Поняття та сутність державного бюджету

ЗМІСТ:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та сутність державного бюджету

 

Бюджет, як провідна ланка фінансової системи, - найважливіша економічна категорія, що відображає грошові відносини між державою та учасниками суспільного виробництва в процесі розподілу та перерозподілу новоствореної вартості в суспільстві.

Бюджет - це невід'ємний атрибут кожної країни та важливий інструмент реалізації економічної та соціальної політики.

З історичної точки зору існує думка, що термін "бюджет" походить від англійського слова budget, в перекладі з якого це означає "шкіряна сумка". В Англії у 16-17 ст. процедура затвердження субсидій королю здійснювалася на засіданні палати громад. Відповідний законопроект знаходився в портфелі канцлера, який перед закінчення засідання відкривав цей портфель і діставав відповідні папери. Це отримало назву "відкриття бюджету", а пізніше проект, який мав вигляд плану доходів та видатків та затверджувався парламентом Англії, отримав назву "бюджет".

У "Народній енциклопедії" Росії наведено наступне визначення бюджету: "Під бюджетом розуміють план ведення господарства на певний період - звичайно на рік. Затверджений бюджет - це шори над виконавчою владою, і остання має право розпоряджатися коштами лише в його межах ".

Являючись матеріальною базою існування держави, формою реалізації її функцій, основою благополуччя народу та інструментом втілення соціально-економічної політики, проблеми бюджету хвилюють сучасних українських вчених, таких як: И.Бескида, С.Юрія, О.Василика, А.Єпіфанова, І.Сала, В.Кравченка, В.Опаріна, О.Кириленко, Ю.Пасічника та багатьох інших.

Так, професор О.Д.Василик дає наступне визначення поняттю бюджету України: "Бюджет - це фонд фінансових ресурсів, який перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня й використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених Конституцією України".

Згідно з Бюджетним кодексом, що був прийнятий 21 червня 2001 року Верховною Радою України: "Бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду".

Таким чином, бюджет держави як план фінансових ресурсів являє собою сукупність Державного бюджету, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Сьогодні, в умовах трансформації економіки України, Державний бюджет зберігає свою важливу роль: саме через нього відбувається централізація коштів і перерозподіляється близько 30% валового внутрішнього продукту (ВВП) та відбивається економічна й соціальна політика країни.

Державний бюджет можна розглядати в декілька аспектах, поданих на рисунку 1.

 

За економічною суттю Державний бюджет характеризується певними грошовими відносинами, що виникають між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами - з іншого, із приводу утворення фонду фінансових ресурсів держави та його використання на соціально-економічний розвиток відповідно до державних функцій.

За матеріальним змістом бюджет - це централізований фонд грошових ресурсів держави, що знаходяться в постійному русі, і складаються з вхідних та вихідних бюджетних потоків. Через Державний бюджет здійснюється централізація коштів відповідно до чинного законодавства, що дає змогу втілювати в життя намічені державою заходи та проводити єдину економічну та соціальну політику на всій території країни.

Бюджет, як матеріальна база існування держави, як загальнодержавний грошовий фонд характеризується: по-перше, значними розмірами; по-друге, маневреністю; по-третє, наявністю резервних фондів.

Розмір обсягу бюджету залежить від багатьох факторів, основними з яких є:

- рівень розвитку та виробничий потенціал економіки;

- методи господарювання;

- масштаби і спрямованість бюджетних  програм, що реалізуються через  бюджет;

- напрями діючої фінансової  політики;

- взаємопогодженість дій всіх  ланок бюджетної системи.

За своєю формою бюджет - це основний фінансовий план, баланс доходів та видатків держави. За характером - це документ, що затверджується щорічно і має силу закону, за допомогою якого досягається взаємоузгодження системи всіх фінансових балансів країни, та формування зведеного фінансового балансу держави.

