Операції з інструментами грошового ринку

Акцепт (лат. аcceptus – прийнятий) векселя –  це підтвердження платником згоди  на оплату за переказним векселем (тратті). Він висловлюється словами: «Акцептовано», «Прийнято», «Заплачу», що зроблені на лицьовій стороні векселя. Векселя, акцептовані банком, тобто банківський  акцепт, широко застосовуються у зовнішньоторговельних  операціях. Акцепт банком термінових тратт, що виставляються на нього експортером або імпортером, розглядається як одна із форм кредиту. Це акцептований кредит. Акцептант несе відповідальність за оплату векселя у встановлений термін.

 

2. Показники операцій з інструментами грошового ринку

 

Основні показники  грошового ринку - кількість і  ціна грошей. При цьому ціною грошей виступає банківська відсоткова ставка. Банківська процентна ставка (від  лат. Ргосепtuм - на сотню звідси термін «відсоток») - це плата позичальника банку за тимчасове користування грошима.

Взаємодія грошового  ринку з іншими видами ринків виражає  економічна закономірність, звана «ефектом Пігу» на ім'я вченого, який досліджував  ці явища. Якщо у зверненні несподівано  з'являється додаткова кількість  грошей, і всі ціни пропорційно  зростають, то грошова готівка, яка  є на руках у людей, пропорційно  знецінюється.

І навпаки, якщо центральний банк раптово зменшить кількість грошей в обігу, і всі  ціни пропорційно знизяться, то власники готівки стануть пропорційно  більш багатими. У цьому випадку  готівка може збільшити обсяг  попиту на товари або капітальні блага. Це, в свою чергу, сприяє збільшенню робочих місць, зростанню попиту на працю і т.п

Загальний попит  на гроші в кожному незалежній державі залежить від обсягу номінального ВНП цієї країни і рівня банківської  процентної ставки. При високих процентних ставках заощадження вносяться  на банківські рахунки і вкладаються  в цінні папери, попит на готівкові  гроші обмежується операційним  попитом і вже не знижується при  подальшому зростанні банківських  відсотків.

В цілому, грошовий ринок може бути представлений у  вигляді графіків, S - пропозиція грошей - представлено у вигляді вертикальної прямої, оскільки припускає, що грошово-кредитні і фінансові установи створили певну  кількість грошей, що не залежить від величини банківської ставки. Точка Е на перетині кривих попиту і пропозиції грошей визначає «ціну» рівноваги на грошовому ринку. Лінія S1 показує збільшення пропозиції грошей - так буває тоді, коли у людей короткочасно є їх надлишок.

 Люди  прагнуть перевести свої грошові  запаси в інші фінансові активи (скажімо, облігації). Попит на  них зростає, а ціни відповідно  збільшуються. Ставка відсотка знижується, населення і фірми поступово  збільшують кількість готівки  і чекових внесків. Так відновлюється  рівновага на грошовому ринку  при більшій пропозиції грошей  і меншому банківської процентної  ставки.

При зменшенні  попиту на гроші все відбувається навпаки.

 

 

РОЗДІЛ 2.  Аналіз операцій на грошовому  ринку

2.1. Методи операційної діяльності  грошового ринку

 

Для оцінювання операційного грошового потоку на практиці використовується один із двох методів - прямий або непрямий.

Загальна  формула, за якою здійснюється розрахунок чистого грошового потоку по операційній  діяльності прямим методом, така:

ЧГП0 = РП + ІН0 - 3™ - ЗПп - ППВ - ППпф - Щ , (7.2) де РП - сума грошових коштів, отриманих від реалізації продукції, тис. грн.,

ІНо - сума інших  надходжень грошових коштів у процесі  операційної діяльності, тис. грн.,

Зтм - сума грошових коштів, вип гачених за придбання  матеріальних цінностей у постачальників, т іс. грн.,

ЗПп - сума заробітної плати, виплаченої персоналу, тис. грн., ППВ- сума податкових платежів, перерахована до бюджету, тис. грн., ППпф - сума платежів, перерахована у позабюджетні фонди, тис. грн.,

ІВо - сума інших  виплат грошових коштів в процесі  операційної діяльності, тис. грн.

Операційний чистий грошовий потік(CASH-FLOW) можна  розглядати як критерій оцінювання внутрішнього потенціалу фінансування корпорації. Його достатній розмір створює сприятливі передумови для залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел. Міжнародний  стандарт бухгалтерського обліку рекомендує використовувати прямий метод розрахунку операційного грошового потоку, що дає змогу забезпечити більшу інформаційну прозорість і використовувати  елементи такого розрахунку для потреб фінансового моделювання. Непрямий метод розрахунку передбачає коригування  абсолютної величини прибутку підприємства до оподаткування на величину впливу негрошових (немонетарних) операцій у  рамках операційної діяльності суб'єкта господарювання. Його використання є  обов'язковим при складанні публічної  фінансової зві тності вітчизняними підприємствами (форма № 3).

