МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ
І НАУКИ УКРАЇНИ
ДВНЗ "КИЇВСЬКИЙ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»
Кафедра фінансів
АНАЛІТИЧНА РОБОТА
із дисципліни "Фінанси"
на тему:
Найбільш вагомі
заходи щодо реформування податкової
системи України, які були здійснені за
роки незалежності
Виконала: студентка 3 курсу
факультету МЕіМ 8 групи
Заброда Таміла
Викладач: ас. Гуля А.В.
Київ - 2014
Головним завданням на сьогодні є забезпечення
збалансованого розвитку всіх підсистем
суспільства, гармонізації інтересів
різноманітних верств населення, створення
міцного економічного підґрунтя для інтеграції
України у світову економічну систему.
Важливе місце в цьому процесі займає
реформування податкової системи, яка
забезпечує державу необхідними фінансовими
ресурсами.
Система оподаткування в Україні істотно
впливає на формування дохідної частини
бюджетів всіх рівнів, які утворюють державну
скарбницю країни. Податкова система,
що діє в нашій країні, не сприяє ефективному
розвитку українського суспільства.
У ході здійснюваних в Україні за роки
незалежності реформ відбулися глибокі
соціально-економічні перетворення. Разом
з тим непослідовність процесів реформування,
відсутність цілісної концепції державної
економічної політики, значні структурні
диспропорції в економіці призвели до
глибокої і затяжної соціально-економічної
кризи суспільства. Одним з важливих факторів
кризових явищ в Україні стала не виважена
податкова політика держави, у результаті
якої відбулося гальмування інноваційно-інвестиційних
процесів, що у свою чергу призвело до
зниження рівня реальних податкових надходжень.
Потенційна можливість використовувати
податкову систему з метою регулювання
економічних процесів залежить від того
впливу, який здійснюють окремі податки
як на макро-, так і на мікроекономічному
рівні.
Окремі податки здійснюють неоднаковий
вплив на економічні процеси в Україні.
Найбільш впливовими є податок на прибуток
та податок на додану вартість. Так, вплив
податку на прибуток підприємств визначається
можливістю держави регулювати вибір
підприємством напряму розподілу прибутку,
вибір методів фінансування інвестицій,
розподіл ресурсів між окремими сферами
господарської діяльності, розподіл та
перерозподіл ВВП, темпи економічного
зростання. У свою чергу, податок на додану
вартість через високу ставку і недоліки
в обчисленні та стягненні негативно впливає
на стан обігових коштів піприємств, збільшує
ціну кінцевої продукції для споживачів.
Дослідження історичних етапів податкових
реформ в Україні дає можливість не тільки
зрозуміти сутність податкових реформ
і систематизувати законодавче закріплення
багатьох податків та зборів в динаміці,
але й оцінити вплив податкових реформ
на реальний сектор економіки.
Різні науковці по-різному виділяють
етапи в історії податкових реформ незалежної
України, та все ж більшість у своїх останніх
дослідженнях схиляються до наступної
періодизації:
Перший етап (1991-1992 рр.) – період становлення
податкової системи, що переживала початковий
етап свого розвитку і переважною мірою
запозичена з колишнього Радянського
Союзу [5]. З прийняттям Закону України
“Про систему оподаткування” від 25.06.1991
№ 1251-XX почалося становлення власної податкової
системи. В цьому законі були закладені
основні принципи побудови системи оподаткування,
які значною мірою визначали податкову
політику держави. Побудова системи оподаткування
відбувалась в умовах постійного зростання
безробіття, гіперінфляції, недосконалості
державної структури управління, відсутності
власної нормативно-правової бази з питань
оподаткування, орієнтації економіки
країни на ринкові методи господарювання
при адміністративному способі управління
економікою, невідповідності податкових
механізмів новим формам господарських
відносин, що базувалися на приватній
власності. Все це спричинило недієздатність
принципів побудови системи оподаткування.
