Міжнародний кредит та його форми

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Економічний факультет

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни: «Фінанси ІІ»

на тему: «Міжнародний кредит та його форми»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Ст. гр. ЕФ–10–2

Абазян Тамара

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Дніпропетровськ

2013

 

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Міжнародний кредит як економічна категорія…………………………..4
2. Принципи та функції міжнародного кредиту…………………………….5
3. Форми міжнародного кредиту…………………………………………….6

Висновки………………………………………………………………………....12

Список використаної літератури………………………………………………..13

 

Вступ

 

Одним із джерел поповнення ресурсів комерційного банку є міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі комерційні банки, в яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси  в інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують  можливість установлення ділових партнерських стосунків. Банком вигідно розміщувати  кредитні ресурси в інших банках порівняно з кредитуванням суб'єктів  господарської діяльності, оскільки банки вирізняються вищою надійністю.

Банки-позичальники залучають міжбанківський кредит для розширення своєї кредитної  діяльності з клієнтами, а також  у зв'язку з необхідністю регулювання  банківської ліквідності. В Україні  у зв'язку з упровадженням електронних  розрахунків міжбанківське кредитування здійснюється через прямі контакти між банком-позичальником і банком-кредитором на договірних умовах, на чітко визначений термін. При укладенні договору на міжбанківський кредит банк-позичальник  повинен повідомити банку-кредитору  значення своїх економічних нормативів (платоспроможності, ліквідності).

Купувати і продавати кредитні ресурси можуть не тільки комерційні банки, а й їхні відділення та філії. Для ефективного регулювання  грошово-кредитним ринком, управління ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора  останньої інстанції НБУ застосовує такі механізми рефінансування комерційних  банків: проведення операцій на відкритому ринку; надання стабілізаційного кредиту; здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі і продажу  державних цінних паперів на відкритому ринку.

 

1. Міжнародний кредит як економічна  категорія

Міжнародний кредит — це рух позичкового  капіталу у сфері міжнародних  економічних відносин, пов'язаний з  наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і  сплати відсотків. Кредиторами і  позичальниками виступають приватні підприємства (банки, фірми), державні установи, уряди, міжнародні та регіональні валютно-кредитні і фінансові організації. Об'єктивною основою розвитку міжнародного кредиту  стали вихід виробництва за національні  межі, посилення інтернаціоналізації  господарських зв'язків. Інтенсифікація світогосподарських зв'язків, поглиблення міжнародного поділу праці обумовили збільшення обсягів, подовження і диференціацію термінів міжнародного кредиту.

Будучи різновидом категорії "кредит" і забезпечуючи просування товарів, послуг і капіталів, міжнародний  кредит пов'язаний з іншими економічними категоріями (прибуток, ціна, гроші, валютний курс, платіжний баланс тощо) і всією  сукупністю економічних законів  ринку. Як елемент механізму дії  закону вартості міжнародний кредит знижує індивідуальну вартість товарів  порівняно з їхньою суспільною вартістю, наприклад, на основі впровадження імпортного устаткування, купленого в кредит.

Міжнародний кредит бере участь у  кругообігу капіталу на всіх його стадіях: при перетворенні грошового капіталу у виробничий у результаті експорту устаткування, сировини, палива; у процесі  виробництва у формі кредитування під незавершене виробництво; при  реалізації товарів на світових ринках.

Джерелами міжнародного кредиту є: тимчасово вивільнена в підприємств  у процесі кругообороту частина капіталу в грошовій формі; грошові нагромадження держави й особистого сектора, що мобілізуються банками. Міжнародний кредит відрізняється від внутрішнього міждержавною міграцією й укрупненням цих традиційних джерел за рахунок їх залучення з ряду країн. Хоча міжнародний кредит опосередковує рух товарів, послуг і капіталів у зовнішньому обігу, рух позичкового капіталу за національним кордоном є відносно самостійним стосовно товарів, вироблених за рахунок позичкових коштів. Це зумовлено погашенням кредиту за рахунок прибутку від експлуатації введеного в дію за допомогою позичкових коштів підприємства, а також використанням кредиту в некомерційних цілях.

