Организация денежных расчетов предприятия

Безвідкличний акредитив  — це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені тільки за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий, і банка-емітента.

Такий акредитив становить  собою тверде зобов'язання банка-емітента сплатити кошти в порядку та в  строки, визначені умовами акредитива, якщо документи, передбачені ним, подано до банку, зазначеного в акредитиві, або банку-емітента та дотримано строки й умови акредитива.

Умови акредитива є дійсними для бенефіціара, поки він не повідомить про згоду на внесення змін до них банку, який авізував йому ці зміни. Бенефіціар має письмово повідомити про погодження або відмову щодо внесення змін.

Акредитив може бути авізований бенефіціару через інший (авізуючий) банк. Авізуючий банк, якщо він не є виконуючим банком, не несе зобов'язань щодо сплати за акредитивом.

 

 6

1 3 7 5 10

 4

 8

 

Рис. 2.4. Механізм здійснення розрахунків із використанням акредитивної форми

У всіх акредитивах обов'язково має передбачатися дата закінчення строку і місця подання документів для платежу. Дата, яку зазначено в заяві, є останнім днем для подання бенефіціаром до оплати реєстру документів за акредитивом та документів, передбачених умовами акредитива.

Акредитив, кошти за яким заброньовані в банку-емітенті, закривається ним після закінчення строку, зазначеного в акредитиві, з додаванням нормативного строку проходження документів спецзв'язком від виконуючого банку до банку-емітента або після отримання від виконуючого банку підтвердження про невиконання акредитива.

Схема здійснення розрахунків  із використанням акредитивної форми  має такий вигляд (рис. 2.4):

1 покупець, доручає банку, що його обслуговує, відкрити акредитив;

2 — банк покупця відкриває акредитив;

3 банк покупця сповіщає покупця про відкриття акредитива;

4. — банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива постачальнику на конкретну суму;
5. — банк постачальника сповіщає постачальника про відкриття акредитива;
6. — відвантаження товару;

    7— покупець повідомляє банк про виконання умови акредитива;

8. — банк покупця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива;
9. — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника;

10 — банк постачальника повідомляє про це свого клієнта.

Переваги:

 • ця форма розрахунку дає постачальнику впевненість у тому, що відвантажений товар буде своєчасно оплачено;

 • для постачальників (отримувачів коштів) акредитивна форма розрахунків надійна, відносно проста і приваблива, оскільки гарантує оплату.

Недоліки: покупцям розрахунки з використанням акредитива не вигідні, бо на певний час кошти вилучаються з обороту, що погіршує фінансове становище підприємств-покупців.

Вексельна форма розрахунків — розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

 

 Є різні види  векселів (рис. 2.5):

 • казначейські — один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Вони можуть бути використані: для здійснення розрахунків, для зарахування сплати податків до державного бюджету, як застава для забезпечення інших платежів та кредитів. Векселедавцем і, відповідно, платником за казначейськими векселями є Головне управління Державного казначейства. Такі векселі видаються на

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.5. Класифікація векселів

пред'явника зі строком платежу не більше одного року;

• приватні — емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками. Спеціального забезпечення ці папери не мають. Як гарантія їхньої надійності виступає рейтинг векселедавця, стабільність його фінансового стану та авторитет на ринку Цінних паперів;
• фінансові — мають у своїй основі депозитну природу. Якщо класичний вексель видається за реальної товарної угоди, то фінансовий в основному використовується для мобілізації грошових ресурсів;

• товарні (комерційні) — використовуються для кредитування торговельних операцій. Вони визначають умови векселедавцем

 1

3

 

2 5 4

 

6

7

 

 

Рис. 2.6. Механізм здійснення розрахунків із використанням векселя

 

боржником своїх обов'язків  перед постачальником-кредитором за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи;

• прості (соло-векселі) — виписуються і підписуються боржником (векселедавцем) і є його борговим зобов'язанням оплатити кредитору вказану суму в установлений час. Векселедавець бере на себе зобов'язання особисто сплатити за векселем певну суму грошей у точно зафіксований час у майбутньому або в час, визначений власником векселя;
• переказні — це документ, який регулює вексельні відносини трьох сторін;
• забезпечені — це векселі, гарантовані заставою, яка надається кредиторові, банку або продавцеві доти, доки борг не буде сплачено. Заставою може бути дебіторська заборгованість, товарні запаси, цінні папери, основні виробничі запаси, обладнання;
• на пред'явника — це такі векселі, що сплачуються негайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачується в термін, указаний у документі, називається строковим;
• доміцильовані — це векселі, в яких вказується конкретне місце платежу;
• у безпаперовій формі — як запис на електронних рахунках.

