Податкові пільги в Україні

ВП НУБіП УКРАЇНИ  «ІРПІНСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ»

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Фінансове право”

На тему:

“Податкові  пільги в Україні”

 

 

 

Студентки 3го курсу

Групи 302-Б

Хлань Анастасії

 

 

 

2013 м. Ірпінь 
ПЛАН

Вступ

1. Економічне значення  податкових пільг

2. Класифікація  податкових пільг

3. Сучасний стан податкових  пільг в Україні

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

Головним інструментом мобілізації фінансових засобів  для покриття державних  витрат є  загальнодержавні податки і збори. Державне регулювання  за допомогою податків і зборів залежить від типу податкової системи, податкових ставок, а також видів та розмірів податкових пільг.

Податки в державному регулюванні економіки мають  дві ролі :

• головне джерело фінансування державних витрат;
• інструмент регулювання.

Так як у задачу державних  бюджетних органів  входить не тільки обкладання податком джерело  прибутків, але й створення тонкого  механізму впливу на господарську діяльність.

         В державному регулюванні економіки  податкові пільги, також, відіграють значну роль у завдяки тому, система пільг є своєрідним орієнтиром для юридичних і фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльності, форми одержання доходів, пільги зменшують податковий тиск на платників. Завданням податкових пільг є рівність в галузі оподаткування, виходячи з матеріального становища суб’єкта оподаткування. Пільги надаються на окремий податок або збір і в залежності від обставин, які визначають тип пільги - це  звільнення від податку в повному обсязі або часткове.

 

1. Економічне значення податкових пільг

Податкові пільги – це інструменти  податкового регулювання, що закріплені в нормативних актах як винятки  із загальної схеми обчислення конкретного  виду податку, і стосуються, об’єкта, ставки або інших складових оподаткування. Також податковою пільгою визначається звільнення платника податків від нарахування і сплати податку чи сплата ним податку ним в меншому розмірі за наявності підстав, визначених законодавством України. Найчастіше – це повне або часткове звільнення від податку.

Пільги — це надання переваги, часткове або повне звільнення від виконання встановлених правил, обов'язків або полегшення умов виконання їх. Податкові пільги — це звільнення від податків згідно з чинним законодавством. Вони є одним із елементів податкової політики і переслідують як економічну, так і соціальну мету. Використовуючи податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси і забезпечує соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення. Перелік податкових пільг визначається законами України та інструкціями Міністерства фінансів України про порядок нарахування і сплати тих чи інших податків [4, c.73].

Податкові пільги є альтернативою субсидій, дотацій  та інших окремих інструментів пільгового кредитування. Тому для впровадження податкових пільг слід додержуватися системного підходу, який має забезпечувати зв'язок усіх цих інструментів у єдиний комплекс. Система пільг і привілеїв є своєрідним орієнтиром для юридичних або фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльності, форми одержання доходів.

Можливості  застосування податкових пільг в  Україні регламентуються відповідними податковими законами. Правове регулювання пільг здійснюється, по-перше, на рівні податкових законів, які встановлюють засадні принципи надання пільг певним категоріям платників, по-друге, на рівні підзаконних актів, що визначають конкретні пільги для конкретних суб'єктів оподаткування.

Законодавство про оподаткування в якості пільгових  суб’єктів виділяє категорії  платників, а не окремих юридичних  чи фізичних осіб, тобто виділяє певну однорідну групу платників податків, що характеризується конкретною ознакою, на підставі якої і формується пільговий податковий режим. Усі інші платники податків визначають об’єкт оподаткування, обчислюють податкову базу і суму податків у повному обсязі згідно з встановленими законодавством загальними правилами [5, c.108].

 

 

2. Класифікація податкових пільг

Основними видами податкових пільг  є: звільнення, вилучення, знижки і податковий кредит.

Залежно від того, на зміни  якого з елементів структури податку — об'єкта оподаткування, податкової бази чи ставки податку — спрямована пільга, роблять поділ пільг на три групи:

— вилучення;

— знижки;

— податкові кредити.

Вилучення — це податкові пільги, спрямовані на виключення з оподатковуваного доходу окремих предметів (об'єктів оподаткування).

Вилучення можуть надаватись як усім платникам податку, так і окремим їхнім категоріям; як постійно, так і на визначений строк.

Знижки — це пільги, спрямовані на скорочення податкової бази. Вони пов'язані не з доходами платника податків, а з видатками. Так, платник податків має право зменшувати оподатковуваний прибуток на суму перерахованих ним коштів у благодійні фонди, підприємствам освіти, охорони здоров'я, культури тощо [6, c.56].

Податкові кредити — це пільги, спрямовані на зменшення податкової ставки або податкового окладу. Об'єктом в даному випадку виступає обчислена сума податку, а не доходи або видатки платника.

Платник податків вправі використовувати  податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і в період усього терміну її дії самостійно, без попереднього повідомлення податкових органів.

Якщо платника цілком звільнено від сплати податку, то обов’язок з обліку і звітності  в нього залишиться.

Політика України має стимулювати вітчизняне виробництво з метою підвищення купівельного попиту "і конкурентоспроможності окремих видів товарів (продукції) на внутрішньому ринку. Одним із аспектів такого стимулювання при оподаткуванні і є надання пільг та інших заохочень. При наданні пільг оподаткування розглядається не як бар'єр на шляху розвитку і не як безповоротна втрата більшої частки доходів, а як усвідомлена необхідність відрахувань на розвиток охорони здоров'я, страхування, соцзабезпечення власне платників податків.

