Сутність і функції фінансового менеджменту на підприємстві

     Прагнення  людини реалізувати себе у  своїй справі безперечно. Так  уже вона улаштована. Так, де  управління й організація праці надають співробітникам такі можливості, їхня праця буде високоефективна, а мотиви до праці – високими. Значить мотивувати співробітників – це торкатися їхніх важливих інтересів, дати їм шанс реалізуватися в процесі трудової діяльності.

    Різні теорії мотивації розділяють на дві категорії: змістовні і процесуальні.

Теорії змістовної і  процесуальної мотивації пов’язані  зі значеннями: споживання і винагорода.

   Споживи – це  усвідомлена відсутність чого-небудь, що спричиняє спонукання до  дії. Споживи можна задовольнити винагородами. Винагорода – це те, що людина вважає для собі цінним.

    Змістовні  теорії мотивації насамперед  стараються споживи, спонукаючи  людей до дії, особливо при  визначенні об’єму і змісту  роботи.

    Процесуальні  теорії розглядають мотивацію в іншому плані. У них аналізується те, як людина розповідає зусилля для досягнення різних цілей і як вибирає конкретний вигляд поведінки. Процесуальні теорії не оспорюють існування потреб, але вважають, що поведінка людей визначається не тільки ними.

    Функція контролю

  Контроль – це  особливий вид діяльності на  підприємстві, який зосереджений  на спостереженні за процесом  управління та на його оцінці. Контроль є кінцевою функцією  менеджменту. У самому загальному  виді контроль означає процес порівняння (зіставлення) фактично досягнутих результатів із запланованими.

 Деякі організації  створили цілі системи контролю. Їх функції складаються в посередництві  між планами і діяльністю, тобто  система контролю забезпечує  зворотний зв’язок між чеканнями, визначеними первісними планами менеджменту, і реальними показниками діяльності організації. І той, хто має сучасні і поточні системи контролю, має більше шансів вижити.

   Для менеджменту  характерно велика кількість  не тільки різних видів планів, але і видів і систем контролю. Усі системи контролю завжди базувалися на ідеї зворотного зв’язку, а саме: вони зіставляють реальні досягнення з прогнозними даними. У результаті установлюються відхилення від того, щоб або виправити негативні впливи, або підсилити дію, якщо результати позитивні.

  Контроль є таким  типом діяльності щодо управління, який дає змогу вчасно виявити  проблеми, розробити і здійснити  заходи, спрямовані на коригування  ходу та змісту робіт в організації  до того часу, коли проблеми  набудуть ознак кризи.

Остаточна мета контролю полягає в тому, щоб обслуговувати  різні плани і цілі менеджменту.

   Безсумнівно, що  в майбутніх контрольних системах  будуть використані нові пристосування  і нові досягнення, однак базис,  на якому вони створюються,  залишиться тим же.

   Функція контролю  не є кінцевим пунктом усього  процесу управління організацією. На практиці такого кінцевого  пункту не існує взагалі, тому  що кожна управлінська функція  спонукувана інший. Виникає свого  роду поступовий круговий рух.  Наприклад, інформація, отримана в процесі контролю, може використовуватися на етапі планування, організації і мотивації співробітників.

 Менеджери високого  рівня велику частину свого  робочого часу витрачають на  здійснення функцій плануванні  і контролю, а більш низького рівня більше зайняті підбором кадрів, організацією їхньої праці. Однак на всіх рівнях управління вони у визначеній мірі використовують і виконують усі чотири функції управління: планування, організації, мотивації і контролю. Менеджерів на всіх рівнях оцінюють по двох основних критеріях: результативності (тобто можливості досягти бажаного результату) і ефективності (можливості досягнути результату з найменшими витратами).

  Кожна функція  менеджменту являє собою сферу  дії визначеного процесу управління, а система управління конкретним видом діяльності – це сукупність функцій, зв’язаних єдиним управлінським циклом. Основні функції мають самостійність і випливають одна за іншою поки кожна конкретна не виконається.

   Функції управління на сучасному етапі

  Проблеми дослідження  функцій управління в сучасних  умовах є найбільш актуальною, суперечливою і трудомісткою. Функції  управління не є незмінними, раз  і назавжди сформованими. Вони  постійно модифікуються і поглиблюються.  Розвиток і поглиблення кожної  з розглянутих функцій управління відбувається не тільки під впливом внутрішніх закономірностей їхнього удосконалювання, але і під впливом вимог розвитку інших функцій.

  Розвиток кожної  з функцій управління обумовлюється  впливом об’єктивних вимог. Будучи  частиною загальної системи управління, кожна з функцій повинна удосконалюватися в напрямку, зумовлюваному загальними цілями і задачами в конкретних умовах. Це приводить до зміни змісту кожної функції.

  Так, зміст поняття  "маркетинг" спочатку було  пов’язано зі збором і аналізом усіх факторів, що відносяться до сфери звертання товарів і послуг, забезпечення збуту продукції. Але надалі зміст цього поняття перетерпіло істотні зміни і йому стали додавати принципово нове значення.

  Функція планування  також придбала якісно нові риси й особливості. Ця функція розвивається і доповнюється нині функцією маркетингу.

  У зв’язку з  цим помітні зміни перетерпіло  зміст функції контролю, що пісно  зв’язаний зі здійсненням функції  планування і сприяє його більш  повної реалізації.

