Понятие и сущность финансов

1. Понятие и  сущность финансов. 

Визначення поняття та змісту фінансової діяльності держави  неможливо без усвідомлення сутності фінансів. В економічній та юридичній  літературі термін “фінанси” розглядається у таких аспектах, як:

- сукупність економічних  відносин, що виникають в процесі  мобілізації, розподілу і використанню  фондів грошових коштів, необхідних  державі для виконання її завдань;

- сукупність фондів грошових  коштів, мобілізованих державою для виконання своїх функцій;

- одна з економічних  категорій, розвиток якої пов’язано  з товарно-грошовими відносинами  й існуванням держави, яка використовує  цю категорію для виконання своїх завдань;

- система грошових відносин, яка виникає разом з державою  і нерозривно пов’язана з її існуванням;

- система економічних  відносин, які складаються в суспільстві  з приводу створення, формування  та виконання доходів грошових  коштів на основі розподілу  та перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Держава не може реалізовувати  свою зовнішню і внутрішню політику, забезпечувати виконання своїх  соціально-економічних програм, функцій  оборони і безпеки держави, не маючи фінансових ресурсів, не застосовуючи широкі можливості впливу на всі ці явища за допомогою фінансового  механізму. Розвиток місцевого самоврядування, призначеного вирішувати завдання місцевого  значення, також потребує відповідного фінансового забезпечення та функціонування фінансів місцевих утворень.

В сучасних державах застосовуються й інші економічні категорії –  гроші, прибуток, собівартість тощо. Кожна  з них виконує свої функції, в  яких виражаються сутність і значення цих категорій. Фінанси ж відрізняються  від усіх інших економічних категорій  своїми специфічними функціями. 
Фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і за функціями. Гроші – це всезагальний еквівалент, за допомогою якого насамперед вимірюються затрати праці асоційованих виробників, а фінанси – економічний інструмент розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу, знаряддя контролю за утворенням і використанням фондів грошових коштів. Це останнє і є матеріальним змістом фінансів.

Головне призначення фінансів полягає у тому, щоб шляхом утворення  грошових доходів і фондів забезпечити, не тільки потреби держави і підприємств  в грошових коштах, а й здійснювати  контроль за витрачанням грошових ресурсів.

Фінанси не охоплюють усієї  сфери грошових відносин. Їх змістом  є тільки ті, за посередством яких утворюються грошові фонди держави, її місцевих (адміністративно-територіальних) утворень, а також підприємств, установ, організацій. Отже необхідність існування фінансів пов’язана з існуванням держави і її потребами в фінансових ресурсах. Таким чином, за своїм матеріальним змістом фінанси являють собою грошові фонди держави, її адміністративно-територіальних утворень, підприємств, установ та організацій, які використовуються для потреб суспільства і розвитку виробництва. Тобто, це є фінансові ресурси держави, які поділяються на централізовані й децентралізовані фонди грошових коштів.

Централізовані  державні фінанси відображають відносини, пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих грошових фондів, які поступають в розпорядження держави як суб’єкта публічної влади. До них відносяться державний та місцеві бюджети, а також цільові фонди (пенсійний, соціального страхування та інші).

Децентралізовані  державні фінанси уявляють собою децентралізовані фонди грошових коштів, які утворюються в усіх галузях народного господарства. В сучасних умовах підприємства та організації усіх форм власності утворюють фонди за рахунок власного прибутку.

Центральне місце у  фінансовій системі займають публічні фінанси, які поділяються на державні та місцеві фінанси. Зазначені види фінансів можна розглядати у матеріальному та процесуальному значені.

Державні  фінанси є підсистемою фінансової системи держави, через яку здійснюється вплив держави на її економічний та соціальний розвиток. У матеріальному значенні державні фінанси являють сукупність фінансових інститутів, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність. Таким чином їх можна визначити як систему грошових фондів держави, призначених для виконання властивих їй функцій, а також сукупність форм та методів, за допомогою яких ці функції реалізуються. У процесуальному значенні державні фінанси – це система грошових відносин з приводу акумуляції і використання фондів грошових коштів з метою матеріального забезпечення виконання завдань та функцій держави. Для державних фінансів притаманні риси, які в своїй сукупності характеризують їх сутність:

- завжди існують стосовно  грошей чи грошового еквіваленту;

- зумовлені управлінською роллю держави;

- є перерозподільчими відносинами у сфері сукупного суспільного продукту.

