Модульний контроль

 ВНЗ «УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА «КРОК»

питань  другої модульної контрольної роботи

2013 рік

 

1. Що визнається майном у господарсько-правовому розумінні?

Майном  у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

2. Вкажіть ознаки, якими наділене майно у господарсько-правовому розумінні?

а) мали вартісне визначення; б)вироблялися чи використовувалися  у діяльності суб'єктів господарювання; в) відображалися у балансі цих  суб'єктів або враховувалися в  інших встановлених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

3. Вкажіть боргові цінні папери.

облігації підприємств

державні  облігації України

облігації місцевих позик

казначейські  зобов'язання України

ощадні (депозитні) сертифікати

векселі

облігації міжнародних  фінансових організацій

4. Як класифікуються цінні папери  залежно від порядку їх розміщення?

на емісійні та неемісійні.

Емісія цінних паперів здійснюється за певними  етапами, кількість і зміст яких залежить від виду їх розміщення - відкритого (публічного) чи закритого (приватного).

5. На чому грунтується суб’єктивне корпоративне право?

 

6. Якого суб’єкта стосуються корпоративні права?

7. Які об’єкта прав інтелектуальної власності відносяться до засобів індивідуалізації учасників господарського обороту?

Обєкти  права промислової власності:

(комерційні) фірмові найменування, знаки для  товарів і послуг (торгівельні  марки) і (географічні) зазначення  походження товарів.

8. Що означає позначення ТМ?

(торгівельна марка)

9. З яких підстав виникає правовий  режим майна, закріпленого за  господарською організацією?

 

10. Що становить основу правового  режиму майна суб’єктів господарювання?

 

11. Вкажіть форми права власності, що закріплені у законодавстві України.

право власності Українського народу;

право приватної власності;

право державної власності;

право комунальна власністі

12. Вкажіть суб'єктів права приватної власності.

Є фізичні та юридичні особи

Відповідно до ст. 11 Закону «Про власність» суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства

13. Хто є суб'єктом права господарського відання?

суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

2. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

3. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

14. Які обмеження передбачає право господарського відання?

з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

15. Вкажіть риси, що істотно відрізняються  права на чужі речі від зобов’язальних правовідносин.

16. Як у законодавстві України регулюється можливість безстрокового придбання прав на чужі речі?

17. Вкажіть сторони господарського  зобов’язання.

суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор)

18. Які є основні види господарських  зобов’язань?

майново-господарські зобов'язання; організаційно-господарські зобов'язання.

19. Чим є виконання господарських зобов’язань?

20. Вкажіть принципи виконання господарських  зобов’язань.

Принцип належного виконання, Принцип реального виконання,

21. Яке право має заставодержатель у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання?

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

22. Як законодавство України регулює заставу вимог, що можуть виникнути у майбутньому?

Застава може мати місце щодо вимог, які  можуть  виникнути  у

майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення

заставою таких вимог.

заставою може бути забезпечено і майбутні вимоги, але не абстрактні, а лише ті з них, щодо яких існує імовірність виникнення на підставі вже існуючих між сторонами зобов'язальних відносин.

 

23.  Що означає недійсність правочину?

відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні і оспорювані. Нікчемні – ті, недійсність яких прямо встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо). Оспорювані – якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом (ч. 2 ст. 215 ЦК).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів:

· дефекти (незаконність) змісту правочину;

· дефекти (недотримання) форми;

· дефекти суб’єктного складу;

· дефекти волі – невідповідність волі та волевиявлення.

24. Як визначається недійсність  правочину, який юридична особа  не мала права вчиняти через  відсутність у неї відповідного  дозволу (ліцензії)?

 

25. Як іменується договір, який  рекомендований органом господарського  управління?

 

26. Що є характерним для правового регулювання господарських договорів?

 

27. В яких випадках вимагається нотаріальне посвідчення правочину?

Недодержання сторонами правочину вимоги закону про його обов’язкове нотаріальне посвідчення, тягне за собою визнання такого правочину нікчемним.

 

 Чинним законодавством України чітко визначено, які правочини підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню, а саме:

договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна відповідно до положень статей 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 Цивільного кодексу України;

іпотечні договори згідно із вимогами статті 18 Закону України "Про іпотеку" та статті 577 Цивільного кодексу України;

договори про спільну часткову власність на земельну ділянку; про купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)відповідно до статей 88, 128, 132, 142 Земельного кодексу України та статті 14 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)";

договори  купівлі-продажу (приватизації) державного майна згідно із статтею 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статтею 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію);

договори  про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно відповідно до статей 69, 78, 89, 94, 109, 189, 190 Сімейного кодексу України;

договори  найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше згідно з вимогами статті 793 Цивільного кодексу України;

договори  найму транспортних засобів за участю фізичної особи, договори позички транспортного засобу, у якому хоча б однією стороною є фізична особа відповідно до статті 799, 828 Цивільного кодексу України;

договори  про створення акціонерних товариств, якщо товариства створюються фізичними особами відповідно до статті 153 Цивільного кодексу України;

установчі договори про створення друкованих засобів масової інформації, у випадку якщо одним із співзасновників друкованого засобу масової інформації, є фізична особа відповідно до ст. 9 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні";

договори  управління нерухомим майном згідно статті 1031 Цивільного кодексу України;

договори  про зміну черговості одержання права на спадкування згідно статті 1259 Цивільного кодексу України.

