Основні фонди підприємства

Амортизація це поступове перенесення  за частинами (у міру фізичного зносу) вартості основних фондів на вироблений за їх допомогою продукт (надані послуги). Амортизація здійснюється з метою накопичення фінансових ресурсів для фінансування наступного відновлення і відтворення основних фондів.

Амортизаційні відрахування — це грошове відображення розміру амортизації, ступеня зносу основних фондів. Вони включаються в собівартість продукції та компенсуються при її продажу у виторгу, що надходить.

Амортизаційні відрахування підприємства здійснюються щокварталу виходячи зі встановлених єдиних норм та балансової (залишкової) вартості основних фондів за окремими групами або за інвентарними об’єктами.

Сума амортизаційних відрахувань  за відповідний звітний період визначається шляхом множення встановленої норми  амортизації на балансову вартість відповідної групи основних фондів на початок звітного періоду.

Згідно з чинним законодавством України норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних засобів на початок звітного періоду в таких розмірах.

На календарний рік    На квартал

Група 1 — 5%     Група 1 — 1,25% (5:4)

Група 2 — 25%     Група 2 — 6,25% (25:4)

Група 3 — 15%     Група 3 — 3,75% (15:4)

Не нараховується амортизація  за такими основними фондами: а) продуктивною худобою; б) бібліотечним фондам; в) підвідомчими місцевій адміністрації спорудами  міського благоустрою та автомобільними шляхами; г) фондами, переведеними у  встановленому порядку на консервацію; д) фондами бюджетних організацій.

За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати:

• на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, у тім числі на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб (включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів);
• на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних засобів.

Безпосередньо відносяться  до складу валових витрат звітного періоду:

• витрати на придбання основних засобів або нематеріальних активів з метою їх наступної реалізації іншим підприємствам чи використання таких основних засобів у виробництві інших основних засобів, призначених для такої реалізації;
• кошти та витрати на утримання основних засобів, що перебувають на консервації.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних засобів і норм таких відрахувань, а також від  методів їх нарахування.

Відповідно до чинного  законодавства суб’єктам підприємницької  діяльності пропонується як базу для  нарахування амортизації застосовувати  залишкову вартість основних виробничих засобів, скориговану на суму капітального ремонту понад суми, віднесені на витрати виробництва з поправкою на індекс інфляції.

Нарахування річної амортизації  здійснюється одним з таких методів:

• Прямолінійним. При застосуванні цього методу фактично вартість об'єкта основних засобів, яка амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його експлуатації. Тому цей метод використовують для нарахування амортизації за об'єктами основних засобів, такими як будівлі, споруди, офісна техніка тощо, знос яких відносно рівномірний протягом усього періоду їх експлуатації та не залежить від обсягу виробництва.
• Зменшення залишкової вартості. Суть цього методу полягає в тому, що в перший рік експлуатації об'єкта основних засобів сума нарахованої амортизації буде найбільшою. Потім кожного наступного року вона зменшуватиметься і в останній рік нарахування амортизації буде найменшою. Метод зменшення залишкової вартості слід застосовувати для тих об'єктів основних засобів, ефективність використання яких у період експлуатації зменшується, причому неможливо достовірно оцінити ступінь їх зменшення.
• Прискореного зменшення залишкової вартості. Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості і належить до групи прискорених методів амортизації. Цей метод застосовують у разі, якщо планують, що ефективність об'єкта основних засобів на початок експлуатації буде набагато вищою, ніж на кінець експлуатації, та якщо витрати на обслуговування в процесі експлуатації значно зростуть.
• Кумулятивним. Цей метод належить до групи прискорених методів амортизації. Отже, всі принципові особливості цієї групи подібні та полягають у тому, що значна частка амортизаційних відрахувань накопичується протягом перших років експлуатації. Тому кумулятивний метод застосовують у тих самих випадках, що й інші два методи прискореної групи
• Виробничим. Цей метод застосовують за умови, якщо можна визначити виробничу віддачу об'єкта основних засобів. Класичний приклад застосування цього методу при розрахунку амортизаційних відрахувань транспортних засобів. Вони мають спідометр, тому фактичний обсяг "виробництва" в цьому разі обчислюють виходячи з показників спідометра (в кілометрах) або показників спідометра та кількості перевезеного вантажу (в тонно-кілометрах).
• Податковим. Фактично цей метод є різновидом методу зменшуваного залишку. Його доцільно застосовувати для нарахування амортизації об'єктів, які мають значний термін корисного використання і на технічне обслуговування та ремонт яких з кожним роком експлуатації постійно збільшуються витрати. Зокрема, податковий метод застосовують для нарахування амортизації будівель та споруд

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням  очікуваного способу отримання  економічної вигоди від його використання. При цьому для різних об'єктів  застосовується окремий метод амортизації.

