Методи документування системи внутрішнього контролю

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………….. 3

1.Основні правові форми  підприємницької діяльності в  аудиті…….. 5

2.Методи документування  системи внутрішнього контролю………..10

Список використаної літератури……………………………………….19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сучасний аудит - це особлива організаційна форма контролю. Він непоганозарекомендував себе в умовах розвиненої ринкової економіки, навіть економіки умовно-ринковою, перехідного типу, яка склалася зараз в Україні .

Кажучи іншими словами, сучасний аудит - це невід'ємний елемент інфраструктури ринку. У цьому й полягає його особливість. Аудит – це незалежна експертиза фінансової звітності підприємства на основі перевірки дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку (документів Системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку), відповідності господарських і фінансових операцій законодавству , повноти і точності відображення у фінансовій звітності діяльності підприємства. Експертиза завершується складанням аудиторського висновку.

У країнах з розвиненою ринковою економікою, де аудит існує вже давно,цей термін практикується досить різноманітно. Під аудитом іноді розуміється процес зниження до прийнятного рівня інформаційного ризику (тобто ймовірності того, що у фінансових звітах містяться помилкові або неточні відомості) для користувачів фінансових звітів. В ході аудиторської перевірки фінансових звітів установлюються точність відбиття в них фінансового становища і результатів діяльності підприємства, відповідність ведення бухгалтерського обліку встановленим вимогам і критеріям, дотримання підприємством, що перевіряється чинного законодавства.

Особливе значеннямає  той факт, що перевірку достовірності  звітності підприємства,дотримання чинного законодавства та складання  аудиторського висновки з цього питання виконує незалежний аудитор.

Мета аудиту - висловлення  думки з приводу достовірності  фінансовоїзвітності, надання послуг, допомога, співпраця з клієнтом. Мета ревізії

- Виявлення недоліків  метою їх усунення та покарання  винних.

Характер аудиту - підприємницька діяльність.

 

 Характер ревізії - виконавська діяльність, виконання розпоряджень.

 Основа взаємин аудиту - добровільність, здійснення на основі договорів.

Основа взаємовідносин при ревізії - примусовість, здійснення розпорядження вищестоящих або державних органів.

Практичні завдання аудиту - поліпшення фінансового положення  клієнта,залучення пасивів (інвесторів, кредиторів), допомога та консультування клієнтів. Завдання ревізії - збереження активів, припинення та профілактиказловживань.

Результати аудиту - аудиторський висновок - документ, що має юридичне значення для всіх юридичних фізичних осіб, органівдержавної влади та управління, органів самоврядування і судових органів. Підсумкова частина аудиторського висновку, яка містить запис пропідтвердження достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності, можебути опублікована. Результати ревізії - акт ревізії - внутрішній документ,в якому зазначаються всі виявлені, навіть незначні, недоліки. Акт повинен бути переданий вищестоящому та іншим органам.

 

 

 

 

 

 

 

1. Основні правові форми підприємницької діяльності в аудиті.

Статтею 3 Закону України "Про аудиторську діяльність" визначено, що аудиторська діяльність - це підприємницька діяльність, яка  включає організаційне і методичне  забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Законодавством передбачено, що аудиторська  діяльність може здійснюватись у  двох формах:

а) одноособово (як фізична  особа - аудитор);

б) аудиторською фірмою.(рис.1.1)

рис.1.1 Підприємницька діяльність в аудиті

Термін "аудитор" має  достатньо широке трактування, щодо його ідентифікації з роботами, які  він може виконувати. Разом з тим досить важливо мати чітке уявлення стосовно того, хто розуміється під "аудитором" з позицій норм Закону України "Про аудиторську діяльність".

Аудитором може бути фізична  особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України.

Аудитор має право  займатися аудиторською діяльністю як фізична особа - підприємець або  у складі аудиторської фірми.

Якщо фізична особа, має статус аудитора, то вона має  право займатися аудиторською діяльністю лише після того, як вона:

1) зареєструється як  суб'єкт підприємницької діяльності,

2) фізична особа - підприємець  буде включена до Реєстру аудиторських  фірм та аудиторів.

Аудиторам забороняється  безпосередньо займатися іншими видами підприємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.

Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі  злочини.

Таким чином, статус аудитора України можна отримати лише після  підтвердження кваліфікаційного рівня - отримання сертифіката аудитора.

Сертифікати видаються  аудиторською палатою або її регіональними  відділеннями за результатами кваліфікаційних  іспитів. Сертифікати бувають 2 видів:

- сертифікат серії А - надає право на проведення аудиту підприємств - господарських товариств (крім банків);

- сертифікат серії Б - дає право на проведення аудиту тільки банків;

Право на отримання сертифіката  мають фізичні особи, які відповідають ряду встановлених вимог:

- мають вищу економічну  або юридичну освіту, документ про здобуття якої визнається в Україні,

- необхідні знання  з питань аудиту, фінансів, економіки  та господарського права,

- досвід роботи не  менше трьох років підряд на  посадах ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, економіста, асистента  (помічника) аудитора.

Особи, які мають право  на отримання сертифіката аудитора України подають до АПУ або  регіонального відділення АПУ в  двох примірниках такі документи: заяву, копію диплома та копію трудової книжки, засвідчені нотаріально, документ про оплату сертифікації.

Секретаріат АПУ або  РВ АПУ реєструє подані документи  у спеціальному журналі з видачею  подавцеві розписки. Комісія з  сертифікації та освіти аудиторів АПУ  приймає рішення протягом 20 днів з дати подання заяви про допуск до сертифікації. Потім АПУ створює кваліфікаційні комісії у складі п'яти членів кожна та погоджує дату проведення іспитів. Кожного претендента повідомляють не пізніше ніж за 10 днів про дату проведення іспитів.

