Кредитний портфель банку як форма самоорганізації і процвітання

 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

Економічний факультет 

Кафедра банківської  справи

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Кредитний портфель банку як форма самоорганізації і процвітання»

 

 

 

 

Студентки 1курсу магістратури

спеціальності «Банківська  справа»

Пономаренко Яніни

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2012

 

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ПОНЯТТЯ РИЗИКУ ТА  ЙОГО ВИДИ

2. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ БАНКІВСЬКИХ  ОПЕРАЦІЙ

3. КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ  БАНКУ ТА ЙОГО РОЛЬ ДЛЯ БАНКУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

У будь-який період розвитку суспільства банки активно впливали на суспільні відносини, оскільки є фінансовими інститутами, що накопичують і розповсюджують особливий товар – платіжні кошти. Банки здійснюють кредитні операції за різноманітними схемами, беруть участь у реалізації важливих загальнодержавних програм з фінансової підтримки розвитку пріоритетних сфер і галузей економіки, впроваджують у практику ефективні й гнучкі кредитні інструменти. Банки посіли провідне місце серед фінансових інститутів розвинутих країн і здійснюють вплив на соціально-економічні і політичні процеси, особливо в період глобалізації світової економіки та заполітизованості вітчизняної. Не є винятком і період перехідної економіки в Україні, коли не вистачає надійних інструментів для акумулювання і розподілу наявних фінансових ресурсів.

Основною економічною функцією банків є кредитування їх клієнтів. Від того, наскільки добре банки  реалізують свої кредитні функції, багато в чому залежить економічний стан регіонів, що ними обслуговуються. Банківські кредити сприяють появі нових  підприємств, збільшенню кількості  робочих місць, будівництву об’єктів соціального та культурного призначення, а також забезпечують економічну стабільність.

Кредити становлять близько 50% всіх активів  банку і забезпечують 2/3 усіх доходів. Вони є найбільш прибутковою, але  й найбільш ризиковою частиною банківських  активів. Теорія портфеля пропонує розглядати не кожну окрему позику, а сукупність усіх кредитів з їх взаємовпливом  та взаємозалежністю.

 

1. ПОНЯТТЯ РИЗИКУ ТА  ЙОГО ВИДИ

Оскільки банківська діяльність є достатньо ризиковою сферою підприємницької діяльності, то доцільно було б навести визначення поняття  «ризик» та надати його класифікацію.

Важливою характеристикою  небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки, є частота, з якою вона може проявлятись або ризик.

Ризик — можлива небезпека будь-якого несприятливого результату.

Класифікація ризиків  є досить широкою, далі наведено основні  види ризиків.

За ступенем припустимості  ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий, надмірний.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Гранично допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.  Надвірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

Розрізняють такі види ризику залежно від джерел його виникнення:

Виробничий ризик. Він  проявляється в нестабільності обсягу виробництва продукції і, зокрема, в його зниженні. Джерелами (причинами) виробничого ризику є негативна  дія таких непередбачуваних факторів, як погода, поширення хвороб та шкідників  рослин і тварин, генетичні відхилення в них тощо. Прикладом прояву виробничого  ризику є зміни (варіація) урожайності  сільсько-господарських культур і продуктивності тварин, якості продукції, продуктивності пасовищ.

Ринковий ризик. Джерелом цього ризику є мінливість, непередбачуваність цін на продукцію аграрних підприємств  і на вхідні ресурси. Нестабільність цін є відображенням змін у  попиті і пропозиції на ринку.

Ризик застарівання факторів виробництва. Причиною існування фактора застарівання є науково-технічний прогрес. Під його дією з’являються нові, більш ефективні техніка і технології. В результаті відбувається моральний знос цих факторів виробництва.

Ризик, пов’язаний з нещасними  випадками. Втрати від нещасних випадків є традиційним джерелом ризику. Насамперед це втрати (збитки) від пожеж, вітру, повеней, граду, різних аварій. Інфляційні процеси розширюють можливості тих  потенційних втрат, що пов’язані  з даним ризиком.

Правовий ризик. Його джерелом є нові закони і урядові програми, пов’язані із соціально-економічними змінами в суспільстві. Це зростаюче  джерело невизначеності в діяльності аграрних підприємств. Прикладом прояву правового ризику можуть бути правові  акти, що регулюють порядок застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин, кормових добавок, а також  заходи, що направлені на захист навколишнього  середовища.

Ризик, пов’язаний з використанням  людського фактора виробництва. Джерелом цього ризику є непередбачуваність поведінки і здоров’я індивідів. Наприклад, смерть або захворювання ключових працівників у критичний  момент виробництва може істотно  вплинути на його результати. Другим прикладом  прояву даного ризику є недобросовісність  і ненадійність партнерів, третім —  недостатня кваліфікація менеджера, що приймає важливі рішення.

Політичний ризик. Причиною (джерелом) його виникнення можуть бути зміна уряду в країні, міжнародна напруженість тощо.

Розглянуті види ризику об’єднуються в одну категорію — підприємницький  ризик. Підприємницький ризик —  це ризик не досягти намічених  бізнесом цілей, серед яких і така важлива мета, як отримання прибутку. Друга категорія ризику — це фінансовий ризик. Суть його полягає в тому, що аграрне підприємство ризикує не виконати свої фінансові зобов’язання, і це загрожує його існуванню як юридичної особи. Коли відбуваються несприятливі події підприємницького ризику, то аграрне підприємство, що є уразливим до фінансового ризику в зв’язку з високою заборгованістю, опиниться в значно гіршій ситуації, ніж підприємство, що здійснювало менеджмент ризику більш ефективно. Тому потрібно чітко відрізняти наслідки несприятливої для підприємства події, коли на нього накладається і фінансовий ризик, від наслідків події, коли фінансового ризику немає.