Зведений фінансовий баланс держави - це система фінансових планів, що характеризують фінансові ресурси всіх секторів економіки незалежно від форм власності, обов'язкові та добровільні платежі населення; довгострокові кредити банків; доходи від зовнішньоекономічної діяльності.

Зведений бюджет України - це документ, який не затверджується, а використовується для статистичного узагальнення планових та фактичних обсягів ресурсів, що перерозподіляються через бюджет.

За організаційною структурою бюджет - це центральна ланка фінансової системи держави, що тісно пов'язана з усіма іншими ланками. Саме бюджет, як основний грошовий фонд держави, впливає на грошовий розмір та пропорції кожної ланки фінансової системи. Через бюджет здійснюється розподіл та перерозподіл грошових ресурсів:

- між секторами економіки;

- між регіонами;

- між виробничою та соціальною  сферами;

- між окремими верствами населення.

Як фінансовий план Державний бюджет має дві структурні складові частини, а саме: доходи та видатки (рис. 2).

 

Рисунок 2 - Структура Державного бюджету України

Доходи бюджету формуються за рахунок джерел і в обсязі, передбаченими в Законі України "Про Державний бюджет" на поточний рік. Відповідно до статті 95 Конституції України: "Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків".

Державний бюджет України, починаючи з 2000 року, складається з загального та спеціального фондів. Кошти загального фонду мають загальний, тобто нецільовий характер і використовуються за напрямами, що визначаються законодавством у поточному році. Джерела надходження та напрями витрат зі спеціального фонду визначені заздалегідь і здійснюються в межах надходжень. Доцільність такого розподілу бюджету на два фонди повинна обґрунтовуватися в Основних напрямах бюджетної політики і визначатися щорічно законом про Держаний бюджет України.

Створення спеціального фонду державного бюджету дало можливість вивести з "тіні" численні позабюджетні фонди та власні надходження (спеціальні кошти) бюджетних установ. Обсяги залучених до держбюджету таким чином ресурсів тільки у 2004 році перевищили 9 млрд грн., що дозволило істотно збільшити видатки на утримання бюджетних установ, - висновок, зроблений Колегією Рахункової палати за результатами розгляду звіту про результати аналізу практики формування та використання коштів спеціального фонду Державного бюджету України у 2003-2004 роках.

У залежності від співвідношення між доходами та видатками Державний бюджет може бути:

- збалансованим, коли видатки дорівнюють  доходам, до чого, відповідно до  Конституції України, і повинна  прагнути держава;

- дефіцитним, тобто з від'ємним  сальдо, коли видатки перевищують  доходи;

- профіцитним, тобто з позитивним  сальдо, що спостерігається у  разі перевищення доходів над  видатками.

Сутність бюджету реалізується через його функції. В економічній літературі нема єдиної думки щодо кількості функцій бюджету. Такі економісти, як Ю.В.Пасічник, С.І.Юрій схиляються до існування двох чітко структурованих функцій - розподільчої та контрольної. І.О.Петровська та Д.В.Клиновий вказують на три функції бюджету: акумулятивної, розподільчої та контрольної. В інших літературних джерелах зустрічаються вказівки на чотири функції, що виконує бюджет: розподільчу, регулюючу, контрольну, соціальну.

Дійсно, найбільш наявні та структуровані дві функції - розподільча та контрольна, але не можна не вказати регулюючу та стимулюючу роль бюджету та обминути питання фінансового забезпечення соціальної політики за рахунок коштів бюджету. Основні функції бюджету подані на рисунку 3. Зміст функцій та характер їх реалізації залежить від рівня розвитку економічних процесів в країні.

Через розподільчу функцію здійснюється процес акумуляції коштів держави та подальший їх розподіл для задоволення потреб суспільства. За допомогою бюджету розподіляється і перерозподіляється ВВП та національний доход; а в розподільчих відносинах беруть участь всі учасники суспільного виробництва. Роль держави у розподільчих процесах із розвитком ринкових відносин постійно зростає.

