Місцеві фінанси

            План

1.Місцеві фінанси, їх сутність, функції та значення.

2.Інституційна структура місцевих фінансів.

• 3.Система місцевих бюджетів.

• 4.Доходи і видатки місцевих бюджетів.

5.Перспективи інтеграції України до Європейського союзу в галузі місцевого самоврядування.

6.Використана  література.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Місцеві фінанси,  їх сутність, функції та значення

Становлення та ефективне  функціонування інституту органів  місцевого самоврядування тісно  пов'язане із виконанням функцій, закріплених  за ними, а також функцій, делегованих від центральної влади. Серед них - забезпечення суспільних інтересів і потреб на місцевому рівні, сприяння соціально-економічному розвитку територій. Наявність цих важливих завдань, що покладаються на місцеві органи влади і ними ж реалізуються, є об'єктивною причиною потреби цих органів у відповідних фінансових ресурсах.

Розвиток теорії місцевих фінансів тісно пов'язаний із збільшенням  впливу місцевих органів влади у  різних країнах світу. Світовий розвиток показав, що при створенні будь-якої держави спочатку формується міцна і життєздатна центральна влада, а з часом частина повноважень передається місцевій владі, оскільки є дуже багато таких завдань, які краще зрозумілі і краще виконуються на місцевому рівні. Саме тому з кінця XIX століття теоретичне тлумачення сутності місцевих фінансів неодноразово змінювалося. Щодо Європи, то у кінці минулого століття у 1985 році було створено Європейську хартію про місцеве самоврядування, яка заклала єдині загальноєвропейські принципи в основу організації місцевого самоврядування. У листопаді 1996 року до Європейської хартії приєдналася й Україна. З огляду на проголошений нашою державою курс європейської інтеграції, побудова в Україні системи органів місцевої влади в контексті досвіду європейських країн є дуже важливою. Актуальним завданням є реалізація на практиці принципів Європейської хартії місцевого самоврядування, особливо тих, що стосуються організації діяльності місцевої влади та її фінансового забезпечення.

В українській науковій літературі визначення місцевих фінансів трактується по-різному. Наприклад, за означенням О.Д. Василика "...за своєю економічною суттю місцеві фінанси - це сукупність форм і методів створення фондів фінансових ресурсів для забезпечення органами місцевого самоврядування виконання покладених на них функцій у галузі економічного і соціального розвитку територій". Автором наголошується, що провідне місце в державних фінансах належить бюджетам різних рівнів, які об'єднуються у зведеному бюджеті держави.

Окремими українськими економістами місцеві фінанси розглядаються як "сукупність економічних відносин щодо розподілу та перерозподілу доходу та фондів грошових коштів, які використовуються для економічного і соціального розвитку даної адміністративно-територіальної одиниці".

В.І. Кравченко, розглядаючи питання  формування науки про місцеві  фінанси, звертає увагу на те, що поняття місцеві фінанси розширило  зміст поняття "публічні фінанси", стало їхньою невід'ємною і відносно самостійною складовою. Місцеві  фінанси розглядаються ним як "система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань як власних, так і делегованих". Однією з найважливіших функцій місцевих фінансів, як зазначається автором, є фінансування громадських послуг, або, по-іншому, послуг соціального характеру, на противагу послугам "економічного характеру" (оборона, безпека), які надаються центральною владою.

На нашу думку останній погляд на природу місцевих фінансів, найбільше відповідає їх змісту. Отже, за своєю економічною сутністю місцеві фінанси - це регульовані у визначеному правовому полі за допомогою спеціальних методів, прийомів та інструментарію потоки коштів, які циркулюють у національній економіці через створювану на місцевому рівні систему фондів фінансових ресурсів, забезпечують здійснення місцевими органами влади своїх повноважень, надання ними послуг соціального характеру та супроводжуються виникненням економічних відносин між всіма учасниками цих процесів.

Головним суб'єктом  місцевих фінансів в Україні є  територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено в Конституції  України.

