Стандарти регулювання фінансових міжнародних організацій

Стандарти регулювання фінансових міжнародних організацій

     Крім національних систем регулювання фінансового ринку, функціонують численні міжнародні організації. Їхньою первісною метою були уніфікація стандартів, процедур і умов розрахунків щодо цінних паперів для підвищення ефективності національних фінансових ринків, тісно між собою пов’язаних. Торгівля цінними паперами організована відповідно до національних законів і правил, що істотно різняться між собою. Таке становище обумовлює уповільнення міжнародних інвестиційних потоків.

     У міру глобалізації світової економіки постає питання про створення централізованого фінансового ринку з єдиними стандартами і правилами. Необхідно зазначити, що законодавство з фінансового ринку в ряді країн передбачає поступовий перехід до формування єдиного національного ринку, що є одним з етапів формування світової системи ринку цінних паперів. До такого переходу особливо виважено повинні готуватися країни з перехідною ринковою економікою.

      У 1983 р. була створена Міжнародна організація комісій із цінних паперів — (International Organization of Securities Commissions — IOSCO). До її складу входять представники 105 країн світу. Україна є членом цієї організації. Заснування МОКЦБ відбило процес глобалізації і кібернетизації фінансових ринків.

      Комісія видає резолюції, що мають рекомендаційний характер. У них містяться основні принципи з міжнародного співробітництва у сфері регулювання фінансових ринків. Так, наприклад, резолюція про співробітництво закликає членів організації розглянути можливість ведення між країнами на двосторонній і багатосторонній основі переговорів, що полегшували б доступ регулювальних органів до інформації з операцій міжнародного характеру. Резолюція про взаємодопомогу спрямована на захист прав інвестора шляхом нагляду за міжнародними ринками і посередниками і надання відповідної інформації.

     Комісія встановила принципи нагляду за електронними системами торгівлі похідними інструментами фондового ринку. У директивах відзначається, що похідні фінансові інструменти належать до тих продуктів, емітентами яких є біржа або ринок, тому їх обіг підпорядковується правилам ринку, що їх емітував.

     Резолюція про міжнародні принципи ведення підприємництва, що безпосередньо стосується корпорацій, визначила сім основних принципів ведення бізнесу:

Чесність і справедливість — урахування інтересів усіх партнерів, запобігання яким-небудь обманним діям.

Компетентність — забезпечення найкращого виконання своїх зобов’язань.

Можливість — уживання заходів для ефективного використання економічних і фінансових ресурсів.

Інформація про споживачів — одержання найповнішої інформації про фінансовий стан корпорацій та їх інвестиційні можливості.

Інформація для споживачів — забезпечення необхідною інформацією, зокрема про можливі ризики.

Уникнення зіткнення інтересів учасників фінансового ринку — за можливості запобігання такому зіткненню; якщо воно виникає, дотримуватися принципу додержання інтересів клієнтів. Управління інтересами включає внутрішні правила конфіденційності.

Відповідність — корпорація—учасник ринку повинна відповідати всім вимогам ведення бізнесу, з тим щоб якнайкраще враховувати інтереси клієнта і ринку.

     Прийнято спеціальні резолюції про «відмивання грошей», «про шахрайство на фондовому ринку».

      У 1961 р. була створена Міжнародна федерація фондових бірж, яка з жовтня 2000 р. стала називатися Світовою федерацією фондових бірж (World Federation of Exchanges). До її складу входять 56 фондових бірж із різних країн.

  Федерація ввела ринкові принципи, які визначають вимоги для тих, хто бажає до неї вступити. Фондові біржі повинні мати:

• легальний статус (Legal Status), який підтверджує, що організація розглядається як ринок цінних паперів у даній країні;
• свій власний статут із зазначенням органів управління, принципів підбору менеджерів, їхніх функцій, а також правила і методи регулювання;

Біржа повинна:

• визначити вимоги до учасників торгівлі, а саме: необхідну кваліфікацію, відповідний досвід роботи; установити правила торгівлі, достатність капіталу, права й обов’язки;
• мати у своєму розпорядженні відповідну інформацію для постійного спостереження за учасниками ринку: про достатність капіталу, лімітні позиції, кількість і якість забезпечення;
• мати організаційну структуру, яка може правильно управляти операціями фінансового ринку;
• мати технічну інфраструктуру, яка може задовольнити потреби учасників ринку;
• мати у своєму розпорядженні технічні засоби, достатні для ведення операцій;
• бути фінансово стійкою системою завдяки ефективному фінансовому плануванню, підтримувати поступальну тенденцію розвитку щонайменше три роки підряд.

 

        Біржові правила передбачають, що доступ на біржу повинен здійснюватися без будь-якої дискримінації.

     Слід зазначити, що принципи передбачають регулярну координацію між ринками, на яких перебувають в обігу лістингові цінні папери, з метою синхронізації розкриття інформації, а також для підтримання торгівлі та лістингу між фондовими біржами в різних країнах.