Розрахунки з використанням  векселя здійснюються за таким порядком (рис. 2.6):

1. — постачання товару;
2. — акцепт векселя в банку, який обслуговує покупця;
3. — передача векселя;
4. — платіжне доручення банку, який обслуговує постачальника, на оплату цього векселя;
5. — облік векселя (може бути наданий кредит) постачальника у межах облікової ставки;
6. — пред'явлення векселя до оплати у встановлений строк;
7. — отримання платежу.

Векселі на основі взаємної довіри суб'єктів ринкових відносин функціонують в обігу як розрахунковий  засіб, боргове зобов'язання та як різновид цінних паперів, що має значні переваги над паперовими грошима. Векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують потреби в готівці, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його. Предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші.

Інкасове  доручення (розпорядження) застосовується у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінансових санкцій, недоїмки в бюджет із податків, штрафів, нарахованих державними податковими органами.

2.4. Готівково-грошові розрахунки на  підприємстві та сфера їх застосування. Організація грошово-готівкових розрахунків

Касові операції на підприємстві пов'язані як з прийняттям, так  і з видачею готівки. Порядок  ведення касових операцій регламентується НБУ та поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності, виду діяльності, а також на фізичних осіб.

Підприємства, що мають  поточні рахунки в банку, зобов'язані  саме там зберігати свої гроші.

Отримання готівки з  поточного рахунка здійснюється з використанням грошового чека. При його оформленні не допускається виправлень, які можуть поставити під сумнів його достовірність.

Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності проводяться з  оформленням таких документів:

• податкових накладних;

• прибуткових і видаткових касових ордерів;
• касового або товарного чека;
• квитанції;
• договору купівлі-продажу;
• актів про закупівлю товарів, надання послуг або інших документів, що засвідчують факти діяльності, які підлягають оплаті.

Форми податкової накладної, ведення книг обліку, придбання та продажу товарів, порядок їх заповнення і систему обліку цих операцій визначає Державна податкова адміністрація.

Усім підприємствам, які  мають рахунки в установах  банків і здійснюють операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки  в касі. Цей ліміт для кожного підприємства визначається банком з урахуванням специфіки роботи підприємства, відстані його від установи банку, розміру касового обороту, установлених строків і порядку передавання готівки в банк.

Підприємства мають  право мати в своїх касах готівку в межах ліміту. До встановлення ліміту каси на поточний рік діє ліміт попереднього року.

Нова редакція постанови  НБУ від 11 жовтня 1998 р. № 473 внесла відповідні зміни і до регулювання ліміту готівки на підприємстві: якщо підприємство має податкову заборгованість і одночасно здійснює розрахунки готівкою (крім розрахунків із податків і обов'язкових платежів), сума тих коштів враховується як фактичні залишки готівки в касі.

Здавання надлишкової  готівки підприємство проводить  у порядку та строки, встановлені відповідною установою банку, на розрахункові рахунки. Коли ліміти залишку готівки встановлено загалом, усю, наявну в касі, готівку наприкінці дня підприємство здає в банк.

Приймання готівки касами підприємств проводиться за відповідно оформленими (підписаними головним бухгалтером) прибутковими касовими ордерами. Видача готівки касами підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями.

Усі надходження й видачі готівки в національній валюті підприємства реєструють у касовій книзі.

Підприємства мають  право зберігати у своїй касі готівку, одержану в установі банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, понад встановлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Готівка, одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми, одержані в банку і не використані за призначенням протягом встановлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня.

Підприємство має право  зберігати в касі готівку для  виплат, пов'язаних з оплатою праці, що здійснюються за рахунок виручки, понад встановлений йому л