 

Рисунок 3 - Функції бюджету

Державний бюджет використовується і як інструмент регулювання та стимулювання економіки з боку держави. Особливо важлива роль цієї функції в умовах нестабільної економіки, коли держава вимушена втручатися в виробничі та соціальні процеси.

Важливе значення, особливо в країнах з ринковою економікою, належіть соціальній функції бюджету. В останні роки в Україні спостерігається зміцнення бюджету не тільки як основного важеля ефективного розвитку економіки, але прагнення до вирішення в першу чергу соціальних проблем суспільства за рахунок коштів бюджету. Про це свідчить перш за все обсяг видатків, спрямованих на реалізацію державної програми "Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні", що збільшився відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" в порівнянні з 2004 роком вдвічі.

Сутність контрольної функції полягає в сприянні своєчасному та повному надходженню коштів до бюджету, їх оптимальному розподілу, перерозподілу та ефективному використанню, а також дає можливість проаналізувати і виявити розміри та причини відхилень фактичних доходів та видатків бюджету від запланованих.

Таким чином, Державний бюджет:

1) концентрує основні фінансові  ресурси держави;

2) основне джерело розвитку економіки та соціальної сфери країни;

3) матеріальна база для виконання  державою своїх функцій;

4) інструмент перерозподілу новоствореної  вартості між окремими територіями, галузями, верствами населення;

5) інструмент фінансового контролю  за формуванням та ефективним  використанням грошових фондів  держави.

 

 

 

2. Поняття страхування та завдання статистики страхування

Страхування — це система економічних відносин, що полягають у створенні за рахунок підприємств, організацій та населення спеціального фонду коштів і використанні його для відшкодування втрат, що сталися внаслідок стихійного лиха та інших несприятливих випадкових явищ, а також надання допомоги громадянам у разі настання в їхньому житті різних кризових ситуацій (досягнення певного віку, втрата працездатності тощо). Страхування являє собою специфічний вид економічної діяльності. Процеси та явища, що є предметом страхування, ймовірнісні за своєю природою. Тож, для управління ними необхідно мати вірогідну та повну інформацію. Цією галуззю діяльності має займатися статистика страхування. Отже, предметом статистики страхування є масові, кількісні процеси, які відбуваються у страхуванні і мають імовірнісну природу.

У результаті стихійного лиха чи певної непередбаченої події фізичним та юридичним особам може бути завданий збиток. Звичайно постає питання про джерело відшкодування втрат. Один з можливих варіантів полягає у створенні спеціального резервного страхового фонду.

Створення резервних страхових фондів може здійснюватися у таких формах:

• фонди самострахування;
• централізоване страхове забезпечення;
• колективні страхові фонди.

Самострахування ґрунтується на індивідуальній відповідальності і полягає в тому, що юридична або фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних коштів.

Централізоване страхове забезпечення засновується на державній відповідальності і передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів.

Створення колективних страхових фондів, тобто страхування в цілому, базується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Страхування є найдоцільнішою, економнішою, ефективнішою і раціональнішою формою створення страхових фондів. Порівняно зі самострахуванням воно значно дешевше, оскільки засноване на солідарній відповідальності.

Основними завданнями статистики страхування є вивчення тенденцій розвитку страхових продуктів, попиту на них, складу страхувальників, оцінка диференційованих ризиків і пов’язаних з ними збитків, дослідження ефективності інвестицій і діяльності страхових компаній в цілому.

Головні функції статистики страхування — забезпечення страхових органів необхідною статистичною інформацією, а також виявлення тенденцій і закономірностей появи страхових подій. Перша функція полягає в організації статистичного спостереження в страхуванні, обробці та аналізі статистичної інформації, розробці методології розрахунку статистичних показників, обґрунтуванні системи показників для різних видів страхування. Друга функція полягає у виявленні тенденцій і закономірностей появи страхових подій, оцінці їх частоти і рівня важкості. Для розв’язання цих проблем необхідно визначити обґрунтований рівень тарифних ставок.