Фінансова система Туреччини

 

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Технічний коледж НУВГП

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доповідь

на тему:

«Фінансова система Туреччини»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                

 

 

 

 

                                                                                                                   Підготував:

Студент групи ОФ-2

                                                                                                                    Федорчак Тарас В.

                                                                                                         Перевірила:

                                                                                                                     Пашечко Оксана А.

 

 

 

 

 

 

 

Рівне-2012 

Турецька ліра — це валюта Туреччини. Нова турецька ліра була введена в обіг 1 січня 2005. Нова ліра обміннюється за курсом 1 мільйон старих лір (залишиться в обігу до кінця 2005) за одну нову, одна ліра дорівнює 100 новим kuruş (піастрам).

Назва Туреччина походить від (T?rkiye) згідно середньовічної латиниці (Turchia), адже від тих часів стала так звучала назва землі на яку прекочували племена тюрків й відповідно так називали їх сусідні народи. Саме слово Туреччина, має в собі корінь «Тюрк», який співзвучний з найменням племені тюрків[1] , яке заснувало відому всьому світу державну формацію, це найменування, вперше зустрічається в 177 році до н.е., у китайців до людей, що жили на південь від Алтаю та в частині Середньої Азії ще в 177 р. до н.е[2]. Опісля кореня йде абстрактний суфікс (в різних народів він звучить по різному), але який здебільшого несе в собі привласненне значення щодо кореня (тобто «тюрки власники сеї землі», чи «земля за тюрками»). Зрештою, саме перший запис про використання терміну «тюрк» або «турук», як екзонім зустрічається в давньотюркській рунічній писемності, яка отримала ще назву Орхоно-єнісейска писемність (Orhun Yaz?tlar?) в часи Тюркского каганату в Центральній Азії (близько восьмого століття нашої ери).

 Абдулла Гюль (Abdullah Gul; * 29 жовтня 1950) — президент Туреччини з 2007 року. У2002-2003 роках очолював уряд Туреччини, в 2003-2007 роках керував міністерством закордонних справ Туреччини. 
Якщо міряти Туреччину європейськими масштабами, то не рахуючи Російську Федерацію, вона по населенню п'ята після ФРН, Англії, Італії і Франції, а по території - першаЇї площа (включаючи внутрішні водойми) 779 тис.452 кв. км. Основна частина території Туреччини - 97% - розташована в Азії і тільки 3% - в Європі. Географічна особливість Туреччини - розташування на перехресті важливих шляхів, зі стародавності з'єднуючих Європу з Азією, чорноморські країни і народи з середземноморськими. Нині через територію Туреччини пролягають шосейні і залізничні магістралі, що зв'язують Європу з багатьма країнами Азії  
 
У момент утворення Турецької республіки чисельність її населення була визначена в 12532 тис. осіб. Всього в країні проведено 12 переписів. З 1927года населення Туреччини зросло в 4,4 рази, при чому тільки з 1950 по 1985 р.р. - В 2.5раза. Швидке зростання населення залишається важливою проблемою країни. 
Розподіл жителів по території Туреччини відбувається вкрай нерівномірно. Найбільш густо заселені узбережжя Мармурового Чорного морів, потім райони, прилеглі до Егейського моря. Самий густо населений місто - Стамбул, і самий малонаселений - Ханяри. 
Основне населення країни - турки. У країні ще проживають понад 25національних меншин: курди, араби, греки, черкеси, вірмени, євреї, грузини, лази і т.д. За віросповіданням турки - мусульмани. Державна мова-турецький. 
 