   Концепція маркетингу  за багато років свого існування  перетерпіла ряд змін. Сьогодні  найбільшу популярність придбала  модель "маркетингового управління", тобто довгострокового планування  і прогнозування, що спирається  на дослідження ринку, поводження  і звичок покупця, посередників, задоволення потреб конкретних цільових груп покупців. У центі сучасної концепції маркетингу знаходиться споживач. І якщо до останнього часу можливість одержання його "рентгенівського знімка" представлялася практично не реальною, то зі становленням інтерактивних каналів зв’язку мрії про "прозорий" покупці стали здобувати реальні форми.

  Сучасне суспільство  надає усе більшій кількості  своїх членів право вибору  при покупці товарів і послуг. І вибір цей у першу чергу  базується на якості обслуговування. Споживач вже оцінив переваги інтерактивного контакту з продавцем, головними з яких є швидка реакція на запити, висока швидкість виконання замовлень, зручність одержання необмеженої інформації.

    Відмінною  рисою Internet як нової інфраструктури маркетингу і збуту є той факт, що тут поки не діє основний принцип ринкової економіки: попит народжує пропозицію. Досвід багатьох країн свідчить, що не споживач визначає обсяг цифрових послуг. Напроти, постачальники і виробники дійдуть висновку про необхідність сплигнути на підніжку експресу, що входить, "Internet". І розуміється це не тільки питаннями престижу, але і побоюванням, що кращі місця на цьому перспективному ринку розхапають інші.

    Менеджмент  пронизує всю організацію, торкається  практично всіх сфер її діяльності. Однак при всьому різноманітті взаємодії менеджменту і організації можна досить чітко визначити кордони діяльності, яка складає зміст менеджменту, а також виділити його окремі види:

   Виробничий менеджмент  – це комплексна система забезпечення конкурентноздатності товару, що випускається на конкурентному ринку. Вона включає питання побудови виробничих і організаційних структур, вибору організаційно правової форми управління виробництвом, збуту і фірмового обслуговування товару відповідно до попередніх стадій життєвого циклу.

Фінансовий менеджмент – це комплексна система стійкості, надійності і ефективності управління фінансами. Вона включає формування і планування фінансових показників з дотриманням наукових підходів і принципів менеджменту, балансу прибутків і витрат, показників ефективності використання ресурсів, рентабельності роботи і товарів.

    Інноваційний  менеджмент – це комплексна  система управління інвестиціями, що вкладаються власниками в  розвиток всіх видів інновацій. Вона включає будову організаційних структур, вибір напрямів інновацій, оптимізацію інвестицій, різні аспекти управління персоналом.

     Крім приведених  видів спеціального менеджменту  в нас час розрізняють інші  види:

• менеджмент соціальної сфери;
• банківський менеджмент;
• податковий менеджмент;
• організаційний менеджмент;
• міжнародний менеджмент та інші.

     Менеджмент  як сукупність принципів, методів,  функцій і форм управління  фірмами на Заході відомий  в нашій країні давно. Однак  ще десять років назад наші фахівці вважали, що його основними цілями є отримання високого прибутку і постійне випередження країн соціалізму по продуктивності праці в інтересах зміцнення позицій імперіалізму.

    Демократизація  суспільного життя країни дозволила  широким верствам населення, практичним працівникам ознайомитися з накопиченим багатим світовим досвідом теорії і практики менеджменту, а орієнтація української економіки на ринкові відносини зробила просто необхідними вивчення і використання досвіду передових держав.

     У зв’язку з цим відношення до менеджменту в Україні в останні роки значно змінилося. Опубліковані труди видних теоретиків і практиків менеджменту. Почалася активна підготовка керуючих менеджерів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Бабаев Л.В. Малий бізнес. Ринок і суспільство. 1 – 2. М – МП. 1992.

2. Бакуров Т., Заславський С. Об’єднання  малих і середніх підприємств.// Питання економіки, 1994. - № 11.

3. Бєляєв Ю.А. Енциклопедія починаючого  підприємця. М.: Изд-во. РУНД, 1992.

4. Балабанов І.Т. "Основи фінансового менеджменту", М., - 1995, (с. 284).

5. Віханський О.С., Наумов О.І.  Менеджмент: Підручник, - М.: Гардарики, 1999. – (528с.).

6. Веснін В.Р. "Основи менеджменту", М.: - 1997, (с. 412).

7. Галькевич Р.С., Набоков В.І. "Основи менеджменту", М.: - 1998, (с. 467).

8. Герчикова І.Н., "Менеджмент: підручник  для вузів", - М., ЮНІТІ "Банки  і біржі", 1997, (с. 375).

9. Гуськова Н.Д., Макаркин Н.П., Неретина  Е.А. Підприємство. Саранськ: МГУ, 1994.

10. Кабанов А.Я. "Управління персоналом організації", - М.: 1997, (с. 435)

11. Кохно П.А., Мікрюков В.А., Коморою  С.Е. "Менеджмент", - М., Фінанси  і статистика, 1993 (с. 411).

12. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов  В.А. Менеджмент для керівників. – К.: "Знання" КОО, 1999, - (с. 556).

13. Ленд П.Е. "Менеджмент – мистецтво управляти", М., - 1995, (с. 284).

14. Любі нова Н.Г. "Менеджмент  – шлях до успіху", - М., Агропроміздат, 1992 (с. 189).

15. Максимцов М.М., Ігнатьєва А.В. "Менеджмент", М., - 1998, (с. 389).