Виміри цінностей людського буття

      Отже, людство  покаране смертю. Але чи є прекрасним  вічне життя, особливо якщо це  звичайне продовження літ нашого  земного існування? І тут виникає  друга думка, протилежна першій, за нею смерть вважається вищим  благом. Досить згадати образ Агасфера, Вічного жида. Він, покараний Христом, став безсмертним. Йому немає спокою, як він не шукає смерті, вона йому недоступна. Агасфер блукає по світу, чекаючи другого пришестя Христа, який єдиний може звільнити його від прокляття...

       З цього погляду, безсмертя робить людське життя безглуздим, таким, що не має мети, цінностей, радощів. Це нудота постійного повторення, де все відоме наперед і неможливе ніщо індивідуальне і ніщо нове. Усі людські поривання, пристрасті пов'язані з проблемами, породженими смертністю. Саме вона робить життя трагічним, важким, проте осмисленим, в якому є задля чого страждати, боротися, ризикувати.

       Сучасна  наука стоїть на порозі грандіозних  відкриттів, пов'язаних з таємницями  життя і смерті. Величезний етнографічний, філософський, природничонауковий матеріал, накопичений вченими, дає змогу, про що частково вже йшлося, більш докладно висвітлити цю проблему. Особливої уваги заслуговує тема перевтілення душі. Ця тема, започаткована ще в давнину на Сході, була відтворена піфагорійцями. Можливо, в майбутньому наші уявлення про життя і смерть докорінно зміняться, адже сенс нашого життя незбагненно для нас пов'язаний зі спільною долею людства: зі зміною численних поколінь, їхньою долею.

        Наше покоління може наблизитися до відкриття таємниці життя і смерті або й розгадає її.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

      Цінності виростали  з нестатку як стану об'єктивної  нестачі того, що потрібне для  розвитку й існування індивіда. Потреба формувалась уже як  усвідомлений нестаток, а потім потреба трансформувалась в інтерес. На відміну від потреби, що спрямовувала людину на об'єкт її задоволення, інтерес орієнтований на ті умови, які забезпечують можливість задоволення потреби. Інтерес формується об'єктивно, як відображення місця індивіда в системі суспільних відносин, а суб'єктивно він відображається в меті. Мета — це ідеальний, спонукальний імпульс до активної діяльності, в якій відтворюється ідеальний образ задоволеної потреби, що спонукає людину до діяльності.

      Важливу роль у ціннісному ставленні до дійсності відіграють емоційні переживання, пристрасті. Завдяки емоційному переживанню відбувається внутрішнє освоєння життєвих ситуацій, надається їм особистіс-ний смисл. Саме з емоційного ставлення виникає відчуття значимості явищ, суб'єктивне поцінування їх. У свою чергу цінності надають емоціям глибини, значущості, перетворюючи їх у стійкі почуття. Завдяки емоціям у ціннісних актах людині дана вона сама, її суб'єктивно-психологічне ставлення до дійсності.

       Об'єднані в єдиний комплекс потреби, інтереси й емоційні переживання утворюють єдиний феномен цінності. Можна визначити цінність як об'єктивну значимість явищ, ідей, речей, зумовлену потребами й інтересами соціального суб'єкта. Але цінністю є не тільки наше ставлення до об'єктивних речей, а й предмет, який знаходить потреба для свого задоволення, отже, це — функція предмета задовольняти наші потреби. Маючи таку складну будову, цінності в процесі діяльності виконують роль останньої підстави вибору цілей і засобів реалізації діяльності.

       І ціль, і цінність  виступають регуляторами діяльності, проте між ними є відмінність. Ціль також має важливе значення  в процесі діяльності. Вона ідеально  містить у собі майбутній результат  діяльності, таким чином спрямовуючи й організуючи весь діяльний процес. Як така спонукальна сила, ціль є складним інтегральним об'єднанням знань, волі, емоцій, цінностей, а на відміну від цінності вона є технологічним утворенням, елементом проективної свідомості і завжди викликає доцільну дію. Цінність же зберігає елемент нездійсненності, недосяжності і завдяки цьому духовної піднесеності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Афанасьев М.С. Социальные  ценности и ценностная ориентация  личности. — М., 1990.

2. Бакиров B.C. Ценностное  сознание. — X., 1985. — 224 с.

3. Бакрадзе А.Т. Ідеал людяності  і цінності людського життя // Філос. думка. - 1989. - № 2. - С. 17-23.

4. Блюмкин В.А. Мир моральных  ценностей. — М., 1981. — С. 4—36

5. Дробницкий О.Г. Понятие  морали. — М., 1974. — С. 358—361.

6. Золотухина-Аболина Е.В. О специфике высших духовных ценностей // Филос. науки.—1987.—№ 1. — С. 11—18.

7. Малахов В.А. Цінність  як категорія культури // Філос  думка — 1982. - № 5. - С. 76-85.

8. Ручка А.А. Социальные  ценности и нормы. — К., 1976. — 253 с.

9. Столович Л.Н. Природа эстетической ценности. — М , 1972 — С 39-П7.

10. Табачковский В.Г. Новое  мышление: примат естественного  историзма — реализм мировоззрения  и мировоззрение реализма —  К 1992.

11. Философия и ценностные  формы сознания. — М., 1978. — 248 с.

12. Шитов И.П. Природа художественной  ценности. — К 1982 — С. 150-183.

13. Чухина Л.А. Человек  и его ценностный мир в религиозной  философии. - Рига, 1991. - С. 10-25, 189-250, 244-267.