2. Основні тенденції розвитку економіки Туреччини на сучасному етапі 
Незважаючи на високі ціни на енергоносії, турецька економіка в перші місяці минулого року розвивалася прискореними темпами завдяки високому внутрішньому попиту, зростанню внаслідок значного зниження вартості позикових коштів. В цілому за 2009 р. приріст ВНП склав 6,1%. Однак негативним явищем залишалася нерівномірність економічного розвитку.Так, у попередньому році в Туреччині був зареєстрований спад, причому на ту ж величину. 
          Випереджаючими темпами розвивалася торгівля, що сприяло збільшенню її участі у формуванні ВВП. Частка сільського господарства навпаки скорочувалася, хоча і залишалася вищою, ніж в країнах, що входять в ЄС. 
У 2009 р. в обстановці збільшеного внутрішнього попиту і зміцнення національної валюти (до листопада зазначеного року) імпорт в Туреччину збільшився на 33,1% (у порівнянні зі скороченням на 11,4% в 1999 р.) і був близький до 54млрд.долл. (У цінах СІФ). Експорт зріс у меншій мірі - на 3,4% - до 27,3 млрд. дол. (У цінах ФОБ). Дефіцит зовнішньоторговельного балансу збільшився на 89,1%, тоді як в попередньому році мало місце його зменшення на 25,6%. 
 
В минулому році відзначалося збільшення турецьких закупівель майже по всіх товарних групах. Найшвидше зростав ввезення споживчих товарів, що призвело до підвищення їх частки в загальному обсязі імпорту в Туреччину. Частка засобів виробництва, навпаки, знизилася. У поставках з Туреччини відзначалося деяке скорочення питомої ваги сільськогосподарської продукції і невелике збільшення - промислових товарів. Золотовалютні резерви Туреччини в останні роки залишалися на високому рівні. Фінансові труднощі країни вплинули не тільки на обсязі золотовалютних резервів, а й на зовнішню заборгованість, яка в 2009 р. виросла на 11%.Частка короткострокового боргу дещо збільшилася - з 22,8 до25, 3%. Фінансові проблеми країни різко загострилися в листопаді 2009 р., коли внаслідок політичних помилок, погіршення конкурентоспроможності, а також через недоліки, властивих системі прив'язки курсу національної валюти, Туреччина зазнала спекулятивної атаки ззовні. Посилення нестабільності викликало різке зростання банківських процентних ставок: по добовим позиках вони виросли до 2000% Часткова нормалізація відбулася після рішення МВФ про надання Туреччині термінової фінансової підтримки в розмірі 10,4 млрд. дол .. У результаті ставки знизилися, залишаючись, проте, більш високими, ніж спочатку року.Позначилося зростання премії за ризик. 
Вступ "плаваючого" курсу турецької ліри 22 лютого поточного року фактично означало відмову від програми реформ, погодженої з МВФ в кінці 1999 р. Фонд надав Туреччини пакет допомоги у 15 млрд. СПЗ, що перетворило її в найбільшого боржника цієї міжнародної фінансової організації. 
 
          З лютого 2009 р. турецька ліра втратила половину своєї вартості щодо долара. Слабка національна валюта зробила сприятливий вплив на становище експортерів і операторів у сфері туризму. У той же час внутрішній попит під впливом сплеску інфляції істотно знизився. 
 