 

2. Принципи та функції  міжнародного кредиту. 

 

Зв'язок міжнародного кредиту  з відтворенням виявляється в  його принципах:

— повернення: якщо отримані кошти не повертаються, то має місце  безповоротне передання грошового  капіталу, тобто фінансування;

— терміновість: забезпечує повернення кредиту у встановлені  кредитною угодою терміни;

— платність: відображає дію  закону вартості та спосіб здійснення диференційованих умов кредиту;

— забезпеченість: виявляється  в гарантіях його погашення;

— цільовий характер: передбачає визначення конкретних об'єктів позики (наприклад, "зв'язані" кредити) та її застосування насамперед для стимулювання експорту країни-кредитора.

Принципи міжнародного кредиту  виражають його зв'язок з економічними законами ринку і використовуються для досягнення поточних стратегічних завдань суб'єктів ринку і держави.

Міжнародний кредит виконує  певні функції, які відображають специфіку руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних  відносин:

1. Перерозподіл позичкових  капіталів між країнами для  забезпечення потреб розширеного  відтворення. Через механізм міжнародного  кредиту позичковий капітал потрапляє  в ті сфери, яким віддають  перевагу економічні агенти з метою отримання прибутків. Тим самим кредит сприяє вирівнюванню національного прибутку в середній прибуток і підвищенню його маси.

2. Економія витрат обігу  у сфері міжнародних розрахунків  через заміну справжніх грошей  кредитними, а також шляхом розвитку  і прискорення безготівкових  платежів, заміни готівкового валютного  обігу міжнародними кредитними  операціями. На основі міжнародного  кредиту виникли кредитні кошти  міжнародних розрахунків — векселі,  чеки, а також банківські перекази, депозитні сертифікати та ін. Економія часу обігу позичкового  капіталу в міжнародних економічних  відносинах збільшує час продуктивного  функціонування капіталу, забезпечуючи  розширення виробництва і зростання  прибутків.

3. Прискорення концентрації  і централізації капіталу. Завдяки  залученню іноземних кредитів  прискорюється процес капіталізації  додаткової вартості, розсуваються  межі індивідуального нагромадження,  капітали підприємців однієї  країни збільшуються за рахунок  приєднання до них коштів інших  країн.

Значення функцій міжнародного кредиту нерівноцінне і змінюється в міру розвитку національного і  світового господарства. У сучасних умовах міжнародний кредит виконує  функцію регулювання економіки  і сам є об'єктом регулювання.

 

 

3.Форми міжнародного кредиту.

 

Різноманітні форми міжнародного кредиту загалом можна класифікувати  за кількома головними ознаками, які  характеризують окремі сторони кредитних  відносин.

За джерелами розрізняються  внутрішнє, іноземне та змішане кредитування й фінансування зовнішньої торгівлі. Вони тісно взаємозв'язані й обслуговують усі стадії руху товару від експортера до імпортера, включаючи виробництво експортного товару, перебування його в шляху і на складі, у тому числі за кордоном, а також використання товару імпортером у процесі виробництва і споживання. Чим ближче товар до реалізації, тим сприятливіші, як правило, для позичальника умови міжнародного кредиту.

За призначенням залежно від  того, яка зовнішньоекономічна угода  покривається за рахунок позичкових коштів, розрізняють:

— комерційні кредити, безпосередньо  пов'язані з зовнішньою торгівлею  та послугами;

— фінансові кредити, що використовуються на будь-які інші цілі, включаючи  прямі капіталовкладення, будівництво  інвестиційних об'єктів, придбання  цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію;

— "проміжні" кредити, призначені для обслуговування змішаних форм вивозу капіталів, товарів і послуг, наприклад  у вигляді виконання підрядних  робіт.