Алгоритм  розрахунку непрямим методом:

• витрати підприємства, які не пов'язані із використанням грошових коштів, додаються до абсолютної величини прибутку, що коригується (рядки 010, 020, 030, 060, 080, 090, 105);
• грошові видатки, які не належать до витрат суб'єкта господарювання або не враховані при визначенні прибутку, що коригується, віднімаються (рядки 035, 040, 100, 085, 095, 130, 140);
• абсолютна величина прибутків підприємства, що не відноситься до грошових надходжень, віднімається (рядки 040, 110).

 

 

 

 

 

 

2.2. Динаміка росту операцій на  грошовому ринку

 

Рівновага на грошовому ринку - ситуація на грошовому  ринку, коли кількість пропонованих грошових коштів та кількість грошей, яку хочуть мати на руках населення  і підприємці, рівні.

Рівновага на грошовому ринку є результат  взаємодії попиту і пропозиції грошей.

Крива попиту на гроші відображає взаємозв'язки між загальною кількістю грошей, яке населення і фірми хочуть мати на руках в даний момент, і процентною ставкою за звичайними негрошовими активами.

Крива пропозиції грошей відбиває залежність пропозиції грошей від процентної ставки.

Рівновага на грошовому ринку формується під  впливом центрального банку. У тому випадку, коли центральний банк, контролюючи  положення грошей, має намір підтримувати його на фіксованому рівні незалежно  від зміни процентної ставки, крива  пропозиції матиме вертикальну лінію.

Рівновага на грошовому ринку показано точкою перетину кривих попиту і пропозиції, і досягнуто його в точці А (r0; M0). При зниженні ставки до r1 знижується прибутковість облігацій і збільшується потреба в грошах. У такій ситуації економічні суб'єкти будуть продавати  облігації, що викличе зниження попиту і ринкової ціни облігацій, дохід  ж від продажів зросте. У результаті цих угод відбуватиметься рух  грошових коштів, і поступово рівновага  на грошовому ринку відновиться.

При зміні  рівня доходу (наприклад збільшення) попит на гроші підвищується, і  тоді відбудеться зсув кривої попиту на гроші вправо. У цьому випадку  ставка відсотка підвищується.

Скорочення  пропозиції грошей центральним банком виражається в зсуві кривої пропозиції грошей вліво і зростання процентної ставки. Встановлення і підтримка  рівноваги на грошовому ринку  можливе лише в умови розвиненого  ринку цінних паперів і стабільних поведінкових зв'язків властивих економічним суб'єктам при відносних змінах певних змінних (наприклад процентної ставки).

 

 

 

РОЗДІЛ 3. Шляхи покращення операцій з інструментами грошового ринку

3.1. Удосконалення системи показників на грошовому ринку

 

Для удосконалення  системи регулювання фінансового  ринку  у 2002 році був створений  ще один орган регулювання та нагляду - Державна комісія з регулювання  ринків фінансових послуг України –  покликаний регулювати діяльність небанківських  фінансових інститутів. Паралельно приймаються  закони, що регулюють створення та функціонування окремих парабанків, зокрема недержавних пенсійних  фондів, інститутів спільного інвестування, кредитні спілки. Також в ці роки переоцінюють підходи до банківського нагляду та вперше замислюються над  створенням єдиного мегарегулятора;

Вдосконалення роботи, пов`язаної з організацією готівкового  обігу в Україні слід проводити  за такими напрямками:

1. Прогнозування грошової емісії  та потреби в готівці.

Головна мета прогнозування готівкової маси - визначення на підставі основних напрямів грошово-кредитної політики і показників соціально-економічного розвитку країни необхідного для нормального  та безперебійного функціонування економіки  обсягу готівки.

Мета  прогнозування готівкової емісії - визначення необхідних обсягів виробництва  банкнот і монет на Банкнотно-монетному  дворі НБУ. Воно здійснюється в кілька етапів:

- на першому етапі визначається  необхідний обсяг емісії готівки  як у цілому в Україні, так  і в розрізі областей;

- на другому етапі визначається  потреба у випуску готівки  на заміну зношених банкнот та загальна потреба у випуску банкнот за номіналами;

- на третьому етапі (з урахуванням  наявних запасів готівки у  резервних фондах) визначається  кількість банкнот і монет  за номіналами, яку необхідно  замовити для виробництва грошей  на Банкнотно-монетному дворі.

2. Виробництво грошових знаків.