В умовах економічного спаду всередині країни і уповільнення темпів розвитку світової економіки Туреччини доводиться домагатися нових кредитів від МВФ і від урядів іноземних держав для ліквідації дефіциту фінансових коштів у 2009 році.На недавніх переговорах з МВФ турецька сторона запросила 9 млрд. дол., Значна частина яких повинна піти на зменшення боргового тягаря, яке помітно зросла внаслідок підвищення банківських процентних ставок. Обслуговування заборгованості перед МВФ обійшлося Туреччини в 2009 р. в 5 млрд. дол. Відстрочка виплат можлива в рамках вищезгаданого пакету допомоги. 
МВФ рекомендує Туреччини встановити з наступного року цільовий показник рівня інфляції замість повзучої прив'язки національної валюти, яка практикувалася до лютневого кризи 2008 року. Прив'язка була розрахована на уповільнення інфляції шляхом запобігання падіння курсу турецької ліри.Встановлення цільового показника інфляції буде супроводжуватися наданням ЦБ повноважень з використання кредитно-грошових механізмів і процентних ставок для контролю за інфляцією, яка поки досягає значної величини - 74,7% у вересні (за оптовими цінами: у перерахунку на рік). 
          Після терактів в США узгодження ускладнилося.Незважаючи на високі ціни на нафту і зрослий споживчий попит рівень інфляції знизився завдяки жорсткій кредіноденежной і бюджетно-фінансовій політиці. Зростання оптових цін в 2009 р. склав 32,7%, а споживчих - 39%. 
МВФ рекомендує турецькому уряду прискорити приватизацію і за рахунок отриманих доходів поповнити державну скарбницю.Найближчим часом роздержавлення повинні бути "Turk Telekom", "Турецькі авіалінії", сталеливарне підприємство «Erdemir», державно-монополітіческого об'єднання в цукровій, тютюнової та газової промисловості. В ході приватизаційної кампанії намічається активізувати заходи по залученню прямих іноземних інвестицій, які поки залишаються недостатньо великими - нетто-приплив склав близько 100 млн. дол. 
МВФ вимагає від Туреччини докорінної перебудови банківського сектора. Вартість реформ у цій сфері оцінюється у величезну величину - 24% ВНП даної країни. Вже зроблені кроки по зміцненню юридичної бази для обмеження втручання впливових політичних сил в роботу банків. Зміни в законодавстві суттєво полегшили проведення злиттів банківських компаній і процедуру їх банкрутства. Обмеження на кредитування банками пов'язаних з ними партій і на операції нефінансового характеру намічено привести у відповідність з нормами, що діють в ЄС, до 2006 р. і 2009р. 
            Державні банки, ще в недалекому минулому здійснювали половину всіх операцій в аналізованому секторі, за останнє десятиліття зазнали операційні збитки в 20 млрд. дол. в основному через надання пільгових позик фермерським господарствам і малим підприємствам. Щоб усунути такі проблеми в майбутньому, три державні банки були поставлені під контроль спеціального комітету, що складається з фінансистів високої кваліфікації. Нова структура планує протягом трьох років провести реструктуризацію найбільших державних банків, а потім приватизувати дві великі низькорентабельні компанії - "Ziraatbank" і "Халкбанк". Третій державний банк, що має пасивний баланс у розмірі понад 0,5 млрд. дол, - ". Emlakbank" - підлягає ліквідації, незважаючи на протидію з боку контролюючої його політичної партії. Четвертий банк "Vakifbahk" є рентабельним комерційним банком, що знаходяться в державній власності. Він підлягає приватизації при сприятливому становищі на ринку. 
          Державний фонд страхування депозитів (підрозділ Управління з банківського регулювання і нагляду) почав процедури банкрутств у відношенні 13 приватних банків, яким раніше була надана державна допомога в рамках сильно критикували загальної системи гарантій для банківських депозитів. В середині поточного року було отримано 4 пропозиції по банку "DemirBank", у тому числі з боку таких великих фінансових установ, як "HSBС" і "Unicredito де Італія".Банки, які не зможуть залучити покупців з приватного сектора, до кінця поточного року повинні бути закриті після злиття в один або два так званих перехідних банку. Для платоспроможних приватних банків встановлений граничний термін - кінець року - для виконання вимог щодо достатності власного капіталу. 
           У разі введення нових правил важливим стимулом для розвитку банківської справи в Туреччині стане перше злиття між рентабельним приватним турецьким і великим іноземним банком. Особливий інтерес у цьому зв'язку викликають переговори між найбільшою банківською групою Італії "Intesa" і "Garanti", першим і поки єдиним серед чотирьох провідних приватних банків Туреччини, занімающіхсяпоіскамі стратегічного партнера за кордоном. 