За допомогою місцевих фінансів здійснюється вплив органів  місцевого самоврядування на економічний  та соціальний розвиток відповідних  місцевих утворень. У матеріальному  значені місцеві фінанси являють  собою систему місцевих грошових фондів, призначених для виконання  функцій місцевого самоврядування, а також сукупність форм та методів, за допомогою яких ці функції реалізуються. У процесуальному розумінні місцеві  фінанси – це економічні відносини, пов’язані з формуванням, розподілом та використанням централізованих  та децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання завдань  та функцій місцевого самоврядування.

Незважаючи на відносну самостійність  державних й місцевих фінансів в  межах держави публічні фінанси  являють собою єдину категорію, що підтверджується унітарним устроєм держави; єдністю грошової системи, економічної фінансової та митної політики; єдністю державної та місцевої систем управління та регулювання фінансово-кредитної системи.

Виходячи з зазначеного  вище у матеріальному значенні фінанси можна визначити як сукупність грошових фондів держави (державні фінанси), її місцевих утворень (місцеві фінанси), які використовуються для задоволення суспільних потреб і розвитку виробництва. Але, уявляється, що такої характеристики недостатньо, оскільки сутність фінансів як економіко-правової категорії більш повно розкривається не з тільки з точки зору їх кількісної сторони, а також змісту тих суспільних відносин, що виникають при функціонуванні цієї категорії. У процесуальному значені фінанси – це економічні грошові відносини щодо формування, розподілу і використання фондів грошових коштів держави, її місцевих (адміністративно-територіальних) утворень, а також підприємств, установ та організацій, необхідних для забезпечення розширеного відтворення та соціальних потреб, в процесі здійснення яких відбувається розподіл і перерозподіл суспільного продукту та контроль за задоволенням суспільних потреб.

Найбільш важливі ознаки, властивості й риси, які розкривають  сутність фінансів знаходять свій прояв  у їх функціях. В реалізації притаманних  фінансам функцій проявляється також  і соціально-економічна роль фінансів у життєдіяльності суспільства і держави. Передусім, фінанси виконують розподільчу функцію, оскільки за їх допомогою відбувається розподіл сукупного суспільного продукту та національного доходу. Внаслідок існування фінансів створюються, розподіляються та використовуються грошові фонди, забезпечуються різні потреби суспільства і держави. Розподільча функція покликана сприяти організації збалансованого й ефективного виробництва, розвитку усіх галузей економіки відповідно до суспільних потреб з метою найбільш повного задоволення цих потреб. І, таким чином, фінанси є важливим важелем регулювання економіки з широкими можливостями впливу на цю сферу.

Однак розподільча функція  повністю не розкриває сутності фінансів як економічної категорії. Публічні фінанси, маючи грошову форму, набувають  властивості відображати процес відтворення в цілому та окремі його стадії за посередництвом його фінансових ресурсів і фондів, тобто характеризувати  його кількісну сторону. Властивість  фінансів щодо кількісного відображення процесу відтворення дозволяє систематично здійснювати контроль за утворенням, розподілом та використанням фінансових ресурсів, що проявляється в контрольній функції шляхом здійснення фінансового контролю.

Таким чином, важливою функцією фінансів є контрольна функція, сутність якої в загальному вигляді полягає  в здійсненні контролю за виробництвом та розподілом матеріальних і соціальних благ в державі. Одним із основних завдань фінансового контролю є  перевірка дотримання вимог фінансового  законодавства, своєчасності та повноти  виконання фінансових зобов’язань  перед бюджетами. Контрольна функція реалізується через діяльність фінансових органів.

Розподільча та контрольна функції фінансів об’єктивно діють  у єдності, оскільки являють собою  дві сторони одного й того ж економічного процесу.

Фінанси також виконують регулюючу функцію, яка пов’язана з втручанням держави за допомогою фінансів у процес відтворення. З метою регулювання економіки і соціальних відносин застосовується фінансове та бюджетне планування, державне регулювання ринку цінних паперів тощо.