Другий етап податкових реформ (1992-1997 рр.) –
період становлення податкової системи –
вимагав нового механізму стягнення податків
та контролю за їх сплатою. Це було пов’язано
з широкомасштабними процесами роздержавлення
і приватизації, появою значної кількості
підприємств, заснованих на приватній
власності, а також зі спробою узгодити
власну податкову систему з податковими
системами розвинутих країн. Але цей період
характеризувався також і такими негативними
факторами, як: відсутність власного досвіду
в побудові системи оподаткування, механічне
запозичення її у країнах з розвинутою
ринковою економікою, наявність кризових
явищ в економіці. Ці негативні фактори
негативно вплинули на розвиток податкової
системи. У податковій політиці переважали
жорсткі адміністративні державні прийоми
щодо оподаткування, наприклад, значні
обмеження витрат при визначенні бази
оподаткування. Цей період характеризується
частою зміною об’єкта оподаткування
з податку на прибуток. Так, у 1992 р. податок
справлявся з доходу, в першому кварталі
1993 р. – з прибутку, починаючи з другого
кварталу 1993 та у 1994 р. – з доходу, в 1995-1997 рр. –
з прибутку. Всі ці негативні фактори призвели
до значного зростання заборгованості
з податку на прибуток і створення тіньового
сектора економіки, що в свою чергу знову
збільшило податкове навантаження на
ефективні підприємства. В цей період
для здійснення контролю за дотриманням
податкового законодавства була створена
Податкова служба України, яка починає
постійно трактувати законодавчі документи
з оподаткування підприємств шляхом видання
підзаконних нормативних актів: інструкцій,
положень, листів, що призводить до ще
більш незрозумілого, двозначного трактування
законодавчої бази. Податковий тиск на
підприємства став одним із чинників подальшого
загострення економічної кризи. Поспішні
спроби виправити ситуацію коригуванням
чинного законодавства спричинили не
тільки втрату довіри платників податків
до уряду, але й масове ухилення від сплати
податків і, як наслідок, подальше зниження
фіскального ефекту податкової системи.
Третій етап (1997-2000 рр.) відзначається необхідністю
зміни державних підходів у податковій
політиці і формуванні нової системи оподаткування.
Головною подією цього етапу було впровадження
в практичну діяльність підприємств Закону
України “Про оподаткування прибутку
підприємств” та Закону “Про податок
на додану вартість”. Цими законодавчими
документами в існуючу систему обліку
підприємств було впроваджено поняття
“податковий облік”, який мав свої первинні
документи, аналітичні регістри та форми
звітності. Були запропоновані також і
правила ведення податкового обліку, які
жорстко регламентували не тільки механізм
утворення валових доходів та валових
витрат, але й їх економічну сутність.
Впроваджені закони, на наш погляд, ще
більше поглибили прірву між реальним
ринковим середовищем та державним регулюванням
ринкових відносин.
Четвертий етап (кінець 2000 р. – теперішній час)
розпочався в кінці 2000 р., коли було прийнято
Закон України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами”. Цим законом для платників
податків вперше була узаконена можливість
“конфлікту інтересів” контролюючого органу
і платника податків. Це означає, що рішення
з неурегульованих питань повинні прийматися
на користь платника податків. І, напевно,
щоб конфліктів інтересів було якнайменше,
законом введено цілком новий тип документів –
податкові роз’яснення. Практика застосування
цього Закону довела, що багато його норм
теж потребують вдосконалення.
Також значною революційною
подією цього етапу стало внесення змін
до Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств”, в якому було змінено
більшість правил податкового обліку,
що призвело до різних трактувань цього
Закону. Тут вжито чимало ефективних заходів,
спрямованих на вдосконалення оподаткування
прибутку підприємств.
Внесені зміни до закону відповідають
світовій практиці оподаткування. Це стосується,
перш за все, питань оперативного та фінансового
лізингу, оподаткування операцій з цінними
паперами та деривативами, врегулювання
безнадійних (сумнівних) боргів, курсових
різниць, обліку запасів, купівлі-продажу
землі, оподаткування страхової діяльності,
визначення звичайної ціни.
Сьогодні ефективність
податкової системи визначається рівнем
податкового навантаження як на економіку
в цілому, так і на окремих платників податків.
Узагальнюючим показником податкового
навантаження на економіку є частка сумарної
величини всіх податкових платежів до
ВВП.
В Україні за період 1992-2002 рр.
загальний рівень оподаткування (чисті
податки у % до ВВП) зріс на 8,2 %. Починаючи
з 1998 р. простежується чітка тенденція
до зниження податкового навантаження
на економіку.
З цього періоду спостерігається
тенденція поступового зменшення в податкових
надходженнях питомої ваги податку на
прибуток підприємств, ПДВ і платежів
за використання природних ресурсів, і,
водночас, зростання прибуткового податку
з громадян, акцизного збору, податків
на міжнародну торгівлю та зовнішні операції
(табл. 1).