           Поки більшість іноземних банків представлені в Туреччині лішьнебольшімі підрозділами. Зусилля їх присутності призведе до прискорення консолідації серед 25 приватних банків. Поки ж число банків в Туреччині зростає (з 66в 1990 р до 79 в кінці 2005 р.)., В той час як у розвинених країнах - скорочується внаслідок процесу консолідації. Рівень банківських процентних ставок в Туреччині залишається високим, хоча і відчуває тенденцію до зниження: якщо в середині квітня 2009 року він становив в середньому 65%, то до кінця грудня, знизився до 25%. 
Крім глибокого реформування банківської сфери, західні економісти в умовах значного відкриття турецької економіки по відношенню до ЄС рекомендують Туреччини зробити ставку на два "безпрограшних" напрямку, перетворити країну в потужний вузол транскордонної інфраструктури, у тому числі транзитного значення, і вивести на якісно новий рівень сферутуризму, яка вже перетворилася на високоприбуткову галузь національної економіки. 
           По першому із зазначених напрямків розроблені і почали реалізовуватися ряд мега проектів. Наступні роки стануть періодом активного будівництва на території Туреччини міжнародних трубопроводів. Узгоджені деталі споруди нафтопроводу протяжністю 1746 км з каспійських родовищ в районі Баку через Грузію до турецького середземноморський порт Джейхан. У 2008 - 2010 рр.. з цієї магістралі буде перекачуватися більше 1 млн.т. нафти на добу. Основними споживачами стануть західноєвропейські країни. 
             Ведуться роботи над проектом будівництва газопроводу з Єгипту за фінансового сприяння «Бритіш Петролеум». У стадії обговорення знаходиться пропозиція про прокладання газопроводу (із пропускною здатністю 16 млрд.куб.м) з Туркменії, хоча на думку більшості спостерігачів, дана ініціатива навряд чи буде реалізована. 
            Здійснення зазначених проектів забезпечить енергоносіями зростаючу турецьку економіку. За розрахунками економістів місцеві потреби тільки в газі к2010 р. зростуть до 55 млрд.куб.м. Прокладка стратегічних трубопроводів збільшить роль Туреччини у регіональній політиці, оскільки в ще більшій мірі втягне в сферу турецьких інтересів закавказькі і середньоазіатські держави. Не випадково союзник Туреччини - США - в останні роки активно підтримував будівництво вищеназваних транспортних магістралей. Американці сподіваються, що перекачування каспійської нафти до середземноморських портів зменшить залежність від маршрутів, що пролягають через територію РФ, і мінімізує потребу в партнерстві з іншою країною - Іраном. 
             Паралельно Туреччина зможе зменшити екологічне навантаження на чорноморські протоки, які дуже вразливі при перевезеннях енергоносіїв на застарілих великотоннажних танкерах. У той же час недоліком програми будівництва далеких трубопроводів є величезні витрати і недостатній облік негативних тенденцій у світовій економіці. 
          Будівництво великої кількості газопроводів може бути виправдано тільки в тому випадку, якщо Туреччина почне виконувати важливі транзитні функції (зокрема, з транспортування газу в Південну Європу, споживання якого в регіоні має швидко збільшуватися). У довгостроковій перспективі не виключається створення трубопровідного кільця - з Туреччини в Грецію, Італію, потім на північ континенту і в напрямку Балкан. Транзитні операції дозволять Туреччині отримувати великі і досить стабільні додаткові доходи. 
           На відміну від інфраструктурних проектів туризм приносить країні значні валютні дивіденди вже в даний час.Даний сектор відноситься до числа нечисленних галузей, які в умовах загальноекономічної кризи залишаються в сприятливому положенні: у 2002 році країну відвідали 12,5 млн.іноземних туристів (у порівнянні із середньорічним показником в 250 тис. на 80-х роках), а приплив доходів від їхнього обслуговування вперше історії перевищив 10 млрд. дол. 
           Річний приріст обсягу послуг з початку 80-х років становив у середньому 17%, 2000 р. він досяг 40%, а в поточному році очікується на рівні 20 або навіть 25%.Зростанню сприяли державні кредити, низькі ціни на земельні ділянки, податкові пільги. У той же час навряд чи вдасться досягти аналогічного високого показника в майбутньому, оскільки галузь гостро потребує припливу нових інвестицій, при цьому ставка робиться на приватні капіталовкладення, що ж стосується держави, то на нього покладається відповідальність за створення умов, що сприяють припливу додаткових інвестицій. 
           Міністерство туризму розробило план вкладення 3 млрд. дол. у розвиток туристичного бізнесу Стамбула, потенціал якого використовується поки в недостатній мірі. На думку проектувальників, існує можливість для збільшення числа туристів в 20 разів - з 2,5 млн. в даний час до 50 млн (для порівняння: аналогічні показники по Парижу і Лондону досягають у даний час 65 млн і 75 млн відповідно.) ... В ході реалізації загальнонаціональної програми розвитку туризму доходи від даної галузі Туреччини в найближче десятиліття можуть бути доведені до 20 млрд.дол. 
 