В інших країнах головними суб'єктами фінансових відносин у сфері місцевих фінансів є муніципалітети, комуни, регіони, департаменти, провінції, області, округи та інші адміністративно-територіальні утворення.

Об'єктами системи місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються та використовуються місцевими  органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань.

Головними фінансовими фондами  місцевих органів влади є: місцеві  бюджети, резервні, позабюджетні валютні  та цільові фонди, фонди грошових ресурсів комунальних підприємств  та інші. Місцеві органи влади також можуть формувати фінансові ресурси шляхом отримання банківських кредитів, розміщення місцевих позик тощо.

В Україні формами місцевих фінансів є фінанси територіальної громади (комунальні фінанси), фінанси автономної Республіки Крим, фінанси області, фінанси міст Києва і Севастополя, фінанси міста, фінанси району, області, району в місті, фінанси села, фінанси селища.

Місцеві фінанси реалізують свою економічну сутність через функції, які вони виконують, а саме:

• розподіл і перерозподіл ВВП. Поряд із державним регулюванням діяльності соціально-економічної сфери здійснюється її муніципальне регулювання. Місцеві органи влади у сфері своєї компетенції здійснюють нормативне регулювання соціально-економічної діяльності суб'єктів господарювання, які діють на їх території.

• формування фіскальної політики на місцевому рівні Фіскальна політика дає змогу формувати фінансові ресурси для розв'язання завдань, що покладаються на місцеві органи влади. Фіскальна політика на місцевому рівні загалом спрямовується державою, але окремі її складові формуються фіскальною діяльністю місцевих органів влади, яка може здійснюватись на їх розсуд. Вони, наприклад, можуть вводити місцеві збори, податки тощо. Зазвичай така діяльність має свої економічні обмеження.

• фінансування громадських послуг. Ефективність реалізації даної функції залежить, головним чином, віл стану фінансів місцевих органів влади. Сучасна модель надання таких послуг громадянам базується на диверсифікації та поєднанні різних форм організації господарської діяльності, що є визначальним чинником її ефективності та динамічного розвитку. Держава надає лише певний мінімум набору та обсягів суспільних послуг, які може підтримувати суспільство, оплачуючи їх за рахунок податків. Тому державний сектор орієнтується на основні стандартні потреби і не може своєчасно і оперативно реагувати на швидку зміну всього спектра споживчого попиту. Органи місцевого самоврядування та комунальні підприємства беруть на себе функцію вироблення таких необхідних суспільних послуг, виробництво яких є або стало неможливим у приватному секторі і заповнення багаточисельних прогалин у структурі незадоволеного попиту.

* забезпечення економічного зростання  територій. Вплив фінансів місцевих  органів влади на економічне  зростання здійснюється через  капітальні витрати, діяльність на ринках позичкового капіталу, нерухомості та землі. У структурі видатків місцевих бюджетів України за останні роки відбуваються якісні зміни, що позитивно впливають на економічне зростання територій. Якщо в 1990-2000 роках до 80 % видатків місцевих бюджетів за економічною класифікацією становили видатки на утримання бюджетних установ, зокрема на заробітну плату працівників, то надалі спостерігається хоча й повільне, але стале зростання капітальних видатків: за період 2000—2007 років вони збільшилися у 102 рази. У 2007 році питома вага капітальних видатків місцевих бюджетів у загальному обсязі їх видатків становила 21 %. Значний вплив на економічну ситуацію в регіонах має діяльність місцевих органів влади на ринках землі й нерухомості. Місцеві органи влади як великі власники землі й нерухомості, здійснюють різноманітні операції: здають в оренду, відчужують, резервують ділянки землі, нерухомість тощо, і суттєво впливають на рівень ділової активності підприємницьких структур.

