. Митний тариф як зведення ставок  мита, які застосовуються до товарів, котрі перетинають митний кордон країни, систематизований у відповідності з товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності.[9].

Згідно  з діючим законодавством в Україні  застосовуються такі види мита:

- адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;