Характеристика факторингових послуг

НАЦІОНАЛНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

ДЕРЖАВНОГО КОМІТЕТУ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ

 

 

 

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни : „ Ринок фінансових посуг ”

на тему : « Характеристика факторингових послуг»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка

Фс 11.35 групи V курсу

заочного відділення

 

Роботу перевірила:

Анісімова О. Ю.

 

Київ 2012

Зміст

Вступ......................................................................................................................3

1. Загальне поняття про факторинг.....................................................................4
2. Загальна характеристика факторингового бізнесу........................................7
3. Статистика вітчизняного ринку факторингових послуг.............................14

Висновки................................................................................................................19

Список використаної літератури.........................................................................20

 

Вступ

Факторинг – це кредитування під неоплачений рахунок з передаванням прав за рахунками (цесією).

Факторинг – один з видів  банківських послуг; купівля банком у клієнта права на виплату  боргу.

У законі України “Про банки  і банківську діяльність” (ст.3, п.8) до банківських операцій віднесено  придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття  ризику виконання цих вимог та інкасація цих вимог (факторинг).

Для початку факторингового обслуговування підприємству необхідно  укласти генеральний договір  з фактором. Для цього слід надати відповідні документи для ризик-аналізу. Такими документами можуть бути: фінансова звітність за декілька звітних періодів; оборотно-сальдові відомості за рахунками з покупцями та з постачальниками; розшифровки карток дебіторів, які переводяться на факторингове обслуговування; різні документи щодо дебіторів (договори купівлі-продажу, видаткові накладні тощо); установчі та реєстраційні документи.

Ринок факторингових послуг є достатньо молодим в Україні  та бере початок свого розвитку в 2001 р., коли вперше такі операції проводив АКБ «Укрсоцбанк», на діяльність якого ще впродовж декількох років припадала третина всіх операцій по факторингу, у тому числі саме цей банк пропонує послуги по міжнародному факторингу. Частина ринку, що належала іншим банкам, не перевищувала десяти відсотків. Згодом АКБ «ТАС-Комерцбанк» став повноправним конкурентом для засновника факторингу в Україні.

 

1. Загальне поняття про факторинг

Факторинг – це кредитування під неоплачений рахунок з передаванням прав за рахунками (цесією).

Факторинг – один з видів  банківських послуг; купівля банком у клієнта права на виплату  боргу.

У законі України “Про банки  і банківську діяльність” (ст.3, п.8) до банківських операцій віднесено  придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття  ризику виконання цих вимог та інкасація цих вимог (факторинг).

В Оксфордському словнику англійської мови факторинг визначається як купівля зі скидкою боргів, що належать іншому, з метою одержати прибуток від стягнення їх. Як вважає Хедлі Браєрс, це правильне визначення технічного боку послуги: з виникненням  спорів з приводу гарантій (наприклад, про якість товару) вони розв’язуються  угодою з фактором, і борг має  бути сплачено експортером чи споживачем.

У не фінансовому контексті  слово факторинг століттями використовувалось  у Шотландії для визначення професії управляючого майном, а в решті  частини Сполученого Королівства (Британії) це слово зазвичай вживається в деяких галузях промисловості  як замінник слів оптовий торговець.

Як видно з наведених  визначень, це досить складна і багатоцільова  операція, тому необхідно розглянути її типи та види.

У період становлення ринкової економіки дуже важливо підтримати існуючі дрібні і середні фірми (підприємства), котрі займаються продажем споживчих товарів (мова про продавців-виробників). Така підтримка і є метою факторингу. Факторингове обслуговування підприємств  дає можливість прискорити обіговість грошових коштів у розрахунках і  тим самим одержати не лише економію грошових коштів, але й підвищити  ефективність виробництва.

Факторинг є інкасування  дебіторської заборгованості клієнта  з виплатою суми рахунків негайно  або з погашенням заборгованості. Іншими словами, це різновид торгово-комісійних операцій, пов’язаний з кредитуванням  обігового капіталу клієнта, і полягає  в перевідступленні клієнтом-постачальником платіжних вимог за поставлені товари (виконані роботи чи надані послуги) і право одержання платежу за ними.

Загострення проблеми платіжоспроможності  підприємств у зв’язку із самофінансуванням  господарюючих суб’єктів, запровадження  черговості платежів, загальної системи  неплатежів зобов’язує комерційні банки  розглянути факторингові операції як засіб оздоровлення фінансового  стану підприємств і розриву  ланцюжка неплатежів у народному  господарстві.

Факторинг в Європі є видом  послуг у галузі фінансування для  нових дрібних та середніх фірм, котрі традиційно зазнають фінансових труднощів через невчасне погашення  боргів кредиторами і обмеженість  доступних для них джерел кредитування.

У загальному виді факторинг  можна охарактеризувати як процес перевідступлення факторинговій компанії (банку) неоплачених  боргових вимог (рахунків-фактур та векселів), що виникають між контрагентами  в процесі реалізації товарів  та послуг на умовах комерційного кредиту  в поєднанні з елементами бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування постачальника.

Таке визначення відповідає Конвекції про міжнародний факторинг, прийнятій у травні 1988 року в Оттаві Міжнародним інститутом уніфікації приватного права, в котрій сказано, що операція вважається факторингом  у тому разі, якщо вона задовольняє  як мінімум дві з чотирьох ознак:

1. наявність кредитування у формі попередньо оплати боргових вимог;
2. ведення бухгалтерського обліку постачальника, насамперед обліку реалізації;
3. інкасування його заборгованості;
4. страхування постачальника від кредитного ризику.