Законодавством України передбачено особливі пільги, які можна поділити на дві групи:

— перша включає відносно традиційні і сталі звільнення від податку  незалежно від обставин (звільнення від сплати податку окремих груп платників);

— друга характеризується певною короткотривалістю стосовно конкретних об'єктів.

Відповідно до статті Закону України «Про систему оподаткування» встановлення і скасування пільг платникам податків здійснюється Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами згідно із законами про оподаткування.

Серед найбільш поширених  є такі види податкових пільг:

— повне або часткове звільнення від сплати деяких податків;

— податкові скидки для  окремих підприємств, галузей, регіонів;

— неоподатковуваний  мінімальний рівень прибутків;

— виключення з оподатковуваних  прибутків деяких витрат платників податків;

— повернення раніше сплачених  податків (податкова амністія) та ін [3].

 

 

3. Сучасний  стан податкових пільг в Україні

Податкові пільги завжди були і залишаються  об'єктом особливої уваги та зацікавленості всіх платників податку, оскільки - наявність комплексу податкових пільг означає повне або часткове звільнення юридичних і фізичних осіб від обов'язкових платежів.

В умовах ринкових відносин вони виступають необхідною передумовою для активного  використання всіх податкових інструментів з метою економічного і правового регулювання соціальних процесів, стимулювання розвитку виробництва тощо. Передбачені законодавством пільги надаються залежно від об'єктів та суб'єктів оподаткування і значення їх для розвитку народного господарства країни. Пільги мають носити постійний, сталий характер і не бути амністією для неплатників податків.

На думку деяких економістів, податки повинні сплачувати всі, в кого виникає той чи інший об'єкт оподаткування. Пільги можливі й потрібні, якщо вони мають цілеспрямований характер — стимулюють інвестиційну та інноваційну діяльність, сприяють виконанню загальнодержавних програм і мова може йти тільки про пільгові податкові ставки, встановлені на якийсь термін. Причому, по-перше, надання таких пільг має бути виваженим процесом, а по-друге, — водночас вирішувати питання про компенсаційні заходи щодо доходної частини бюджету.

Інші вважають, що окремі пільги в оподаткуванні можливі лише з трьох позицій: щодо експортних операцій, інвестицій і новостворених підприємств.

З наведеними доказами не можна не погодитися, тому що, коли немає  чіткої концепції податкової політики, пільги до недавнього часу надавалися широкому колу суб'єктів підприємницької діяльності на шкоду інтересам держави.

Пільги мають встановлюватися  лише стосовно об'єкта, а не суб'єкта оподаткування. Всупереч вимогам ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», якою передбачається, що встановлення і скасування податків та пільг здійснюється Верховною Радою України, а ставки податків та пільги не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законодавчими актами України, крім законів про оподаткування.

Президент і Кабінет Міністрів України протягом останніх років видавали нормативні акти, якими встановлювали або скасовували пільги суб'єктам підприємницької діяльності. Часто такі нормативні акти не кореспондувалися між собою, а іноді просто суперечили один одному, що призводило до всіляких порушень як з боку платників податків, так і працівників податкових адміністрацій.

Висновки

Концепція фіскальної спрямованості  податкової системи, яка протягом тривалого  терміну домінувала у стратегії  соціально-економічного розвитку України, призвела до дестабілізації фінансового стану підприємств і, відповідно, падіння реального ВВП, відсутності ресурсів довготривалого зростання економіки.

Створення умов для покращання стану справ у реальному секторі  економіки, активізації інвестиційного процесу, стимулювання розвитку пріоритетних галузей народного господарства – основні напрями державного регулювання економіки у теперішній час.

Реалізація поставлених  цілей, як ми бачили, можлива й через  застосування інструментів податкового регулювання, зокрема, зміни видів (переліку) податків, їх ставок, бази оподаткування та надання податкових пільг.

Отже, податкові пільги – це переваги, що надаються окремим платникам  податків, включаючи можливість не сплачувати податок або сплачувати його у меншому розмірі.

Норми законодавства, що визначають підстави, порядок і умови  застосування пільг з податків і  зборів, не можуть мати індивідуального  характеру.

Згідно з діючим податковим законодавством України передбачені  наступні форми надання податкових пільг:

– встановлення мінімуму, який не оподатковується;

– вилучення з оподаткування  певних елементів об’єкта оподаткування;

– звільнення від оподаткування  окремих осіб або категорій платників  податків;

• зменшення податкових ставок;

• застосування цільових податкових пільг, у т. ч. податкових кредитів.

          Крім вищезазначеної класифікації  податкових пільг, існує ще  наступний їх поділ на основі  віднесення пільг на прибуток  або витрати платника, впливу  на елементи податкового механізму.  Відповідно до цього пільги поділяються на три основні види: вилучення, знижка, податковий кредит. 

 

Список використаної літератури

1. Закону України «Про систему оподаткування»  // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 39, ст.510 (зі змінами і доповненнями)
2. Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.93 р. № 7-93.
3. Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" ід 20.05.93 р. № 56-93.
4. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3.07.98 р. № 727/98.
5. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навчальний посібник для ВНЗ. – К.: Знання, 2003. – 302 с.
6. Крисоватий А.І. Десятнюк О.М. Податкова система: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 331 с.
7. Соколов А.А. Теория налогов. – М.: ЮрИнфоР-Пресс, 2003. – 512 с.
8. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика становлення. – К.: Знання, 2004. – 454 с.
9. Фінансове право України. Загальна частина. Навч. посібник / За ред. Дмитренко В. - К., 2006