Виробництво грошових знаків національної валюти - гривні здійснюється на основі повного  технологічного циклу на відповідних  виробничих потужностях Банкнотно-монетного  двору НБУ із застосуванням прогресивних технологій і сучасного обладнання.

Для забезпечення виготовлення якісних  грошових знаків, що відповідають вимогам  затверджених зразків, Банкнотно-монетний двір створює технологію виготовлення грошей, яка виключає можливість потрапляння  до складу готової продукції бракованих грошей.

З метою децентралізації управління готівковим обігом у країні, забезпечення оперативного і безпосереднього  ефективного регулювання взаємовідносин із комерційними банками регіональні  управління Національного банку  України наділяються правами  самостійного розпорядження готівкою, яка зберігається в їхніх сховищах і в оборотній касі, - передача банкнот і монет зі сховища  до оборотної каси та з оборотної  каси до сховища, здійснення підкріплень  комерційних банків готівкою з оборотної  каси за їхніми заявками, приймання  надлишків готівки від комерційних  банків.

3. Організація готівкового обігу.

У позабанківській сфері політика Національного банку України  з питань готівкового обігу має  спрямовуватися в першу чергу  на:

- забезпечення оптимальної кількості  та структури грошових знаків  в обігу та своєчасне вилучення  з обігу зношених, пошкоджених  та підробних банкнот і монет;

- проведення гнучкої, виваженої  політики щодо організації готівкових  розрахунків для активізації  підприємницької діяльності;

- постійно здійснювати аналіз  руху готівки у значних сумах  за рахунками клієнтів виключаючи  можливість проведення сумнівних  і некоректних операцій;

- надання права комерційним банкам  самостійно встановлювати тарифи  на розрахунково-касове обслуговування  клієнтів без обмеження їх  граничного рівня;

- поступову передачу функцій контролю  за дотриманням суб`єктами господарювання  касової дисципліни органам Державної  податкової адміністрації;

- скорочення готівкових розрахунків  на основі розширення обсягів  безготівкових платежів населення  в сфері торгівлі, послуг шляхом  створення національної системи  масових електронних платежів, використання  розрахункових чеків, векселів, акредитивів  тощо та здійснення соціальних  виплат населенню через установи  банків;

- сприяння автоматизації та механізації  касових операцій, здійснюваних  суб`єктами господарювання в торгівлі  та інших сферах обслуговування;

         - розроблення ефективних санкцій за порушення суб`єктами господарювання правил готівкового обігу та застосування дійових економічних важелів для запобігання таких порушень.

 

3.2. Шляхи розвитку та покращення  операцій з інструментами грошового

 

Розглядаючи стан українського грошового ринку  стає очевидним ряд проблем, які  стримують створення високоліквідного, відкритого, активного ринку капітанів.

Захист прав інвесторів. На сьогодні корпоративні конфлікти в акціонерних товариствах, нехтування інтересами дрібних акціонерів підривають довіру до основного інструменту  ринку капіталів - акцій. Акції переважно виконують функцію перерозподілу та поглинання, а не залучення інвестиційних ресурсів до реального сектору економіки. Все це накладається на низьку обізнаність населення. В результаті акції так і не стали привабливим інструментом ні для внутрішніх, ні для зовнішніх інвесторів.

Розкриття інформації. Навіть передбачене чинним законодавством розкриття інформації як підприємствами-емітентами, так і установами, що забезпечують обіг цінних паперів (біржі, посередники  тощо), повністю не врегульовано. В результаті практично неможливо отримати достовірну інформацію щодо перехресних прав власності, інших зв'язків між суб'єктами фондового ринку щодо реальності (завершення, тобто поставки проти  оплата) зареєстрованих організаторами торгівлі угод, результатів фінансово-економічної  діяльності підприємств.

Система реєстрації прав власності на цінні папери. Існуюча в Україні система  обліку цінних паперів не гарантує збереження прав власності акціонера  і часто сприяє маніпулюванню  системами реєстру. Паралельно існують  два технологічно не пов'язані між  собою підходи до обліку та реєстри  власників іменних цінних паперів  і облік цінних паперів, випущених  в без документальній формі, на рахунках у зберігача. Технологічні недоліки реєстраторської діяльності, масове явище "кишенькових" реєстраторів так і не ліквідовані за 10 років  існування цього інституту, що відкриває  шлях до фальсифікацій і дублювання реєстрів, внесення несанкціонованих змін до реєстрів, створення перешкод у реалізації прав акціонерів. На жаль, останнім часом ці явища набули загрозливих  масштабів, особливо з огляду на те, що переважна більшість зареєстрованих в Україні випусків акцій мають  саме документарну форму і обліковуються  в системі реєстрів.