Таблиця 1
Структура податкових надходжень
до зведеного бюджету України, %
Податкові надходження |
1998 р. |
1999 р. |
2000 р. |
2001 р. |
2002 р. |
2003 р. |
В тому числі
прямі податки |
55,5 |
54,5 |
57,7 |
59,6 |
56,1 |
61,9 |
податок на прибуток підприємств |
26,1 |
25,3 |
24,6 |
22,6 |
20,7 |
24,4 |
прибутковий податок з громадян |
16,3 |
17,6 |
20,4 |
23,9 |
23,8 |
24,9 |
податки на власність |
0,9 |
1,6 |
1,7 |
1,5 |
1,3 |
- |
платежі за використання природних
ресурсів |
6,8 |
5,8 |
6,3 |
6,2 |
5,4 |
- |
непрямі податки |
44,5 |
45,5 |
42,3 |
40,4 |
43,9 |
38,1 |
в тому числі: ПДВ |
34,1 |
33,5 |
30,1 |
28,2 |
29,7 |
23,2 |
акцизний збір |
5,9 |
7,1 |
7,2 |
7,2 |
9,0 |
9,7 |
податки на міжнародну торгівлю
та зовнішні операції |
4,5 |
4,9 |
5,0 |
5,3 |
5,2 |
7,0 |
Зниження загального рівня
оподаткування за період з 1998 по 2003 р. сталося
через зростання кількості збиткових
підприємств, зниження рентабельності
продукції, недосконалу систему пільг
та ухилення від сплати податків.
Втрати бюджету від пільгового
оподаткування у 2002 р. становили понад
29,8 млрд. грн., при цьому якщо протягом
1997-2001 pp. обсяги зведеного бюджету збільшилися
в 1,5 рази, то обсяги пільг – у 2,6 рази. Отже,
склалась негативна тенденція, коли темпи
зростання обсягів пільг випереджають
темпи зростання обсягів надходжень.
Найбільш вагомими у структурі
пільг залишалися пільги з податку на
прибуток підприємств та податку на додану
вартість.
У 2002 р. пільг із ПДВ було надано
на суму 20,5 млрд. грн., у тому числі пільг
соціального призначення – 2,4 млрд. грн.;
пільг, що забезпечують підтримку окремих
галузей народного господарства, – 1,8
млрд. грн.; пільг, що сприяють проведенню
ринкових перетворень, – 8,4 млрд. грн.;
пільг, що не є втратами бюджету, – 7,6 млрд.
грн. Прямі втрати бюджету від пільг за
цим податком за 2001 р. склали 23,1 млрд. грн.
і більше ніж у 2 рази перевищили його надходження
до бюджету.
За цей же період сума пільг
з податку на прибуток підприємств становила
2,5 млрд. грн., у тому числі пільг соціального
призначення – 0,3 млрд. грн., пільг; що забезпечують
підтримку окремих галузей народного
господарства, – 0,3 млрд. грн.; пільг, що
сприяють проведенню ринкових перетворень,
– 1,5 млрд. грн.; пільг, що не є втратами
бюджету, – 0,4 млрд. грн. У 2001 р. пільгами
скористались 55,7 тис. платників або 10,2
% загальної чисельності платників цього
податку, що в 1,3 раза більше, ніж у 2000 p.
Довгоочікуваними змінами є
зменшення ставки оподаткування до 25 %
та збільшення норм амортизаційних відрахувань
з 1 січня 2004 р. Зниження ставки оподаткування
на 5 % виправдане тільки для великих підприємств.
Там, де обертаються незначні суми коштів,
таке зменшення буде несуттєвим. Взагалі
ефект від зниження ставок може бути досягнутий
лише за умови проведення комплексу взаємопов’язаних
заходів щодо підвищення ефективності
виробництва, стабілізації бюджетної
системи, розширення ринків збуту продукції,
поліпшення податкового адміністрування
і звуження можливостей для ухилення від
оподаткування.
Хоча це ще не всі нововведення,
але зміни в законі мають як позитивні,
так і негативні аспекти. Підприємства,
що почали працювати за новими правилами,
позбавилися багатьох неврегульованих
питань, але набули і нових проблем.
21 травня
2014 року затверджено положення
про Державну фіскальну службу
України, яка приходить на зміну
Міністерства доходів і зборів
України. У результаті таких нововведень,
центральний орган виконавчої влади з
реалізації податкової політики позбувається
повноважень у її формування, які передано
на користь Міністерства фінансів України.
Розумним є розмежування функцій органів
влади для реалізації системи стримувань
і противаг, проте відповідальність у
спеціалістах. Згідно абз. 3 ч. 2 Постанови
КМ України № 236 від 21.05.2014 р. "за посадовими
особами органів державної фіскальної
служби та особами рядового і начальницького
складу податкової міліції, які переходять
на службу до Державної фіскальної служби
та її територіальних органів, членами
їх сімей зберігаються умови оплати праці
та матеріального забезпечення […]".