Фінансова безпека держави

В умовах прискореної глобалізації світового господарства однією з найважливіших економічних проблем в Україні є зростання загроз, зокрема, економічній безпеці держави. Проблеми у сфері забезпечення економічної безпеки не дозволяють створити умови для економічного зростання, ускладнюють здійснення ефективної реструктуризації економіки, мають негативний вплив на фінансову, податкову, страхову сфери та бюджетний процес країни. Основні напрями забезпечення економічної безпеки держави ґрунтуються на положеннях Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» та Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Модернізація України — наш стратегічний вибір», а також Концепції Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2012 рік. Тому в сучасних умовах постає питання оцінки та забезпечення належного рівня економічної безпеки держави з урахуванням завдань, визначених основними програмними документами.

Базовим елементом фінансової безпеки як системного явища є  фінансові інтереси, тобто фінансові  потреби, які формують об'єктивні мотиви економічної діяльності. Можна виділити три основні форми прояву фінансового інтересу: суспільний (міжнародний рівень); національний (державний рівень); приватний (конкретна людина). Гармонійний взаємозв’язок у реалізації цих фінансових інтересів сприятиме досягненню достатнього рівня фінансової безпеки держави.

Враховуючи сучасні тенденції  соціально-економічного розвитку суспільства, на наш погляд, до складу економічної  безпеки доцільно було б включити такі складові, як податкова, інформаційна та екологічна безпека а також  безпека реального та фінансового  сектору, а також соціально-економічна безпека. Детальніше представлено у  вигляді схеми.

З погляду національних фінансових інтересів найбільш актуальними  є забезпечення функціонування економіки  в режимі розширеного відтворення, захист інтересів вітчизняних виробників, підвищення інноваційної та інвестиційної  активності, підтримка наукового  потенціалу та розвиток енергозберігаючих  технологій.

Інша сфера національних інтересів, що стосуються фінансової безпеки, – це оцінка геополітичних інтересів  держави. Без визначення геополітичного стану України неможливо визначити  її національні інтереси, зовнішню політику, систему підтримки експорту вітчизняних товаровиробників і  взагалі створити ефективну ринкову  економіку. Тому фінансове співробітництво з іноземними державами та міжнародними фінансовими організаціями так необхідне Україні, особливо в періоди фінансових криз.

В економічній літературі для характеристики рівня фінансової безпеки вживаються різні категорії: загрози, критерії, показники, індикатори, порогові значення тощо. Загрози – сукупність наявних та потенційно можливих явищ і чинників, що створюють небезпеку для реалізації національних інтересів у економічній сфері [9]. Також під загрозою розуміють сукупність умов, процесів, факторів, які перешкоджають реалізації національних економічних інтересів, або які створюють небезпеку для цих інтересів [5, с. 8].

Індикатори – реальні  статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно  характеризують явища і тенденції  в економічній сфері. До загальних індикаторів економічної безпеки відносяться [9]:

• обсяг ВВП на душу населення;
• частка заробітної платні у ВВП;
• середньомісячна заробітна платня;
• середньомісячна пенсія;
• диференціація доходів 10 % найбагатших і 10 % найбідніших верств населення;
• частка людей з доходами, меншими за прожитковий мінімум
• сума заборгованості з виплатою заробітної платні та інших соціальних виплат;
• рівень безробіття;
• сума витрат на систему медичної допомоги на душу населення;
• індекс людського розвитку
• рівень монетизації, %;
• обсяг зовнішнього державного боргу, % від ВВП;
• обсяг внутрішнього державного боргу, % від ВВП;
• рівень інфляції, %;
• міжнародні резерви центрального банку, млн. дол.;
• дефіцит державного бюджету, % від ВВП;
• вартість банківських кредитів у національній валюті, % річних;
• рівень доларизації економіки, %;
• сальдо платіжного балансу, млн. дол.;
• доходи державного бюджету, % до ВВП;
• видатки державного бюджету, % до ВВП;
• питома вага довгострокових банківських кредитів у загальному обсязі кредитів,
• рівень тіньової економіки України, % до ВВП. тощо.