Для організації торгівлі цінними паперами фондові біржі повинні:

• забезпечувати добре збалансовані розрахунки. З цією метою біржа зобов’язана публікувати інформацію про укладені угоди;
• установлювати й підтримувати торговельні правила щодо захисту інвесторів. Зокрема, ці правила спрямовані на «краще виконання угоди», регулювання скарг торговельних партнерів;
• інформувати учасників ринків про ціни й обсяги торгівлі.

      Особлива увага в Принципах приділяється захисту інвестора. Фондовим біржам запропоновано створювати компенсаційні фонди, страхові поліси або їх еквіваленти. У випадках, коли фонди гарантують кліринг торговця цінними паперами або компенсують втрати інвестора в разі неплатоспроможності учасника ринку, біржа повинна забезпечити відповідний контроль за доцільністю витрачання коштів фонду. Спеціальний режим має бути встановлений для штату біржі й клірингового дому (депозитарію) з метою запобігання конфлікту інтересів. Інсайдерська торгівля та інші форми нечесної торгівлі мають бути заборонені на підставі закону або кодексу поведінки.

    Світова федерація бірж публікує докладні статистичні звіти про діяльність фондових бірж — членів організації, надає інформацію про фондові ринки, розробляє методологію організації торгівлі цінними паперами.

Регулювання ринку капіталів у країнах—учасницях Європейського Союзу

     Регулювання ринку капіталів у країнах ЄС набуває особливого значення у зв’язку з утворенням Європейського валютного союзу і введенням в обіг нової колективної валюти євро. Запровадження євро, на думку його творців, сприятиме економічному зростанню, стабільності, створенню головних передумов для формування єдиного фінансового ринку ЄС. Очікується значний приплив інвестицій. Мета забезпечення у межах ЄС вільного ринку капіталу законодавчо проголошена у статті 67 Договору про Європейський Союз, укладеного в лютому 1992 року. Вона була конкретизована з прийняттям Директиви Ради від 24 червня 1998 р.

 

       Основними актами регулювання і контролю ринку капіталів у країнах ЄС є директиви, які видаються Радою ЄС і які обов’язкові для виконання.

Основні принципи регулювання зводяться до такого:

• установлення на мінімальному рівні стандартів емісій і обігу цінних паперів;
• уніфікація стандартів спільного інвестування в цінні папери, що обертаються на фондових ринках;
• взаємне визнання й уніфікація країнами-учасницями норм регулювання і нагляду за ринком капіталу;
• координація діяльності національних комісій із цінних паперів і фондових бірж.

   Основна мета цих принципів полягає у створенні системи спільного, колективного захисту інвестора.

      Відповідно до Директиви Ради 79/279 були визначені єдині мінімальні вимоги до компаній та до їхніх емісій цінних паперів. Визначено такі вимоги до акцій, яких мають дотримуватися на фондових біржах у країнах ЄС:

• належний правовий статус;
• вільне розміщення;
• публічне розміщення певної кількості акцій в одній або кількох країнах, не пізніше ніж ці акції будуть допущені до біржового котирування;
• акції, що емітуються в паперовій формі, повинні відповідати законам країни — члена ЄС.

Відповідні вимоги визначені і для облігацій, що випускаються.

  Директива Ради 85/611 «Про приведення у відповідність законів і положень щодо інвестування в цінні папери, які перебувають в обігу» регулює вторинний ринок цінних паперів. Були введені єдині правила реєстрації, контролю, нагляду, структури і діяльності інституцій колективного інвестування. Усі інституції повинні бути зареєстровані компетентним національним органом. Реєстрація чинна на території всіх країн — учасниць ЄС, а з 1996 р. інвестиційні інституції будь-якої країни мають право здійснювати свою діяльність у всіх країнах Європейського Союзу.

   Директива Ради 87/345 увела дуже важливе положення для створення єдиного ринку цінних паперів: взаємне визнання емісійних проспектів емітентів. Цінні папери можуть бути куплені на підставі опублікованого проспекту в будь-якій країні ЄС.

Принцип координації діяльності національних комісій із цінних паперів затверджений Директивою 89/298.

Директива Ради 89/592 установила координовані правила щодо інсайдерських угод. У ній

дана дефініція інсайдерської інформації як певної інформації, що не була опублікована

емітентом цінних паперів. До них належать акції, боргові цінні папери, права, ф’ючерсні,

опціонні та інші контракти. У директиві дано також рекомендації про заборону фінансової діяльності будь-якої особи, що володіє внутрішньою інформацією. Визначено також відповідальність адміністративних і компетентних органів та їхніх працівників щодо нерозголошення професійної таємниці.

   Директива Ради 93/22 уведена з метою регулювання інвестиційних послуг у сфері цінних паперів.

  Директива Європейського Парламенту та Ради 2001/34 визначає правила внесення цінних паперів до офіційного реєстру фондової біржі та інформації, яка опубліковується про ці цінні папери.

   Крім директив Ради, різноманіття європейських законодавчих норм обумовлює існування величезної кількості постанов, рекомендацій та інших нормативних актів Європейської Комісії та Ради у сфері фінансового ринку.

    Зміст наведених вище директив показує, що в ЄС послідовно створюються умови для створення єдиного ринку цінних паперів.