3. Валюта та фінанси 
 
Політична криза, що вибухнула в Туреччині через гострих розбіжностей між прем'єр-міністром і президентом (останній звинуватив главу уряду Б.Еджевіта в неефективності заходів по боротьбі з корупцією), масовий відгук інвестицій з країни, побоювання швидкого скорочення офіційних валютних резервів (20 млрд. дол) викликали паніку на Стамбульській фондовій біржі. 22лютого сталося найбільше за всю її історію падіння курсу акцій. За підсумками торгів національний біржовий індекс скоротився на 20% (на 30% з 19февраля).Банківські процентні ставки підвищилися до 7500%. Протягом двох днів ЦБ викинув на ринок 10 млрд. дол. для покриття гострого дефіциту ліквідних коштів. Щоб уникнути фінансової катастрофи припинено регулювання курсу турецької ліри.Вирішено пустити її в "вільне плавання". 
          22 лютого зареєстровано зниження курсу ліри на 40%.Після оголошення рішення про її "вільному плаванні" він підвищився до 962499 т.л. за 1 дол (21 лютого курс становив відносно тієї ж бази 684400ед., Таким чином, спад склав 28%) 
          В умовах різкого посилення валютно-фінансової нестабільності в країні рядові громадяни уважно стежать за інформаційними табло перед міняльних конторами. Продаж або купівля доларів практично не ведеться в очікуванні стабілізації котирувань. Ряд банків призупинив операції з доларами. Авіакомпанії відмовляються продавати квитки на міжнародні рейси в турецькій валюті. 
Переважна частина населення Турецької Республіки вже зіткнулася з наслідками уповільнення темпів економічного зростання і була змушена обмежити споживчі витрати.Девальвація національної валюти небезпечна для пересічних громадян важкими наслідками, оскільки зазвичай супроводжується посиленням інфляції. Так, при зниженні курсу ліри відносно долара на 40% зростання цін становить 20 - 30%. Як очікується, купівельна спроможність середньостатистичного жителя може знизитися на 30%. Для збільшення заробітної плати буде потрібно певний час: наймачі підвищують її в середньому через 6 місяців. 
           За повідомленням інформаційних агентств, в Туреччині вже зареєстровано підвищення цін на імпортні товари, зокрема на нафту, яка майже повністю закуповується за кордоном. 
           У північній частині Кіпру, де в якості засобу обігу використовується турецька ліра, ціни в роздрібній торгівлі 22 лютого були підвищені на 20%. 
           У Туреччині очікується зростання числа банкрутств, оскільки підприємцям доведеться виплачувати великий відсоток за борговими зобов'язаннями. Банки анулюють низькопроцентні споживчі кредити, надані в 2000 році. Кредит в значній мірі буде обмежений. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                               Використана література

 

 

 

1. Абрамова М. А., Лаврушин О. И., Родионова В. М., Большаков С. В., Серегина Е. Ю. Финансы рыночного хозяйства / В.М. Родионова (отв.ред.). — М.: Путь России; Экономическая литература, 2003. — 474с. 
    
2. Баранникова Н. П., Строкова Н. И., Самсонов Н. Ф., Карп М. В., Ефимова Н. П. Финансы, денежное обращение и кредит: Краткий курс: Учебник./ Н.Ф. Самсонов (ред.). — М.: ИНФРА-М, 2004. — 301с.  
    
3. Бланк И. А. Финансовый менеджмент: учебный курс. — Изд. 2-е, перераб. и доп. — К. : Эльга; Ника Центр, 2005. — 653с.  
    
4. Боди Зви, Мертон Роберт К. Финансы: [учеб. пособие]:пер. с англ.. — М. ; СПб. ; К. : Вильямс, 2007. — 584 с.  
    
5. Большаков С. В. Финансы предприятий: теория и практика: Учебник. — М.: Книжный мир, 2005. — 617с.  
    
6. Бондарчук Наталья Витальевна, Карпасова Зинаида Михайловна. Финансовый анализ для целей налогового консультирования. — М. : Вершина, 2006. — 185с.  
    
7. Бочаров Владимир Владимирович. Современный финансовый менеджмент. — СПб. ; М.; Нижний Новгород ; Воронеж : Питер, 2006. — 464с.