Ці індикатори відображають забезпечення достатності фінансових ресурсів для здійснення поточних витрат та економічного розвитку держави. Загрози ускладнюють саморегуляцію економіки та реалізацію фінансових інтересів, спричиняють вихід фінансових індикаторів за межі їхніх порогових значень.

Завданнями держави є  виявлення загроз, визначення рівня  їхньої небезпеки,  реалізація адекватних заходів щодо запобігання загрозам. Один із засобів усунення зовнішніх  загроз – це налагодження взаємовигідних відносин з тими країнами, звідки такі загрози походять. В інших випадках для забезпечення прийнятного рівня  фінансової безпеки держави необхідно  створювати резерви й цілеспрямовано застосовувати бюджетні, податкові, грошово-кредитні та інші механізми державного регулювання, що відповідають ринковим умовам.

Порогові значення індикаторів  фінансової безпеки можуть мати три  рівні: перший рівень характеризується небажаними відхиленнями цих значень, що свідчить про необхідність ухвалення  певних рішень щодо їх усунення; другий рівень – це коли значення індикаторів  спричинюють загрозливі процеси  у фінансовій сфері та можуть сигналізувати  про події кризового характеру; третій рівень порогових значень  індикаторів фінансової безпеки  свідчить про настання незворотних  явищ у фінансовій сфері економіки  країни. За масштабами можливих наслідків  загрози фінансовій безпеці України  є глобальними, регіональними і  національними. Аналіз цих загроз передбачає виявлення їхніх джерел у зовнішньому  і внутрішньому середовищах, класифікацію, ідентифікацію, визначення ступеня  небезпеки, наближеності до порогових  значень тощо.

Основними загрозами у сфері фінансової безпеки є:

• недосконалість бюджетної політики і нецільове використання коштів бюджету;
• переважно фіскальний характер системи оподаткування;
• значні розміри державного та гарантованого державою боргу, проблеми з його обслуговуванням;
• різкі зміни рівня цін та курсу національної валюти;
• недостатні розміри золотовалютних резервів;
• невисокий рівень капіталізації банківської системи, невеликі обсяги довготривалого банківського кредитування та значний рівень відсоткових ставок за кредитами;
• криміналізація і масштабний відплив капіталу «у тінь» і за кордон; фінансова залежність національної економіки від зовнішніх джерел;
• нецільове використання коштів Державного бюджету;
• складний фінансовий стан підприємств, недостатність власних коштів для формування необхідного інвестиційного потенціалу, незначні обсяги інвестицій;
• недосконалість нормативно-правової бази регулювання платіжно-розрахункових відносин
• старіння нації та міграція населення;
• зменшення кількості С/Г виробництва;
• низький рівень життя населення.

Загрози фінансовій безпеці  будь-якої країни можна поділити на внутрішні та зовнішні. Внутрішні загрози спричинені переважно невиваженою фінансово- економічною політикою, прорахунками органів державної влади тощо. На сучасному етапі виняткову роль відіграють зовнішні загрози. Серед основних причин виникнення зовнішніх загроз фінансовій безпеці національних економіки, на нашу думку, доцільно виокремити наступні [8]: стрімкий розвиток процесу транснаціоналізації економічних зв’язків глобалізації світової економіки; постійне збільшення обсягів капіталів та їхній стрімкий рух, високий ступінь концентрації фінансових ресурсів, що створює певну напругу та може виступати джерелом глобальних фінансово-економічних криз; динамічний розвиток транснаціональних корпорацій, які володіють значними фінансовими ресурсами та здійснюють значних вплив на економіки окремих держав; високий ступінь мобільності та взаємозв’язку фінансових ринків на базі новітніх інформаційних технологій; постійне розширення переліку фінансових інструментів та високий ступінь динамізму; глибоко взаємне проникнення внутрішньої та зовнішньої політики держав, а також залежність національної політики від кон’юнктури світових фінансів; посилення конкуренції між державами та проведенняагресивної політики щодо панування на міжнародних ринках; залежність національних економік (зокрема й бюджетного сектору) від іноземного короткострокового спекулятивного капіталу, що спричиняє вразливість фінансових систем окремих держав; глобальне нарощення нестійкості світової фінансової системи, виникнення загрозливих кризових тенденцій, нездатність сучасних фінансових інститутів (у тому числі й міжнародних) ефективно контролювати ці процеси.

