Аналіз складу та структури майна підприємства

 До високоліквідних  активів підприємства належать:

 • короткострокові  фінансові вкладення;

 • короткострокова  дебіторська заборгованість;

 в) середньо-ліквідні активи, до яких належать активи, що можуть бути конвертовані в грошову форму без суттєвих втрат своєї поточної ринкової вартості терміном від одного до шести місяців.

 До середньо-ліквідних активів підприємства відносять:

 • усі форми дебіторської  заборгованості, крім короткострокової  та безнадійної;

 • запаси готової  продукції, призначеної для реалізації;

 г) мало-ліквідні активи, до яких належать активи підприємства, що можуть бути конвертовані в грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості лише після закінчення значного періоду часу (від півроку і більше).

 У сучасній практиці  до цієї групи активів підприємства  відносять:

 • запаси сировини  і напівфабрикатів;

 • запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів;

 • активи у формі  незавершеного виробництва;

 • основні засоби;

 • незавершені капітальні  вкладення;

 • устаткування, що  призначене для монтажу;

 • нематеріальні активи;

 • довгострокові фінансові  вкладення;

 д) неліквідні активи, до них входять такі види  активів підприємства, що самостійно  реалізовані бути не можуть (вони  можуть бути продані лише в  складі цілісного майнового комплексу).

 До таких активів  належать:

 • безнадійна дебіторська  заборгованість;

 • витрати майбутніх  періодів;

 • збитки поточного  і минулого років, які відображені  у складі активу балансу підприємства.[1]

 На базі розглянутої  класифікації формується процес  фінансового управління активами  підприємства.

 

 

 

2. Методичні підходи до оцінки майна підприємства

 

Оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються  Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», іншими нормативно-правовими  актами з оцінки майна, що не суперечать йому. [10]

 Оцінка майна, майнових  прав - це процес визначення їх  вартості на дату оцінки за  процедурою, встановленою нормативно-правовими  актами, зазначеними в статті 9 Закону  України «Про оцінку майна,  майнових прав та професійну  оціночну діяльність в Україні», і є результатом практичної  діяльності суб'єкта оціночної  діяльності.

Майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи  їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні  папери; нематеріальні активи, в  тому числі об'єкти права інтелектуальної  власності; цілісні майнові комплекси  всіх форм власності; майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у  тому числі права, які є складовими частинами права власності (права  володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права  на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права  вимоги. [5,6]

 Оцінка майна проводитися  з дотриманням принципів корисності, попиту і пропонування, заміщення,  очікування, граничної продуктивності  внеску, найбільш ефективного використання.

Аналіз динаміки складу і  структури майна дозволяє встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення всього майна  підприємства та окремих його видів. Зміна структури майна створює  певні можливості для основної виробничої та фінансової діяльності і впливає  на оборотність сукупних активів. [11]

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати  активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. [16]

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні  суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Ліквідність підприємства можна  охарактеризувати, розрахувавши ряд коефіцієнтів. [25,16]

Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

К аб.л. = (ГК + ПФІ) / ПЗ , де

ГК – грошові кошти (230р. + 240р. ф.№1);

ПФІ – поточні фінансові  інвестиції (220р. ф.№1);

ПЗ – поточні зобов’язання (620р. ф.№1).

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності  та ліквідності підприємства, він  показує яку частину короткострокової заборгованості підприємства може погасити найближчим часом за рахунок наявних  грошових коштів. Теоретично достатнім  вважається, якщо значення коефіцієнту  абсолютної ліквідності перебуває  в межах 0,2 - 0,35.

Коефіцієнт критичної  оцінки або проміжної ліквідності:

К кр. = (ГК + ПФІ + ДЗ) / ПЗ , де

ДЗ – дебіторська заборгованість ( Сума рядків з 150 по 210 ф.№1)

Даний показник вимірює, яку  частку своїх короткострокових зобов’язань  підприємство може погасити за рахунок  грошових коштів, поточних фінансових інвестицій і дебіторської заборгованості. Нормативне значення цього показника  становить більше 1.

Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності):

К п. = (ГК + ПФІ + ДЗ + ТМЦ + ІОА) / ПЗ , де

ТМЦ – товарно-матеріальні  цінності (Сума рядків з 100 по 140 ф.№1);

ІОА – інші поточні активи (250р. ф.№1)

Показник вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою  поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць  поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Теоретичне значення цього показника - 1,5 - 2,5.

Про незадовільний стан ліквідності  підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Ліквідність балансу –  це міра покриття зобов’язань підприємства такими активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов’язань. [16]

Умова ліквідності балансу:

Л₁ ≥ П₁

Л₂ ≥ П₂

Л₃ ≥ П₃

Л₄ ≤ П₄

Для оцінки умов ліквідності  балансу необхідно згрупувати активи за ступенем ліквідності, а пасиви в залежності від строків погашення зобов’язань.

Ліквідність активів –  це швидкість перетворення активів  підприємства у грошові кошти.

