План:
1.Державний борг 2
2. Стан державного боргу України
на 2012 рік 4
3. План розв’язання проблеми
боргу України 9
3. Концептуальні засади реформування
центральних та місцевих органів влади.
15
4. Державне управління фінансовою
сферою
21
5.Список використаних
джерел 29
Державний борг:
Сьогодні державний
борг є важливою складовою фінансової
системи, дієвим інструментом у механізмі
макроекономічного регулювання та засобом
реалізації економічної стратегії держави.
Управління та обслуговування державного
боргу є одним із пріоритетних завдань
економічної політики держави, важливою
умовою стабільності її фінансової системи.
В Україні цей процес має низку проблем,
а саме: недосконалістю законодавчої бази,
значним обсягом державного боргу та його
постійним збільшенням, механізмом реструктуризації
боргу і його обслуговуванням, що не сприяє
реалістичному прогнозуванню основних
макроекономічних показників соціально-економічного
розвитку країни.
Згідно статті 2 Бюджетного кодексу, державний
борг - загальна сума боргових зобов'язань
держави з повернення отриманих та непогашених
кредитів (позик) станом на звітну дату,
що виникають внаслідок державного запозичення.
Рівень розвитку національної економіки,
який визначає її положення в світовій
економічній системі, оцінюється мірою
використання національного багатства
для забезпечення національної безпеки,
високого рівня якості життя населення
і конкурентоспроможності країни на міжнародних
ринках товарів, послуг і капіталів, тому
наявність державного боргу, його розмір,
розміщення і методи погашення прямо чи
опосередковано впливають майже на всі
сторони економічного життя країни, зокрема
такі як: дефіцит державного бюджету; розмір
грошової маси в обігу, що визначає темпи
інфляція; звуження чи розширення сукупного
попиту і пропозиції тощо. Це робить державний
борг не просто засобом залучення коштів
для фінансування державних потреб, але
й важливим інструментом фінансової політики
держави, неефективне використання якого
може призвести до порушення стабільного
функціонування економіки.
Залучені Україною
позики вирізняються своєю короткостроковістю
та високим рівнем процентних ставок.
Незбалансованість державного бюджету
України, дефіцитність торговельного
балансу, прийняття державою боргів підприємств
і невиважена політика державного запозичення
вкрай загострили проблему державного
боргу. За умов кризи рефінансування заборгованості
держави виконання нею своїх зобов'язань
у рамках нинішнього курсу економічної
політики вимагатиме направлення податкових
надходжень до бюджету на боргові виплати,
що означатиме кардинальне скорочення
бюджетних видатків на соціально-економічний
розвиток. Розв'язання боргової проблеми
лише за рахунок видатків бюджету
призведе до руйнування сфер науки, освіти
та охорони здоров'я, а також розширить
масштаби зубожіння населення.
Крім істотного обмеження
бюджетних видатків, Уряд намагається
покрити нестачу фінансування перенесенням
строків сплати за існуючими борговими
зобов'язаннями держави. Однак реструктуризація
боргу держави на умовах перенесення строків
сплати за її борговими зобов'язаннями
не знімає гостроти проблеми обслуговування
державного боргу. Тому що в такий спосіб
досягається лише тимчасове полегшення,
оскільки при цьому його загальна сума
не зменшується, а борговий тягар навіть
посилюється.
Стан державного
боргу України на 2012 рік:
План розв’язання
проблеми боргу України
Очікується, що 2013–2014 роки стануть
періодом якісних структурних зрушень
в економіці у бік посилення ролі інноваційної
моделі розвитку, а також суттєвого вдосконалення
ринкових інститутів, поглиблення європейської
інтегрованості української економіки
та поступового досягнення європейських
стандартів життя населення.
У 2013 та 2014 роках проводитиметься
реалізація стратегії випереджального
розвитку, тобто реалізація ряду структурних
реформ у всіх галузях економіки, яка гарантуватиме в
середньостроковій перспективі щорічні
темпи зростання ВВП в середньому на рівні
7,3 відсотка.
Чинниками такого зростання
буде нарощування обсягів основних фондів,
підвищення фондовіддачі та продуктивності
праці на основі впровадження у виробництво
новітніх технологій.
Отже, економічний розвиток
обумовлюватиметься не тільки подальшим
відновленням світової економіки та лібералізацією
доступу вітчизняних товаровиробників
із зменшенням відповідних технічних
бар’єрів на ринки країн–членів СОТ,
а і дією чинників структурного та технологічного
оновлення виробництва.
