Кадри і структура управління

Кадри і структура управління

В будь-якій роботі вирішальна роль належить кадрам, тобто (актуальним залишається гасло минулих років “ кадри - вирішують все ”. Роботою по залученню коштів і по зв'язкам з громадськістю повинні займатись небайдужі, творчі люди, які не бояться нічого нового, здатні експериментувати, набивати собі гулі, знати і використовувати різні методи спілкування, постійно підвищувати свою кваліфікацію, працювати над собою. Детально вимоги до кадрів розглядатимуться пізніше. Керівник бібліотеки повинен спочатку сам проникнутись необхідністю проведення роботи по залученню коштів і розвитку зв'язків з громадськістю, а також бути ініціатором проведення цієї роботи.

Великі бібліотеки можуть створювати спеціальні відділи, менші - доручити цю роботу головним спеціалістам, залучити до цієї роботи методистів, актив бібліотеки, створити громадські об’єднання “ Друзі бібліотеки ”, що передбачено Законом України “Про бібліотеки і бібліотечну справу ”.

Закордонний досвід свідчить, що здебільшого в бібліотеках створюють спеціальні відділи, які займаються залученням коштів - Відділи розвитку та по зв'язкам з громадськістю. Роботою по збиранню коштів в США займаються як штатні працівники, так і добровольці. В управлінні бібліотеками США відображається типова для американського суспільства віра в приватну ініціативу, підприємництво, а не в державну владу. Система управління побудована так, що громадськість відіграє головну роль в управлінні, розподілі та залученні коштів. Управління на різних рівнях здійснюють на громадських засадах - Національна комісія по бібліотекам та інформації (загальнодержавний рівень). Національний комітет книги, Рада по бібліотечним ресурсам, Американська Бібліотечна Асоціація (федеральний рівень). Бібліотечні агенства штату, Бібліотечні Ради або бібліотечні кураторіуми (місцевий рівень), "Гуртки друзів бібліотеки" (рівень конкретної бібліотеки). На ці органи накладаються консультативні функції, вони представляють інтереси штату, громадськості і користувачів, а не адміністрації бібліотеки, вони визначають бібліотечну політику і відповідають за стан бібліотечної справи на своєму рівні. Члени цих органів не завжди професіонали і представляють різні групи населення та відстоюють інтереси бібліотеки і користувачів.

Система управління українськими бібліотеками відрізняється від американської і в основному здійснюється державними органами без участі громадськості, тому американський досвід заслуговує на увагу. Кожна бібліотека в Америці щорічно повинна довести керуючому органу необхідність фінансування саме в такому розмірі, потрібному для неї. Це вимагає від бібліотек розробки програм, стратегічних планів, що мобілізує їх сили, потребує аналізувати своє становище, активізувати резерви для залучення коштів, щоб існувати.

Вищеназвані громадські органи керівництва бібліотечною справою в США не тільки визначають бібліотечну політику, захищають їх інтереси, а й збирають кошти для бібліотек, спонсують різні заходи, підгримують зв'язки з громадськістю, організують розпродаж і збирання книг тощо. Все це не притаманне бібліотекам України, але такий досвід корисний. Бо бажано залучати громадськість до роботи бібліотек. В Америці саме “ Друзі бібліотек ” збирають найбільше коштів, допомагають в роботі бібліотеки, а штатні працівники виконують направляючу роль і також займаються суто професійними проблемами . Прослідкувати вищесказане можна на прикладі Нью-Йоркської бібліотеки, де тільки назви комітетів бібліотеки, які очолюють волонтери, помічники на громадських засадах, розкривають сфери їх дії: “Зберігання ”, "Екскурсії по бібліотеці ”, “ Стіл інформації (довідок)”, “ Зустріч користувачів та допомога їм в розшуку необхідного відділу ”, "Правова підтримка”, “Бібліотечні інформаційні видання”, "Літературні зустрічі". "Друзі бібліотеки", «Служба громадської підтримки", "Бібліотечний магазин” та ін.

Взагалі для американських бібліотек характерною рисою с те, що тільки професійні роботи здійснюються фахівцями, а решта проводиться тимчасовими працівниками – непрофесіоналами, студентами тощо. Читачів в бібліотеці привчають все робити самостійно: знайти книжку в електронному каталозі, взяти її з полиці в читальному залі або сховищі, куди для всіх вхід вільний. Бібліотекар комплектує фонд, обробляє (але система обробки книг така, що будь-яка нова книга в державі обробляється один раз в електронному варіанті і кожна бібліотека спочатку перевіряє на предмет її наявності в електронному каталозі центру і тільки в разі відсутності самостійно вносить дані про нову книгу в каталог), надає допомогу і консультації. Тому незвичним для нас є, наприклад, те, що в технічному бібліотечно-інформаційному центрі Грейнджера Іллінойського університету (багатоповерхова бібліотека на 1200 читацьких місць, дев'ять читальних залів) працює п'ять бібліотекарів та чотири технічних робітника. В центрі діє довідково-інформаційна служба, яка надає консультативну допомогу, а решта - це повна самостійність.

У зв’язку з тим, що для бібліотек збираються великі кошти відділами розвитку бібліотек і з різних джерел, вони мають розгалужену структуру.

В Україні і Росії подібні структурні підрозділи вже почали створюватись. Такий досвід є в Бєлгородській , Донецькій ОУНБ. Відділи мають по 1 -2 бібліотекаря, але коли буде віддача, то саме життя вимагатиме розширення цього напрямку роботи і збільшення

штатів.

В Америці вважають, що чим більше людей займається збиранням коштів, тим більше коштів буде зібрано. Тому і відділи розвитку в бібліотеках мають таку структуру, яка дозволяє охопити різні джерела поповнення бюджету бібліотек . В цій роботі активно використовується допомога громадськості. Число добровольців, які збирають кошти для бібліотек, постійно зростає. Наприклад, Нью - Йоркська публічна бібліотека має 300 добровольців, які збирають для неї кошти, при загальному штаті бібліотеки 200 чоловік. В 1995 р. добровільні помічники відпрацювали в бібліотеці 60 тисяч годин. Умовно волонтерів-помічників бібліотек можна поділити на З групи: колишні співробітники бібліотеки, в тому числі

бібліотекарі-пенсіонери, які бажають продовжувати активну діяльність; студенти і молоді люди, які ще не визначились у виборі свого життєвого шляху і намагаються випробувати себе в різних видах діяльності; молоді жінки, які виховують малих дітей і страждають від недостатності в спілкуванні, а також дружини імігрантів, які не мають дозволу на роботу. Основна причина звернення до роботи волонтера для більшості - необхідність в спілкуванні, соціальній активності, потреба відчувати себе корисним для інших. Для молодих це дає можливість отримати певні навички і рекомендації для пошуку роботи. Цей важливий момент треба враховувати в роботі по залученню коштів в бібліотеках України.