Однак у деяких країнах  до факторингу, як і раніше, відносять  облік рахунків-фактур – операцію, яка задовольняє лише одну, першу  із вказаних ознак.

У трактуванні практики факторингового обслуговування дане визначення має  деякі відмінності за країнами. Ознаками, що дозволяють зробити висновок про наявність факторингу, в США здавна вважають:

• адміністративне обслуговування постачальника;
• управління заборгованістю за наданий ним комерційний кредит (ведення обліку продажів, вчасне інкасування дебіторської заборгованості);
• страхування від кредитного ризику (не має права регресу);
• кредитування у формі попередньої оплати.

У результаті такої операції клієнт, котрий продав дебіторський борг, одержує від банку грошові  кошти у розмірі 80 – 90% суми боргу, а залишок – 10 – 20% суми банк тимчасово  депонує у вигляді компенсації  за ризик для погашення боргу. Після завершення операції банк повертає депоновану суму клієнтові. Це один із можливих способів здійснення операції факторингу.

Відповідно до договору банк зобов’язується сплатити суму наданих  йому платіжних вимог незалежно  від того, чи сплатили свої борги  контрагенти-постачальники. У цьому  полягає відмінність між факторингом  і банківською гарантією.

У факторингових операціях  беруть три сторони:

• факторингова компанія (факторинговий відділ банку) – спеціалізована організація, яка купує рахунки-фактури у своїх клієнтів;
• клієнт (постачальник товару, кредитор) – промислове або торгове підприємство, що уклало угоду з факторинговою компанією;
• підприємство (позичальник) – фірма-покупець товару.

Здійсненню факторингової  угоди передує серйозна аналітична робота. Факторингова компанія вивчає всі рахунки-фактури, визначаючи при  цьому платіжоспроможність покупців.

 

2. Загальна характеристика факторингового бізнесу

На рис. 1 представлено види факторингу за різники класифікаційними ознаками: за обсягами ризиків, що приймає  на себе фактор; за типом взаємовідносин, які виникають між сторонами; залежно від країни знаходження  учасників угоди.

Види факторингу
За обсягами ризиків, що					За типом  взаємовідносин, які				Залежно від країни
приймає на себе фактор					виникають між  сторонами				знаходження учасників
З регресом		Без регресу			Класичний		Реверсивний		Внутрішній		Зовнішній
Фактор, не отримавши кошти від покупців, має право вимагати їх від постачальників		Ризик невиплати зі сторони покупців повністю переходить до фактора			Комісійну винагороду сплачує постачальник		Комісійну винагороду сплачує покупець		Всі учасники факторингової операції є резидентами однієї країни		Учасники факторингової операції є резидентами різних країн
					Відкритий		Закритий
					Покупцю повідомлено про те, що в угоді бере участь фактор		Покупцю не повідомлено про те, що в угоді бере участь фактор
					Реальний		Консен- суальний
					Грошова вимога існує на момент підписання договору		Грошова вимога виникає в майбутньому
					Прямий		Взаємний
					В угоді бере участь один фактор		В угоді беруть участь кілька факторів

Рис. 1. Види факторингу

 

Для початку факторингового обслуговування підприємству необхідно  укласти генеральний договір  з фактором. Для цього слід надати відповідні документи для ризик-аналізу. Такими документами можуть бути: фінансова звітність за декілька звітних періодів; оборотно-сальдові відомості за рахунками з покупцями та з постачальниками; розшифровки карток дебіторів, які переводяться на факторингове обслуговування; різні документи щодо дебіторів (договори купівлі-продажу, видаткові накладні тощо); установчі та реєстраційні документи.

У договорі застерігається перелік дебіторів-покупців, строк  договору (переважно укладається  строком на один рік та надалі може подовжуватися), ліміти факторингового обслуговування (як загальні, так і за кожним боржником окремо), вартість обслуговування.

Бізнес-процес надання факторингового фінансування можна представити у вигляді такої блок-схеми (див. рис. 2).

Рис. 2. Схема факторингового бізнесу

 

Відступлення фактору  права вимоги до боржника, як правило, здійснюється шляхом передачі фактору  оригіналів документів, що свідчать про  право на отримання переданого боргу: контракт з покупцем; товаротранспортні  документи; реєстр товаротранспортних документів; рахунки-фактури; акти приймання-передачі товарів тощо.

Про те, що сталася заміна кредитора в зобов'язанні, боржника має бути обов'язково повідомлено  в письмовій формі. Якщо цю вимогу не буде виконано, то боржник, який виконав  зобов'язання перед клієнтом, а не перед фактором, вважатиметься таким, що звільнився від своїх зобов'язань. Оскільки з норм законодавства чітко не випливає, хто саме повинен повідомляти боржника, що відбулося відступлення грошової вимоги, це може зробити як фактор, так і безпосередньо клієнт (перший кредитор) за домовленістю.

Після отримання оригіналів документів, що свідчать про право  на отримання переданого боргу (накладні, договір тощо), фактор відразу (або  протягом декількох днів) перераховує  клієнту певну суму грошових коштів за такими документами. Фактори, намагаючись  зменшити кредитний ризик, надають  клієнту (первісному кредитору) факторингове фінансування у два етапи:

- спершу в розмірі до 90% від суми наданих підтверджуючих документів (накладних).

Відсоток залежить від  того, наскільки благонадійним є  боржник;

- після отримання коштів від боржника фактор перераховує 10% коштів, що

залишилися (за вирахуванням факторингової комісії — плати  за послуги).