У 2013–2014 роках прогнозується
подальше зростання індексу промислового
виробництва в межах 108–109 % в основному
за рахунок галузей переробної промисловості
(110–111 %). Створення у попередні 2011–2012 роки
умов для довгострокового кредитування
реального сектору економіки та домогосподарств,
підвищення конкурентоспроможності вітчизняних
товарів та послуг на зовнішніх ринках
збуту, нарощення їх експорту та створення
умов для імпортозаміщення сприятиме
структурно–інноваційним змінам у виробництві
промислової продукції.
Започатковані процеси модернізації
та технічного переозброєння промислового
виробництва, завершення інвестиційних
проектів з розбудови інфраструктури,
оновлення виробничих потужностей, передбачені
Державною програмою соціально-економічного
розвитку України на 2012 рік, стимулюватимуть
у 2013 та 2014 роках зростання виробництва
продукції хімічної та нафтохімічної
промисловості ( 108 % та 110 % відповідно), машинобудування
(123 % та 125 % відповідно) а також сприятимуть
стабільному виробництву металопродукції
(106,5 %).
Зростання обсягів виробництва
продукції хімічної та нафтохімічної
промисловості передбачається досягти
в основному за рахунок збільшення обсягів
виробництва мінеральних добрив (азотних,
фосфорних), беручи до уваги на сприятливу
кон’юнктуру зовнішніх ринків збуту та
зростання цін, а також продукції органічної
хімії (виробництво органічних кислот,
амінокислот, біополімерів).
Крім того, позитивні тенденції
зростання обсягів виробництва хімічної
та нафтохімічної продукції забезпечуватимуться
шляхом за рахунок збалансованого розвитку
виробництва первинних пластмас та їх
перероблення, нарощення випуску, марочного
асортименту та поставок на внутрішній
ринок первинних полімерів (поліетилену
низького та високого тиску, суспензійного
та емульсійного полівінілхлориду, фенолоформальдегідних
смол, поліпропілену, карбамідо-формальдегідних
смол, поліуретанів, базових та модифікованих
поліамідів, алкідних смол, полівінілацетатної
емульсії, сотового та листового полікарбонату,
водостійких та вогнестійких полімерів,
композиційних матеріалів тощо) та виробів
із них.
Подальший розвиток вітчизняного
машинобудування стане можливим завдяки
зростанню обсягів виробництва продукції
вітчизняного машинобудування для агропромислового
комплексу, а також автомобілебудування.
Для зниження матеріаломісткості
та енергомісткості продукції машинобудівної
галузі буде здійснено переформування
технологічної складової виробництва,
як шляхом відновлення втраченого науково-технічного
потенціалу, так і шляхом упровадження
новітніх технологій, замінення устаткування
і обладнання, максимального використання
вторинної сировини. Реалізація таких
напрямів оптимізації структури і результативності
машинобудівної промисловості потребує
достатнього періоду часу та спеціальних
організаційних заходів, наприклад, формування
в державному бюджеті відповідних цільових
програм, для яких передбачається фінансове
забезпечення, законодавче супроводження
тощо.
Планується прийняття Державної
програми розвитку вітчизняного машинобудування
для агропромислового комплексу до 2015
року, яка передбачатиме зазначені заходи.
Зокрема завдяки удосконаленню
організаційної структури виробництва
на машинобудівних підприємствах прогнозне
підвищення продуктивності праці для
агропромислового комплексу становитиме
36 %. Проведення державного фінансування
науково-дослідних та дослідно–конструкторських
робіт зі створення нових технічних засобів
та нових технологій забезпечить підвищення
продуктивності праці в агропромисловому
комплексі на 67 %, збільшення прибутковості
машинобудівних підприємств на 8 %, дозволить
зменшити витрати матеріально-енергетичних
ресурсів в агропромисловому комплексі
на 12 %.
Перспективи розвитку автомобілебудування
будуть визначені державною політикою
у сфері автомобілебудування, яка передбачає
прийняття Стратегії розвитку вітчизняного
виробництва легкових автомобілів в Україні.
Першочерговими будуть заходи, спрямовані
на максимальне збільшення доданої вартості
на всіх етапах створення легкових автомобілів
при достатньому виборі і якості виробленої
продукції, а також розвиток сучасних
інноваційних технологій у галузі виробництва
легкових автомобілів.
У перспективі стратегічним
напрямом розвитку металургійного комплексу
України буде системна реструктуризація
галузі з орієнтацією на кон'юнктуру внутрішнього
та зовнішнього ринку. Передбачається
продовжити будівництво об'єктів металургійного
комплексу, спроможних замінити імпорт
продукції продукцією вітчизняного виробництва
(сталеве литво для вагонобудівних підприємств).