В умовах ринкових відносин особливого значення набуває стабілізуюча функція фінансів, сутність якої полягає у створенні державою стабільних умов для економічних та соціальних відносин. Вагоме значення в забезпеченні стабілізуючої функції має фінансове законодавство.

2. Принципы и  методы финансовой деятельности  государства.

Принципи  фінансової діяльності держави.

Використання фінансів (фінансової системи) зумовлює здійснення державою та її місцевими утвореннями (адміністративно-територіальними  одиницями) фінансової діяльності, яка  є однією з найбільш важливих сфер діяльності держави і проявляється у відносинах, врегульованих відповідними правовими нормами.

Фінансова діяльність держави – це здійснення нею функцій щодо планомірного утворення, розподілу й використання грошових фондів (фінансових ресурсів) з метою реалізації завдань соціально-економічного розвитку, забезпечення обороноздатності й безпеки держави, а також використання фінансових ресурсів для діяльності державних органів.

На думку ряду інших  авторів, фінансова діяльність держави  – це організаційна діяльність уповноважених  органів щодо утворення, перерозподілу  і використання централізованих  і децентралізованих фондів грошових коштів, що забезпечують безперервне  функціонування держави та її адміністративно-територіальних утворень на кожному етапі суспільного  розвитку.

Фінансова діяльність місцевих утворень (адміністративно-територіальних одиниць), що здійснюється органами місцевого самоврядування, спрямована на вирішення завдань місцевого значення, які визначено Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Вона уявляє собою здійснення функцій щодо планомірного утворення, розподілу й використанню місцевих грошових фондів з метою реалізації соціально-економічних завдань місцевого значення і забезпечення фінансовими ресурсами діяльності органів місцевого самоврядування.

На нашу думку, фінансова  діяльність держави (місцевих утворень) – це врегульована нормами права  організаційна діяльність уповноважених  органів держави (органів місцевого  самоврядування) щодо утворення, перерозподілу  і використання централізованих  та децентралізованих фондів грошових коштів з метою забезпечення безперервного  функціонування держави та її складових  частин (адміністративно-територіальних утворень).

Значення  фінансової діяльності полягає у наступному:

1. Фінансова діяльність  є важливою й необхідною складовою  частиною механізму соціального  управління. Це проявляється у  тому, що накопичені фінансові  ресурси спрямовуються в економіку,  соціальну та інші сфери з  урахуванням пріоритетності заходів,  які фінансуються. Здійснення ефективної  соціальної діяльності держави  є необхідним фактором проведення  справедливої соціальної політики.

2. За допомогою фінансової  діяльності створюється матеріальна  основа, яка необхідна для функціонування  органів державної влади й  управління, правоохоронних органів,  забезпечення обороноздатності  та безпеки держави.

3. Вплив на соціально-економічні  процеси в державі та її  адміністративно-територіальних утвореннях  здійснюється не тільки у формі  прямої фінансової підтримки,  виділення коштів на певні  програми, а й непрямими формами  – надання податкових пільг,  застосування понижених процентних  ставок, надання безпроцентних кредитів, відстрочок та розстрочок за  податковими платежами з метою  стимулювання будь-якої діяльності, що визнана державою пріоритетною.

4. Фінансова діяльність  впливає на розвиток відносин  між державою та місцевими  утвореннями. Важливою її стороною  є розподіл фінансових ресурсів  між державними та місцевими  органами, що має певне значення  для регулювання та координації  виробництва та розвитку соціально-культурної  сфери в межах як держави,  так і її адміністративно-територіальних  утворень.

5. Як складова частина  механізму державного регулювання  та управління соціально-економічними  процесами фінансова діяльність  містить широкі можливості на  розвиток ринкових відносин.

Для фінансової діяльності держави властиві такі організаційно-правові особливості:

1. На відміну від інших  сфер діяльності держави вона  має міжгалузевий характер, оскільки  акумуляція, розподіл та використання  фінансових ресурсів охоплює  усі галузі і сфери державного  управління. Також в процесі фінансової  діяльності держава контролює  роботу державних органів, підприємств,  установ та організацій щодо  реалізації ними своїх завдань.

2. Здійснення державою  фінансових функцій відбувається  у вигляді діяльності як представницьких,  так і виконавчих органів влади.