Поняття фінансового менеджменту корпорацій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Напрями удосконалення фінансового менеджменту в корпораціях

 

Процедури фінансового управління різноманітні й тісно пов'язані з загальною системою менеджменту корпорації, їм притаманний значний вплив на економічну діяльність акціонерного товариства. Аналіз існуючих дивідендних стратегій дозволяє розглядати дивідендну політику як один з методів фінансового менеджменту підприємства. Однак, існує цілий ряд практичних аспектів вирішення даних питань в процесі функціонування акціонерних товариств на Україні. Одним з них є пошук балансу інтересів у фінансовому управлінні корпорацією з державним пакетами акцій у її статутному фонді.

Відмінною рисою діяльності таких корпорацій є поєднання стратегії розвитку корпорації при одночасному нормативному обмеженні на реінвестування прибутку з метою поповнення місцевого бюджету. У відношенні дивідендної політики, інтереси інституційних інвесторів збігаються з інтересами держави, тому такі об'єкти є потенційно привабливими для інвестування в них коштів інституційних інвесторів. У той же час, державою не створена ефективна система участі в управлінні такими корпораціями як на загальнодержавному, так і на муніципальному рівні.

Виплата дивідендів на підприємствах України поки не є ефективною процедурою фінансового менеджменту з погляду виконання зобов'язань перед інституційними інвесторами і акціонерами-працівниками корпорації. Одним з найважливіших акціонерів у багатьох акціонерних товариствах на сьогоднішній день є держава. Фінансовий менеджмент акціонерних товариств з державною часткою власності в основному спрямований на реінвестування отриманого прибутку, що збільшує вартість підприємства та його статутний капітал. Однак, для державного бюджету подібна практика обертається значним недоодержанням дивідендних коштів від акціонерних товариств, нарахованих на державний пакет акцій.

Альтернативним варіантом залучення фінансових ресурсів на фондовому ринку може стати випуск корпоративних облігацій. При цьому умови випуску боргових зобов'язань повинні бути привабливими для вкладників, що в реальності зустрічається поки досить рідко. До того ж кошти, зібрані від розміщення облігацій, являють собою різновид кредиту, повернення якого в нестабільних умовах ринкової економіки пов'язане з високим ризиком.

При додатковому випуску акцій корпорація має визначити спосіб розміщення та можливого посередника. Нами узагальнено наступні методи розміщення додаткових випусків акцій: розміщення прав на купівлю акцій додаткового випуску серед існуючих акціонерів без підтримки інвестиційного банку, розміщення прав при одночасній підтримці інвестиційного банку на умовах гарантованих зобов'язань, розміщення акцій на ринку через інвестиційний банк на умовах гарантованих зобов'язань. При розрахунку обсягу додаткової емісії акцій необхідно враховувати вплив чинників, що обумовлені особливостями корпоративних відносин. Тому ми вважаємо, що обсяг додаткової емісії акціонерного товариства має відповідати наступному комплексу умов:

                                (1)

де Dагр - частка “агресора” після розміщення додаткової емісії;

Dаб - частка “основного” акціонера після розміщення додаткової емісії;

Vагр - обсяг акцій “агресора” до розміщення додаткової емісії;

Vаб - обсяг акцій “основного” акціонера до розміщення додаткової емісії;

а - кількість акцій, яку зможе придбати “агресор” при розміщенні додаткової емісії;

в - кількість акцій, яку зможе придбати “основний” акціонер при розміщенні додаткової емісії;

d - кількість акцій, яку зможе придбати нейтральний акціонер при розміщенні додаткової емісії;

СФ0 - розмір статутного фонду до розміщення додаткової емісії;

ДСФ - розмір додаткової емісії;

 – гранична частка “агресора”  в акціонерному капіталі, при  якій він впливатиме на реалізацію  рішень “основного” акціонера;

- гранична частка основного акціонера, при якій він частково або повністю втрачає контроль над акціонерним товариством.

Ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок є одним з факторів, що сприятиме надходженню інвестицій до реального сектору української економіки. Він водночас є механізмом залучення внутрішніх джерел фінансування, включаючи заощадження українських громадян, коштів недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, банків та інших фінансових установ та є одним з показників розвиненості економіки в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Становлення системи фінансового менеджменту в корпораціях нерозривно пов'язано з розвитком фінансових відносин в суспільстві, розвитком акціонерної форми власності і принципом обмеженої відповідальності. Протягом останніх років на Україні йшов процес становлення акціонерної форми власності, а отже і фундаменту для розвитку системи фінансового менеджменту в корпораціях. У 2004 році основним джерелом формування акціонерного капіталу була емісія акцій відкритих і закритих акціонерних товариств. Становлення корпоративного сектора в Україні і, разом з цим, розвиток відносин фінансового управління тісно пов'язані з процесом приватизації, який в останні роки переходить у нову стадію: приватизуються пакети акцій, що належать державі в статутному фонді акціонерних товариств, створюються концерни, консорціуми, холдинги за участю держави. Економічну основу багатьох соціально-економічних процесів, що проходять сьогодні в Україні складають підприємства корпоративної форми власності.

Отже, всі особливості фінансового менеджменту на рівні ТНК пов’язані зі специфікою ведення бізнесу в кожній окремій країні. Слід відмітити, що ця специфіка може надавати як переваги, так і виступати перешкодою для розвитку міжнародної компанії, а це, у свою чергу, свідчить про необхідність налагодження механізму адаптації фінансової діяльності ТНК до національних умов кожної країни. Фінансовий менеджмент у сфері зовнішньоекономічної діяльності є сукупністю визначених інструментів, що компанії використовують у своїй фінансовій діяльності на міжнародних ринках. Серед цих інструментів - фінансове планування фінансових потоків, купівля і продаж валют для обслуговування різноманітних операцій, купівля і продаж акцій та інших цінних паперів на міжнародних фінансових ринках, оперування власними цінними паперами на закордонних ринках, управління валютними ризиками та ін.

 

Список використаних джерел

 

1. Бреши Р., Майерс С. Принципы  корпоративных финансов: Пер. с англ - М" 1997.

2. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового  менеджменту: Пер. з англ. - К., 1997.

3. Внешнеторговые сделки / Сост.: И.С. Гринько. - Сумы, 1994.

4. Дегтярева О. И. Внешнеэкономическая  деятельность: Учеб. пособие для  вузов. - М., 2000.

5. ДениэлсДж. Д., Радеба Или X. Международный  бизнес: внешняя среда и деловые  операции. - М., 1994.

6. Кириченко О.А. та ін. Банківський  менеджмент. - К., 1999.

7. Кириченко О.А. Деякі аспекти  входження України у світову  господарську систему // Економіка  України. - 1997. - № 7.

8. Луцишин 3.0. Міжнародні валютно-фінансові  відносини: практична філософія та реалії української економіки. - Тернопіль, 1997.

9. Madura I. International Financial Management. - Third edition. - N.-Y., 1992.

10. Самсонов Н.Ф., Баранникова Н.П., Строкова Н.И. Финансы на макроуровне: Учеб. пособие для вузов. - М., 2001.

11. Слейтер Р. Сорос. Жизнь, деятельность  и деловые секреты самого большого  в мире инвестора. - Харьков, 1996.

12. Стровский Л.Е., Казанцев С.К., Паршина Е.А. и др. Внешнеэкономическая  деятельность предприятия: Учеб. для  вузов / Под ред. проф. Л.Е. Стров-ского. - 2-е изд., перераб. и доп. - М., 1999.

13. Херрис Дж. Менвилл. Международные  финансы: Пер. с англ. - М., 1996.

 

Размещено на Allbest.ru