Разом з цим очікується закриття нерентабельних
виробництв, а також вилучення з експлуатації
морально застарілого та фізично спрацьованого
обладнання. Перспективи розвитку металургійного
комплексу України тісно пов'язані з підвищенням
конкурентоспроможності продукції за
рахунок зменшення енерго- та матеріалоємності
продукції, скорочення трудових витрат,
упровадження досягнень науково-технічного
прогресу.
Захист українських товаровиробників
на зовнішніх ринках, запобігання антидемпінговим
процедурам щодо вітчизняних виробників
дадуть змогу зміцнити експортний потенціал
галузі. У структурі експорту продукції
галузі намічено скоротити вивіз продукції
сировинного напряму (чавун, заготовка
сортова, сляби) та переорієнтуватися
на експорт кінцевої продукції (труби,
метвироби, листовий та сортовий прокат).
У 2013–2014 роках прогнозується
нарощування обсягів видобування власних
енергоносіїв. Насамперед таке зростання
буде зумовлено збільшенням виробництва
готової вугільної продукції, яке, у свою
чергу, пов’язане із збільшенням попиту
на вугільну продукцію. Зростання виробництва
у галузі металургії на 6,5 % та обсягів
виробництва електроенергії на 4,6 %, крім
підвищення попиту на вугілля, призведе
до зростання ціни на нього, що позитивно
позначиться на фінансовому стані вугледобувних
підприємств.
Прогнозується зменшення внутрішнього
споживання природного газу у промисловості
та комунальному господарстві на 3–4 %
завдяки запровадженню енергозберігаючих
технологій, обладнання, матеріалів та
за рахунок заміщення природного газу
іншими енергоносіями, з одночасним збільшенням
видобутку власного природного газу на
2 % та нафти (з газовим конденсатом) на
1,5 %.
Факторами зростання стануть
виконання завдань та заходів Державної
програми соціально-економічного розвитку
України на 2012 рік, зокрема:
збільшення геологорозвідувальних
робіт на родовищах природного газу та
нафти шляхом реалізації Загальнодержавної
програми розвитку мінерально-сировинної
бази України на період до 2030 року (далі
– Програма), затвердженої Законом України
від 21.04.2011 № 3268;
модернізація та будівництво
об’єктів електроенергетики шляхом продовження
строків експлуатації та модернізації
діючих енергоблоків АЕС;
створення умов для забезпечення
надійної роботи Об’єднаної енергетичної
системи України шляхом проведення реконструкції
енергоблоків № 1, № 5, № 9 Криворізької
ТЕС, № 2, № 3, № 4 Запорізької ТЕС, № 2 Трипільської
ТЕС;
технічна модернізація та переоснащення
підприємств вугільної галузі з упровадженням
нових технологій шляхом проведення капітального
будівництва об'єктів вугле- і торфодобувних
підприємств, здійснення технічного переоснащення
діючих вугле- і торфодобувних підприємств,
завершення виконання робіт, передбачених
проектами ліквідації вугледобувних підприємств;
нарощування потужностей з
видобування уранової руди.
Протягом 2013–2014 років триватиме
модернізація та технічне переоснащення
вугільної, нафтогазової галузі та енергетики.
Продовжиться виконання спільних
з Європейським банком реконструкції
та розвитку та Європейським співтовариством
з атомної енергетики проектів «Реабілітація
та розвиток системи електропостачання
м. Києва» (Міжнародний банк реконструкції
та розвитку) та «Реконструкція лінійних
споруд газопроводу Уренгой–Помари–Ужгород
(І черга)» (Європейський банк реконструкції
та розвитку і Європейський інвестиційний
банк).
Розпочнеться будівництво терміналу
з прийняття скрапленого газу.
Враховуючи високу експортну
орієнтованість національної економіки,
підвищення зовнішньоекономічної активності
в умовах вирівнювання диспропорцій між
експортом та імпортом (зростання експорту
товарів та послуг на рівні 12,6 % у середньому
за рік, імпорту – на 9,3 %). Серед основних
зовнішніх припущень закладається:
зростання попиту на товари
українського експорту в умовах позитивної
динаміки світової економіки (у 2013–2014
роках передбачається зростання світової
економіки на 4,6 % в середньому за рік);
стабільно помірне збільшення
середньорічних цін на світових товарних
ринках, зокрема металопродукції (у 2013–2014
роках передбачається зростання світових
цін на чорні метали на 5 – 8 % у середньому
за рік), продукції хімічної промисловості
та агропромислового комплексу;