Класифікація активів  за ступенем ліквідності:

Л₁ – це першокласні (абсолютно) ліквідні кошти, які знаходяться у миттєвій готовності до погашення боргів (грошові кошти і поточні фінансові інвестиції);

Л₂ – ліквідні кошти другого класу, тобто активи, які можуть швидко перетворюватись в грошові кошти (дебіторська заборгованість або векселі);

Л₃ – ліквідні кошти третього класу, які поступово можуть бути перетворені в грошові кошти ( запаси ГП, сировини та матеріалів, товари);

Л₄ – активи, що важко реалізуються (будинки, споруди).

Класифікація пасивів  в залежності від строків погашення  зобов’язань:

П₁ – це зобов’язання, які необхідно виконати в першу чергу (кредиторська заборгованість);

П₂ – це короткострокові зобов’язання (короткострокові кредити);

П₃ – довгострокові пасиви (довгострокові кредити);

П₄ – постійні пасиви (зобов’язання перед власниками).

Для аналізу стану і  структури майна підприємства використовується, також, ряд інших показників. Це показники, що визначають стан оборотних коштів чи показники стану основного капіталу.

Коефіцієнт забезпечення запасів і затрат власними оборотними коштами:

К з.з. = ВОК / З , де

ВОК = ВК – НА + Довг.зоб.

ВК – власний капітал (380р. ф.№1);

НА – необоротні активи (080р. ф.№1);

Довг.зоб. – довгострокові  зобов’язання (480р. ф.№1);

ТМЦ – товарно-матеріальні  цінності (Сума рядків з 100 по 140 ф.№1).

Призначення цього показника  ≥ 1 – це повна незалежність від  зовнішніх джерел фінансування.

Коефіцієнт нарахованої  амортизації (коефіцієнт зносу):

К зн. = З / ПВОЗ , де

З – сума зносу (032р. ф.№2);

ПВОЗ – первісна вартість основних засобів (031р. ф.№1).

Даний показник характеризує інтенсивність вивільнення коштів із основного капіталу або характеризує ступінь зносу.

Коефіцієнт реальної вартості майна:

К р. в. = (ОЗ + ВЗ + НЗВ) / А , де

ОЗ – основні засоби (030р. ф.№1);

ВЗ – виробничі запаси (100р. ф.№1);

НЗВ – незавершене виробництво (120р. ф.№1);

А – сума активів (280р. ф.№1).

Показує можливості підприємства по нарощуванню потужностей виробництва  продукції.

Також вивчають співвідношення динаміки оборотних і необоротних активів [6], а також показники мобільності всього майна підприємства [11,15] та оборотних коштів:

а) якщо оборотні кошти збільшилися, а необоротні активи зменшилися, це означає, що на підприємстві спостерігається  тенденція прискорення оборотності  всього майна підприємства. Результатом  може бути вивільнення частини коштів і короткострокових вкладень (якщо відсоток за цими статтями зріс);

б) для характеристики майна  розраховується коефіцієнт мобільності  майна: відношення вартості оборотних  активів до вартості всього майна;

в) коефіцієнт мобільності  оборотних активів розраховується як відношення найбільш мобільної їх частини (коштів і фінансових вкладень) до вартості оборотних активів. Збільшення коефіцієнтів мобільності всього майна  і оборотних активів підтверджує  тенденцію прискорення оборотності  майнових засобів підприємства.

Слід зазначити, що низька мобільність оборотних активів  не завжди є негативною. За високої  рентабельності продукції підприємства здебільшого спрямовують вільні кошти на розширення виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Інформаційно-правова база аналізу майна підприємств країни

 

Основними джерелами інформації для проведення фінансового аналізу  є фінансова звітність. Методологічні  засади формування інформації у фінансовій звітності регламентуються Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку України.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [20] визначає мету фінансової звітності, її склад, основні елементи, звітний період, якісні характеристики, принципи підготовки і розкриття інформації. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 вводить у використання 19 термінів, які переважно є принципово новими і трактуються згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку. П’ять із них присвячені новим формам фінансових звітів, а ще п’ять – основним елементам фінансових звітів (активам, зобов’язанням, власному капіталу, доходам, витратам). Уперше дається визначення консолідованої фінансової звітності, принципу бухгалтерського обліку, розкриття суттєвої інформації.

Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій  та інших юридичних осіб (далі – підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

Інформаційною базою для  оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

• балансу;
• звіту про фінансові результати;
• звіту про рух грошових коштів;
• звіту про власний капітал;
• дані статистичної звітності та оперативні дані.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу підприємства є бухгалтерський баланс (ф. № 1). [20]

Бухгалтерський баланс – це найважливіша форма бухгалтерської звітності, що відображує стан коштів підприємства та їхніх джерел у грошовій оцінці та кінцевий результат його виробничо-господарської  діяльності на визначену дату. Складається  за уніфікованою формою.

Бухгалтерський баланс призначений  не тільки для відображення стану  господарських засобів і джерел їх формування на певну дату, але  й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, як правило, зовнішнім користувачам (фінансовим і податковим органам, банкам тощо).