З викладеного випливає, що джерела ризику дуже різноманітні. Одні з них, як, наприклад, погодні  умови, можна враховувати при  плануванні виробничої програми, а  інші, скажімо, окремі складові технології виробництва, можна безпосередньо  контролювати. Є джерела ризику, виникнення яких можна передбачити, наприклад, застарівання машин і обладнання, або такі, що потребують відповідного реагування з боку підприємства, наприклад, зміна законодавства або урядової політики. Різноманітність джерел ризику, значна частина яких не піддається контролю з боку менеджерів, зумовлює існування підприємницького ризику при проведенні ними ділових операцій. Саме тому потрібно враховувати і аналізувати причини першої складової ризику — ймовірності тих чи інших несприятливих подій.

 

2. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ БАНКІВСЬКИХ  ОПЕРАЦІЙ

Банківські операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх поділяють на пасивні й активні.

Пасивні операції — це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених (депозитних) та позичених (не депозитних) ресурсів.

Отже, пасивні депозитні операції можна класифікувати:

за категорією вкладника:

 операції із залучення  тимчасово вільних коштів юридичних  осіб — на поточні, бюджетні, депозитні рахунки;

 операції із залучення  тимчасово вільних коштів фізичних  осіб — на поточні, депозитні  рахунки;

 операції із залучення  тимчасово вільних коштів банків-кореспондентів  — на кореспондентські та депозитні  рахунки;

за строком:

 операції із залучення  тимчасово вільних коштів —  на рахунки до запитання (поточні,  бюджетні, кореспондентські) з метою  подальшого використання для  поточних розрахунків;

 операції із залучення  тимчасово вільних коштів —  на строкові депозитні рахунки  для зберігання протягом обумовленого  договором періоду.

Активні операції — це операції з розміщення мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. Отже, до активних операцій банків належать:

 операції з вкладення  банківських ресурсів у грошові  кошти в готівковій і безготівковій  формах з метою підтримання  ліквідності банку;

 розрахункові операції, що пов'язані з платежами клієнтів;

 касові операції з  приймання і видавання готівки;

 кредитні операції, що  пов'язані з наданням кредитів  різних форм юридичним, фізичним  особам, банкам;

 інвестиційні операції  і вкладення банківських ресурсів  у цінні папери (акції, державні  та корпоративні облігації) на  тривалий строк;

 фондові операції з  купівлі-продажу цінних паперів;

 валютні операції з  купівлі-продажу іноземної валюти  на внутрішньому та міжнародному  валютних ринках;

 депозитні операції  з розміщення тимчасово вільних  ресурсів банку в депозити  в НБУ та в інших комерційних  банках;

 операції з купівлі-продажу  банківських металів на внутрішньому  і міжнародному валютних ринках;

 операції з придбання  основних засобів, матеріальних  та нематеріальних активів.

 

3. КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ БАНКУ ТА ЙОГО РОЛЬ ДЛЯ БАНКУ

Формування кредитного портфеля комерційного банку є основним етапом реалізації його кредитної політики як в умовах кризи, так і в умовах економічного зростання держави.

Кредитний портфель — це сукупність усіх позик, наданих банком з метою одержання прибутку. Розмір кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних. У структурі балансу банку кредитний портфель розглядається як єдине ціле та складова частина активів банку, котра має свій рівень дохідності і відповідний рівень ризику. Дохідність і ризик — основні параметри управління кредитним портфелем банку.

Якість та склад кредитного портфеля істотно залежить від організації  кредитної роботи в банку. Організаційна  структура кредитної функції  в кожному конкретному банку  має свої особливості, що визначаються розмірами, можливостями банку, а також  потребами клієнтури.

Основними цілями формування кредитного портфеля є:

– високий рівень доходу в поточному періоді;

– високий темп очікуваного  доходу в майбутній довгостроковій перспективі;

– мінімізація рівня ризиків  кредитного портфеля;

– дотримання необхідної ліквідності  кредитного портфеля.

Кредитний портфель банку  це потужне джерело прибутку, але  це джерело є досить небезпечним  для самого банку. Через жадібність та гоніння за надприбутками, банк може прийняти помилкове рішення про надання кредиту особі, яка є не дуже надійною як позичальник. Таке явище можна охарактеризувати як загравання зі смертю, оскільки не правильно сформований кредитний портфель банку за не сприятливої економічної ситуації може призвести до банкрутства банку, а це є фактично смертю для банку. Така ситуація в банку трішки нагадує парашутиста, якому потрібно ось-ось стрибнути з літака, але він не знає як складаються обставини з його парашутом: хто його складав? та чи правильно він це зробив?

Неякісний кредитний портфель це цілковито і повністю вина керівництва  банку. Працівників банку визнати  винними не можна, оскільки вони є  лише виконавцями, які діють за чіткими інструкціями і рухаються за наміченим «нагорі» курсом. Зрозуміло, що керівництво банку не приймає рішення по кожному окремо взятому кредиту, це було не ефективно та не економічно з боку затрат часу та й сил. Оскільки, час - це гроші, то будь-які зволікання, можуть призвести ще більші збитки для банку ніж будь-які інші дії.

Зроблена ставка на швидкість, а не на якість не завжди може зіграти  для банку на виграш.

Зі сказаного вище можна  зробити висновок, що якість кредитного портфеля та його стан це питання, відповідь на яке потрібно шукати в самому банку. Якість кредитного портфеля цілковито і повністю стосується самоорганізації банку: продуманості стратегії банку, усвідомлення як керівництвом банку так і його працівниками цілей та політики банку та узгодженість цих цілей, кваліфікації працівників, якості та адекватності систем оцінки позичальника.