Кредити за видами поділяються на: товарні (в основному надаються  експортерами своїм покупцям), і  валютні (видаються банками в  грошовій формі). Часто валютний кредит є однією з умов комерційної справи щодо постачання устаткування і використовується для кредиту місцевих витрат на будівництво  об'єкта на базі імпортного устаткування.

За валютою позики розрізняють  міжнародні кредити, надані у валюті країни-позичальника чи країни-кредитора, у валюті третьої країни, а також  у міжнародній рахунковій валютній одиниці, що базується на валютному "кошику" (СДР, екю та ін.).

Міжнародні кредити за термінами  поділяються на:

— короткострокові — до року, іноді  до 18 місяців (надкороткострокові — до трьох місяців, одноденні, тижневі);

— середньострокові — від року до п'яти років;

— довгострокові — понад п'ять  років.

У багатьох країнах середньостроковими вважаються кредити до семи років, а  довгостроковими — понад сім  років. Короткостроковий кредит звичайно забезпечується оборотним капіталом  підприємців і використовується в зовнішній торгівлі, у міжнародному платіжному обороті, обслуговуючи неторговельні, страхові та спекулятивні угоди. Довгостроковий міжнародний кредит призначений, як правило, для інвестицій в основні  засоби виробництва, він обслуговує до 85 % експорту машин і комплектного устаткування, нові форми міжнародних  економічних відносин (великомасштабні  проекти, науково-дослідні роботи, упровадження нової техніки). Якщо короткостроковий кредит пролонгується (продовжується), він стає середньо-, а іноді й довгостроковим. У процесі трансформації короткострокових кредитів у середньо- і довгострокові активно бере участь держава, виступаючи як гарант.

З погляду забезпечення кредити  можуть бути бланкові та забезпечені.

Забезпеченням звичайно служать товари, товаро-розпорядчі та інші комерційні документи, цінні папери, векселі, нерухомість та цінності. Застава товару для одержання кредиту здійснюється в трьох формах: тверда застава (певна товарна маса віддається у заставу на користь банку); застава товару в обороті (враховується залишок товару відповідного асортименту на певну суму); застава товару в переробці (із заставленого товару можна виготовляти вироби, не передаючи їх у заставу банкові).

Кредитор переважно бере в заставу  товари, що мають великі можливості реалізації, і, визначаючи розмір забезпечення, враховує кон'юнктуру товарного  ринку. Іноді як забезпечення кредиту  використовують частину офіційних  золотих запасів, оцінюваних за середньоринковою ціною депонування золота під заставу отриманих іноземних кредитів для погашення своєї заборгованості. Проте позички під заставу золота не набули великого поширення через "негативне золоте застереження", характерне для багатьох міжнародних кредитів. Сутність його стисло можна сформулювати так: якщо позичальник надасть додаткове забезпечення за іншими кредитами, то кредитор може вимагати такого самого забезпечення і для даної позики. Отже, якщо країна одержить кредит під заставу золота, у неї можуть вимагати золотого забезпечення раніше отриманих позичок. Тому деякі країни прагнуть краще продавати золото. Оскільки застава є способом забезпечення зобов'язань за кредитною угодою, то кредитор має право при невиконанні боржником зобов'язання одержати компенсацію з вартості застави.

Бланковий кредит видається під  просте зобов'язання позичальника погасити його у певний термін. Звичайно документом за цим кредитом служить соло-вексель  з одним підписом позичальника. Різновидами  бланкових кредитів є контокорент  і овердрафт.

З погляду техніки надання розрізняють:

— фінансові (готівкові) кредити, що зараховуються  на рахунок позичальника в його розпорядження;

— акцептні кредити у формі акцепту  тратти імпортером або банком;

— депозитні сертифікати;

— облігаційні позики;

— консорціальні кредити тощо.

Залежно від того, хто є кредитором, кредити поділяються на:

— приватні, надані фірмами, банками, іноді посередниками (брокерами);

— урядові;

— змішані, у яких беруть участь приватне підприємство і держава;

— міждержавні кредити міжнародних  і регіональних валютно-кредитних  і фінансових організацій.