    2. Інституційна структура місцевих фінансів

Завдання та функції місцевих органів влади можна поділити на дві основні групи:

завдання та функції, які взагалі  передано місцевим органам влади  в межах місцевих інтересів (власні повноваження). Сферами, обслуговування яких доцільно віднести до власної компетенції місцевого самоврядування є: соціальне обслуговування, початкова і середня освіта, охорона здоров'я, дороги місцевого значення, ветеринарна допомога, благоустрій, догляд за бідними та сиротами, житлово-комунальне господарство, житлове будівництво, водозабезпечення, теплове господарство, міські електричні мережі, економічна інфраструктура, працевлаштування безробітних, перепідготовка кадрів з метою працевлаштування, ритуальні послуги, збирання та утилізація сміття, екологічні проблеми, організація землекористування та інші виграти;

- завдання та функції, доручені  місцевим органам влади центральною  владою (делеговані повноваження). Перелік  делегованих повноважень визначає  центральна влада на законодавчому  рівні. Для виконання делегованих повноважень орган, який їх визначає, передає місцевим органам влади відповідні фінансові ресурси, тобто компенсує витрати місцевих органів влади. Відповідно до цих завдань формується інституційна структура місцевих фінансів, яка наведена на рис.1.

 

Рис.1. Інституційна структура місцевих фінансів

Цільові фонди фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування формуються у складі спеціального фонду місцевих бюджетів ~ фонд фінансування дорожніх робіт, фонд охорони природного навколишнього середовища тощо.

Компетенція органів місцевого  самоврядування у сфері комунальних  платежів обмежена такими функціями:

- встановлення цін і тарифів  на побутові, комунальні, транспортні  послуги в порядку і розмірах, визначених законодавством;

- погоджування вказаних питань з підприємствами та організаціями, що не належать до комунальної власності.

Комунальний кредит - це фінансовий інструмент, який використовується органом місцевого самоврядування у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами з приводу поворотного, строкового, платного отримання фінансових ресурсів для вирішення соціально-економічних програм місцевого значення. Форми комунального кредиту:

- облігаційні позики;

- безоблігаційні позики;

- цільові кредити спеціалізованих  комерційних банків.

За економічною природою доходи місцевих органів влади поділяють  на власні, закріплені і регульовані.

Власні доходи - це доходи, що мобілізуються  місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки, збори і платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів та позик. Органи місцевого самоврядування мають право встановлювати такі місцеві податки і збори як комунальний податок і податок з реклами. До місцевих зборів належить:

збір за паркування автотранспорту;

- ринковий збір;

- курортний збір;

- збір за видачу ордера на  квартиру;

- збір за участь у перегонах  на іподромі;

- збір на виграш на перегонах  на іподромі;

- збір з осіб, які беруть участь  у грі на тоталізаторі на  іподромі;

- збір за право використання  місцевої символіки;

- збір за право проведення  кіно - і телезйомок;

- збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу та лотерей;

- збір за видачу дозволу на  розміщення об'єктів торгівлі  та сфери послуг;

- збір із власників собак.

Закріплені доходи - це одна з форм доходів, переданих місцевим органам  влади на стабільній, довгостроковій основі. Закріплені доходи є основою фінансових ресурсів, що визначають самостійність місцевих бюджетів.

У прийнятій у 1996 р. Конституції  України термін "закріплені доходи" не згадується, не згадується він і  в Бюджетному кодексі України, але фактично закріплені доходи щорічно відображаються у Законі України "Про Державний бюджет України".

За місцевими бюджетами, в основному, закріплюються:

- місцеві податки і збори;

- податок з доходів фізичних  осіб;

- плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

- плата за землю;

- податок із власників транспортних  засобів та інших самохідних  машин і механізмів;

- податок на промисел;

- надходження коштів  від приватизації підприємств  комунальної власності;

- інші доходи, що зараховуються до місцевих бюджетів у розмірах, визначених законодавством;

- надходження від збору за  забруднення навколишнього природного  середовища в частині, яка належить  місцевим бюджетам;

- інші.