28. Які умови господарського договору є істотними?

предмет, ціну та строк дії договору

29. Яким шляхом викладається господарський договір за загальним правилом?

Загальний порядок  укладення господарського договору складається з таких стадій:

- проекту  договору;

- протоколу  розбіжностей;

- безпосереднього  врегулювання розбіжностей;

- арбітражного  розгляду переддоговірного спору.

1. Господарський  договір за загальним правилом  викладається у формі єдиного  документа, підписаного сторонами  та скріпленого печатками. Допускається  укладення господарських договорів  у спрощений спосіб, тобто шляхом  обміну листами, факсограмами, телеграмами,  телефонограмами тощо, а також  шляхом підтвердження прийняття  до виконання замовлень, якщо  законом не встановлено спеціальні  вимоги до форми та порядку  укладення даного виду договорів. 2. Проект договору може бути  запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору  викладено як єдиний документ, він надається другій стороні  у двох примірниках. 3. Сторона,  яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами  оформляє договір відповідно  до вимог частини першої цієї  статті і повертає один примірник  договору другій стороні або  надсилає відповідь на лист, факсограму  тощо у двадцятиденний строк  після одержання договору. 4. За  наявності заперечень щодо окремих  умов договору сторона, яка  одержала проект договору, складає  протокол розбіжностей, про що  робиться застереження у догово­рі,  та у двадцятиденний строк  надсилає другій стороні два  примірники протоколу розбіжностей  разом з підписаним договором. 5. Сторона, яка одержала протокол  розбіжностей до договору, зобов'язана  протягом двадцяти днів розглянути  його, в цей же строк вжити  заходів для врегулювання розбіжностей  з другою стороною та включити  до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились  неврегульованими, передати в цей  же строк до суду, якщо на  це є згода другої сторони. 6. У разі досягнення сторонами  згоди щодо всіх або окремих  умов, зазначених у протоколі  розбіжностей, така згода повинна  бути підтверджена у письмовій  формі (протоколом узгодження  розбіжностей, листами, телеграмами,  телетайпограмами тощо). 7. Якщо сторона,  яка одержала протокол розбіжностей  щодо умов договору, заснованого  на державному замовленні або  такого, укладення якого є обов'язковим  для сторін на підставі закону, або сторона-виконавець за договором,  що в установленому по­рядку  визнаний монополістом на певному  ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений  двадцятиденний строк до суду  розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони  вважаю­ться прийнятими. 8. У разі  якщо сторони не досягли згоди  з усіх істотних умов господарського  договору, такий договір вважається  неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила  фактичні дії щодо його виконання,  правові наслідки таких дій  визначаються нормами Цивільного  кодексу України.

30. Чи допускається спрощений спосіб укладання організаційно-господарських договорів?

Ні, не допускається

31. Що є предметом договору про  надання послуг?

Предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.

32. Вкажіть різновиди господарських  договорів про надання послуг.

 

33. Які об’єкти уражаються господарськими правопорушеннями?

 

34. Хто є суб’єктами правопорушень у сфері господарювання?

 

35. Як співвідносяться право потерпілої сторонни на відшкодування збитків та договір?

 

36. Чи звільняється правопорушник від виконання прийнятих зобов'язань в натурі після оплати штрафних санкцій?

 

37. Зазначте види господарських  санкцій.

 

38. У яких випадках із порушника господарського зобов’язання може бути стягнута матеріальна компенсація моральної шкоди?

 

39. Вкажіть форми вини, що є підставою для покладання господарської відповідальності.

 

40. Яка презумція вини вастновлена в господарському законодавстві стосовно вини правопорушника?

 

41. На що спрямований захист господарських прав та інтересів?

 

42. Що являє собою захист господарських прав та інтересів?

 

43. Якому суду є підвідомчими  спори з приводу корпоративних  прав?

Господарським судам підвідомчі

44. Чи має право суб’єкт господарювання звернутися до третейського суду за захистом своїх прав та інтересів, порушених у процедурі банкрутства?

Ні, не розглядають

45. Чим є подання та розгляд  претензії?

Стаття 6 Цивільного кодексу України передбачає, що до пред’явлення позову, який випливає з відносин між організаціями, обов’язковим є пред’явлення претензії. Тобто спір може бути переданий до господарського суду лише після того, як контрагенту була пред’явлена претензія, яку він відхилив або не дав на неї відповіді в термін, передбачений діючим законодавством. Право на пред’явлення претензії є суб’єктивним правом юридичної особи, але порядок та строк розгляду претензії, якщо вона вже заявлена до підприємства, організації, є обов’язком господарюючого суб’єкта.

46. В які строки розглядається  претензія?

Претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання  претензії.

Законодавством установлені два  види термінів розглядання претензій:

загальний (у місячний термін із дня її одержання);

спеціальний (претензії, пов'язані з якістю і комплектністю продукції, розглядаються протягом двох місяців).