 

3. ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ  
   ОСНОВНИХ ФОНДІВ

Для забезпечення відтворення  основних виробничих засобів важливе  значення має вивчення їхнього стану  та використання. Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

У процесі виробництва  основні засоби зношуються фізично  і старіють морально. Ступінь фізичного  зносу основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в  кількох аспектах:

По-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів.

По-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових  витрат на основні засоби.

По-третє, як спосіб нагромадження  фінансових ресурсів для заміщення  виведених з виробничого процесу  основних засобів або для вкладання коштів у нові виробництва.

Показники стану й  ефективності використання основних засобів  можна об’єднати в три групи, які характеризують: 1) забезпечення підприємства основними засобами; 2) стан основних засобів; 3) ефективність використання основних засобів (рис. 3).

Рис.3. Показники забезпечення, стану та ефективності використання основних засобів

До показників, які  характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.

Фондомісткість є величиною  зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість — до зменшення.

Забезпеченість підприємства основними виробничими засобами визначається рівнем фондоозброєності праці. Останню розраховують як відношення вартості основних виробничих засобів до чисельності працівників підприємства.

Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів  у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства.

Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів (див. рис. 3).

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах.

Коефіцієнт придатності  показує, яка частина основних засобів  придатна для експлуатації в процесі  господарської діяльності.

Коефіцієнт оновлення  основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт вибуття  показує інтенсивність вибуття  основних засобів, тобто ступінь вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для дальшого використання. Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію основних засобів перевищує вартість вибулих основних засобів.

До показників, які  характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність основних засобів, сума прибутку на одну гривню основних засобів.

Найбільш загальним  показником, який характеризує ефективність використання основних засобів, є фондовіддача. Відносним показником ефективності використання основних засобів є рентабельність. Абсолютним показником ефективності використання основних засобів є сума прибутку на одну гривню основних засобів.

До показників ефективності використання основних засобів можна також віднести показник питомої ваги активної частини основних засобів у їх загальній сумі.

Формули розрахунку показників забезпечення стану й ефективності використання основних засобів та їхню характеристику наведено в табл. 1.

Таблиця 1.

Показник	Формула розрахунку	Характеристика
1. Фондомісткість	Фк / Вп	Характеризує забезпеченість підприємства основними засобами
2. Фондоозброєність	Фк / Ч	Показує величину основних засобів на одного працівника
3.Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства	Фз / М	Відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній вартості майна підприємства
4.Коефіцієнт зносу основних  засобів	Зо / Фк	Показує рівень зносу основних засобів
5. Коефіцієнт придатності основних  засобів	1 - Кз	Відображає частину основних засобів, придатну для експлуатації
6. Коефіцієнт оновлення основних  засобів	Фв /Фк	Показує частку введених нових основних засобів у загальній вартості основних засобів
7. Коефіцієнт вибуття основних засобів	Фу /Фк	Характеризує інтенсивність вибуття основних засобів

 

Продовження таблиця 1

8. Коефіцієнт приросту основних засобів	(Фв - Фу) /Фк	Показує рівень збільшення основних засобів у звітному періоді проти минулого періоду
9. Фондовіддача	Вп / Фк	Характеризує ефективність використання основних засобів. Відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних засобів
10. Рентабельність основних засобів	Пз / Фк *100%	Визначає рівень використання основних засобів

Ф_к — балансова вартість основних виробничих засобів;

В_п — вартість виробленої продукції;

Ф_з — залишкова вартість основних виробничих засобів;

М — вартість майна  підприємства;

З_о — сума зносу основних виробничих засобів;

Ч — середньооблікова чисельність працівників;

Ф_у — вартість уведених основних виробничих засобів;

Ф_в — вартість виведених основних виробничих засобів;

К_з — коефіцієнт зносу основних виробничих засобів;

П_з — загальний прибуток підприємства.

 

 

ВИСНОВКИ

Основні засоби підприємства це сукупність матеріально-речових  цінностей, що діють у натуральній  формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і  вартість яких поступово зменшується  у зв'язку з фізичним та моральним зносом.

Вивчаючи стан основних фондів, визначають також і забезпечення ними підприємства. Для цього спочатку аналізують потужність обладнання й  те, наскільки ця потужність відповідає виробничій програмі підприємства.

Якнайповніше та якнайраціональніше використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці та фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості, економії капітальних вкладень.

Велике аналітичне значення мають показники структури основних фондів. Насамперед аналізують розподіл основних фондів підприємства на основні  виробничі фонди головного виду діяльності, основні виробничі фонди  інших видів діяльності (наприклад, закладів торгівлі та громадського харчування у складі промислового підприємства) і фонди невиробничого призначення.