Наявність необхідного  обсягу знань для отримання сертифіката  визначається шляхом проведення письмового кваліфікаційного іспиту за програмою, затвердженою Аудиторською палатою України.

Кваліфікаційний іспит  проходить у два етапи. На першому  етапі претенденту необхідно  отримати не менше 75 балів за результатами виконання тестових завдань з аудиту та суміжних дисциплін. Після успішного проходження першого етапу претендент виконує завдання другого етапу - ситуаційні завдання з аудиту. Якщо за результатами другого етапу він отримає 60 балів і вище, то такому претенденту видається сертифікат аудитора, якщо він отримує 50-59 балів, то такий претендент має право повторної здачі екзамену протягом року, якщо менше 50 балів - іспит вважається не складеним.

Втім і цей засіб  регулювання ринку аудиторських послуг має встановлені застережні заходи:

термін чинності сертифіката  не може перевищувати п'яти років (продовження  терміну чинності сертифіката здійснюється через п'ять років за підсумками контрольного тестування за фахом у  порядку, встановленому Аудиторською палатою України);

за проведення сертифікації справляється плата в розмірі, встановленому Аудиторською палатою України, виходячи з кошторису витрат на утримання Аудиторської палати України.

Знання, рівень яких засвідчується  сертифікатом, мають властивість  втрачати свою актуальність. Належний професійний рівень фахівець може мати лише тоді, коли він постійно проводить актуалізацію набутих теоретичних знань шляхом регулярного проходження підготовки та займається практикою аудиту. Саме тому продовження чинності сертифікату аудитора України здійснюється через п'ять років за підсумками контрольного тестування за фахом у порядку, встановленому Аудиторською палатою України.

Аудиторська діяльність, як було зазначено вище, також може здійснюватись юридичними особами - аудиторськими Фірмами.

Аудиторська фірма - юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.

Аудиторська фірма може мати будь-яку організаційно-правову  форму: приватне підприємство чи господарське товариство (товариство з обмеженою  відповідальністю, акціонерне товариство (закрите або відкрите), командитне товариство, товариство з додатковою відповідальністю).

До аудиторської фірми - юридичної особи Законом України "Про аудиторську діяльність" встановлено такі вимоги:

- створена відповідно до законодавства;

- здійснює виключно  аудиторську діяльність;

- включена до Реєстру  аудиторських фірм та аудиторів;

- загальний розмір частки засновників  (учасників) аудиторської фірми,  які не є аудиторами, у статутному  капіталі не може перевищувати 30 відсотків;

- керівником аудиторської фірми  може бути тільки аудитор. Отже, як бачимо передбачений державою  механізм регулювання аудиторської діяльності призначений для чіткого та прозорого визначення правил та процедур, необхідних для набуття статусу аудитора.

До таких механізмів відносять:

- реєстр аудиторських фірм та  аудиторів - база даних, що містить  інформацію про аудиторські фірми  та аудиторів, які займаються  аудиторською діяльністю індивідуально  як фізичні особи - підприємці;

- сертифікацію аудиторів (визначення кваліфікаційної придатності на займання аудиторською діяльністю).

Включеним до Реєстру  аудиторським фірмам та аудиторам видається  свідоцтво відповідного зразка.

З метою запобігання  зловживань:

1) ведення Реєстру покладено  на один (єдиний) орган - Аудиторську палату України;

2) за включення до Реєстру  утримується плата;

3) інформація щодо аудиторів,  включених до Реєстру, є загальнодоступною  і не рідше одного разу на  рік публікується у фаховому  виданні Аудиторської палати  України.

Підприємництвом називають ініціативно-самостійну господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окремої фізичної особи — підприємця або юридичної особи — підприємства (організації).

2. Методи документування системи внутрішнього контролю

Документальне оформлення вивчення та оцінки системи внутрішнього контролю передбачається вимогами міжнародних стандартів аудиту. У разі тривалого обслуговування клієнта це усуває необхідність щорічного повторного документування аспектів внутрішнього контролю в тому випадку коли за період, що перевіряється, основні елементи та процедури внутрішнього контролю підприємства залишилися незмінними. Крім цього, робочі документи аудитора виступають важливим доказом у судовій практиці, а саме: результати перевірки дієвості внутрішнього контролю обґрунтовують рішення з приводу тривалості, характеру й обсягу процедур по суті.

Узагальнення практики аудиту дозволяє виділити такі основні форми, за якими  здійснюється документування внутрішнього контролю підприємства:

- опис системи внутрішнього контролю, або як його ще можуть називати різні джерела з теорії аудиту - меморандум внутрішнього контролю, організаційна схема, блок-схеми внутрішнього контролю, - анкети внутрішнього контролю,контрольні питання для оцінки внутрішнього контролю (КПОВК).

Меморандум внутрішнього контролю - це найбільш простий і, безперечно, зручний спосіб описання внутрішнього контролю. Він складається з опису операційних циклів із зазначенням слабких та сильних позицій контролю. Предметом меморандуму внутрішнього контролю можуть стати, зокрема, процес обробки даних з касових надходжень, операцій із продажу, платіжних відомостей, з купівлі та грошових виплат.

Основна перевага методу опису СВК - простота поєднується  з цілою низкою його практичних недоліків, таких як:

- опис не дає швидкого уявлення щодо системи контролю. Це є особливо проблематичним, якщо призначаються нові аудитори і вони прагнуть ознайомитися з середовищем контролю та процедури контролю на підприємстві, яке перевіряється, інформація, яку містить опис, може бути по-різному розтлумачена, у випадку зміни аудитора,