Демократичний дух захопив Центральну і Східну Європу

Демократичний дух захопив Центральну і Східну Європу у другій половині ХХ століття. Саме ці події призвели  до кардинальних політичних та соціально-економічних  зрушень і перетворень у міжнародних  відносинах. Демократичні революції  визначили нове розміщення сил у  Європі.

Які ж трансформаційні перетворення були характерними для цих країн у 1980–2010 рр.?

По перше, було змінено місце держави в управлінні економічними і політичними процесами. Опираючись на рівень соціальних стандартів населення, зайнятості, та конкурентоспроможності країни на світовому ринку потрібно було змінити структуру  державного апарату, та знайти нову,  яка б відповідала ринковій економіці.

Більшість країн  впало у «ступор», тому що була відсутня чітка стратегія трансформації. Перед ними постало завдання вибору моделі трансформаційної економіки. Найчастіше розглядались варіанти «шокової терапії» та градуалістської стратегії.

Платою за швидке впровадження реформ у Польщі стало зубожіння населення, 70% якого  опинилось водночас за межею бідності. Ситуацію 90х років у Польщі науковці описували «системним вакуумом»,  що означало – «ні ринку, ні плану». Ця країна переходила до ринкової економіки завдяки таким заходам: відмова держави від цінового регулювання, жорстка бюджетна політка, прийняття закону про банкрутство, лібералізація ринку, перехід до індикативного регулювання. Негативним наслідком стала висока соціальна ціна яку заплатили поляки та відбулося стрімке розшарування. Позитивним був лише швидкий перехід до ринкової економіки. Досвід Польщі повторювали Румунія,Албанія, Балтійські країни, але майже всі тяжіли до еволюційної моделі розвитку.

Іншою моделлю  реформування економік постсоціалістичних країн Європи була градуалістська стратегія. Прикладом успішної апробації цієї моделі стала Угорщина.

Основні ідеї градуалізму використовували також при реформуванні економік Чехії, Словаччини, Словенії, Естонії, Латвії та Литви. У таких державах, як Румунія, Болгарія, країни колишньої Югославії, а також в Україні, Росії, Молдові, здійснювали перехід до ринкової економіки завдяки колаборації основних елементів «шокової терапії» та градуалізму. 

Градуалізм відрізнявся від «шокової терапії» етапністю здійснення ринкових реформ. Наслідками трансформацій країн ЦСЄ були

1. невиправданість надій на скорочення розриву між Сходом і Заходом: ця розбіжність зросла, а не зменшилася;
2. суттєве зменшення соціальної функції держави, тоді як у провідних країнах вона посилювалася;
3. недостатній ступінь ментально-психологічної готовності населення до ринкових перетворень;
4. доктрина монетаризму, положення якої було використано при формуванні моделей ринкової трансформації, завдала шкоди країнам регіону.

Оглядаючись на минуле, можемо сказати, що країни ЦСЄ  вже подолали перехідний етап, але  від виявився досить складним для  цієї групи. Всі зміни супроводжувались падінням промисловості, ВВП, рівня  життя населення, зайнятості. Але  згодом, показники економічного розвитку почали зростати, як відбулось у  Польщі, Чехії, Словенії та Угорщині. На сучасному ж етапі потрібні реформи  для подолання безробіття. Інші заходи мають бути спрямовані на розвиток промисловості(приватизація та структурна перебудова.) Здійснення малої приватизації та розвиток малого бізнесу надав поштовх подальшому розвитку туристичної галузі в Чехії, сектору фінансових послуг – у країнах Балтії, сектору безпеки та охорони – у деяких інших країнах регіону.

Важливу роль у трансформаційних процесах відіграють міжнародна торгівля та фінансова політика. Аля задля цього потрібно дотримуватись параметрів конкурентоспроможності, модернізувати виробництво товарів та послуг. Політика валютного регулювання має безпосередній зв'язок з рівнем інфляції та є фактором конкурентного розвитку країни. Для успішної модернізації трансформаційних країн необхідно дотримуватися параметрів макроекономічної стабільності, що впливатиме на ефективне та відносно упорядковане проведення ринкової трансформації.

Отже, інституціональні та мікроекономічні реформи які пропонувались різними науковцями, є необхідним чинником трансформації та модернізації країн ЦСЕ, та допомагають кожній з країн побудувати власну модель соціально-орієнтованої економіки.

Можемо замітити таку тенденцію, країни з транзитивною економікою обирали еволюційну стратегію  розвитку і трансформації, для побудови власних моделей соціально-орієнтованої економіки.

Наразі  головним фактором, який уповільнює і сьогодні економічну та політичну трансформацію даних країн, стала глобальна фінансова криза, яка розпочалася у 2008 р. Бідність, соціальна нерівність, етнічні та релігійні конфлікти стали серйозною загрозою для нового етапу трансформаційних перетворень країн ЦСЄ. За таких умов важливим завданням стає побудова ефективної моделі соціально-орієнтованої економіки, що має сприяти подальшій трансформації та модернізації економік даних держав.

Світова фінансова  криза лише посилила попередні трансформаційні хвороби країн ЦСЄ і додала зморшок на соціальному обличчі «старої Європи». Вимушений перехід особливо «травмованих» кризою країн на класичні моделі Міжнародного валютного фонду ставлять під питання соціальний сегмент «європейської ідентичності». Цілком очевидно, що збільшення притоку дешевої робочої сили зі сходу Європи значно послаблює позиції найманих працівників у діалозі з роботодавцями. Сьогодні ж Захід сам вишукує можливості протидії загрозливим тенденціям у соціальній сфері.

Отже, що стосується України, то сподіватися вона може лише на власну ефективну політику, на нову позитивну філософію раціонального формування соціально-економічного майбутнього, на подолання кризи управлінської свідомості і морального занепаду інституцій, на чесність і прозорість нового економічного і соціального мислення на рівні держави і громадянського суспільства.