Слід підкреслити, що в  умов глобалізації світової економіки  посилюється вплив зовнішніх  факторів на забезпечення фінансової безпеки держави, зокрема її податкової складової. Історично національні  податкові політики у своєму розвитку були орієнтовані на внутрішніх економічних  і соціальних цілях.

Фінансова безпека України  передусім залежить від гармонійного взаємозв'язку складових фінансової системи нашої країни. Розбалансованість  державного бюджету є головним дестабілізуючим чинником фінансової системи, і, відповідно, фактором негативного впливу на фінансову безпеку країни.

Формування і використання Державного бюджету України відповідно до вимог фінансової безпеки має  враховувати такі критерії: забезпечення інтересів держави; пріоритет національних інтересів України; відповідність цілей бюджетної політики фінансовим ресурсам держави; забезпечення стабільності дохідної частини Державного бюджету України; підтримання єдності бюджетної системи й узгодженість бюджетної політики країни з грошово-кредитною політикою Національного банку України.

Важливим напрямом підвищення фінансової безпеки України є протидія доларизації грошової сфери нашої країни. За різними оцінками, поза банками у нас перебуває близько 14—20 млрд. дол. США, що є умовою функціонування і розвитку тіньової економіки. Причому привертає увагу той факт, що щорічно ця сума збільшується. Це свідчить про недовіру фізичних і юридичних осіб до банківської системи країни та невпевненість власників валюти у стабільності фінансової системи України на перспективу. Виходом із цієї ситуації могло б стати прийняття не щорічних, а п'ятирічних бюджетів, які були б гарантами незмінності бюджетної політики хоча б у середньостроковій перспективі.

Дестабілізує фінансову  систему України і масове вивезення  українського капіталу за кордон, що також  опосередковано свідчить про недовіру його власників до фінансово-банківської системи нашої країни. За експертними оцінками, щорічний експорт капіталу за межі України становить близько 3—5 млрд. дол. США, а загальна сума вивезеного за роки незалежності капіталу сягнула більше 20 млрд. дол, США. Джерелом такого капіталу переважно є перерозподіл державної власності, неповернення виручки за експортовану продукцію, ухилення від сплати податків, спекулятивні фінансові операції. Тому, з одного боку, треба посилювати відповідальність за приховування доходів за кордоном, а з іншого — створити законодавчі умови для легалізації в Україні вивезеного з неї капіталу некримінального характеру. Так робили і роблять багато країн, що дає певний позитивний результат.

Дуже складною проблемою  є низька інвестиційна привабливість  України для зарубіжних інвесторів. На кінець 2012 p., за оцінками міжнародних експертів, нашу країну відносили до країн із найбільшим ризиком для зарубіжних інвестицій.

Отже, проведений аналіз соціального стану українського суспільства свідчить про те, що основні соціальні загрози — бідність, майнова та фінансова диференціація населення, звуження доступу до медицини, освіти і культури — досягли небезпечних масштабів, які становлять реальну загрозу економічній та навіть національній безпеці держави. Незважаючи на наявні позитивні зміни, що відбулися впродовж останніх років, існують дуже серйозні проблеми соціально-економічного характеру, як перешкоджають стабільному розвитку країни.

Отже, соціальні деформації унеможливлюють не тільки розбудову  в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки, а й взагалі  утвердження ефективної економіки  і досягнення економічної стабілізації. У зв’язку з цим, назріла негайна  потреба у розробці й запровадженні, по-перше, постійного моніторингу індикаторів  економічної безпеки, по-друге, виробленні адекватних і своєчасних заходів, спроможних забезпечити належний рівень економічної  безпеки в цілому та окремих її складових зокрема. Перспективними напрямами досліджень можна вважати  науково-практичну розробку системи  критеріїв й індикаторів, які  дадуть можливість визначити як поточний стан соціально-економічної безпеки, так й прогнозувати його перспективу.